Рішення

від 31.07.2007 по справі 1/311-26/131(1/1223-6/344)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/311-26/131(1/1223-6/344)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

31.07.07                                                                                           Справа№ 1/311-26/131

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, м. Львів

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, м. Львів

про усунення перешкод в користуванні майном

За зустрічним позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, м. Львів

до: Закритого акціонерного товариства „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, м. Львів

про визнання договору купівлі-продажу № 145 від 31.01.1996 р. в частині недійсним та визнання за державою права власності на гуртожиток за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 5, інвентарний номер 1а.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі: Фарина М.

Представники:

від позивача Семенов В.О. –представник               

від відповідача Бриковський О.Я. –головний спеціаліст-юрисконсульт

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.08.2007 р.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, м. Львів про усунення перешкод в користуванні майном. Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, м. Львів звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до Закритого акціонерного товариства „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”,   м. Львів про визнання договору купівлі-продажу № 145 від 31.01.1996 р. в частині недійсним та визнання за державою права власності на гуртожиток за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 5, інвентарний номер 1а.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2006 р. по справі                     № 1/1223-6/344 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. та рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2006 р. у справі № 1/1223-6/344 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 12.03.2007 р. суддею Деркачем Ю.Б. прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.04.2007 р. Ухвалою суду від 17.04.2007 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладався до 22.05.2007 р. Ухвалою суду від 22.05.2007 р. розгляд справи відкладався до 12.06.2007 р. Ухвалою суду від 12.06.2007 р. розгляд справи відкладався до 10.07.2007 р. В судовому засіданні 10.07.2007 р. оголошувалась перерва до 31.07.2007 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, первісні позовні вимоги підтримав повністю, подав письмове пояснення від 16.04.2007 р. по суті зустрічних позовних вимог, проти зустрічних позовних вимог заперечив з підстав наведених у поясненні.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти первісних позовних вимог заперечив, зустрічні позовні вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

ЗАТ „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини” (позивач по первісному позову) 31.01.1996 року уклало з відповідачем договір купівлі-продажу № 145 (далі по тексту –Договір) орендованого державного майна Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 5.

На підставі цього Договору та на його виконання у відповідності до Акту прийому-передачі № 527 від 11.12.1997 року та додатку до нього, позивач зареєстрував право власності на придбані об'єкти по цьому Договору (Реєстраційне посвідчення ЛОДКБТІ та ЕО за реєстровим № 1775 від 04.09.2001 року).

Вважаючи, що гуртожиток по вул. Грунтова, 5  у м. Львові не був предметом купівлі-продажу по згаданому вище Договору, а надалі перебуває у державній власності, зі сторони відповідача чиняться перешкоди та втручання в здійснення права власності позивача на зазначене майно, мають місце дії, які впливають на реалізацію позивачем його права власності на вказаний об'єкт. У своєму зустрічному позові відповідач просить визнати недійсним укладений між сторонами цей Договір в частині Додатка до Акта прийому-передачі орендного підприємства „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини” в частині включення гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 5, інвентарний номер 1а та визнати за державою в особі Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області право державної власності на спірний гуртожиток.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а в зустрічному позові слід відмовити, з таких підстав:

Із матеріалів даної справи, зокрема, договору купівлі-продажу № 145 від 31.01.1996 року орендованого державного майна Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 5, та додатку до нього вбачається, що предметом даного Договору є все майно –активи, пасиви, інвентар, обладнання та інше майно, яке було передано в оренду трудовому колективу, відповідно до договору оренди № 9 від 14.01.1993 р., підписаного повноважними представниками сторін, відповідно до якого позивач орендував все наявне майно Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, в т.ч. і спірний гуртожиток.

В Акті передачі за № 527 від 11.12.1997 року та додатку до нього, відповідачем було передано позивачу викуплені об'єкти нерухомості, до складу яких ввійшов гуртожиток за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 5, що перебував за інвентарним номером 1а. У зазначеному Акті немає жодних застережень щодо майна, яке залишається у державній власності внаслідок викупу майна Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, що фактично підтверджує право власності позивача на спірний об'єкт на підставі вказаного договору купівлі-продажу      № 145 від 31.01.1996 р.

Крім того, в підтвердження правомірності включення спірного об'єкту-гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Львівська фабрика по переробці вторинної сировини суд приймає до уваги ту обставину, що згідно п. 2.1. Додаткової угоди від 29.12.1995 року „Про внесення змін та доповнень до договору оренди № 11 від 11.04.1994 року щодо викупу орендованого майна” гуртожиток за адресою –м. Львів, вул. Грунтова, 5 входив до складу цілісного майнового комплексу орендного підприємства Львівська фабрика по переробці вторинної сировини та зазначався як майно, для якого орендодавцем встановлювалась пільга –3 млн. крб.

Вартість майна, яке було предметом Договору купівлі-продажу № 145 орендованого державного майна Львівської фабрики по переробці вторинної сировини від 31.01.1996 року, була встановлена згідно з Актом оцінки, затвердженим Наказом начальника Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області № 3125 від 29.12.1995 року та становила 33 496 млн. крб. (п. 1.3. Договору).

Оцінка викупленого майна проводилась згідно діючої на той час Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою КМУ № 36 від 18.01.1995 року. У відповідності до п. 39 Методики вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна для якого встановлено пільги.

З матеріалів справи також вбачається, що ніяких інвентаризаційних описів державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, при укладені вказаного Договору повноважними представниками позивача та відповідача не складалося та ніяких окремих застережень щодо спірного об'єкту –гуртожитку не здійснювалося.

Посилання відповідача на норми Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” також є безпідставним, оскільки в даному випадку викуп майна відбувався згідно Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992 року (в редакції, яка діяла на момент приватизації об'єкту), що було прямо вказано у п. 1.1 Договору купівлі-продажу орендованого державного майна Львівської фабрики по переробці вторинної сировини № 145 від 31.01.1996 року та у виданому відповідачем Свідоцтві на власність від 11.12.1997 року (реєстраційний № 527). Згідно ч. 2 ст. 3 вказаного Закону спірний об'єкт підлягав приватизації у встановленому даним законом порядку. Крім того, пунктом 2 ст. 5 вказаного Закону був визначений перелік об'єктів, що не підлягають приватизації. До вказаного переліку спірний об'єкт не відносився, про що було вказано самим відповідачем в Акті оцінки вартості майна орендного підприємства Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, затвердженому начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області  від 28.12.1995 року.

На підставі Договору купівлі-продажу № 145 від 31.01.1996 року та Акту передачі майна № 527 від 11.12.1997 року (з відповідними додатками), саме відповідачем було видане позивачу Свідоцтво на власність від 11.12.1997 року (реєстраційний № 527), яким було підтверджено його право на передане майно, до складу якого входив, зокрема, гуртожиток. На підставі цих документів позивач зареєстрував право власності на придбані об'єкти по цьому договору (Реєстраційне посвідчення ЛОДКБТІ та ЕО за реєстровим № 1775 від 04.09.2001 року).

Як встановлено судом, уповноваженими представниками позивача та відповідача 14.11.1999 р. був підписаний Акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу державного майна ЗАТ „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, який засвідчив повне виконання сторонами умов укладеного договору та відсутність їх взаємних претензій по ньому. У даному Акті (висновки) також вказано, що він є підставою для зняття органами приватизації зазначеного договору з контролю.

Згідно листа № 10-23-10008 від 21.10.1997 р. Фонду державного майна України „Про  порядок застосування та заповнення типових актів перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу” акт підсумкової перевірки застосовується виключно як документ, що засвідчує повне виконання умов договору купівлі-продажу і є підставою для зняття органами приватизації договору з контролю.

Представлені позивачем докази, зокрема, листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 13/11-2155 від 22.04.2004 року,                    № 13/11-2458 від 19.05.2005 року, № 14/11-3418 від 01.07.2005 року, свідчать про те, що зі сторони відповідача чиняться перешкоди та втручання у здійснення права власності позивача на зазначене майно, мають місце дії, які впливають на реалізацію позивачем його права власності на вказаний об'єкт.

Доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки вони не спростовують факту набуття позивачем власності на спірне майно у встановленому чинним законодавством порядку, а вказані відповідачем правові підстави визнання Договору в частині недійсним є суперечливими, не підтверджуються матеріалами справи та взаємно виключають одна одну.

Так, згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. (з відповідними змінами) зазначається, що загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України, за якою недійсною  визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх  випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу України. Проте, відповідачем одночасно серед правових підстав для задоволення його зустрічного позову зазначаються норми статтей 48 та 56 ЦК України без обгрунтування наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Відповідач не навів у своєму зустрічному позові конкретних підстав невідповідності укладеного Договору (в оскаржуваній частині) вимогам законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Так само не знайшли свого відображення твердження відповідача про існування помилки під час укладення спірного Договору, не наведено, в чому конкретно полягала ця помилка, адже відповідач сам здійснював видачу позивачу правовстановлюючих документів щодо спірного об'єкту, зокрема, видавав Свідоцтво на власність від 11.12.1997 року (реєстраційний № 527) та підписував Акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу державного майна ЗАТ „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”.

Крім того, судом приймається до уваги заява позивача в порядку ст. 267 ЦК України, в якій він просить застосувати позовну давність до вказаних відповідачем у його зустрічному позові вимог, оскільки досліджені в процесі розгляду даної справи докази беззаперечно підтверджують, що сплив строк, у межах якого відповідач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, водночас заяви чи клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення з відповідним позовом від відповідача не надходили та в матеріалах справи відсутні.

Про сплив строку позовної давності щодо вказаних відповідачем у його зустрічному позові вимог свідчать, зокрема, наступні документи: Акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу державного майна ЗАТ „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини” від 14.11.1999 р., Акт передачі за № 527 від 11.12.1997 року та додаток до нього, Свідоцтво на власність від 11.12.1997 року, яке видав позивачу саме відповідач. З усіх цих документів вбачається, що твердження відповідача про те, що відповідач дізнався про порушення свого права на спірний об'єкт лише 04.03.2004 року, безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Правові наслідки спливу позовної давності визначені в ст. 267 ЦК України. Зокрема, згідно п. 4 вказаної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власність позивача на гуртожиток, що знаходиться за адресою –м. Львів, вул. Грунтова, 5, набута ним у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 267, 321, 328, 329, 386, 391 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задоволити повністю.

2.          Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) усунути перешкоди та припинити будь-яке втручання в здійснення Закритим акціонерним товариством „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини” (м. Львів, вул. Грунтова, 5, код ЄДРПОУ 01878377) права власності щодо об'єкту нерухомості –гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 5, придбаного Закритим акціонерним товариством „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини” згідно договору купівлі-продажу № 145 від 31.01.1996 року.

3.          Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 1 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 20823070) на користь Закритого акціонерного товариства „Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, м. Львів,       вул. Грунтова, 5 (р/р 26006034820601 в ЛФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 325774, код ЄДРПОУ 01878377) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6.  Судові витрати по первісному позову покласти на позивача за первісним позовом.

Суддя