Рішення

від 10.02.2020 по справі 209/3899/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/3899/19

Провадження № 2/209/283/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геленіум 2019", третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання угоди недійсною та стягнення сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0131 від 12 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Геленіум 2019", а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачені грошові кошти в сумі 130000,00 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що вона на інтернет-сайті автомобільних оголошень прочитала оголошення про продаж автомобіля Renault Dokker за ціною 130000,00 грн., де також було вказано телефон контактної особи. Зателефонувавши за номером, розміщеним в оголошенні, чоловік, який представився працівником фірми ГЕЛЕНІУМ 2019 , підтвердив інформацію по даному оголошенню та пояснив, що фірма займається продажем легкових автомобілів, в тому числі автомобілів марки Renault за ціною меншою від встановленої виробником, оскільки автомобілі продаються після тест драйву. Також цей чоловік повідомив, що для оформлення купівлі-продажу автомобіля необхідно приїхати в м. Павлоград, де знаходиться офіс, який працює з 09.00 години до 18.00 години кожного дня, крім неділі, та запевнив, що всі документи для укладення договору купівлі-продажу автомобіля будуть оформлені одразу ж на місці з одночасною передачею автомобіля. 12 листопада 2019 року вона разом з чоловіком ОСОБА_2 поїхала в м. Павлоград з метою придбання автомобіля. Прибувши в офіс за вказаною адресою, вони зустрілися з двома особами, які представившись працівниками компанії, повідомили, що для придбання автомобіля, їй необхідно оплатити вартість автомобіля в розмірі 130000,00 грн., після чого вони розпочнуть оформляти документи. В той же день вона сплатила на рахунок продавця 15000,00 грн., що підтверджується копією квитанції, а наступного дня, тобто 13 листопада 2019 року, її чоловік ОСОБА_2 перевів на розрахунковий рахунок відповідача ще 115000,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору купівлі- продажу транспортного засобу, договір №0131 від 12 листопада 2019 року. Після сплати коштів працівники відповідача повідомили, що вони оформлять всі необхідні документи та безкоштовно доставлять автомобіль до м. Кам`янське. Вони з чоловіком не оглядали автомобіль, бо працівники відповідача повідомили, що автомобілі знаходяться на складі, але запевнили, що це саме той автомобіль, оголошення про продаж якого розміщено на Інтернет - сайті, і за тією ж ціною 130000,00 грн. Повністю довіряючи працівникам відповідача, вона підписала попередній договір №0131 від 12 листопада 2019 року. Під час укладання договору працівники відповідача повідомили, що автомобіль буде доставлено у м. Кам`янське в строк до 15 листопада 2019 року, але наступного дня після укладання договору продавці перестали відповідати на телефонні дзвінки, а автомобіль ні до 15 листопада 2019 року, ні до теперішнього часу їй не доставлено. Вважає, що відповідач шляхом обману та зловживання довірою, незаконно заволодів належними їй коштами в сумі 130000,00 грн., а попередній договір купівлі-продажу автомобіля є не дійсним. У цьому договорі відсутні будь-які відомості про наявність у продавця права власності на товар, який є предметом договору купівлі-продажу, що обмежує її права, як споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Отже такі умови договору є несправедливими. Посилаючись на ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , статті 16, 184, 203, 215, 216, 509, 626, 655 ЦК України, ст. 65 СК України, просить суд визнати укладений попередній договір недійним та стягнути з відповідача на її користь сплачені грошові кошти в сумі 130000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала заяв, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивачки - адвокат Швець М.В. в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача - ТОВ Геленіум 2019 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не заявив та не подав відзив на позовну заяву.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3. ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223, ч.1, ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу у судовому засіданні за відсутності позивачки, її представника, третьої особи та представника відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Встановивши фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 12 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Геленіум 2019 в особі директора Коноваленко С.В., як продавець, та позивачка ОСОБА_1 , як покупець, уклали попередній договір № 0131 купівлі-продажу транспортного засобу (а.с. 10-13).

Згідно пункту 2.1 договору сторони зобов`язалися в майбутньому укласти і належним чином оформити основний договір на умовах, в порядку та в строки, визначені цим договором, за яким покупець зобов`язується сплатити викупну вартість та отримати від продавця транспортний засіб, а продавець зобов`язується придбати та передати покупцю цей транспортний засіб у власність.

Пунктом 2.2 договору було передбачено, що транспортний засіб, який продавець зобов`язується придбати у офіційних дилерів або дистриб`юторів для його відчуження покупцеві за основним договором та який є предметом основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: транспортний засіб - Мінівен, марка - Renault, модель - Dokker, рік випуску - 2015, знаряддя - Vin НОМЕР_1 , інші характеристики 0 15 МТ, дизель, 90, 4х2, колір сірий, пробіг 40 750.

За умовами вказаного договору ТОВ Геленіум 2019 зобов`язалося передати у власність позивачки транспортний засіб на умовах Основного договору; вжити вичерпних заходів щодо укладення Основного договору, в термін, вказаний в пункті 7.1 цього договору (протягом десяти робочих днів за умови сплати покупцем у повному обсязі ревардінгового платежу), а позивачка у свою чергу зобов`язалася у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати платежі відповідно до умов цього договору, здійснювати оплату будь-яких платежів по цьому договору через третю особу з відповідним обґрунтуванням призначення такого платежу.

Пунктом п. 4.1 договору було визначено, що продавець зобов`язується продати, а покупець купити за 130000,00 грн. транспортний засіб, який передається покупцю з моменту сплати у повному обсязі ціни після укладення Основного договору, якщо сторони не домовляться про інше при укладенні договору. Покупець сплачує викупну вартість у розмірі 100% від вартості транспортного засобу, що складає 130000,00 грн. у 5-ти денний термін після укладення Основного договору. Предмет основного договору є власністю продавця до моменту сплати покупцем ціни. Всі ризики по транспортному засобу переходять від продавця покупцю в момент передачі транспортного засобу і акту приймання-передачі транспортного засобу.

Згідно п. 5.1 договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення Основного договору на момент укладення цього договору на поточний рахунок продавця покупець перераховує 100% ревардінгового платежу, що становить 10% від ціни, і що є гарантією укладення останнім Основного договору.

У пункті 7.2 договору зазначено, що про придбання транспортного засобу продавець зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді у триденний термін з моменту придбання транспортного засобу.

12 листопада 2019 року позивачка на виконання умов попереднього договору сплатила на розрахунковий рахунок ТОВ Геленіум ревардінговий платіж в сумі 15000,00 грн., тобто 10% від ціни транспортного засобу, що підтверджується квитанцією АТ Альфа-Банк № 47-1003 від 12 листопада 2019 року (а.с. 18). В цей день, 12 листопада 2019 року чоловік позивачки - ОСОБА_2 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ Геленіум залишок ціни транспортного засобу в сумі 115000,00 грн., що підтверджується квитанціями АТ КБ ПриватБанк № НОМЕР_2 та № 0.0.1519561861.1 (а.с. 19, 20).

Проте, до теперішнього часу відповідач не уклав з позивачкою Основний договір, не передав транспортний засіб та не повернув отримані від позивачки кошти в розмірі 130000,00 грн

Як вбачається із умов попереднього договору № 0131 купівлі-продажу транспортного засобу від 12 листопада 2019 року, між сторонами було укладено договір ревардингу, за умовами якого ТОВ Геленіум , яке уклало договір, начебто, як продавець, а фактично, як постачальник (посередник), зобов`язалося продати позивачці автомобіль Renault Dokker за ціною 130000,00 грн., зі сплатою ревардінгового платежу в розмірі 10% від ціни автомобіля, який позивачка повинна була оплатити на рахунок відповідача, на підтвердження її намірів укласти Основний договір, та який є оплатою за комплекс заходів, проведених відповідачем відповідно до п. 2.5 договору.

Проаналізувавши зміст вказаного вище попереднього договору, суд приходить до висновку, що він містить ознаки договору лізингу, найму (оренди) та купівлі- продажу, а тому правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж та положеннями Закону України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до частин 1 та 2 до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату Лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Так, чинним законодавством України визначено поняття фінансового лізингу, який згідно статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Разом з тим, між сторонами укладено договір майнового лізингу, визначення якого як виду чи форми лізингу чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання договору (чи його умов) недійсним.

Відповідно ч. 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Згідно ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Аналізуючи норму ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.п.2-4 ч.3 ст.18 Закону).

Відповідно до п. 6.2 попереднього договору № 0131 купівлі-продажу транспортного засобу, що був укладений між сторонами 12 листопада 2019 року, у разі відмови покупця від укладення основного договору, в тому числі несплата в повному обсязі ревардінгового платежу, непідписання основного договору, чи за будь-яких інших причин, внаслідок чого основний договір не буде укладений з вини покупця, продавець за письмовим зверненням до нього покупця зобов`язаний протягом 10 банківських днів, з дати звернення, повернути покупцю сплачену ним суму ревардінгового платежу, а покупець зобов`язаний протягом 10 банківських днів, з моменту такого звернення, сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від ціни.

У позовній заяві позивачка стверджує, що вона 12 листопада 2019 року спочатку сплатила відповідачу попередню оплату в сумі 15000 грн., що становить 10% від ціни автомобіля, а потім її чоловіком було перераховано відповідачу ще 115000,00 грн. їх спільних подружніх коштів, тобто вона повністю оплатила ціну транспортного засобу, як того вимагало ТОВ Геленіум 2019 . У позові позивачка взагалі не вказує про те, що вона сплачувала ревардінговий платіж, а зазначає, що оплатила 15000 грн. за договором купівлі-продажу автомобіля, що і було вказано у квитанції № 47-1003К від 12 листопада 2019 року Оплата за купівлю-продаж транспортного засобу згідно договору № 0131 від 12.11.2019 року від ОСОБА_1 (а.с. 18).

Отже, вказане свідчить про те, що позивачка не домовлялася з відповідачем, що сплачені нею кошти в сумі 15000 грн. будуть зараховані як ревардінговий платіж, і це було вирішено відповідачем одноособово.

Крім цього вказані умови договору викладені в п. 6.2 з приводу зарахування сплачених позивачем коштів як штраф є несправедливими.

Викладені вище обставини справи щодо визнання попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та стягнення за цим договором коштів узгоджуються з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року справа № 6-2766цс-15.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зазначені положення оспорюваного договору є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Стаття 635 Цивільного Кодексу України передбачає, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийнята пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 230 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Таке значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, тобто спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.

Частиною 1 статті 236 ЦК України вказано, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Умови попереднього договору №0131 від 12 листопада 2019 року не відповідають зазначеним вимогам Цивільного Кодексу України.

Умовами спірного договору встановлюється обов`язок споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про захист прав споживачів інформація про продукцію повинна містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Згідно положень, закріплених у статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Системне тлумачення названих правових норм приводить до висновку, що для договору найму та для договору купівлі - продажу передбачена однакова загальна норма про те, що такі договори повинні бути укладені у письмовій формі.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Окремою спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, який укладається за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і в силу приписів статті 806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою відносно лізингу транспортного засобу.

Обґрунтованість такого тлумачення зазначених правових норм підтверджується тим, що відповідно до пункту 3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України Про фінансовий лізинг .

Згідно з п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-276бцс15, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6- 1551цс16, яка є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права.

Попередній договір № 0131 купівлі - продажу транспортного засобу від 25 травня 2018 року, укладений між ТОВ Геленіум та ОСОБА_1 , нотаріально посвідчено не було.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що з огляду на норми Закону України Про захист прав споживачів положення оспорюваного попереднього договору № 0131 купівлі - продажу транспортного засобу є несправедливими, крім того вказаний договір, укладений між сторонами, не був посвідчений нотаріально, тому договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки спірний правочин визнається судом недійсним, до нього належить застосувати наслідки недійсності правочину.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки належить стягнути сплачений нею одноразовий платіж в сумі 15000,00 грн., та перераховані її чоловіком ОСОБА_2 в оплату ціни автомобіля грошові кошти в сумі 115000,00 грн., які, як стверджує позивачка, та підтверджує третя особа ОСОБА_2 , є спільною власністю їх подружжя.

Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , тому судовий збір підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Геленіум 2019 на користь держави на підставі положень частини шостої статті 141 ЦПК України та статті 4 Закону України Про судовий збір , згідно яких за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток від ціни позову, але не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2020 року становить 2102,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геленіум 2019", третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання угоди недійсною та стягнення сплачених коштів.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0131 від 12 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Геленіум 2019 .

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Геленіум 2019", код ЄДРПОУ 43280423, юридична адреса: 27500, Кіровоградська область, місто Світловодськ, вул. Ювілейна, буд. 1-Д, офіс 215, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 130000,00 (сто тридцять тисяч грн.), сплачені за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу № 0131 від 12 листопада 2019 року.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Геленіум 2019", код ЄДРПОУ 43280423, юридична адреса: 27500, Кіровоградська область, місто Світловодськ, вул. Ювілейна, буд. 1-Д, офіс 215, судовий збір в розмірі 2102,00 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання повного заочного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.