Рішення

від 18.02.2020 по справі 904/6069/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6069/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. За участю секретаря судового засідання Вязовська К.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУГА", м. Дніпро

про стягнення 36 485,48 грн. за Договором постачання електричної енергії

Представники:

Від позивача Козятинський І.П. - представник

Від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУГА" про стягнення заборгованості за Договором постачання електричної енергії № 061396 від 26.02.2010 у сумі 36 485,48 грн., яка складається із заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 22 522,06 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання - 11 799,24 грн., 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію - 708,98 грн.; інфляційні втрати за прострочення оплати активної електроенергії - 1 455,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №061396 від 26.02.2010 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту активну та реактивну електроенергію.

Ухвалою від 20.12.2019 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано Позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

02.01.2020 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 28.01.2020.

Ухвалою від 28.01.2020 відкладено розгляд справи до 18.02.2020.

Позивач у судовому засіданні 18.02.2020 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в призначені судові засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернулись на адресу суду з відміткою поштової установи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.12.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49029, м. Дніпро, вул. Саксаганського, 56, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Крім того, ухвали суду направлялись на адреси засновників підприємства відповідача, та також повернулись на адресу суду з відміткою поштової установи.

Таким чином, у випадках якщо судові рішення були направлені судом на адресу сторони судового процесу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не були вручені адресату, а були повернуті до господарського суду, то в силу ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України є підстави вважати вказані судові рішення врученими стороні належним чином і, що він був належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи, оскільки неотримання поштової кореспонденції у цих випадках спричинено недобросовісною поведінкою особи, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 18.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору про постачання електричної енергії, умов, строку поставки електричної енергії та строків оплати за її поставчу, встановлення факту неналежного виконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати.

26.02.2010 між Відкритим акціонерним товариством "ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "ДНІПРООБЕНЕРГО" (правонаступником якого є АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ") (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУГА" (далі - споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 61-396/09 (далі Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 25,0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Договором "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена у додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін" та "Загальна схема електропостачання", які є невід`ємною частиною даного договору.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що споживач зобов`язується: викновувати умови цього договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережами постачальника та електроустановами споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п.п. 2.3.5, 2.3.6. Договору).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором (п.3.1., пп. 3.1.1. Договору).

Відповідно до п.п. 4.2.2. Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності визначених згідно із вимогами розділу п`ять цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різних фактично спожитих та договірних величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 500000 кВт год і більше.

Згідно п. 5.1. Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" або "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам".

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами , диференційованими за періодами часу, споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заяву величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

У разі потреби постачальник може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваного обсягу споживання.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін обсяги очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюються постачальником на рівні фактичного споживання відповідних періодів поточного року та являються договірними величинами.

У разі живлення електроустановок споживача від власної блок-станції і від мереж та підстанції постачальника споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику інформацію про виробництво електричної енергії власною блок-станцією на наступний рік.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години контролю максимального навантаження енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт год і більше (за підсумками минулого року), виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності, і доводяться постачальником до відома споживача письмовими повідомленнями (далі - повідомлення) не пізніше ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду.

Повідомлення діє на розрахунковий період до отримання нового.

Для споживачів, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, у повному обсязі, та споживачів постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності визначаються на рівнях, заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1. договору.

Якщо споживач на підставі двостороннього акта має погоджену екологічну, аварійну або технологічну броню електропостачання, договірна величина споживання електричної потужності в години максимуму навантаження має бути не нижче обумовленої відповідним актом екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання.

У відповідності до п. 7.1. Договору облік електричної енергії, спожитої споживачем та/або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущені до застосування в Україні та погодженні постачальником.

У разі, якщо приєднана потужність електроустановок споживача по окремій площадці вимірювання 150 кВт і більше та середньомісячний обсяг споживання 50 тис. кВт*год і більше (крім розрахункового обліку багатоквартирних житлових будинків та населених пунктів), споживач забезпечує дану площадку локальним устаткуванням збору і обробки даних електричної енергії у межах періоду, визначеного для встановлення зазначених засобів обліку відповідним договором.

У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не враховуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж постачальника (електропередавальної організації) та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії за показами розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії на ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються власником зазначеної ділянки електромережі відповідно до Методики по визначенню втрат електроенергії, яка затверджується Мінпаливенерго України, та оформлюються додатком "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача".

Пунктом 7.6. Договору встановлено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: Акт про використану електричну енергію (форма наведена в додатку до договору); Акт результатів замірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються оремо за кожною точкою обліку.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.8., пп. 9.8.1. Договору).

Пунктом 1 Додатку №3 (Порядок розрахунків) до Договору встановлено, що розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 31 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважати прирівняним.

Відповідно до пп. 2.2. Додатку №3 (Порядок розрахунків) до Договору остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання споживачу додаткових послуг, суми завданих споживачем збитків тощо) згідно з умовами цього договору, здійснюється на рахунки постачальника, вказані у розділі 10 договору, на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом п`яти операційних днів з дня отримання рахунку.

Під час визначення суми платежу в остаточному розрахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за використання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.

Споживач протягом тридцяти календарних днів з дати отримання рахунку постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, недорахованої внаслідок використання електричної енергії з порушення ПКЕЕ.

Пунктом 3 Додатку №3 (Порядок розрахунків) до Договору встановлено, що споживач зобов`язаний вносити плату за споживання активної електроенергії виключно коштами.

Абзацом 1 п. 4.3. Додатку №3 (Порядок розрахунків) до Договору встановлено, що обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 4.1.1. - 4.1.6 цього договору та підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку 5 до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 5 Додатку №3 (Порядок розрахунків) до Договору встановлено, що у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, споживач за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника підвищену (згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику") вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом. Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Позивач у період з грудня 2016 року по червень 2017 року належним чином виконував умови Договору та поставляв споживачу електричну енергію, що підтверджується актами про фіксацію приладу обліку та виставленими рахунками на оплату за наді послуги (а.с. 28 - 57).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у період з грудня 2016 року по червень 2017 року належним чином умови договору щодо оплати за отриману електричну енергію не виконував в зв`язку з чим утворилась заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 22 522,06 грн. та за перевищення договірних величин споживання у сумі 11 799,24 грн.

Всупереч умов договору, відповідач заборгованість за використану активну електроенергію та за перевищення договірних величин споживання у повному обсязі не сплатив, що і стало підставою для нарахування 3% річних у сумі 708,98 грн. та 1 455,20 грн. - інфляційних втрат.

Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялись вимоги про погашення заборгованості, які відповідачем залишені без розгляду (а.с. 21-26).

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі укладеного між сторонами договору, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що строк оплати вартості електричної енергії є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 22 522,06 грн. та заборгованості за перевищення договірних величин споживання у сумі 11 799,24 грн. до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу за активну електричну енергію у розмірі 22 522,06 грн. та боргу за перевищення договірних величин споживання у сумі 11 799,24 грн., є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 708,98 грн. та інфляційні втрати - 1 455,20 грн. за період з 01.11.2018 по 18.11.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3 % річних за період з 01.11.2018 по 18.11.2019, що підлягають до стягнення становлять 708,98 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що інфляційні втрати за період з листопада 2018 по листопад 2019, що підлягають до стягнення становлять 1 455,20 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУГА" про стягнення 36 485,48 грн. за Договором постачання електричної енергії - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУГА" (49029, м. Дніпро, вул. Саксаганського, 56, код ЄДРПОУ 20269307) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (49107, м. Дніпро, Шосе Запорізьке, 22, код ЄДЄРЄПОУ 23359034) заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 22 522,06 грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання - 11 799,24 грн., 3% річних - 708,98 грн., інфляційні втрати - 1 455,20 грн., витрати по сплаті судового збору - 1 921,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.02.2020

Суддя Н.Г. Назаренко