СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

2/243/760/2020

Справа № 243/14931/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.,

за участю

секретаря судового засідання Ревва Е.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області), за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФС ТРЕЙД про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю СФС ТРЕЙД про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він знаходився у трудових відносинах з ТОВ "СФС ТРЕЙД" . Під час його знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 41140,86 гривень. Підтвердженням факту існування заборгованості є довідка, яка видана боржником за № 1212/3 від 12.12.2019 року. 10 грудня 2019 року він звільнився за угодою сторін, згідно наказу № 307 від 10.12.2019 року. Однак, в день його звільнення 10.12.2019 року, відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. Згідно довідки відповідача № 1212/3 від 12.12.2019 року у зв`язку із його звільненням було нараховано до виплати: 41140,86 грн. заробітна плата за період з грудня 2018 р. - по жовтень 2019 р. Згідно довідки відповідача № 1212/1 від 12.12.2019 року середньоденна заробітна плата його складає 254,45 грн. У зв`язку з чим просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі на загальну суму 41 140,86 грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, справу просив розглянути у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, що відповідає вимогам ст. 130 ЦПК України

Представник відповідача ТОВ "СФС ТРЕЙД" до суду не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання судових повісток за місцезнаходженням юридичної особи зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідач, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання повторно не з`явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФС ТРЕЙД про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював у СФС Трейд з 03 жовтня 2017 року на посаді електрогазозварника 5 розряду.

10 грудня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п.1 статті 36 КЗпП України, що підтверджено наявною у матеріалах справи копією трудової книжки. ( а.с.2).

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата .

Згідно з ст. 2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Згідно ст. ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Згідно Наказу від 10 грудня 2019 № 307 ОСОБА_1 звільнено з 10 грудня 2019 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.3).

Також в судовому засіданні встановлено та не спростовано у належний спосіб відповідачем у справі, що при звільненні, з ОСОБА_1 , не було проведено повний розрахунок та належні йому кошти не були виплачені.

Згідно з довідки №1212/3 від 12 грудня 2019 року виданої ТОВ "СФС ТРЕЙД" , станом на 12.12.2019 року у ОСОБА_1 існує заборгованість по заробітній платі у розмірі 41 140,86 грн (а.с. 4).

Згідно довідки про середній заробіток №1212/1 від 12 грудня 2019 року ТОВ "СФС ТРЕЙД" , середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 254,45 грн. (а.с. 5).

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України Про оплату праці , а позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення заробітної плати за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна плата у розмірі 41 140,86 грн.

Відносно вимог позивача про стягнення з ТОВ "СФС ТРЕЙД" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13).

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14).

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64 цс 13 від 03.2013року), згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно п. 8 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Абзацом 6 пункту 2 Порядку передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Виходячи з того, що дата звільнення 10.02.2019 року, а останніми календарними місяцями перед звільненням були листопад та жовтень 2019 року, але у зв`язку з тим, що в листопаді 2019 року на підприємстві було встановлено простій, беруться для розрахунку попередні два календарні місяці вересень та жовтень 2019 року, як це і зазначено в довідці відповідачем (а.с. 5).

Згідно п. 2,3,4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Суд, погоджується з наданою представником відповідача довідкою про середній заробіток №1212/1 від 12.12.2019 року, з якої видно, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на ТОВ "СФС ТРЕЙД" складає 254,45 грн., оскільки він проведений відповідно до вищезазначеного Порядку.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.99 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно ч.2 розд. II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, Виходячи з того, що дата звільнення позивача 02.06.2017р., останніми календарними місяцями перед звільненням були квітень та травень 2017 року, але у зв`язку з тим, що в квітні, травні та частково у березні 2017 року на підприємстві було встановлено простій, беруться для розрахунку попередні два календарні місяці березень та квітень 2017 року.

Згідно ч.8 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Сума середнього заробітку за період затримки з 11.12.2019р. по 19.02.2019р. складає 48 робочих днів, тобто сума середнього заробітку за період затримки складає: 48 днів * 254,45 грн./день = 12 213,60 гривень.

Як видно з роз`яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що зазначена вище сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 12 213,60 грн., з якої підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі, повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір справляється фізичною особою в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, та у задоволенні цієї вимоги позов задоволено з відповідача на користь позивача слід стягнути 768,40 грн.

Згідно п.2 ч.1ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Так, відповідно до п.2 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись статтями 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю СФС ТРЕЙД про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СФС ТРЕЙД , місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В, ЄДРПОУ: 39548253 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 41 140 (сорок одна тисяча сто сорок грн.) 86 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.12.2019 року по 19.02.2020 року в розмірі 12 213 (дванадцять тисяч двісті тринадцять грн.) 60 коп. з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СФС ТРЕЙД , місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В, ЄДРПОУ: 39548253 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім грн.) 40 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СФС ТРЕЙД , місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В, ЄДРПОУ: 39548253 на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім грн.) 40 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна

Дата ухвалення рішення 19.02.2020
Зареєстровано 23.02.2020
Оприлюднено 23.02.2020

Судовий реєстр по справі 243/14931/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Рішення від 19.02.2020 Слов'янський міськрайонний суд Донецької області Цивільне
Ухвала від 19.02.2020 Слов'янський міськрайонний суд Донецької області Цивільне
Ухвала від 30.01.2020 Слов'янський міськрайонний суд Донецької області Цивільне
Ухвала від 27.01.2020 Слов'янський міськрайонний суд Донецької області Цивільне
Ухвала від 13.01.2020 Слов'янський міськрайонний суд Донецької області Цивільне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону