Рішення

від 24.02.2020 по справі 420/6601/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Одеса Справа №420/6601/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіко-Україна до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авіко-Україна до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень комісії ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.05.2019 року №№1165794/37008104, 1165793/37008104 якими відмовлено в реєстрації податкових накладних №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року; зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним складено податкові накладні №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року та направлено до Єдиного реєстру податкових накладних, проте реєстрацію таких податкових накладних зупинено згідно квитанцій від 29.01.2019 року та 12.02.2019 року відповідно. Підставою для зупинення зазначено відповідність податкових накладних вимогам п.п.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковими накладними №1 та №12 позивачем 13.05.2019 року направлено до контролюючого органу первинні документи щодо здійснення господарської операції. Однак комісією прийняті рішення №1165794/37008104 та №1165793/37008104 від 20.05.2019 року про відмову у реєстрації податкових накладних №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року з підстав ненадання платником податків копій документів. На рішення комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних позивачем складено та направлено скарги із зазначенням причин не згоди платника податку із рішеннями комісії та долучено копії всіх первинних документів. Проте комісія прийняла рішення №29636/37008104/2 та №29570/37008104/2 від 03.06.2019 року про залишення скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня без змін. Позивач вважає рішення про відмову у реєстрації податкових накладних протиправними, безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого податкового законодавства, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, який є одночасно представником Державної фіскальної служби України надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що позивачем направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року. За отриманою квитанцією з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідної податкової накладної зупинена, та висловлено пропозицію щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, за рішенням комісій ДФС України №1165794/37008104 та №1165793/37008104 від 20.05.2019 року було відмовлено у реєстрації податкових накладних, оскільки позивачем не надано копії документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, а тому рішення комісії є повністю обґрунтованими.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 11.12.2019 року суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання ухвалив задовольнити клопотання представника позивача, замінити відповідачів по справі ГУ ДФС в Одеській області на його правонаступника ГУ ДПС в Одеській області, ДФС України на його правонаступника ДПС України.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, сповіщені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, від позивача надійшла надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Авіко-Україна зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.03.2010 року за № 1 556 102 0000 038399.

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний); неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що ТОВ Авіко-Україна у порядку визначеному законодавством склало в електронній формі податкові накладні: №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року, та направило їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.42, 88).

Згідно отриманих квитанцій вказані податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкових накладних стало те, що вони відповідають вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних (а.с.43, 89).

Судом встановлено, що позивач в електронному вигляді через засоби електронного зв`язку направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій по зупиненим податковим накладним, пояснення та копії документів, перелік яких відповідав вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с.44-45, 90-91).

За результатами розгляду пояснень та документів, комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, були прийняті рішення:

№1165794/37008104 від 20.05.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 03.01.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.46-47);

№1165793/37008104 від 20.05.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 30.01.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.92-93).

В усіх випадках, підставою для відмови в реєстрації було зазначено, що платником податку не надані копії документів:

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано, підкреслити);

розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

При цьому суд зазначає, що в рішеннях, не зазначено які саме документи не були надані.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ТОВ Авіко-Україна звернулося до Державної фіскальної служби України зі скаргами на вищевказані рішення, прийняті за результатами розгляду пояснень та документів. Згідно отриманих рішень від 03.06.2019 року №29636/37008104/2 та №29570/37008104/2 комісії з питань розгляду скарг ДФС України, скарги залишенні без задоволення, а рішення комісії ДФС без змін.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку№1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі, у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13, 14 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, чинний на час виникнення спірних правовідносин, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117(далі - Порядок №117).

Згідно з п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

З квитанцій від 29.01.2019 р. та від 12.02.2019 р. вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Разом з тим, фіскальним органом в порушення вищевказаних норм в квитанції про зупинення не наведено конкретного критерію(їв) ризиковості платника податку, ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

При тому, що пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку включає в себе сукупність критеріїв на підставі яких може встановлюватись ризиковість платника податків, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанціях від 29.01.2019 р. та від 12.02.2019 р. про зупинення реєстрації спірних податкових накладних ТОВ Авіко-Україна чітко зазначити вид критерію, під який підпадає позивач.

Також в порушення вимог, відсутні пропозиції, щодо надання конкретного переліку документів необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Разом з тим, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної, напряму залежить від чіткого визначення фіскальним органом під який саме критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

Слід зазначити, що пункт 14 Порядку №117 включає в себе об`ємний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, а саме:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платнику податку необхідно подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи.

Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій.

Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Відповідно до пунктів 18-20 Постанови №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі

Згідно з пунктом 21 Постанови №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі);

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Положеннями Порядку №117 затвердженні вимоги до рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2.

Так, у випадку прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування з підстави: ненадання платником податку копій документів, в якості додаткової інформації необхідно зазначити (підкреслити) конкретні документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Зазначене свідчить про те, що при розгляді справи та прийнятті рішення у ній комісія ДФС повинна встановити і зазначити конкретні документи які не були надані. У іншому випадку, виникає фактична невизначеність, що є неприпустимим у розумінні ПКУ.

В оскаржуваних рішеннях комісії ДФС в реєстрації податкових накладних було відмовлено саме з підстави ненадання платником податку копій документів .

При цьому, фіскальним органом лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.

Крім того, висновки Комісії викладені в оскаржуваних рішеннях щодо ненадання позивачем копій документів є хибними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки всі документи на які посилається відповідач у своїх рішеннях були надані разом з повідомленнями №1305/1, №1305/2 від 13.05.2019 року та додані до скарг Вих.№2705/1, №2705/2 від 27.05.2019 року на рішення №1165794/37008104, №1165793/37008104 від 20.05.2019 року.

Так, щодо господарської операції ТОВ Авіко-Україна , по якій відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 03.01.2019 року, суд встановив, що між ТОВ Авіко-Україна (продавець, постачальник) та ТОВ ТЕІМ-ВЄТ (покупець) укладено договір поставки №0106/17 від 01.06.2017 pоку, відповідно до умов якого ТОВ Авіко-Україна зобов`язалось поставити та передати у власність покупця ветеринарні медикаменти та препарати, кормові добавки, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати для тварин, іншу ветеринарну продукцію (а.с.63).

Відповідно до п.3.1. договору, поставка товару здійснюється силами постачальника, узгодженою сторонами на умовах DDP згідно з Інкотермс 2010, тобто Постачальник зобов`язується прийняти від Покупця замовлення на поставку Товару, і здійснити її своїми засобами, і за свій рахунок на адресу, і в строк вказані в такому Замовленні.

03.01.2019 року на підставі отриманого доручення №1 від ТОВ ТЕІМ-ВЄТ (а.с.67) позивач відвантажив товар Коліприм 48% Авіко (1л), у кількості 71 одиниця, на суму 64070,40 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №1 від 03.01.2019 року (а.с.66) та рахунком на оплату №1 від 03.01.2019 року (а.с.65).

З урахуванням настання першої події - відвантаження товару, ТОВ Авіко-Україна складено податкову накладну №1 від 03.01.2019 року на суму 64070,40 грн.

Поставка товару здійснювалася позивачем відповідно до ТТН №Р1 від 03.01.2019 року (а.с.68), автомобілем FORD TRANSIT, НОМЕР_1 , наявного у позивача відповідно до договору оренди автотранспортних засобів від 27.01.2017 року (а.с.64)

Щодо господарської операції ТОВ Авіко-Україна , по якій відмовлено в реєстрації податкової накладної №12 від 30.01.2019 року.

Судом встановлено, що на виконання укладеного між ТОВ Авіко-Україна (продавець, постачальник) та ТОВ ТЕІМ-ВЄТ (покупець) договору поставки №0106/17 від 01.06.2017 pоку, 30.01.2019 року на підставі отриманого доручення №7 від ТОВ ТЕІМ-ВЄТ (а.с.114) позивач відвантажив товар Коліприм 48% Авіко (1л), у кількості 840 одиниць, на суму 393120,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №12 від 30.01.2019 року (а.с.113) та рахунком на оплату №12 від 30.01.2019 року (а.с.112).

З урахуванням настання першої події - відвантаження товару, ТОВ Авіко-Україна складено податкову накладну №12 від 30.01.2019 року на суму 393120,00 грн.

Поставка товару здійснювалася позивачем відповідно до ТТН №Р12 від 30.01.2019 року (а.с.115), автомобілем FORD TRANSIT, НОМЕР_1 , наявного у позивача відповідно до договору оренди автотранспортних засобів від 27.01.2017 року (а.с.111).

Товар поставлений позивачем до ТОВ ТЕІМ-ВЄТ оплачений відповідно до платіжного доручення №566 від 01.03.2019 року (а.с.69, 116).

Судом встановлено, що в свою чергу Коліприм 48% Авіко (1л) (реєстраційне посвідчення та сертифікат відповідності наявні в матеріалах справи) ТОВ Авіко-Україна придбало у контрагента-продавця ТОВ ДАСКОМ ТРЕЙД на підставі договору поставки №0401/001 від 04.01.2017 року та здійснена поставка, зокрема Коліприму 48% Авіко (1л), що вбачається з наданих суду Довіреності №26 від 17.09.2018 року, ТТН №Р2409002 від 24.09.2018 року, рахунку на оплату №2409002 від 24.09.2018 року, видаткової накладної №2409002 від 24.09.2018 року та зареєстрованої податкової накладної №42 від 24.09.2018 року, реєстру платіжних документів ТОВ Авіко-Україна (а.с.77-87, 124-134).

Позивачем також на підтвердження наявності місця зберігання придбаного ним товару надано до суду договір оренди нежитлового приміщення №17 від 01.03.2018 року, укладеного з ТОВ ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР-ПЛЮС (орендодавець) щодо користування нежитловим приміщенням загальною площею 99,0 кв.м., яке розташоване в нежитловій будівлі Лабораторного корпусу за адресою: 65031, м.Одеса, вул..Хімічна, буд.1/27, офіс 108, 109, та надано акт прийому-передачі приміщення від 01.03.2018 року (а.с.54-61, 100-108).

Суд зазначає, що всі підтверджуючі документи додані до пояснень та скарг на рішення Комісії наявні в матеріалах справи.

А отже, надано усі первинні документи, що оформлені в рамках договорів поставки та які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.ст.198, 201 ПК України, ч.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Мінфіну від 24.05.1995р.№88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже, засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними у реєстрації яких було відмовлено.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначені рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області є актами індивідуальної дії.

На думку суду, правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року є джерелом права.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Суд зазначає, що відповідачі під час розгляду адміністративної справи не надали до суду жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваних рішень №1165794/37008104, №1165793/37008104 від 20.05.2019 року про відмову у реєстрації податкових накладних, та підстав для їх прийняття, при цьому вони обмежились лише простим посиланням на недостатність наданих позивачем на пропозицію податкового органу документів, без зазначення яких саме документів не надано.

Разом з тим позивач, на думку суду, в повній мірі виконав свій обов`язок щодо надіслання до ДФС України всіх необхідних первинних документів та пояснень на підтвердження факту господарської операції з контрагентом, яка зазначена в податкових накладних.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що Комісія ДФС не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, з огляду на що рішення №1165794/37008104, №1165793/37008104 від 20.05.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Так згідно з ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п. 12 цього Порядку (крім абзацу 10), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Як було встановлено судом, та не заперечувалось учасниками справи, податкові накладні №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року було надіслано до контролюючого органу 29.01.2019 року та 12.02.2019 року відповідно, що підтверджується копіями відповідних квитанцій.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрацій податкових накладних, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року датами їх фактичного надходження.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов`язати ДФС України протягом 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами ч.1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Та відповідач - як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано меморіальний ордер про сплату судового збору за подання адміністративного позову №177 від 02.10.2019 року у розмірі 3842,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Авіко-Україна , суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3842,00 грн. відповідно до меморіального ордеру №177 від 02.10.2019 року з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авіко-Україна до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1165794/37008104 від 20.05.2019 року та №1165793/37008104 від 20.05.2019 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані ТОВ Авіко-Україна податкові накладні №1 від 03.01.2019 року та №12 від 30.01.2019 року днем надіслання до реєстру.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіко-Україна (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.109, приміщення 501, код ЄДРПОУ 37008104) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00 грн. сплачені за меморіальним ордером №177 від 02.10.2019 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.