Рішення

від 21.02.2020 по справі 480/4696/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 р. Справа № 480/4696/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просила:

1) визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладена у листі від 30.09.2019 № В-14391 -7123/21-19;

2) зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Свої вимоги мотивувала тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмітила, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповіді не навів.

Ухвалою суду від 25.11.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву (а.с.24-36), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що землі, за рахунок яких планується для відведення, розташовані за межами населених пунктів на території Кириківської селищної об`єднаної територіальної громади та були передані у комунальну власність. Також відповідно до інформаційної довідки від 18.09.2019 земельна ділянка, що планується до відведення, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5921285800:07:008:0007, яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) згідно договору оренди земельної ділянки від 27.07.2015.

Крім того, у відзиві зазначив, що вимога зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Ухвалою суду від 28.12.2019 у відповідача було витребувано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність з додатком за наявності (а.с.39), що були надані представником відповідача (а.с.43-46).

Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем до суду не подано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що землекористувачем спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 відповідно до договору оренди землі від 27.07.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Сумській області (а.с.31-33), дата реєстрація речового права 11.09.2015 (а.с.17-18,35-36).

Згідно нотаріально завіреної заяви фермерського господарства "Яблучне" від 23.08.2019 за підписом ОСОБА_2 було надано згоду позивачу на безоплатне вилучення частини земельної ділянки площею 2,0га для розроблення проекту землеустрою та її безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.15).

Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням від 27.08.2019, зареєстрованим в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 06.09.2019 за вх.№В-14391/0/94-19, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.26). До заяви було додано викопіювання земельної ділянки, копію паспорту та РНОКПП, нотаріальному посвідчену заяву землекористувача (а.с.13-15,28).

Листом від 30.09.2019 №С-14391-7123/21-19 (а.с.12) відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення поданого клопотання виходячи з того, що Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління.

Відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" наказом Головного управління від 22.12.2018 за №18-10478/16-18-СГ землі, які розташовані за межами населених пунктів на території Кириківської селищної об`єднаної територіальної громади, були передані у комунальну власність.

Керуючись статтею 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Головне управління не має правових підстав для вирішення питання, що порушене у клопотанні позивача.

Також ОСОБА_1 було запропоновано звернутись до Миколаївської селищної об`єднаної територіальної громади для вирішення питання по суті.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. «а» ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладене у формі листа не може відповідати критеріям, установленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми ст.118 Земельного кодексу України свідчить, що земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись, зокрема, тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, ГУ Держгеокадастру у Сумській області у листі від 30.09.2019 (а.с.12), з посиланням на ст.ст.15-1, 117, 122 Земельного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", повідомляє позивача про те, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 22.12.2018 за №18-10478/16-18-СГ землі, які розташовані за межами населених пунктів на території Кириківської селищної об`єднаної територіальної громади, були передані у комунальну власність.

Судом встановлено, що дійсно бажана позивачем до відведення у власність земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 5921285800:07:008:0007 за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.28).

Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018 та додатку до нього ГУ Держгеокадастру у Сумській області відповідно до наказу від 22.12.2018 №18-10478/16-18 СГ передає із державної власності, а Кириківська селищна рада приймає у комунальну власність Кириківської селищної об`єднаної територіальної громади земельну ділянку кадастровий номер 5921285800:07:008:0007 (а.с.44-46).

Водночас, суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.11.2019 (а.с.17-18) формою власності на земельну ділянку кадастровий номер 5921285800:07:008:0007 є державна.

При цьому, жодних доказів того, що право власності Кириківської селищної об`єднаної територіальної громади на земельну ділянку кадастровий номер 5921285800:07:008:0007 зареєстровано у встановленому законом порядку відповідач суду не надав, а отже відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з цих підстав є протиправною.

Крім того, у листі, всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, та з посилання на ст. 118 Земельного кодексу України відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 118 Земельного кодексу України чітко визначено строк для розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та передбачено два можливі варіанти рішень за наслідками розгляду такої заяви - задоволення заяви та надання дозволу або відмова у наданні дозволу з передбачених на те законом підстав. Відстрочення розгляду заяви, так само як і відстрочення прийняття рішення за наслідками розгляду заяви законом не передбачено. Враховуючи, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не була відповідачем задоволена, лист від 30.09.2019 суд, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17 з приводу рішення суб`єкта владних повноважень, трактує саме як відмову у наданні такого дозволу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 30.09.2019 №В-14391-7123/21-19, не може відповідати критеріям правомірності, визначеним в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, на надаючи оцінку запереченням представника відповідача щодо дискреційних повноважень, суд виходить за наступного.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Однак, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу Україну.

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Сумській області, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву посилається на те, що земельна ділянка, яка планується до відведення, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5921285800:07:008:0007, що перебуває в оренді гр. ОСОБА_2 .

Проте, вказані обставини не досліджувались під час прийняття оскаржуваної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та їм не надавалась жодної оцінки.

Крім того, як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 30.09.2019 (а.с.12), позивачу було запропоновано звернутись до Миколаївської селищної об`єднаної територіальної громади для вирішення питання по суті, в той час як у листі від 30.09.2019 вказує про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність Кириківській селищній раді. При цьому, представником відповідача ні у листі від 30.09.2019, ні у відзиві, не обґрунтовано таку пропозицію щодо звернення саме до Миколаївської селищної об`єднаної територіальної громади для вирішення питання по суті.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у належному порядку та враховуючи, що відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, а тому позовні вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в обраний позивачем спосіб, судом враховано, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В той же час, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Вказані висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 у справі №814/1959/17.

Однак, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наданням його оцінки на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим, суд з урахуванням ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 27.08.2019, зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 06.09.2019 за вх.№В-14391/0/94-19, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 768,40грн., сплаченого нею за подання позовної заяви згідно квитанції від 19.11.2019 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частоково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладена у листі від 30.09.2019 №В-14391-7123/21-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.08.2019, зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 06.09.2019 за вх.№В-14391/0/94-19, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.02.2020.

Суддя І.Г. Шевченко