Постанова

від 21.02.2020 по справі 812/667/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №812/667/17

адміністративне провадження №К/9901/31820/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя Басова Н.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (судді: Василенко Л.А. (головуючий), Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.) у справі №812/667/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-фінансова компанія Донбаспромсировина до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-фінансова компанія Донбаспромсировина (далі - позивач, Товариство) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.04.2017 №0001631203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати юридичних осіб на суму 102 124,72 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 25 531,08 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки земельна ділянка, яка перебуває в оренді у Товариства, знаходиться у м.Личисанську, яке відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у зв`язку з чим на позивача поширюється дія ст.6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02.12.2010 (далі - Закон №1669-VII) щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а тому Товариство правомірно задекларувало плату за земельні ділянки за період з травня 2014 по травень 2016 у розмірі 00 грн00 коп.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у межах спірних правовідносин має місце скасування на період проведення антитерористичної операції обов`язку сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форм власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ТОВ ВФК Донбаспромсировина зареєстровано в якості юридичної особи, має в відокремлений підрозділ Лисичанську філію ТОВ ВКФ Донбаспромсировина , 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Орджонікідзе, буд.140.

Між Лисичанською міською радою (Орендодавець) та ТОВ ВФК Донбаспромсировина (Орендар) укладено договори оренди землі від 09.06.2006 та від 08.11.2013. Земельні ділянки знаходяться в м.Лисичанськ.

В подальшому, до обох договорів укладались додаткові угоди, які є невідємною частиною договорів.

Позивачем до ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області подано звітні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності): звітна за 2014 рік за період з 01.01.2014 до 31.12.2014 в сумі 50942,52 грн (а.с.122-123); звітна за 2015 рік за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 в сумі 47720,45 грн (а.с.119-120); звітна за 2016 рік за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 в сумі 47720,45 грн (а.с.161-162); уточнююча за 2014 рік за період з 01.01.2014 до 31.12.2014, річна сума податкового зобов`язання зменшена до 33961,68 грн. (а.с.165-168); уточнююча за 2015 рік за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 річна сума податкового зобов`язання зменшена до 47720,45 грн (а.с.113-114, 115-117, 169-172); уточнююча за 2016 рік за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 річна сума податкового зобов`язання зменшена до 15906,85 грн (а.с.111-112,173-176), якою позивачем здійснено уточнення зобов`язань з плати за землю за період з січня по травень 2016 року.

ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності ТОВ ВФК Донбаспромсировина за період 2014-2016 роки, за результатами якої складено акт №28/12-32-12-03/24846925 від 27.02.2017.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено, зокрема порушення п.288.1 та 288.4 ст.288 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 102124,72 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги відповідач посилається на те, що ст.6 Закону України №1669-VII від 02.09.2014 Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільнено від сплати користування земельними ділянками державної та комунальної власності, проте порядок звільнення від сплати за використання таких земельних ділянок наведеною нормою не визначений, а тому несплата позивачем плати за користування земельною ділянкою є порушенням податкового законодавства.

8. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій та на безпідставність доводів відповідача, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України.

9.1. Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 136.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

9.2. Пункт 286.2 статті 286.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

9.3. Пункт 287.3 статті 287.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

10. Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669.

10.1. Стаття 1

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

10.2. Стаття 6 (у редакції до 08.06.2016).

Під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

10.3. Стаття 6 (у редакції з 08.06.2016).

Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

10.4. Частина четверта статті 4.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

11. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

12. 30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р" дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до пунктів 1, 3 Розпорядження №1275-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р".

Місто Лисичанськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

13. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення .

Територія м. Лисичанська не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Підставою для звільнення суб`єкта господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 до 07.06.2016.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

16. Судами у повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендовані ТОВ ВФК Донбаспромсировина земельні ділянки мають комунальну форму власності та розташовані в м. Лисичанську Луганської області, тобто, на території, на якій, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р здійснювалася антитерористична операція, а відтак колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивач в силу статті 6 Закону № 1669 був звільнений від плати за їх використання до 08.06.2016, а саме, до внесення змін до вказаної норми Закону. Таким чином, несплата позивачем плати за землю з травня 2014 року по травень 2016 року є правомірною.

18. Доводи контролюючого органу щодо відсутності порядку застосування звільнення від сплати за використання земельними ділянками державної та комунальної власності, що передбачено положеннями статті 6 Закону № 1669, колегія суддів вважає є неприйнятними з огляду на пряму дію положень статті 6 Закону №1669, а також враховуючи положення податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку, що закріплений підпунктом 4.1.4 статті 4 та підпунктом 56.21 ст.56 Податкового кодексу України, а саме, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

19. З урахуванням встановленого, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення касаційної скарги відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 у справі № 812/66717 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Васильєва

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду