Рішення

від 09.11.2006 по справі 15/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2006 р.                                                                                                  Справа № 15/19

За первісним позовом Полтавського  акціонерного  банку «Полтава-банк», м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю Студія «Місто», м. Полтава.

про розірвання договору

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Студія «Місто», м. Полтава

до Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк», м. Полтава

про розірвання договору та стягнення 24750,00 грн.

Суддя Пушко І.І.

          Представники:

від позивача (за первісним позовом): Довбенко О.Ю., представник за дорученням від 14.09.2006р.

від відповідача (за первісним позовом): Лазоренко Ю.М., представник за дорученням №64 від 17.05.2006р.

Суть споруд Розглядається позовна заява про розірвання договору про розміщення реклами №2 від 12.01.2006р. між сторонами по справі з підстав істотного порушення відповідачем умов договору (далі - первісний позов) та зустрічна позовна заява про розірвання цього ж договору, стягнення 5700 грн. заборгованості за травень-червень 2006р. та 19050 грн. компенсації відповідно до п.4.5 договору.

Відповідач за первісним позовом відзив на позов не надав.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) у відзиві визнає зустрічний позов частково, в частині вимог про розірвання договору, в іншій частині вимог проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на відсутність будь-яких доказів надання йому послуг за договором в травні-червні 2006 р. Також посилається на те, що ним не порушувались вимоги п.3.1.2 договору, тому підстави для стягнення з нього компенсації, передбаченої п.4.5 договору, відсутні.

Вступна та резолютивна частина рішення за згодою представників сторін була оголошена в судовому засіданні 09.11.2006р., а його повний текст підписано 14.11.2006р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив:

12.01.2006р. між позивачем за первісним позовом (замовником) та відповідачем за первісним позовом (виконавцем) був укладений договір про розміщення реклами №2 (далі -договір).

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується розмістити рекламні матеріали в рекламних блоках та програмах "Студії "Місто" на каналі.

В обгрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що 10.03.2006р. з технічних причин не вийшла в ефір передача "Бізнес-Кур"єр" на "Новому каналі" з рекламними матеріалами позивача, про що свідчить лист відповідача за первісним позовом від 13.03.2006р. вих. №26 (копія в матеріалах справи).

Зазначене невиконання умов договору позивач вважає істотним порушенням, яке є підставою для розірвання договору згідно з ч.2 ст.651 ЦК України.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що договір був укладений сторонами на строк   

до 31.12.2006р., тобто на значний термін. Крім того, наданий позивачем медіа-план на   березень 2006р. (копія в матеріалах справи) свідчить, що реклама позивача була запланована до випуску шість днів на тиждень на двох каналах: "Тоніс" та "Новому каналі", тому невихід реклами в ефір на одному із каналів на протязі одного дня, при наявності між сторонами договірних відносин, розрахованих на один рік, не може бути розцінено судом як істотне порушення умов договору. Крім того, судом приймається  до уваги, що листом від 13.03.2006р. №26 відповідач за первісним позовом зобов"язався в подальшому відпрацювати матеріал, який не вийшов в ефір.

Відповідно до абзацу другого ч.2 ст.651 ЦК України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що договір укладався сторонами на один рік, а розміщення реклами в березні планувалось шість разів на тиждень на двох каналах, невихід реклами позивача на протязі одного дня на одному з каналів, та при умові письмового зобов'язання відповідача компенсувати вихід цієї реклами в інший час, не свідчить про позбавлення позивача за первісним позовом в значній мірі того, на що він міг розраховувати при укладенні договору.

За таких обставин, підстави для задоволення первісного позову відсутні.

Вимоги позивача за зустрічним позовом про розірвання договору визнаються відповідачем (позивачем за первісним позовом).

За правовим характером договір на розміщення реклами є договором про надання послуг,

оскільки його суть полягає у вчиненні  виконавцем  певних дій (випуск в ефір рекламної продукції), при цьому сама послуга споживається в процесі вчинення таких дій (частина 1 ст.901 ЦК України).

Право на розірвання договору про надання послуг передбачено ст.907 ЦК України.

Відповідь відповідача за первісним позовом (лист від 29.05.2006р. №77) на пропозицію позивача щодо розірвання договору свідчить, що згода на розірвання договору була обумовлена вимогою сплатити 19650 грн. компенсації та заборгованість за розміщення реклами в травні 2006р. , тобто фактично згода між сторонами щодо розірвання не досягнута, оскільки стягнення вказаних сум є предметом зустрічного позову.

За таких обставин, здійснене визнання позову в частині вимог про розірвання договору не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому приймається судом відповідно до ст.ст. 22, 78 ГПК України, що є підставою для задоволення цієї частини зустрічного позову згідно з частиною п"ятою ст.78 ГПК України.

Стосовно іншої частини вимог зустрічного позову судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до п.3.2.5 договору, виконавець зобов'язався підтверджувати факт виконання взятих на себе зобов'язань актом виконаних робіт. Акти виконаних робіт за травень-червень 2006р., витребувані у позивача за зустрічним позовом судом, надані не були. Доказів наявності між сторонами спору з приводу підписання таких актів також не надано. Відповідач за зустрічним позовом заперечує факт отримання послуг по розміщенню реклами в травні-червні 2006р. Надані позивачем за зустрічним позовом ефірні довідки за травень-червень 2006р. не є належними доказами факту надання послуг, оскільки вони мають односторонній характер, а умовами договору (п.3.2.5) передбачено обов'язок виконавця підтверджувати факт виконання зобов'язань по наданню послуг саме актом виконаних робіт, який повинен бути підписаний сторонами по договору.

За таких обставин, позивачем за зустрічним позовом всупереч вимогам ст.ЗЗ ГПК України не доведено належними доказами факт надання послуг в травні-червні 2006р., тому вимоги про стягнення заборгованості за ці послуги на загальну суму 5700 грн. задоволенню не підлягають.

В зустрічному позові також висуваються вимоги про стягнення 19050 грн. з посиланням на п.4.5 договору, яким передбачено, що у випадку порушення умов п.3.1.2 договору виконавець має право на компенсацію своїх витрат у розмірі 50% від вартості перенесеної (знятої) замовником реклами. П.3.1.2 договору, в свою чергу, зобов'язує замовника при потребі внесення змін у план рекламної кампанії повідомити про це письмово виконавця за 5 робочих днів до дати внесення змін.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом, по-перше, не надано суду доказів погодження сторонами плану рекламної кампанії на весь період дії договору, тобто до 31.12.2006р. Відповідно до п.3.2.2 договору, такий план повинен бути розроблений та затверджений замовником та виконавцем спільно. Надані позивачем копії медіа-планів підписані лише виконавцем, крім того, вони стосуються лише періоду лютий-червень 2006р.

По-друге, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів понесення витрат на виготовлення реклами, та доказів здійснення перенесення такої реклами на вимогу замовника, Наявні  матеріали справи свідчать про переписку між сторонами не з приводу внесення змін до рекламної кампанії чи зняття реклами, передбаченої планом, погодженим сторонами (за відсутності такого плану), а з приводу розірвання договору.

За таких обставин підстави для стягнення компенсації, передбаченої п. 4.5 договору, відсутні, тому зустрічний позов в цій частині вимог також відхиляється судом.

Судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача за зустрічним позовом лише в частині задоволення позовних вимог немайнового характеру, тобто стягненню підлягає 85 грн. витрат по сплаті держмита, та половина витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 59 грн., оскільки в зустрічному позові висувались об'єднані вимоги майнового та немайнового характеру.

Підстави для стягнення на користь позивача за зустрічним позовом 1750 грн. вартості послуг адвоката як судових витрат відсутні, оскільки суду не надані ні докази фактичного понесення таких витрат, ні договір з адвокатом, який би свідчив про надання адвокатом послуг, пов"язаних з веденням даної справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22,44,49,78, 82-85 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити частково. Розірвати договір про  розміщення реклами

№2 від 12.01.2006р., укладений між сторонами по справі.

3.          В іншій частині вимог в задоволенні зустрічного позову відмовити.

4.          Стягнути з Полтавського акціонерного  банку  "Полтава-банк",  36020, м.Полтава,

вул.Паризької Комуни, 40-а, к.р. №1200-71 в Управлінні НБУ в Полтавській області, МФО

331047, код 09807595 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю   Студія "Місто",

36020, м.Полтава, вул.Козака, 1-а, п/р. №260011927 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код

31495587 - 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно -технічне

забезпечення судового процесу.

Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

                  Суддя                                                                             Пушко І.І.