Рішення

від 21.02.2020 по справі 196/72/20

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/72/20

№ провадження 2/196/289/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на спадкове майно як за спадкоємцем по заповіту,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на спадкове майно як за спадкоємцем по заповіту.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 06.05.2011 року). На день смерті він був зареєстрований та постійно проживав разом з ним та його дружиною ОСОБА_3 і дочкою дружини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько та син померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 05.04.2017 року).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 3,2800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683600:03:004:0176, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067439 від 25.04.2003 року.

За життя, 27 квітня 2011 року, ОСОБА_2 склав заповіт, яким все належне йому на день смерті майно та майнові права і обов`язки заповів йому. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №44.

Після смерті ОСОБА_2 він звернувся до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою нотаріуса від 05 листопада 2019 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки заповіт не відповідає вимогам ч.2 ст.1253 ЦК України та у випадках, визначених абзацом 3 частини 2 ст.1248 та статті 1252 ЦК України присутність не менше ніж двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою, що в даному випадку не було зроблено.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1218, 1223, 1225, 1233 ЦК України, прохає суд визнати заповіт дійсним та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Представник відповідача Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області в підготовче засідання не з`явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають повністю та не заперечують проти їх задоволення.

Третя особа Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області - державний нотаріус Фрізен Н.Ю. в підготовче засідання не з`явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у підготовчому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 06.05.2011 року). На день смерті спадкодавець був зареєстрований та постійно проживав разом з позивачем та його дружиною ОСОБА_3 і дочкою дружини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача та син померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 05.04.2017 року).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 3,2800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683600:03:004:0176, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067439 від 25.04.2003 року (а.с.13-17).

За життя, 27 квітня 2011 року, ОСОБА_2 склав заповіт, яким все належне йому на день смерті майно та майнові права і обов`язки заповів позивачу. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №44 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою нотаріуса від 05 листопада 2019 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки заповіт не відповідає вимогам ч.2 ст.1253 ЦК України, згідно якої у випадках, встановлених абзацом 3 частини 2 ст.1248 (якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках) та статтею 1252 ЦК України присутність не менше ніж двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою, що в даному випадку не було дотримано (а.с.19).

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Правовідносини, що виникли між сторонами справи врегульовані нормами діючого ЦК України, положеннями заповітів.

Відповідно до вимог ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, відповідно до ст.202 та ст.1233 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а також особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що заповіт ОСОБА_2 від 27 квітня 2011 року складено секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області зі слів померлого. Текст заповіту набраний за допомогою комп`ютера. Заповіт до підписання прочитаний вголос в присутності заповідача та свідка та за його проханням підписаний свідком у присутності секретаря виконкому сільської ради. Особу заповідача секретарем сільської ради встановлено, його дієздатність перевірено.

Отже, оцінивши надані та добуті докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що, при складанні спірного заповіту було дотримано всі вимоги діючого законодавства щодо змісту та форми правочину, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі, а тому маються законні підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в частинні визнання заповіту дійсним.

При цьому, згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, спільним проживанням зі спадкодавцем.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Пайн Веллі Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на спадкове майно як за спадкоємцем по заповіту, задовольнити в повному обсязі.

Визнати заповіт від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений 27 квітня 2011 року секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Рижко І.В., зареєстрований в реєстрі за №44 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем села Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку, площею 3,2800 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683600:03:004:0176, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якому вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067439 від 25.04.2003 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ