Ухвала від 20.02.2020 по справі 808/368/16

УХВАЛА

20 лютого 2020 року

Київ

справа №808/368/16

касаційне провадження №К/9901/574/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №808/368/16 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Запорізькій області 17.12.2019 звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019.

Верховний Суд ухвалою від 23.01.2020 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв`язку з невиконанням вимог частин четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ненадання документу про сплату судового збору, та на підставі вимог частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням підстав та наданням доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

На виконання вимог ухвали від 23.01.2020 скаржником надіслано суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку касаційного оскарження та продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції, вважає за необхідне зазначити, що з 08.02.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 №460-IХ.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15.01.2020 №460-IХ, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідач посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019, утім ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019 вперше подану касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки додана до касаційної скарги відповідачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені скаржника його процесуальних прав та обов`язків.

Також вказав, що фактичною перешкодою для сплати судового збору за подання касаційної скарги стала відсутність можливості здійснити сплату судового збору в межах встановленого процесуальним законом строку касаційного оскарження через обмежене фінансування.

Наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку, зокрема виконавши вимогу про надання документу про сплату судового збору. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб`єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору №808/368/16 у справі фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і т.д.

Враховуючи те, що встановлений строк касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 закінчився 21.02.2019, а також факт повторного звернення відповідача до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, для обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження податковому органу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору у справі №808/368/16 з моменту виникнення права на касаційне оскарження.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення строку касаційного оскарження. Питання про сплату судового збору державними органами, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, врегульовано пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-VIII, в якому покладено обов`язок щодо забезпечення відповідного фінансування державних органів на Кабінет Міністрів України.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

В обґрунтування клопотання про продовження строку для усунення недоліків відповідач посилається на обмежене фінансування з державного бюджету для сплати судового збору, у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Податковим органом не надано доказів вчинення будь-яких дій (зокрема, безпосереднє звернення до органу казначейства чи вищестоящого податкового органу з обґрунтуванням доцільності касаційного оскарження судових рішень у справі №808/368/16 та вимогою виділення коштів для сплати судового збору), спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі №808/368/16 фінансування з Державного бюджету України. Крім того, не зазначено в який строк недоліки касаційної скарги щодо здійснення такої сплати можуть бути усунуті.

Скаржник не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню ухвали суду щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги по цій справі, а також скаржником не надано суду касаційної інстанції жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору у справі №808/368/16.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 №460-IХ, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Запорізькій області у задоволенні клопотання про поновлення строку касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №808/368/16.

2. Відмовити Головному управлінню ДФС у Запорізькій області в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №808/368/16.

3. Відмовити Головному управлінню ДФС у Запорізькій області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №808/368/16 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

4. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк