Постанова

від 21.02.2020 по справі 320/2419/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.02.2020 Справа № 320/2419/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 320/2419/19

Провадження № 22-ц/807/525/20

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року в складі судді Іваненко О.В. в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Київстар про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ Київстар про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що приводом і підставою позову стало злісне порушення відповідачем його прав та інтересів. Свавілля відповідача полягає у тому, що він не тільки надає неякісні послуги, але й безсоромно краде гроші з його рахунку.

Позивач звертався в досудовому порядку до керівництва мобільного оператора з метою врегулювати спір, проте належної відповіді не отримав.

В результаті, ПрАТ Київстар порушує ст.ст. 7, 19, 20 Закону України Про звернення громадян , оскільки невідкладно не вжив заходів для припинення неправомірних дій, внаслідок того, що претензію позивача не було перевірено та не було усунено порушення закону з боку відповідача.

ПрАТ Київстар знехтувало принципом добросовісності і рівності договірних сторін, що призвело до істотного дисбалансу договірних обов`язків на шкоду споживача.

Вказане свідчить про те, що відповідач незаконно позбавив його права власності та порушив ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки в односторонньому порядку змінює умови договору на власний розсуд.

Нелегітимність дій відповідача, на думку позивача, полягає: у свавільному знятті коштів за ненадані послуги; у створенні істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача; у відмові надати інформацію про вхідні і вихідні дзвінкі у дні, зазначені в Претензії №1; в ігноруванні вимог про розірвання договору купівлі-продажу мобільних послуг; в ігноруванні ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України та невиконанні Законів України Про звернення громадян , Про телекомунікації , Про захист прав споживачів .

Позивач вважає, що ПрАТ Київстар з нього морально знущається. Допущені відповідачем несправедливість і самоправство викликали у нього глибоку образу та душевні хвилювання, внаслідок чого він змушений був звернутися до лікарів зі скаргою на моральний дискомфорт та безсоння.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними та стягнути з відповідача незаконно зняті з його рахунку кошти у сумі 26,57 грн та 500 грн моральної шкоди, а всього - 526,57 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне: судом порушено процесуальні строки розгляду справи; рішення суду ґрунтується на запереченнях відповідача; судом не надано оцінку письмовому доказу - листу Антимонопольного комітету України від 04.06.2019 № 130-17/10-7115№. Вказує, що для цивільно-правової відповідальності оператора відсутність реєстрації мобільного номеру немає ніякого значення. Також, судом не вирішено питання про зобов`язання відповідача розірвати з ним договір з надання мобільних послуг. Крім того, звертає увагу на неупередженість судді Іваненко О.В..

14 січня 2020 року до апеляційного суду від представника ПрАТ Київстар - адвоката Чернець І.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. В обґрунтування зазначає, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, а мотиви апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Лист Антимонопольного комітету України від 04.06.2019 № 130-17/10-7115 є неналежним доказом. Доводи позивача стовного того, що реєстрація абонентів, які отримують послуги без укладення письмового договору у оператора не передбачена законом і без реєстрації можна встановити, хто є споживачем послуг, не відповідають дійсності. Змінюючи тарифи відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений законодавством (а.с.208-214).

22 січня 2020 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій просить критично віднестись до відзиву відповідача та зазначає, що представник ОСОБА_2 перекручує факти, вибірково тлумачить чинне законодавство, приховує злочинно-шахрайську діяльність ПрАТ Київстар . Лист Антимонопольного комітету України є беззаперечним доказом порушення відповідачем прав споживачів. Закон України Про захист прав споживачів не вимагає реєстрації споживача. Відповідачем порушено ч. 2 ст. 32 Закону України Про телекомунікації (а.с.224-226).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових правовідносин, про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ураховуючи зазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався з Претензією №1 до ПрАТ Київстар , в якій зазначив, що 10 грудня 2013 року він придбав стартовий пакет Вільний Київстар № НОМЕР_1 , з якого незаконно знімалися грошові кошти.

А саме, 11 грудня 2013 з його рахунку по телефонному номеру НОМЕР_1 було здійснено незаконне зняття коштів в сумі 0,53 грн за СМС на безкоштовний номер НОМЕР_4.

12 грудня 2013 року з рахунку позивача було знято 0,53 грн за користування інтернетом, якого у нього немає.

15 грудня 2013 року з рахунку позивача вирахувано 0,37 грн за невстановлене з`єднання та 0,53 грн за пакет СМС, який він не бажав придбавати.

29 грудня 2013 року позивач випадково натиснув у мобільному телефоні опцію погода та отримав смс № НОМЕР_2 від компанії Sanny mobile , за що з його рахунку було знято 8 грн, проте перед наданням цієї послуги його не попередили, що вона є платною та не вказали вартість послуги.

26 лютого 2014 року без будь-якого попередження з рахунку позивача зняли 8,71 грн за дзвінок на номер 446.

09 лютого 2019 року після отримання СМС-повідомлення про зміну тарифу з рахунку позивача було знято 5 грн за ненадані послуги.

13 лютого 2019 року з рахунку позивача вирахували 2 грн, хоча договором передбачено 1 грн в день за користування мобільним зв`язком (а.с.66).

Листом ПрАТ Київстар вих. №5066926273/03/03/02 від 17.01.2014, направленого на адресу ОСОБА_1 31.03.2014, повідомлено, що активуючи стартовий пакет послуг передплаченого зв`язку, його користувач погоджується із запропонованими компанією умовами обслуговування. Послуги за абонентським номером НОМЕР_3 надаються згідно із встановленими умовами, нарахування проводяться відповідно до об`єму наданих/замовлених послуг та згідно діючих тарифів. Вказаний номер обслуговується знеособлено відповідно до умов передплаченого зв`язку Київстар та за ОСОБА_1 як абонентом не зареєстрований (а.с.49, 54).

15 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою №3 до голови Київської міської ради, в якій просив організувати перевірки викладеним в скарзі фактам протиправної діяльності компанії Київстар (а.с.55).

Згідно з листом №053-10132 від 17.12.2014, Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради надіслано на адресу ПрАТ Київстар для розгляду звернення гр. ОСОБА_1 щодо незгоди із тарифним планом мобільного оператора, надання роздруківки розмов з його телефону та повернення коштів, витрачених на купівлю стартового пакету та поповнення телефону (а.с.55/зворот).

26 грудня 2014 року ПрАТ Київстар направлено відповідь в.о. директора Департамента транспортної інфраструктури вих. № 5265773305/03/03/02, в якій зазначено, що у представленій копії звернення гр. ОСОБА_1 не міститься інформації з приводу отримання яких телекомунікаційних послуг та за яким абонентським номером чи особовим рахунком виникли питання у заявника. Враховуючи, що у представленій копії звернення гр. ОСОБА_1 міститься посилання на лист компанії за вих.№5066926273/03/03/02 від 17.01.2014, повідомлено що вказаний лист був наданий у відповідь на звернення гр. ОСОБА_1 до Компанії з приводу обслуговування абонентського номера передплаченого зв`язку Київстар, який не зареєстрований за гр. ОСОБА_1 , послуги за яким надаються знеособлено (анонімно). (а.с.56).

19 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ Київстар з Претензією №2, в якій скаржився на поганий та неякісний мобільний зв`язок, неможливість додзвонитися до оператора (а.с.9,60).

11 лютого 2015 року ПрАТ Київстар на адресу ОСОБА_1 направлено лист вих.№ 5277699732/03/03/02 від 10.02.2015, в якому повідомлено, що абоненти компанії, перебуваючи на території населеного пункту Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, мають змогу користуватися послугами мобільного стільникового зв`язку. Звернено увагу, що в багатьох населених пунктах України проводиться систематичне вимкнення електричної енергії відповідними компетентними службами, у зв`язку з чим, не виключені ситуації, коли мережеве обладнання може працювати на неповну потужність (а.с.61-63).

Листом Антимонопольного комітету України №130-17/10-7115 від 04.06.2019 ОСОБА_1 повідомлено, що розглянуто скаргу від 27.04.2019 щодо зміни його тарифу та зняття ПрАТ Київстар коштів з рахунку за ненадані послуги. Зазначено, що рішенням Комітету від 14.12.2017 № 705-р дії ПрАТ Київстар з поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих, неповних, неточн6их відомостей щодо тарифікації вихідних дзвінків, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання послуг ПрАТ Київстар , визнані порушенням, передбаченим ст. 15-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції . На ПрАТ Київстар було накладено штраф у розмірі 21 307 597 грн, який сплачено ПрАТ Київстар (а.с.133).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про телекомунікації абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Кінцеве обладнання - обладнання, призначене для з`єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України Про телекомунікації оператори телекомунікацій здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства про телекомунікації. Тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті (частина перша статті 66 Закону України Про телекомунікації ).

У п. 5 ч. 1 ст. 38 Закону України Про телекомунікації , оператори телекомунікацій мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 39 Закону України Про телекомунікації передбачено обов`язок оператора оприлюднювати тарифи на телекомунікаційні послуги, що встановлюються самим оператором, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх введення.

Абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, може зареєструватися в оператора, надавши йому персональні дані відповідно до закону в порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (частина друга статті 32 Закону України Про телекомунікації ).

Пунктом 59 постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг закріплено, що оператор, провайдер у разі зміни тарифів, тарифних планів, які він встановлює самостійно, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх зміни зобов`язаний: оприлюднити змінені тарифи, тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті (за його наявності); повідомити абонентові про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі від 11 серпня 2011 року № 393, затвердженого Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку (діяв до 13.12.2018), абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, в тому числі знеособлено, має право зареєструватись в оператора, провайдера телекомунікацій.

Пунктом 2.9 Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 11 серпня 2011 року № 393 (діяв до 13.12.2018) передбачено, що під час реєстрації абонента в оператора, провайдера телекомунікацій забороняється без згоди абонента змінювати умови укладеного між ними договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі змінювати умови надання телекомунікаційних послуг, скорочувати чи змінювати їх перелік, тарифи, тарифні плани на послуги, умови і порядок оплати послуг, перетворювати внесені на особовий рахунок абонента кошти в бонуси, бали тощо.

Пунктами 1,2 Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, затвердженого рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 28 листопада 2017 року № 607 (набрав чинності 13.12.2018) передбачено, що абонент, який отримує телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, зокрема знеособлено, у тому числі абонент, якому скорочено перелік послуг, має право зареєструватися в оператора, провайдера телекомунікацій шляхом подання заяви про реєстрацію. Заява про реєстрацію може бути подана за вибором абонента як в електронній, так і паперовій формі. Такі заяви (за умови їх повної відповідності вимогам цього Порядку) мають однакову юридичну силу.

Таким чином, якщо абонент належним чином зареєстрований в оператора мобільного зв`язку (подавав письмову заяву про реєстрацію із зазначенням своїх даних), оператор не має права змінювати тарифний план.

З матеріалів справи вбачається, що номер мобільного телефону НОМЕР_3 , на який посилається позивач, обслуговується згідно з публічним договором, телекомунікаційні послуги за яким надаються знеособлено (анонімно). При цьому зазначений номер за ОСОБА_1 як абонентом не зареєстрований, оскільки, на час спірних правовідносин, він не подавав ПрАТ Київстар даних про себе для реєстрації як абонента вищезазначеного номера телефону, згідно вимог статті 32 Закону України Про телекомунікації та у відповідності до Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі

Позивач в передбаченому порядку не зареєструвався у оператора, надані оператором послуги отримує знеособлено без ідентифікації по прізвищу, а отже доводи позивача про те, що без реєстрації абонента у передбаченому законом порядку можливо встановити споживача послуг не ґрунтуються на законі.

ПрАТ Київстар у відповідності до чинного законодавства України, зокрема Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., та Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг , затверджених рішенням НКРЗІ № 624 від 29.11.2012 р., розроблені та затверджені Умови надання телекомунікаційних послуг приватного акціонерного товариства Київстар , які містяться на офіційному сайті товариства в мережі Інтернет (а.с.117-125).

Відповідно до п.2.3 Умов надання телекомунікаційних послуг ПрАТ Київстар договір з абонентом передплаченого зв`язку є публічним. Умови для абонента передплаченого зв`язку є публічною пропозицією укласти договір. Договір з абонентом передплаченого зв`язку складається з наступної сукупності документів: оприлюднення на Інтернет-сайті тексту умов, тарифних планів та умов окремих додаткових послуг оператора.

Договір з абонентом передплаченого зв`язку на надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку укладається в усній формі у момент активації цим абонентом відповідної ідентифікаційної картки.

За правилами частин першої та другої ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення, транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

З моменту активації 10 грудня 2013 року телефонний номер НОМЕР_3 обслуговувався за умовами тарифного плану Вільний Київстар 35 .

27 грудня 2018 року на веб-сайті ПрАТ Київстар www.kyivstar.ua у розділі`Центр новин/Новини (за посиланням: https://kyivstar.ua/uk/mm/news-and-promotions/zmina-umov-deyakyh-zastarilyh-taryfnyh-planiv було розміщено повідомлення про те, що у період з 15 січня по 15 лютого 2019 року Київстар припиняє дію деяких застарілих тарифних планів. Абоненти, яких стосуються зміни, будуть проінформовані у розділі Архів тарифів та SMS-повідомленнях щонайменше за 7 днів. Абоненти матимуть можливість ознайомитися із запропонованим пакетом послуг у новому тарифному плані і, якщо він їм не підійде, самостійно обрати будь-який актуальний тарифний план та перейти на нові умови обслуговування. Лише тим абонентам, котрі до зазначеного у SMS-повідомленні часу не зроблять свій вибір самостійно, буде запропонований тарифний план з урахуванням їх профілю використання послуг, щоб нові умови відповідали актуальним потребам (а.с.45).

25 грудня 2018 року абоненту номеру НОМЕР_3 було надіслано інформаційне СМС щодо зміни тарифного плану (а.с.44).

Оскільки абонент номеру НОМЕР_3 самостійно не обрав інший тарифний план, 08 грудня 2019 року йому було здійснено заміну тарифного плану з Вільний Київстар 35 на Київстар Онлайн 3G 2018 (а.с.43-44).

Таким чином, у відповідача не було законодавчої заборони щодо зміни тарифного плану, оскільки позивач не був належним чином зареєстрованим в оператора мобільного зв`язку та не подавав письмову заяву про реєстрацію із зазначенням своїх даних.

Дії ПрАТ Київстар щодо зміни тарифного плану позивача не порушують його прав, визначених статтями 17, 18, 21 Закону України Про захист прав споживачів , так як не обмежують його право на вільний вибір послуг, не примушують його до придбання непотрібного йому асортименту, не порушують принцип рівності сторін договору, учасником якого він є, не обмежують його право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги.

Оскільки, встановлено, що позивач в період з 2013 року по березень 2019 року користувався телефонним номером НОМЕР_3 знеособлено, матеріалами справи підтверджено стягнення коштів відповідачем в рамках послуг тарифних планів, що діяли для абонента НОМЕР_3 , висновки суду про необґрунтованість позовних вимог про стягнення коштів є законними та обґрунтованими.

Разом із тим, з мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду підлягає виключенню висновок суду щодо пропуску строку позовної давності стосовно звернення позивача з вимогами про надання розшифровки наданих телекомунікаційних послуг за період з 12 грудня 2013 року по 26 лютого 2014 року та стягнення коштів за цей період, оскільки із змісту рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року вбачається, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є недоведеність вимог. Зазначення в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Оскільки наведена помилка у застосуванні процесуального законодавства не призвела до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування чи зміни судового рішення в цій частині відсутні.

Щодо вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. (п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як зазначено у ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів при задоволенні вимоги споживача суд одночасно вирішує питання відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у разі доведення факту порушення відповідачем прав ОСОБА_1 як споживача. Проте, такі обставини позивачем не доведені, а отже відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було вирішено позовна заява в частині розірвання договору є необґрунтованими та спростовуються матеріалами позовної заяви, з якої вбачається, що позивачем до суду не заявлялося такої вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні.

Ураховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, доводами апеляційної скарги не спростовуються, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказах, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оскаржуване рішення містить висновки щодо результатів оцінки наданих сторонами доказів, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими судом обставинами справи та вимогами законодавства і не дають підстав уважати, що судом при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального чи порушені норми процесуального права.

Підстави для відшкодування судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року в цій справі залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року висновок суду щодо пропуску строку позовної давності.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо : а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Постанову складено 21 лютого 2020 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

І.В. Кочеткова