Постанова

від 24.02.2020 по справі 925/1377/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа№ 925/1377/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Верховця А.А.

Полякова Б.М.

без виклику сторін розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Еталон"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.12.2019

у справі № 925/1377/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Христинівщини" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мисана Василя Миколайовича

до Публічного акціонерного товариства "Еталон"

та третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про спонукання виконати мирову угоду

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.12.2019 передано матеріали справи №925/1377/18 судді Господарського суду Черкаської області, у провадженні якого перебуває справа №925/1204/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Христинівщини".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Еталон" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.12.2019 у справі №925/1377/18 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 справу № 925/1377/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Грек Б.М., судді: Верховець А.А., Поляков Б.М.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріально та процесуального права, а саме суд не звернув уваги, що ТОВ Лани Христинівщини є позивачем у справі, а також положення кодексу України з процедур банкротства не містить норм, які б передбачали б можливість передачі даної справи на розгляд до суду, який розглядає справу про банкрутво.

30.01.2020 від ОСОБА_1 надійшов відзив в якому апеляційну скаргу та її доводи підтримують повністю.

31.01.2020 від ТОВ Лани Христинівщини надійшов відзив в якому апеляційну скаргу та її доводи підтримують повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 19.12.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заявлено позов про спонукання виконати мирову угоду від 10.07.2014 по справі №05/5026/1035/2012 шляхом стягнення заборгованості у розмірі 92 392, 60 коп.

Господарським судом з`ясовано, що ухвалою від 24.07.2015 Господарський суд Черкаської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ЛТД" порушено справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Христинівщини". Поставновою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лани Христинівщини" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Суд першої інстанції передаючі матеріали справи до Господарського суду Черкаської області, у проваджені якого перебуває справа про банкротство, виходив вимог ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

21.10.19р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019р. №2597-VIII.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України " Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441). Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення в дію цього.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Стаття 45 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Апеляційний господарський суд зазначає, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Концентрація спорів щодо майна банкрута в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками оскаржуваної ухвали та вважає, що місцевий господарський суд прийняв обґрунтоване рішення про передання матеріалів справи на розгляд в межах справи про банкрутство.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішення під час апеляційного провадження.

Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що вимогам закону відповідає

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Еталон" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.12.2019 у справі №925/1377/18 залишити без змін.

Матеріали справи №925/1377/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді А.А. Верховець

Б.М. Поляков

повний текст виготовлено 24.02.2020