Постанова

від 17.02.2020 по справі 826/11467/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11467/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Українська авіаційно-торгова компанія "Авіапостач" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська авіаційно-торгова компанія "Авіапостач" (далі-позивач, ПАТ УАТК Авіапостач ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі-відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 № 429261541 та № 4302615141.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення від 16 вересня 2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права .

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ Українська Авіаційно-Торгова Компанія Авіапостач , про що складено Акт від 27.03.2018 № 179/26/15-14-01-04/01131939 про результати перевірки ПАТ Українська Авіаційно-Торгова Компанія Авіапостач , з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Інтеграс Компані у травні 2015 року та з ТОВ БК Профітван у червні 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 2 ст. 9, ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 ст. 2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 89 234 гривень, у тому числі по періодах:

за 2015 рік на суму - 26 234 грн.;

за 2017 рік на суму - 63 000 грн.;

- п. 198, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 ст. 2 2 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 99148 грн. в тому числі по періодах:

за травень 2015 року у сумі 29148 грн.;

за червень 2017 року у сумі 70000 грн.

На підставі Акту перевірки від 27.03.2018 № 179/26/15-14-01-04/01131939 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 №4302615141 та № 0002961401.

Позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, вважаючи винесені відносно позивача податкові повідомлення - рішення протиправними, останній звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Інтеграс Компані та ТОВ БК Профітван .

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Інтеграс Компані було укладено договір №2/5 від 01.05.2015 про надання послуг по завантаженню, відвантаженню та складуванню вантажів (далі-товар).

За умовами вказаного Договору №2/5 від 01.05.2015 ПАТ "Українська авіаційно-торгова компанія "Авіапостач" (заказчик) передает, а ТОВ Інтеграс Компані (исполнитель) принимает на себя выполнение работ по погрузке, выгрузке и складированию грузов (п.1.1.). Товар хранится в складских помещениях заказчика по адресу: 03036, г. Киев, пр-т Воздухофлотский, 92-б (п.1.2). Общее количество товара - согласно учетным накладным (п.1.3). Товар поставляется в исправном состоянии, без видимых повреждений и деформаций, в соответствии с сертификатом качества (п.1.4).

На виконання вказаного договору позивачем надано Акт виконаних робіт від 29.05.2015 року, згідно якого ТОВ Інтеграс Компані в період з 01.05.2015 по 29.05.2015 року виконано завантажувально-розвантажувальні роботи для ПАТ "Українська авіаційно-торгова компанія "Авіапостач", загальна сума виконаних робіт з ПДВ становить 174888,08 грн.

Також, позивачем надано виписку по рахунку ПАТ УАТК Авіапостач станом на 09.06.2015 року, згідно якого позивачем було здійснено на розрахунковий рахунок ТОВ Інтеграс Компані 26004208710001 оплату за вантажно-розвантажувальні послуги згідно договору №2/5 від 01.05.2015 року на суму 24484,33 грн.

Згідно виписки по рахунку ПАТ УАТК Авіапостач станом на 23.06.2015 року, позивачем було здійснено на розрахунковий рахунок ТОВ Інтеграс Компані 26004208710001 оплату за вантажно-розвантажувальні послуги згідно договору №2/5 від 01.05.2015 року на суму 40000,00 грн.

Також, між ПАТ "Українська авіаційно-торгова компанія "Авіапостач" (замовник) та ТОВ Профітван (підрядник) було укладено договір №01-06/17 від 01.06.2017, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити.

Згідно п.2.1 вказаного договору характер робіт, що виконується підрядником - ремонт зовнішніх інженерних мереж водовідведення та теплопостачання на території ПАТ УАТК Авіапостач за адресою: м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 92-б.

На виконання вказаного договору позивачем надано Додаток №1 до договору № 01-06/17 від 01.06.17 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2017 р., Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, копію ліцензії ДАБІ України від 08.11.2016 №41-Л, виписки по рахунку ПАТ УАТК Авіапостач станом на 19.07.2017 та 20.07.2017, згідно яких, позивачем було здійснено оплату за монтажні роботи водопостачання по договору № 01-06/17 від 01.06.2017 в сумі 200000,00 грн. та 220000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ БК Профітван - НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу, що із наданих документів неможливо встановити час, місце надання послуг, кількістю людей, які були задіяні у вказаних роботах, інформацію щодо конкретних осіб, відповідальних за надання послуг, їх кваліфікацію, відсутні кількісні та вартісні показники формування вартості послуг тощо.

Крім того, як вбачається зі змісту акту перевірки, розрахунковий рахунок ТОВ Інтеграс Компані був відкритий ПАО Євробанк 02.06.2015 року, а розрахунковий рахунок ТОВ БК Профітван був відкритий в ПАТ Сбербанк 26.06.2017.

Разом з тим, договір між позивачем та ТОВ Інтеграс Компані був укладений 01.05.2015, із зазначенням вказаного розрахункового рахунку. Крім того, в акті виконаних робіт, також зазначається конкретний розрахунковий рахунок, який на момент заключення договору та підписання акту виконаних робіт фактично не міг існувати.

В свою чергу, договір між позивачем та ТОВ БК Профітван був укладений 01.06.2017, що раніше за дату відкриття банківського рахунку.

Крім того, колегія суддів, звертає увагу, що умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, зареєстрованою Постановою Національного банку України від 12.11.2013 № 492.

Відповідно до п.1.13 розділу 1 Інструкції банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Зазначене також передбачено ст. 69 Податкового кодексу України.

Зокрема, п.69.2 зазначеної статті встановлено, що банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків-юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Тобто, банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта, а видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення банком контролюючого органу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає до уваги зазначені доводи відповідача щодо невідповідності дати відкриття розрахункових рахунків контрагентів позивача з датами укладення договорів та датами зазначеними в актах виконаних робіт, що в свою чергу є підставою для обґрунтованого сумніву колегії суддів щодо фактичного надання передбачених договорами послуг.

Зазначена обставина також ставить під сумнів реальність укладення вказаних договорів з метою здійснення господарських операцій.

При цьому, наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку, самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного в сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Доводи позивача стосовно переукладання договорів від 01.05.2015 №2/5 та від 01.06.2017 №01-06-17 у зв`язку зі зміною реквізитів для здійснення розрахунків та на прохання контрагентів, з урахуванням відсутності будь-яких належних доказів на підтвердження зазначеного, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище господарські операції позивача його контрагентом щодо надання послуг не мали реального характеру, а їх результати оформлені лише документально.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги усі надані сторонами докази в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалось видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, колегія суддів зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду № 826/6838/18 від 14.05.2019 року.

Посилання відповідача на наявність відкритих кримінальних проваджень №42017100000000370 та №1201500000000151 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України вірно не враховані судом першої інстанції при винесенні рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за вказаними кримінальними провадженнями.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію в частині питань про те, що "порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Так, об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять вироку у вказаних кримінальних провадженнях, порушеними за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а тому сам по собі факт наявності кримінальних проваджень не може свідчити про відсутність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 802/2231/17-а.

Разом з тим, враховуючи що судом першої інстанції було не в повній мірі досліджено надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянтом в апеляційній скарзі заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідків - директора ТОВ Інтеграс Компані ОСОБА_1 та директора ТОВ БК Профітван - ОСОБА_2 з метою надання пояснень відносно здійснення вказаними підприємствами фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи, що заявлене клопотання було розглянуто судом першої інстанції з прийняттям відповідного рішення, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.308 КАС України, приходить до висновку про відмову в його задоволенні.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року скасувати та ухвалити постанову якою у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українська авіаційно-торгова компанія "Авіапостач" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Cудді: