Рішення

від 20.02.2020 по справі 451/1076/19

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

20 лютого 2020 рокуСправа №451/1076/19 Провадження № 2/451/281/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1076/19 за позовом ОСОБА_1 до Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

07 серпня 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 16 травня 2018 року. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. Зокрема, земельні ділянки, загальною площею 1,8099 га, які розташовані на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності спадкодавця на дані земельні ділянки підтверджується відповідним державним актами на право приватної власності на землю, серії ЯБ № 344626. За життя спадкодавець залишила особисте розпорядження на випадок своєї смерті. Згідно заповіту, посвідченого 30 серпня 1995 року секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області Гудзінською С. Т., та зареєстрованого в реєстрі за № 31, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є позивач - ОСОБА_1 , який доводився спадкодавцю сином. На даний час вищевказаний заповіт недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним. Позивач прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Підтвердженням цьому є рішення Радехівського районного суду Львівської області від 30 травня 2019 року у справі № 451/869/18. Вказаним рішенням суд встановив факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 у будинку по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, наразі позивач не може оформити за собою право власності у вищезазначеному спадковому майні. Причиною цьому є відсутність у позивача оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку, що належав спадкодавцю. За таких обставин позивач не вбачає іншого дієвого виходу з ситуації, що наразі склалася, не інакше як звернутися до суду з даним позовом з метою захисту свого невизнаного майнового права. Просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,8099 га (1. Земельна ділянка площею 1,1602 га, кадастровий номер:4623987200:13:000:0070; 2. Земельна ділянка площею 0,6497 га, кадастровий номер:4623987200:13:000:0240), яка знаходиться на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ЯБ № 344626.

У підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задоволити та справу розглядати у відсутності сторони позивача (а.с.33).

Представник відповідача Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі представника (а.с.32).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданий повторно Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 16 травня 2018 року (а.с.11).

Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 4 липня 1952 року, де вказано, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батьки значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.12).

За життя ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті, склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті їй буде належати за законом, заповіла синові ОСОБА_1 (а.с.13).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №344626, виданого 07.12.2005 року головою Радехівської райдержадміністрації на підставі розпорядження голови Радехівської райдержадміністрації від 22.11.2005 року №841, та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010545901257, вбачається, що земельна ділянка, площею 1,8099 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, належала ОСОБА_2 , що також підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (а.с.14,19-25).

Відповідно до рішення Радехівського районного суду Львівської області від 30 травня 2019 року у справі № 451/869/18, суд встановив факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 у будинку по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15-16).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,206, 258-259,263-265,315 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,8099 га (1. Земельна ділянка площею 1,1602 га, кадастровий номер:4623987200:13:000:0070; 2. Земельна ділянка площею 0,6497 га, кадастровий номер:4623987200:13:000:0240), яка знаходиться на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ЯБ № 344626.

Стягнути з Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 20 лютого 2020 року.