Постанова

від 18.02.2020 по справі 2а-15691/11/2670

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-15691/11/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Шурко О. І., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корона-2000 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Корона 2000 звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2011 №0000132305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 №0000132305.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в касаційному порядку, постановою Верховного Суду від 11.09.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 у справі №2а-15691/11/2670 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2019 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Корона 2000 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 05.04.2011 №0000132305 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Корона 2000 податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2 980 535,25 грн та штрафних санкцій в сумі 745 134,06 грн. В задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд задовольнити її вимоги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог. Представник позивача, в судовому засіданні просив залишити без змін рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що з 09.02.2011 по 01.03.2011 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Корона 2000 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 01.03.2011.

За результатами перевірки складено акт від 10.03.2011 №532/23-522-33444644.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано порушення ТОВ Корона 2000 , зокрема, вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 3 235 231 грн, а саме:

- за IV квартал 2009 року на 3 120 345 грн;

- за ІІІ квартал 2010 року на 30 718 грн;

- за IV квартал 2010 року на 84 168 грн.

Вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на:

- невключення ТОВ Корона 2000 до складу валового доходу безнадійної кредиторської заборгованості контрагентів (ТОВ Лакмар , ТОВ Енергорембуд , ТОВ Будсинтез ), які ліквідовані за рішенням суду на загальну суму отриманого та неоплаченого товару 12 159 526,85 грн;

- безпідставність включення до складу витрат коштів в загальній сумі 559 238,95 грн, сплачених ТОВ Амарант СЛТ за маркетингові та юридичні послуги;

- неподання податкових декларації з податку на прибуток за три квартали 2010 року та 2010 рік;

- заниження за ІІІ квартал 2010 року валового доходу на 3 736 517 грн, валових витрат на 3 554 204 грн та амортизаційні нарахування на 59 440 грн, в результаті чого донараховано податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 30 718 грн, а також заниження за IV квартал 2010 року валового доходу на 7 259 884 грн, валових витрат на 6 876 597 грн та амортизаційні нарахування на 46 614 грн, в результаті чого донараховано податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 84 168 грн.

05.04.2011, на підставі висновків акту перевірки від 10.03.2011 №532/23-522-33444644 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132305, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Корона 2000 з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4 046 079 грн, в тому числі за основним платежем на 3 235 231 грн та на 810 848,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 05.04.2011 №0000132305, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції прийшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову. За висновком суду, позивачем не доведено, що отримані від ТОВ Амарант СЛТ послуги, мали позитивний результат для фінансово-економічної діяльності підприємства.

На переконання суду першої інстанції, відповідачем частково доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного рішення, отже, прийшов висновку про наявність підстав для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2011 №0000132305 в частині нарахування податкового зобов`язання ТОВ Корона 2000 з податку на прибуток підприємств в сумі 2 980 535,25 грн та штрафних санкцій в сумі 745 134,06 грн.

Колегія суддів також враховує позицію Верховний Суд щодо необхідності встановлення у справі обставин, а саме:

- чи виник у позивача обов`язок віднести до складу валового доходу суми за векселями, виданими ТОВ Лакмар , ТОВ Енергорембуд , ТОВ Будсинтез , для чого потрібно встановити чи передавалися відповідні векселі вказаними кредиторами третім особам, тобто чи можуть такі векселі бути пред`явленими до виконання після ліквідації кредиторів;

- умови відповідних договорів про надання маркетингових та юридичних послуг ТОВ Амарант СЛТ , специфіку кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР (Закон №334/94-ВР був чинними до 01.04.2011), об`єктом оподаткування прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У відповідності із пунктом 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР визначено, що валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (п.п. 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону №334/94-ВР).

Пункт 1.25 статті 1 Закону №334/94-ВР до безнадійної заборгованості відносить заборгованість по зобов`язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, згідно з частинами першою-третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Актом перевірки зафіксовано, що заборгованість у ТОВ Корона 2000 виникла:

- 20.06.2008 перед ТОВ Лакмар (припинено 13.02.2009) у сумі 11 831 559,92 грн;

- 21.03.2008 перед ТОВ Енергорембуд (припинено 26.09.2006) в сумі 90 583,2 грн;

- 20.11.2008 перед ТОВ Будсинтез (припинено 25.11.2010) у сумі 237 383,73 грн.

Таким чином, строк позовної давності станом на час проведення перевірки за вказаними зобов`язаннями не настав, тому відсутні підстави вважати вказані кошти безнадійною заборгованістю.

Відповідач в свою чергу зазначає, що відповідно до ст. 205 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов`язання припиняється за неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням, відтак, сума заборгованості платника податку перед цим кредитором включається до валового доходу зазначеного платника податку (боржника) відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до статті 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Обіг векселів в Україні врегульований Конвенцією, якою запроваджений Уніфікований закон про прості та переказні векселі, від 07.06.30 (дата приєднання України 06.07.99) та Законом України Про обіг векселів в Україні від 05.04.01 №2374-ІІІ (Закон №2374-ІІІ).

Колегія суддів зазначає, що з моменту видачі векселів на оплату за поставлені товари, такі товари вважаються оплаченими.

Згідно статті 4 Закону №2374-ІІІ у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Статтею 70 Уніфікованого Закону визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Разом з тим, зобов`язання, яке випливає з векселя, можу бути припинене з інших підстав, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи (боржника, кредитора) (стаття 609 Цивільного кодексу України).

Як встановлено, в матеріалах справи наявні копії вексельних угод та акти прийому передачі векселів, виданих ТОВ Корона 2000 :

- ТОВ Лакмар - АА 0296025 від 04.11.2008 на суму 3 547 324,53 грн, АА 0296026 від 28.11.2008 на суму 2 211 000 грн, АА 0296024 від 01.10.2008 на суму 8 537 920,24 грн;

- ТОВ Енергорембуд - АА 0296027 від 15.09.2006 на суму 119 001,84 грн;

- ТОВ Будсинтез - АА 0296028 від 30.12.2008 на суму 58 697,92 грн, АА 0296029 від 30.12.2008 на суму 226 162,56 грн.

Позивачем надано копію акта від 18.12.2018 приймання-передачі векселів АА 0296025 від 04.11.2008 на суму 3 547 324,53 грн, АА 0296026 від 28.11.2008 на суму 2 211 000 грн, АА 0296024 від 01.10.2008 на суму 8 537 920,24 грн від ТОВ Лакмар до ПП АСК-СЕРВІС .

Така передача відбулася до припинення юридичних осіб - первинних векселедержателів. Отже, строк позовної давності з урахуванням ст.257 Цивільного кодексу України спливав 20.06.11 р., 21.03.11 р., 20.11.11 р. відповідно, тобто, до дати проведення перевірки.

Таким чином, на час проведення перевірки та прийняття спірного рішення зазначені векселі ТОВ Лакмар , ТОВ Енергорембуд , ТОВ Будсинтез передані ПП АСК-СЕРВІС , та такі векселі могли бути пред`явленими до виконання після ліквідації вказаних кредиторів.

Отже, на момент здійснення податкової перевірки, зобов`язання позивача по сплаті за поставлений товар трансформувалися у зобов`язання по сплаті за векселями, які, у свою чергу, не припинилися. Тобто боргові зобов`язання позивача не можна вважати безнадійними та такими, що призвели до збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Тому, відсутні підстави для включення 12 159 526,85 грн позивачем заборгованості до складу валового доходу так як зазначена сума, в розумінні наведених положень податкового законодавства, не визнається безповоротною фінансовою допомогою отриманою позивачем.

Щодо висновку податкового органу про неправомірність валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання маркетингових та юридичних послуг, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування, належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, чи відповідають вказані витрати економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено, 01.10.2009 між ТОВ Корона 2000 (Замовник) та ТОВ Амарант СЛТ (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №0110 Ю.

Згідно розділу 1 договору від 01.10.2009 №0110 Ю, ТОВ Амарант СЛТ зобов`язалось надати ТОВ Корона 2000 , а ТОВ Корона 2000 прийняти та оплатити наступні юридичні послуги:

- правовий аналіз договірної роботи Замовника з контрагентами за період часу з 01.01.2016;

- правовий аналіз документів, пов`язаних з участю Замовника у тендерних процедурах;

- підготовка зразків договорів для організації співпраці з контрагентами;

- розробка зразків усіх кадрових документів;

- супровід запровадження на підприємстві Замовника процедури погодження вихідних документів;

- навчання працівників Замовника оформленню первинних документів;

- навчання працівників Замовника правилам поведінки при проведенні перевірок на підприємстві;

- розробка переліку дозвільної та іншої документації, необхідної для роботи підприємства;

- аналіз стану та перспектив судових справ, участь у яких бере Замовник.

Відповідно до розділу 3 договору від 01.10.2009 №0110 Ю, вартість послуг визначених цим договором становить 306 016,74 грн з урахуванням ПДВ.

Зазначена сума підлягає сплаті на користь Виконавця протягом 3-х робочих днів з моменту здачі робіт.

Згідно розділу 6 договору від 01.10.2009 №0110 Ю, послуги, надані Виконавцем, приймаються Замовником зі складанням акту здачі-приймання робіт, який є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав до суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.12.2009 №1612.11, яким сторони договору від 01.10.2009 №0110 Ю затвердили факт виконання юридичних послуг за вказаним договором загальною вартістю без ПДВ 255 013,95 грн, ПДВ 51 002,79 грн, загальна вартість з ПДВ 306 016,74 грн, а також відсутність претензій та рахунок фактура від 16.12.2009 №1612.11 про оплату на умовах передоплати юридичних послуг на суму 255 013,95 грн, ПДВ 51 002,79 грн.

Також, між ТОВ Корона 2000 (Замовник) та ТОВ Амарант СЛТ (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.09.2009 №0109 М.

Згідно розділу 1 договору від 01.09.2009 №0109 М, ТОВ Амарант СЛТ зобов`язалось надати ТОВ Корона 2000 , а ТОВ Корона 2000 прийняти та оплатити наступні маркетингові послуги:

- здійснити загальний аналіз ринку України лакофарбової продукції та іншої хімічної продукції;

- здійснити загальну характеристику найбільш перспективних груп товарів з числа лакофарбової продукції, що реалізується на ринку України;

- проаналізувати стан законодавства України, що впливає на розвиток ринку України лакофарбової продукції;

- надати об`єктивні дані щодо ємкості ринку лакофарбової продукції України та прогноз щодо динаміки росту цього ринку;

- проаналізувати стан експортно-імпортних показників на ринку лакофарбової продукції;

- надати об`єктивний прогноз розвитку цього ринку на 2-3 роки;

- здійснити аналіз конкурентного середовища на ринку лакофарбової продукції та надати інформацію про основних гравців цього ринку;

- надати рекомендації щодо маркетингової та цінової політики на ринку лакофарбової продукції;

- надати інформацію щодо ключових особливостей ринку лакофарбової продукції (сезонність, сегментація споживачів, регіональні властивості споживання).

Відповідно до розділу 3 договору від 01.09.2009 №0109 М, вартість послуг визначених цим договором становить 365 070,00 грн з урахуванням ПДВ. Сума підлягає сплаті на користь Виконавця протягом 3-х робочих днів з моменту здачі робіт.

Згідно розділу 6 договору від 01.09.2009 №0109 М, послуги, надані Виконавцем, приймаються Замовником зі складанням акту здачі-приймання робіт, який є невід`ємною частиною договору. Замовник має право не підписувати акт виконаних робіт за умови відсутності позитивних змін у результатах господарської діяльності незважаючи на використання отриманих від Виконавця даних та виконання його порад.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав суду:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.12.2009 №1812.7, яким сторони договору від 01.09.2009 №0109 М затвердили факт виконання маркетингових послуг за вказаним договором загальною вартістю без ПДВ 304 225 грн, ПДВ 60 845 грн, загальна вартість з ПДВ 365 070,00 грн, а також відсутність претензій;

- рахунок фактура від 18.12.2009 №1812.7 про оплату на умовах передоплати юридичних послуг на суму 255 013,95 грн, ПДВ 51 002,79 грн.

Верховний Суд у постановах від 05.03.2019 у справі №820/11546/15, від 15.05.2019 у справі №820/6553/16 зазначив, що в актах про надання послуг та в звітах має бути відображено склад і характер наданих послуг, вказано місце і дата їх надання, а також зазначатись у чому виражається їх результат, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) для можливості пов`язати такі документи з конкретною господарською операцією та відстежити результат замовлених робіт (послуг) мають містити конкретно визначений зміст та обсяг господарської операції.

Разом з тим, в актах наданих послуг відсутня інформація, які саме послуги надавались, за який період і в яких обсягах.

Для дослідження реальності господарських правовідносин, обумовлених договорами послуг від 01.09.2009 №0109 М та від 01.10.2009 №0110 Ю, в частині належного проведення розрахунків за надані послуги, визначальним є встановлення факту проведення оплати за реально надані послуги.

Так, у вказаних договорах ТОВ Корона 2000 з ТОВ Амарант СЛТ про надання юридичних та маркетингових послуг зазначено реквізити банківського рахунку ТОВ Амарант СЛТ який відкрито після укладення вказаних договорів - 11.11.2009.

Вказане ставить під сумнів факт оплати послуг за договорами, оскільки банківський рахунок, зазначений у договорах, не було відкрито на момент такої оплати, та позивачем взагалі не надано доказів оплати за послуги, надані ТОВ Амарант СЛТ на умовах договорів від 01.09.2009 №0109 М та від 01.10.2009 №0110 Ю.

Крім того, відсутній зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю ТОВ Корона 2000 , оскільки позивач не надав пояснень щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні зазначених договорів про надання послуг, не вказав досягнення яких цілей передбачалось шляхом отримання вказаних послуг та їх співмірність із затратами на такі послуги.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, доводи апеляційної скарги не знайшли свого відображення під час апеляційного розгляду справи, відтак, рішення суду першої інстанції у цій справі не підлягає скасуванню.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корона-2000 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2020