Рішення

від 20.02.2020 по справі 481/1765/19

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1765/19

Провадж.№ 2/481/48/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 лютого 2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді - Васильченко Н.О., за участю секретаря - Філіпської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на земельну ділянку ,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0686 га, кадастровий номер 4824510100:25:050:0001, для обслуговування жилого будинку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що 20 липня 2002 року вона придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 на підставі договору дарування жилого будинку від 20 липня 2002 року. Даний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0686 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р4 №107242, виданого 01.07.2002 року на підставі рішення виконкому Новобузької міської ради Миколаївської області від 25.06.2002 року за №299, свідоцтва про право на спадщину від 05.04.2001 року АЕА №063002 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності за №3764. Предметом договору дарування жилого будинку від 20 липня 2002 року слугував лише будинок, питання про продаж земельної ділянки на якій він знаходиться не вирішувалось. Звернувшись до приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу з метою відчуження належного їй будинку, приватним нотаріусом було надано роз`яснення про неможливість оформити правочин, оскільки земельна ділянка на якій знаходиться будинок перебуває у приватній власності іншої особи. На письмові звернення позивачки, відповідачка ОСОБА_2 не відповідає. Посилаючись на викладене просила визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була завчасно, належним чином повідомлена про слухання справи, у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи без її участі на адресу суду не подала.

При таких обставинах суд постановив провести, на підставі вимог ст.281 ЦПК України, заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, тому відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями15,16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування жилого будинку, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Новобузької державної нотаріальної контори Паліюк Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за №648, позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.10.2012 року, номер запису: 5329, в книзі: 24, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування АЕК 870278 від 20.07.2002 року належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, предметом вказаного договору слугував лише будинок, питання про перехід у власність земельної ділянки, на якій розташований цей будинок (для обслуговування житлового будинку) при укладанні цього договору не вирішувалося.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р4 №107242 виданого 01.07.2002 року на підставі рішення виконкому Новобузької міської ради народних депутатів №299 від 25.06.2002 року, свідоцтва про право на спадщину від 05.04.2001 року АЕА №063002, площею 0,0686 га, розташованої по АДРЕСА_1 з цільовим призначення для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3764, власником є ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4800070922013 від 21.03.2013 року, земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , має кадастровий номер 4824510100:25:050:0001.

Як вбачається з договору дарування жилого будинку , зміст ст. 120 ЗК України сторонам, що підписали договір, роз`яснено нотаріусом.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разінабуття права власності на жилий будинок,будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідні приписи містяться також і у ч. 1 ст. 377 ЦК України .

З моменту передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 і до цього часу цільове призначення земельної ділянки не змінилося.

З огляду на викладене, у зв`язку з набуттям позивачкою ОСОБА_1 на встановлених законом підставах права власності на житловий будинок, до неї також перейшло і право власності на земельну ділянку для його обслуговування, що автоматично припинило право власності ОСОБА_2 на дану земельну ділянку.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, дослідженні при судовому розгляді справи обставини, свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме визнання за позивачкою права власності на дану земельну ділянку.

Вимоги щодо стягнення з відповідачки судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, остання не заявляла, тому суд відносить ці витрати на її рахунок.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на земельну ділянку -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новий Буг, Миколаївської області, право власності на земельну ділянку площею 0,0686 га, кадастровий номер земельної ділянки 4824510100:25:050:0001, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив на підставі заяви відповідача, яка відповідає вимогам, визначеним в ст. 285 ЦПК України , поданої протягом 30 днів з дня його проголошення чи в разі поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розглядусправи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Васильченко Н.О.