Рішення

від 11.02.2020 по справі 440/4019/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4019/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Солтис О.О.,

представників позивача - Григоренка В.О., Мотроя Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" (надалі - позивач; ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області (форми "Р") від 20.09.2019 №000128501, (форми "Р") від 20.09.2019 №000129501.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт про результати документальної планової виїзної перевірки перевірки від 23.08.2019 №1025/16-31-14-01-10/38276787, з висновками якого позивач не погоджується, посилаючись на те, що згідно абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, а рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснення витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. Пояснює, що нормами чинного законодавства не визначено імперативних приписів щодо неможливості виправлення самостійно виявлених помилок щодо витрат у раніше поданій ним податковій декларації шляхом зазначення відповідних уточнень показників у складі податкової декларації за будь-який наступний період. Також вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" п.п. "а" п. 198.1, абзаців першого-третього п. 198.2, абзаців першого-другого п. 198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст. 198, абзацу другого п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг", ТОВ "БК КАРТІ" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ", оскільки реальність взаємовідносин з вказаними контрагентами підтверджується відповідними документами, дебіторська та кредиторська заборгованості відсутні, ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" здійснило реальні господарські операції, які призвели до зміни зобов`язань (матеріального стану) підприємства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4019/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09:30 21 листопада 2019 року, витребувано від відповідача докази.

15 листопада 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /том 3 а.с. 158-162/, у якому представник ГУ ДПС у Полтавської області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на висновки документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК", оформленої актом перевірки від 23.08.2019 №1025/16-31-14-01-10/38276787, у якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV, Наказу Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 386960 грн. в т.ч. за 2-4 кв. 2016 на суму 46157 грн., за 2017 на суму 190427 грн., за 2018 на суму 141463 грн., за 1 кв. 2018 на суму 8913 грн.; п.п. "а" п. 198.1, абзаців першого-третього п. 198.2, абзаців першого-другого п. 198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст. 198, абзацу другого п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 82808 грн. в т.ч. за вересень 2016 на суму 14500 грн., за жовтень 2016 на суму 4250 грн., за листопад 2016 на суму 13750 грн., за серпень 2017 на суму 41808 грн., за листопад 2018 на суму 8500 грн. Зазначає, що підприємством у порушення вимог пункту 7 ПСБО 16 "Витрати" віднесено в бухгалтерському обліку витрати на придбання послуг з розміщення реклами (ТОВ "Агросистем"), послуги з виготовлення та розміщення реклами (ТОВ "Топсіті"), рекламні послуги (ТОВ "РА "Медіа-Експерт"), послуги по наданню хімічного шоу (ТОВ "ТК "Центр-Холдинг") та інших на рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів", що призвело до завищення витрат на збут на загальну суму 2149778 грн., хоча витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони здійснені. Вказує на безтоварний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг", ТОВ "БК КАРТІ" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ".

Протокольною ухвалою суду від 21 листопада 2019 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та підготовче засідання відкладено до 14:00 03 грудня 2019 року.

25 листопада 2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /том 3 а.с. 185-187/, у якій зазначено, що тільки після розміщення реклами на білбордах (рекламних щитах), проведення аудіо-відео реклами, проведення шоу, ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" отримало дохід в майбутніх періодах. Відтак, вважає, що позивачем не порушено принцип відповідності витрат, зазначений у ПСБО 16 "Витрати".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року витребувано докази, продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/4019/19 на тридцять календарних днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10:00 14 січня 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 14 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:00 27 січня 2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 27 січня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкладено до 14:00 11 лютого 2020 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 11 лютого 2020 року повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши вступне слово представників позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" (ідентифікаційний код 38276787) зареєстроване як юридична особа 22.06.2012, основним видом економічної діяльності ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" є 45.11 Торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якої наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 90/.

Станом на 01.09.2016 та 15.11.2018 позивач мав право на здійснення також таких видів діяльності: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля детялами та приладдям для автотранспортних засобів, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 4 а.с. 135-140/.

У строк з 29.07.2019 по 09.08.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" (код ЄДРПОУ 38276787) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 23.08.2019 №1025/16-31-14-01-10/38276787 /том 1 а.с. 26-64/.

У акті перевірки від 23.08.2019 №1025/16-31-14-01-10/38276787 зафіксовано порушення ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК":

- п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV, Наказу Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 386960 грн., в тому числі: за 2-4 кв. 2016 на суму 46157 грн., за 2017 на суму 190427 грн., за 2018 на суму 141463 грн., за 1 кв. 2018 на суму 8913 грн.;

- п.п. "а" п. 198.1, абзаців першого-третього п. 198.2, абзаців першого-другого п. 198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст. 198, абзацу другого п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 82808 грн., у тому числі: за вересень 2016 на суму 14500 грн., за жовтень 2016 на суму 4250 грн., за листопад 2016 на суму 13750 грн., за серпень 2017 на суму 41808 грн., за листопад 2018 на суму 8500 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" подало до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення №872 від 05.09.2019 на акт від 23.08.2019 №1025/16-31-14-01-10/38276787 /том 1 а.с. 71-81/, на які відповідачем надано відповідь листом від 17.09.2019 №1287/10/16-31-05-01-10, за змістом якого висновки акта перевірки від 23.08.2019 №1025/16-31-14-01-10/38276787 залишено без змін /том 1 а.с. 82-88/.

20.09.2019 на підставі акту перевірки від 23.08.2019 №1025/16-31-14-01-10/38276787 ГУ ДПС у Полтавській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №000128501, яким ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 483700 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 386960 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 96740 грн. /том 1 а.с. 20/;

- №000129501, яким ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 103510 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 82808 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 20702 грн. /том 1 а.с. 22/.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.09.2019 №000128501, №000129501, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 20.09.2019 №000129501, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України), який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкову накладну, складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, видану на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "БК КАРТІ" (підрядник) укладено договір підряду №01/08-17 від 01 серпня 2017 року /том 3 а.с. 97-98, 242-245/, за умовами якого замовник доручає, а підрядник, в межах договірної ціни, виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи (заміна покрівлі з профільованого настилу) на об`єкті (покрівля будівлі площею 1261,0 кв.м за адресою: м. Дріпро, вул. Дніпросталівська, буд. 30Б), забезпечує необхідну якість робіт, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації об`єкту, а замовник зобов`язується, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору вартість за цим договором визначена на підставі розрахунку локального кошторису, узгодженого сторонами, складеного відповідно до проектної документації та згідно з "Правилами визначення вартості будівництва та інших діючих нормативних документів". На виконання всіх робіт, що є предметом цього договору, складається розрахунок договірної ціни, у якому визначається їх вартість.

Пунктом 5.1 передбачено, що підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт в серпні 2017 року, але не раніше фактичної передачі замовником об`єкта, а також затвердженої проектно-кошторисної документації.

Згідно з пунктом 9.1. договору передача результатів робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта приймання виконаних будівельних робіт, про це зазначається в акті.

Відповідно до п. 12.1 договору цей договір вважається укладений і вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення його печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

ТОВ "БК КАРТІ" зареєстроване як юридична особа 06.06.2017 та станом на 31.08.2017 основним видом діяльності ТОВ "БК КАРТІ" було 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 4 а.с. 144-146/.

ТОВ "БК КАРТІ" зареєстровано платником податку на додану вартість з 30.06.2017. Реєстрація платника ПДВ ТОВ "БК КАРТІ" анульована лише 28.02.2019 /том 4 а.с. 127/.

ТОВ "БК КАРТІ" виписано позивачу податкову накладну від 31.08.2017 №1529 на заміну покрівлі з профільванного настилу будівлі за адресою м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 30 б на загальну суму 250848,98 грн., у тому числі, ПДВ - 41808,16 грн. /том 3 а.с. 99/.

Вказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 від 08.09.2017 /том 4 а.с. 15/.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарської операції з ТОВ ТОВ "БК КАРТІ" за договором підряду №01/08-17 від 01.08.2017 підтверджується актом за серпень 2017 року форми КБ-2В, відомістю витрачених ресурсів витрат замовника від 31.08.2017, локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1 форми №1, договірною ціною на будівництво станом на серпень 2017 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, розрахунком загальновиробничих витрат до акту КБ-2, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на загальнобудівельні роботи, підсумковою відомістю ресурсів на об`єкт від 31.08.2017, копії яких наявні к матеріалах справи /том 3 а.с. 85-96, 246-250, том 4 а.с. 1-13/.

Представник позивача надав письмові пояснення, за змістом яких роботи за цим договором проведені з матеріалів замовника /том 3 а.с. 236-246/.

На підтвердження факту придбання товару, використаного при здійснення робіт із заміни покрівлі, та передачі матеріальних ресурсів (профнастилу Т-12 кількістю 1466,664 кв.м.) від замовника виконавцю позивачем надано копії договору поставки №10/08-02 від 10.08.2017, рахунку на оплату №226 від 11.08.2017, видаткової накладної №310 від 17.08.2017, товарно-транспортної накладної №01 від 17.08.2017, платіжного доручення №3730 від 11.08.2017 та акту прийому-передачі матеріальних ресурсів /том 4 а.с. 14, 20-28/.

ТОВ "БК КАРТІ" виписано позивачу рахунок на оплату №1009 від 31.08.2017 /том 4 а.с. 18/, оплата за виконані роботи проведена позивачем у повному обсязі в сумі 250848,98 грн., у тому числі ПДВ - 41808,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3848 від 11.09.2017, копія якого наявна у матеріалах справи /том 3 а.с. 100, том 4 а.с. 19/.

За змістом результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ "БК КАРТІ" за звітний період декларування ПДВ за серпень 2017 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками за серпень 2017 року у ТОВ "БК КАРТІ" у серпні 2017 році у штаті працювало 3 особи /том 4 а.с. 169/. Крім того, умовами договору підряду №01/08-17 від 01.08.2017 передбачено можливість використання робіт як власними, так і залученими силами та засобами /том 3 а.с. 242/.

На підтвердження факту використання позивачем приміщення, у якому здійснено заміну покрівлі з використанням робіт, замовлених у ТОВ "БК КАРТІ", в господарській діяльності позивача до суду надано копії договору оренди нерухомого майна №0714 від 01.07.2014, додаткових угод до нього, актів приймання - передачі нежитлових приміщень від 01.07.2014 /том 3 а.с. 18- 27/.

11.11.2018 між ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №11/18 /том 3 а.с. 67-68/, за умовами якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а останній зобов`язується прийняти товар та оплатити товар. Асортимент товару, що поставляється, строки та умови його поставки, ціна, загальна кількість товару та порядок і строки його оплати обумовлюються сторонами в цьому договорі, в рахунках та видаткових накладних, які прирівнюються сторонами до специфікації, що є додатками до цього договору та його невід`ємними частинами (п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що загальна вартість договору складається із загальної вартості товару, поставленого постачальником відповідно до видаткової накладної та рахунку на оплату в період дії договору. Орієнтовна вартість договору становить 100000 грн., з урахуванням ПДВ - 16666,67 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору, постачальник здійснює поставку на підставі отриманого від покупця усного замовлення. Погодженням замовлення є виставлення продавцем відповідного рахунку на оплату. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту оформлення видаткових накладних (пункт 2.3).

Пунктом 2.4 визначено, що поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцеві або його представнику чи представнику його перевізника, про що свідчить підписання однією із вказаних осіб відповідної видаткової накладної.

За приписами п. 8.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2018.

15.11.2018 укладено додаткову угоду № 1 до цього договору /том 4 а.с. 41/.

ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" зареєстроване як юридична особа 10.09.2018 та станом 15.11.2018 основним видом діяльності ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" було 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 4 а.с. 147-149/.

ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.10.2018 /том 4 зворот а.с.129/.

ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" виписало позивачу податкову накладну від 15.11.2018 №703 на лампу Osram HQI-T 250W/D E40 кількістю 30 шт. на загальну суму 51000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8500,00 грн. /том 3 а.с. 66/, яка була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією №1 від 30.11.2018 /том 4 а.с. 45/.

Факт здійснення поставки товару за договором поставки №11/18 від 11 листопада 2018 року підтверджується видатковою накладною №1511 від 15.11.2018 та товарно-транспортною накладною №М1511 від 15.11.2018, копії яких наявні у матеріалах справи /том 3 а.с. 65, том 4 а.с. 42-44/.

ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" виписано позивачу рахунок на оплату №1211 від 12.11.2018 /том 4 а.с. 40/, за яким позивачем здійснено оплату вартості придбаних позивачем у ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" товарів платіжними дорученням №5594 від 30.11.2018 у повному обсязі /том 4 а.с. 48/.

Придбаний у ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" товар оприбуткований по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 209 /том 4 а.с. 49/, та використаний на власні потреби підприємства, що підтверджується накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 30.10.2019, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 209 за листопад 2018-листопад 2019 та службовою запискою від 21.10.2019, копії яких містяться у матеріалах справи /том 4 а.с. 50-52/.

Як вбачається з узагальненої податкової інформації щодо ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" за звітний період декларування ПДВ листопад 2018 року від 30.05.2018 №239/05-99-14-15-09/42465209, за листопад 2018 року середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" складає 1 особу /том 4 а.с. 159-164/, що достатньо для здійснення господарської операції з придбання ламп у кількості 30 шт. у ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ".

01.09.2016 між позивачем (замовник) та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг /том 3 а.с. 71-72, том 4 а.с. 53-55/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з створення маркетингової комунікаційної стратегії розвитку та позиціонування на ринку сервісного центру компанії "Авто-Імпульс Восток", для цього провести маркетингові дослідження за напрямками, що цікавлять замовника, і які визначені у цьому договорі.

Об`єктом маркетингових досліджень за цим Договором є: дослідження поточної ринкової ситуації на ринку; розробка маркетингових та комунікаційних цілей. Територія щодо якої проводяться маркетингові дослідження за цим договором: Україна, м. Дніпро Дніпропетровська обл., запорізька обл., м. Кривий Ріг (пункти 1.2, 1.3 договору).

Згідно з п. 1.5, 1.6 договору мета проведення маркетингових досліджень - дослідження ринку, що полягає у з`ясуванні його стану тенденцій розвитку, та може допомогти виявити недоліки сьогоднішнього положення на ринку та можливості його поліпшення. На підставі маркетингових досліджень створити комунікаційну стратегію та розробити рекомендації щодо збільшення відвідуваності сервісного центру компанії "Авто-Імпульс Восток".

Пунктом 2.1 договору визначено напрямки, здійснення маркетингових досліджень, за якими розробляється маркетингова стратегія розвитку та позицінування на ринку.

Пунктами 5.2, 5.3 договору передбачено, що виконавець надає комунікаційну стратегію у письмовому вигляді. При здачі комунікаційної стратегії сторони складають у 2-х примірниках: а) акт приймання-передачі виконаних робіт (по одному примірнику для зберігання кожною стороною); б) комунальну стратегію та рекомендацій щодо збільшення відвідуваності сервісного центру компанії "Авто-Імпульс Восток" у печатному вигляді.

Замовник за цим договором виплачує виконавцю винагороду в розмірі 87000 грн., в т.ч. ПДВ 14500 грн. (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року. У випадку, якщо до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не висловить наміру припинити дію цього договору, він вважається пролонгований на той самий строк і на тих же умовах.

ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" зареєстроване як юридична особа 16.03.2016 /том 4 а.с. 141-143/ та було зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.05.2016, реєстрація платника ПДВ анульована лише 31.01.2018 /том 4 а.с. 134/.

ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" виписано позивачу податкову накладну від 09.09.2016 № 75 на дослідження поточної ринкової ситуації на ринку, розробку маркетингових та комунікаційних цілей, розробку комунікаційної стратегії та вироблення рекомендацій щодо збільшення відвідуваності сервісного центру компанії ТОВ "Авто-Імпульс Восток" на загальну суму 87000,00 грн., у тому числі - ПДВ 14500,00 грн. /том 4 а.с. 59-60/, яка була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копією квитанції №1 від 22.09.2016 /том 4 а.с. 58/.

Факт здійснення господарських операцій з надання послуг за договором про надання маркетингових послуг від 01.09.2016 підтверджується актом №596 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2016 на дослідження поточної ринкової ситуації на ринку, розробку маркетингових та комунікаційних цілей, розробку комунікаційної стратегії та вироблення рекомендацій щодо збільшення відвідуваності сервісного центру компанії ТОВ "Авто-Імпульс Восток" /том 4 а.с. 61/.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано до суду копію Комунікаційної стратегії, підготовленої ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" 30.09.2016 у печатному вигляді згідно укладеного договору /том 4 а.с. 62-90/.

ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" виписано позивачу рахунок на оплату №659 від 08.09.2016 /том 4 а.с. 56/ та 09.09.2016 позивачем здійснено оплату вартості отриманих позивачем від ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" послуг (робіт) в сумі 87000 грн., у тому числі ПДВ 14500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 09.09.2016 2436 /том 4 а.с. 57/.

Також 01.10.2016 між позивачем (замовник) та ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" (виконавець) укладено договір №135 /том 3 а.с. 73, том 4 а.с. 91-92/, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з організації та проведення рекламної кампанії, яка відбудеться в автосалоні MAZDA, (м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 30Б). Замовник зобов`язується прийняти і сплатити послуги на умовах даного договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що виконання робіт (надання послуг) за цим договором здійснюється згідно з укладеними додатковими угодами до цього договору, якими встановлюються конкретні обсяги робіт (послуг), їх вартість та терміни виконання (надання).

Відповідно до пункту 3.1 договору після завершення робіт (надання послуг) виконавець представляє замовнику акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 6.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року. Цей договір може бути продовжений за погодженням обох сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

01.10.2016 складено додаткову угоду №1 до договору №135 від 01.10.2016 /том 4 а.с. 93/, у якій визначено перелік послуг по організації та технічному забезпеченню заходу 05 листопада 2016 року, вартість кожної із замовлених робіт, загальну вартість робіт - 108000,00 грн., умови оплати та прийняття робіт, зокрема:

1. Виконавець приймає на себе наступні зобов`язання: надати послуги по організації та технічного забезпечення заходу 05.11.2016: декорування автосалону до 31.10.2016 в сумі 25500,00 грн. з ПДВ; оренда обладнання для проведення заходу 05.11.2016 в сумі 42000,00 грн. з ПДВ, а саме: сценічний подіум в сумі 12000,00 з ПДВ, декор для сценічного подіуму в сумі 6000,00 грн. з ПДВ; мобільний гардероб в сумі 3000,00 грн. з ПДВ, звукове та музичне обладнання в сумі 21000,00 грн. з ПДВ; послуги ведучого (4 год) по проведенню заходу в сумі 10000,00 грн. з ПДВ, послуги фотографа (6 год) в сумі 8000,00 грн. з ПДВ; хімічне шоу (обладнання та матеріали виконавців) в сумі 12000,00 грн. з ПДВ; дитяча анімація (4 аніматора 4 години) в сумі 10500,00 грн. з ПДВ. 2. Вартість робіт виконавця складає 108000,00 грн. 4. Після закінчення виконання робіт сторони підписують акт прийому-передачі виконаних робіт в порядку, передбаченому Розділом 3 Договору №135 від 01 жовтня 2016 року.

ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" виписано позивачу податкові накладні: на декорування автосалону на загальну суму 25500,00 грн., у тому числі - ПДВ 4250,00 грн. від 31.10.2016 № 272 /том 3 а.с. 79, том 4 а.с. 97/; на оренду обладнання для проведення заходу 05.11.2016, послуги ведучого по проведенню заходу, послуги фотографа, хімічне шоу, дитяча анімація (4 чол.) на загальну суму 82500,00 грн., у тому числі - ПДВ 13750,00 грн. від 31.10.2016 № 67 /том 3 а.с. 82-83, том 4 а.с. 118-119/, які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копіями квитанцій № 1 від 14.11.2016 та № 1 від 21.11.2016 /том 4 а.с. 96, 117/.

Факт здійснення господарських операцій по наданню робіт та послуг за договором №135 від 01.10.2016 та додатковою угодою до нього підтверджується актом №601 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2016 /том 3 а.с. 78/ та актом №632 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.11.2016 /том 3 а.с. 81, том 4 а.с. 114/.

Додатково позивачем надано до суду копію Звіту про проведення заходу "День народження "Авто-Імпульс" 05.11.2016 /том 4 а.с. 100-113/ та копію фотозвіту до акту здачі - прийняття робіт №632 від 07.11.2016 /том 4 а.с. 115-116/.

ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" виписано позивачу рахунки оплату №703 від 31.10.2016 /том 4 а.с. 98/, №706 від 03.11.2016 /том 4 а.с. 120/.

Оплата вартості отриманих позивачем у ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ХОЛДИНГ" робіт та послуг підтверджується платіжними дорученнями від 08.11.2016 №2686, №2685, копії яких наявні у матеріалах справи /том 3 а.с. 80, 84, том 4 а.с. 99, 121/.

Як вбачається з податкової інформації щодо ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг" за листопад 2016 року №1/11-26-14-00/40346533 від 10.01.2017, відповідно до звіту форми Д4 за листопад 2016 року у штаті ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг" працювало 8 осіб, за цивільно-правовими договорами працювало 14 осіб /том 4 а.с. 150-158/, що є достатнім для здійснення зазначених вище господарських операцій.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій з ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг", ТОВ "БК КАРТІ" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" та використання позивачем придбаних у зазначених контрагентів товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не доведено, що договори, укладені між позивачем з ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг", ТОВ "БК КАРТІ" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем не надано до суду вироків суду в кримінальному провадженні або ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

На час розгляду даної справи вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг", ТОВ "БК КАРТІ" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" не встановлені, а тому суд критично оцінює доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з посиланням на те, що ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг", ТОВ "БК КАРТІ" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" є фігурантами кримінальних проваджень.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

" 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1".

Таким чином, будь-які можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг", ТОВ "БК КАРТІ" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов`язку щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) вступає у зв`язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов`язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд наголошує на необхідності дотримуватися також позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним вище контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень не доведено факт порушення позивачем п.п. "а" п. 198.1, абзаців першого-третього п. 198.2, абзаців першого-другого п. 198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст. 198, абзацу другого п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на загальну суму 82808 грн., у тому числі: за вересень 2016 на суму 14500 грн., за жовтень 2016 на суму 4250 грн., за листопад 2016 на суму 13750 грн., за серпень 2017 на суму 41808 грн., за листопад 2018 на суму 8500 грн. по господарським операціям з ТОВ "Торговельна компанія "Центр-Холдинг", ТОВ "БК КАРТІ" та ТОВ "СІНТУМ ІНВЕСТ".

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2019 року №000129501 прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 20.09.2019 №000128501, суд дійшов наступних висновків.

У акті перевірки зафіксовано, що перевіркою повноти визначення ТОВ "АВТО-ІМПЕЛЬС ВОСТОК" показників рядка 02 декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" встановлено його заниження на загальну суму 2149778 грн., в тому числі по періодах: за 2016 рік на суму 256427 грн., за 2017 рік на суму 1057927 грн., за 2018 рік на суму 785907 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 49517 грн. Так, перевіркою встановлено, що підприємством неправомірно сформовано витрати на збут за відповідні періоди за рахунок безпідставного формування бухгалтерського рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" та списанням на нього витрат, які не відносяться до витрат майбутніх періодів, чим занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку /том 3 а.с. 120-122/. Зокрема, підприємством неправомірно віднесено в бухгалтерському обліку витрати на придбання послуг з розміщення реклами (ТОВ "Агросистем"), послуг з виготовлення та розміщення реклами (ТОВ "Топсіті"), рекламні послуги (ТОВ "РА "Медіа-Експерт"), послуги по наданню хімічного шоу (ТОВ "ТК "Центр-Холдінг") та інші на рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" та віднесення їх до витрат на збут відповідних періодів. Детальний розрахунок наведено на стор. 8 акту перевірки /том 3 а.с. 123/, зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки показники сум податку на прибуток платника податків ТОВ "АВТО-ІМПЕЛЬС ВОСТОК" за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 наведено у додатку №9 до акту перевірки /том 3 а.с. 155/, зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) ТОВ "АВТО-ІМПЕЛЬС ВОСТОК" за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 наведено у додатку №10 до акту перевірки /том 3 а.с. 156/.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами п. 136.1 ст. 136 ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства) визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 (надалі - Інструкція №291), відповідно до якої підприємство облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги з постачальниками веде на рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та кореспондує з рахунком 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут".

На рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов`язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Рахунок 93 "Витрати на збут" кореспондує за дебетом з кредитом рахунків, зокрема, 39 "Витрати майбутніх періодів", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Згідно пункту 2.36 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності №433 від 28.03.2013 у статті "Витрати майбутніх періодів" відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Отже, витрати майбутніх періодів - це витрати, які здійснені в поточному періоді, але підлягають віднесенню на витрати майбутніх періодів, бо головними їх ознаками є те, що вони фактично понесені у звітному періоді, а належать до майбутніх періодів.

Рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", відносяться витрати, пов`язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо. За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду. Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Таким чином об`єктом, оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені .

Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (пункт 17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати").

Як визначено, пунктом 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Зважаючи на наведені норми, витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), а тому їх неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відтак, такі витрати відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Проте, частину витрат по придбанню послуг з виготовлення та розміщення реклами позивач відносив на рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів", що підтверджується копіями оборотів по рахунку 39 за квітень 2016 року - грудень 2016 року, за 2017 рік, за 2018 рік та за 1 квартал 2019 року та обороти по рахунку 39 за квітень 2016 року - грудень 2016 року, за 2017 рік, за 2018 рік та за 1 квартал 2019 року /том 1 а.с. 93-100/.

Оцінюючи доводи представника позивача у письмових поясненнях про те, що оскільки визначити період, коли саме рекламні заходи призведуть до одержання доходу неможливо, тому підприємство прийняло рішення розділити їх керуючись п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" між певними періодами у сумах, що зазначені вказаних у поясненнях /том 4 а.с. 232-233/, суд зазначає наступне.

Пунктом 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" передбачено, якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Однак, неможливо пов`язати економічні вигоди з конкретними звітними періодами та розділити вартість систематично між звітними періодами, оскільки витрати на збут не включаються до собівартості реалізованих товарів, а отже їх неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду або з економічними вигодами кількох звітних періодів, а тому такі витрати у відповідності до п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" слід відображати у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, позивач у порушення вимог п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" віднесено в бухгалтерському обліку витрати на придбання послуг з розміщення реклами (ТОВ "Агросистем"), послуг з виготовлення та розміщення реклами (ТОВ "Топсіті"), рекламні послуги (ТОВ "РА "Медіа-Експерт"), послуги по наданню хімічного шоу (ТОВ "ТК "Центр-Холдінг") та інші на рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів", безпідставно сформовано та списано на рахунок 93 "Витрати на збут" витрати, які відображені на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", що призвело до порушення вимог п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме завищення витрат на збут за перевіряємий період на загальну суму 2149778 грн. та заниження податку на прибуток на суму 386960 грн., в тому числі: за 2-4 кв. 2016 на суму 46157 грн., за 2017 на суму 190427 грн., за 2018 на суму 141463 грн., за 1 кв. 2018 на суму 8913 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2019 року №000128501, прийняте ГУ ДПС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.

Отже, адміністративний позов ТОВ "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8808 грн. 15 коп., що підтверджується платіжним дорученням №6942 від 17.10.2019 /том 1 а.с. 5/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /том 3 а.с. 102/.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1552 грн. 65 коп. (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві гривні шістдесят п`ять копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" (ідентифікаційний код 38276787, вул. Зигіна, 29, м. Полтава, 36014) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20 вересня 2019 року №000129501.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПУЛЬС ВОСТОК" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1552 грн. 65 коп. (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві гривні шістдесят п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 21 лютого 2020 року.

Суддя С.С. Сич