Постанова

від 04.02.2020 по справі п/811/1535/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2020 року

Київ

справа №П/811/1535/16

адміністративне провадження №К/9901/41764/18

К/9901/41765/18

К/9901/41766/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя Хилько Л.І., судді: Момонт Г.М., Притула К.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (головуючий суддя Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.) у справі №П/811/1535/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвего Люкс" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Адвего Люкс" звернулося до адміністративного суду з позовом до ДФС України (далі - ДФС), ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві (далі - ДПІ), Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДФС (з урахуванням уточнень до касаційної скарги), ДПІ, ОДПІ звернулися із касаційними скаргами, в яких, з урахуванням уточнень до касаційної скарги, просять скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 22.08.2017, від 06.09.2017 та від 06.09.2017 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ДПІ, ДФС, ОДПІ на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі №П/811/1535/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №П/811/1535/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 справу призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 04.02.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ДФС та ОДПІ посилаються на аналогічні доводи. Зокрема, вказують, що законодавством не регулюється вирішення питань щодо конкретного формулювання причин відмови у прийнятті податкових накладних. Тому, при виникненні подібних правовідносин податковий орган керується Податковим кодексом України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних. Крім того, товариством не доведено, що податковим органом здійснювались дії, які спрямовані на перешкоджання реєстрації податкових накладних. Відповідачі наголошують, що у суб`єкта владних повноважень відсутній умисел та вина, що у свою чергу, виключає і саме поняття протиправність , як свідоме, цілеспрямоване та вольове порушення прав іншої особи.

ДПІ у касаційній скарзі зазначає, що на час подання товариством у електронному вигляді податкової накладної та податкових декларацій було виявлено помилки, а саме: можливо розірвано договір про визнання електронних документів, відтак відмова у прийнятті та реєстрації є правомірною. Як вказує відповідач програма, яка використовується позивачем є комерційним продуктом, податкові органи не несуть відповідальність за текст квитанції, що надсилається позивачу. Відповідач звертає увагу, що факт визнання та опрацювання податкової звітності платників податків належить до виключної компетенції податкового органу.

У свою чергу, позивач надав заперечення на касаційні скарги, де вказує, що не погоджується з доводами податкових органів, вважає касаційні скарги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Позивач вважає, що аргументи відповідачів, наведені в обґрунтування касаційних скарг спростовані в ході судового розгляду.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційних скарг частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ Адвего Люкс є платником податку на додану вартість, перебувало на податковому обліку у ДПІ.

Позивачем укладено з ДПІ договір про визнання електронних документів №200520161 від 20.05.2016, предметом якого є визнання податкових документів, поданих Товариством в електронному вигляді до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

20.07.2016 о 16:56:45 Товариством подано в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року.

Згідно квитанції №1 документ доставлено до центрального рівня ДПС України, але не прийнято у зв`язку із помилкою: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: 40380354. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності".

Разом з тим, на запити Товариства у листопаді та грудні 2016 року ДПІ надано відповіді, в яких, зокрема, зазначено, що договір про визнання електронних документів від 20.05.2016 №200520161 не розірваний. Дія даного договору, у зв`язку з закінченням дії посиленого сертифікату відкритого ключа директора, була припинена 29.08.2016.

Після взяття на облік в ОДПІ ТОВ Адвего Люкс укладено договір про визнання електронних документів від 29.08.2016 №290820162 з ОДПІ.

20.10.2016 о 09:53:09 позивачем подано в електронному вигляді для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкову накладну від 19.10.2016 №1.

Згідно квитанції №1 документ доставлено до центрального рівня ДПС України, але не прийнято у зв`язку із помилкою: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: ЄДРПОУ 40380354. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності".

Також 09.11.2016 Товариством направлено на реєстрацію в електронному вигляді на підставі договору від 29.08.2016 №290820162 податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

о 15:36:18 за липень 2016 року додатком №2 та додатком №5;

о 15:38:38 за серпень 2016 року з додатком №2 та додатком №5;

о 15:41:03 за вересень 2016 року з додатком №2;

о 15:42:41 за жовтень 2016 року з додатком №2.

Згідно квитанціям №1 документи доставлено до центрального рівня ДПС України, але не прийнято у зв`язку із помилкою: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: ЄДРПОУ 40380354. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності".

Водночас, відповіді ОДПІ, надані у вересні, листопаді та грудні 2016 року на запити Товариства, містять інформацію, що договір про визнання електронних документів від 29.08.2016 №290820162 оброблений позитивно, що дає можливість платнику надсилати звітність в електронному вигляді.

Також у листі ГУ ДФС у Кіровоградській області від 06.12.2016 зазначено, що станом на вказану дату ОДПІ не ініціювала розірвання вищевказаного договору від 29.08.2016.

Не погодившись з діями податкових органів, позивач звернувся до адміністративного суду з позовними вимогами до ДФС, ДПІ, ОДПІ, саме:

визнати протиправними дії ДФС щодо неприйняття та нереєстрації 20.10.2016 в ЄРПН податкового документу, а саме податкової накладної складеної та направленої на реєстрацію позивачем, а саме: податкової накладної №1 від 19.10.2016 в її кількісних та вартісних показниках;

зобов`язати ДФС зареєструвати та враховувати прийнятою в ЄРПН, податковий документ складений та направлений на реєстрацію позивачем датою його фактичного подання на реєстрацію, а саме: податкову накладну №1 від 19.10.2016 протягом операційного дня - 20.10.2016 о 09:53:09 год., в її кількісних та вартісних показниках;

визнати протиправними дії ДПІ щодо неприйняття та нереєстрації податкових документів, а саме податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками, направлених на реєстрацію в електронному вигляді, позивачем, а саме: податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за звітні періоди за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року з їх показниками;

зобов`язати ДПІ зареєструвати та враховувати прийнятими податкові документи з їх показниками, направлені на реєстрацію в електронному вигляді декларації з податку на додану вартість з додатками за звітний період:

червень 2016 року - 20.07.2016 о 16:56:45 з її показниками;

липень 2016 року - 09.11.2016 о 15:36:18 з її показниками;

серпень 2016 року - 09.11.2016 о 15:38:38 з її показниками;

вересень 2016 року - 09.11.2016 о 15:41:03 з її показниками;

жовтень 2016 року - 09.11.2016 о 15:42:41 з її показниками;

зобов`язати ОДПІ враховувати прийнятими податкові декларації з податку на додану вартість з додатками, направлені на реєстрацію в електронному вигляді, а саме:

за червень 2016 року - з 20.07.2016 о 16:56:45 з її показниками;

за липень 2016 року - з 09.11.2016 о 15:36:18 з її показниками

за серпень 2016 року - 09.11.2016 о 15:38:38 з її показниками;

за вересень 2016 року - 09.11.2016 о 15:41:03 з її показниками;

за жовтень 2016 року - 09.11.2016 о 15:42:41 з її показниками.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч фактам, які підтверджують укладення та дію договорів про визнання електронних документів, відповідачами вчинено протиправні дії щодо неприйняття та нереєстрації податкової накладної та податкової звітності Товариства, складених в електронному вигляді на підставі вказаних договорів про визнання електронних документів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2017, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ДФС України щодо відмови у прийнятті податкової накладної №1 від 19.10.2016;

податкову накладну, складену ТОВ Адвего Люкс №1 від 19.10.2016 визнано такою, що прийнята та зареєстрована в ЄРПН датою її фактичного отримання - 20.10.2016 в 09:53:09 год.

Визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо відмови у прийнятті податкових декларацій ТОВ Адвего Люкс з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2016 року;

податкові декларації, складені ТОВ Адвего Люкс з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2016 року визнано такими, що були прийняті та зареєстровані датою їх фактичного отримання: за червень 2016 року - 20.07.2016 о 16:56:45; за липень 2016 - 09.11.2016 о 15:36:18; за серпень 2016 року - 09.11.2016 о 15:38:38; за вересень 2016 року - 09.11.2016 о 15:41:03; за жовтень 2016 року - 09.11.2016 о 15:42:41, з їх вартісними показниками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, постанову мотивував тим, що за наявності діючих (на момент подання відповідних податкових документів) договорів про визнання електронних документів від 20.05.2016 №200520161 (з 20.05.2016 по 29.08.2016) та від 29.08.2016 №290820162 (з 29.08.2016) є протиправними дії відповідачів ДФС та ДПІ щодо неприйняття податкової накладної №1 від 19.10.2016 та податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2016 року.

Касаційний суд вважає висновки судів передчасними, надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно положень пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Разом з тим, у відповідності до абзацу 1 пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Причини відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації наведені у пункті 9 Порядку №1246, згідно якого такими причинами є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком платника податків, який кореспондується з обов`язком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стаття 49 ПК України визначає порядок подання податкової декларації до контролюючих органів.

Положеннями пунктів 49.2, 49.1 статті 49 ПК України передбачено обов`язок платника податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

При цьому, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

У відповідності до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до положень пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

З наведених норм вбачається обов`язок платника податків своєчасно подати до податкового органу податкову звітність та обов`язок податкового органу прийняти таку податкову звітність або відмовити у прийнятті такої звітності з наданням платнику податків письмового відповідного повідомлення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 №851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

У свою чергу, Наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011, затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Інструкції №233 податкові документи в електронному вигляді з обов`язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Відповідно до підпунктів 7.3-7.6 пункту 7 розділу ІІІ Інструкції №233 при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв`язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Заперечуючи позовні вимоги та обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган вказував, що ДФС спрощено процес укладання договорів про визнання електронних документів з територіальними органами ДФС, а саме, платником укладається один договір з територіальним органом ДФС за основним місцем обліку. До договору додаються посилені сертифікати відкритих ключів, для формування та подання договору розроблено нову форму. Такий сервіс надає можливість керівнику вносити до системи подання документів в електронному вигляді інформацію щодо сертифікатів відповідальних осіб та самостійно визначати терміни, на який відповідальній особі надається право підпису податкових документів (в межах строку дії сертифікату такої відповідальної особи). Також у повідомленні може бути надана інформація щодо нового сертифіката керівника (до закінчення строку дії попереднього сертифікату) або бухгалтера. Для формування та подання платникам інформації щодо ЕЦП в електронному вигляді до Єдиного вікна подання електронної звітності розроблено нову форму Повідомлення. До Повідомлення додаються сертифікати відповідальних осіб, зазначених у повідомленні, та таке повідомлення підписується ЕЦП цих відповідальних осіб.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами, після зміни реєстрації платника податку, між ОДПІ та позивачем 29.08.2016 укладено Договір, наданий засобами телекомунікаційного зв`язку, на автоматичному рівні ДФС з урахуванням особливостей електронного документообігу, було виявлено помилку, а саме: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: ЄДРПОУ 40380354. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності".

У свою чергу, податкова накладна №1 від 19.10.2016 була доставлена до рівня ДФС 20.10.2016, а податкові декларації за липень-жовтень доставлені 09.11.2016, тобто після укладення нового договору про визнання електронних документів.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на положення пункту 8 статті 45 Бюджетного кодексу України, якими передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єктів господарювання - платників податків, сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Відповідач наголошував, що позивачем не було узгоджено порядок анулювання попереднього електронного підпису та реєстрації нового, що у свою чергу призвело до неприйняття звітності, поданої у електронному вигляду. У зв`язку з закінченням або зміною на новий посилений сертифікат відкритого ключа директора та зі зміною місця реєстрації платника, дія договору, укладеного між позивачем та ДПІ припинена, відповідно до його умов.

Вказані обставини залишені судами попередніх інстанцій поза увагою. Верховний Суд зауважує, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам сторін у справі. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 Порядку №1246, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС (пункт 8 Порядку).

Згідно інформації, зазначеної у Квитанціях №1, які були направлені ДФС України через "Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України, на адресу позивача, документ (податкова накладна/розрахунок коригування) не прийнято.

Тобто направлені позивачем засобами електронного зв`язку податкові накладні/розрахунок коригування були доставлені до ДФС України, як адміністратора автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів", та не прийняті саме ДФС України.

При цьому, повноваження, завдання та функції ДФС встановлено статтею 19 1 Податкового кодексу України та Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236.

Відповідно до підпункту 36 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про визнання дій ДПІ протиправними, визнання прийнятими та зобов`язання ДПІ зареєструвати подані ТОВ Адвего Люкс до контролюючого органу податкові накладні, належним чином не з`ясували відповідність вимог до відповідачів по справі.

З вказаного слідує, що доводи та вимоги касаційних скарг відповідачів є частково обґрунтованими.

Верховний Суд наголошує, що суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідачів, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи недотримано норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Верховний Суд звертає увагу, що як унормовано частиною п`ятою статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду