Рішення

від 19.02.2020 по справі 907/630/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2020 м. Ужгород Справа № 907/630/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом державного підприємства Брустурянське лісомисливське господарство , с . Лопухів Закарпатської області

до товариства з обмеженою відповідальністю Транс ост-вест , с. Вільзівці-Лази Закарпатської області

про стягнення заборгованості на суму 331879,72 грн., включаючи: 263894,28 грн. основного боргу, 3 % річних - 16657,86 грн., інфляційних нарахувань - 51327,58 грн.

представники:

позивача - Левицький А.О., адвокат

відповідача - не з`явився

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати вартості поставленої необробленої деревини в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на зазначену суму, що становить предмет позовних вимог у даній справі в частині основного боргу. Представник позивача наполягає на задоволенні наведених вимог та відшкодування за рахунок відповідача судових витрат в частині сплаченого судового збору.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, докази чого містяться у матеріалах справи, письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.

За наведених обставин, оскільки відповідач не скористався своїм правом прийняти участь у засіданні суду, подати суду відзив на позов, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника процесу, суд встановив наступне.

Сторони у справі перебували у договірних відносинах відповідно до укладених ними договорів купівлі-продажу необробленої деревини від 8.12.16, 7.06.17 та від 29.06.17 (далі - договори), за змістом яких - позивач у справі - як продавець зобов`язався за результатами аукціону з продажу деревини передати необроблену деревину за номерами лотів у власність покупцю - відповідачу у справі, - який, у свою чергу, зобов`язався прийняти зазначений товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору. Згідно п. 6 договорів оплата вартості товару здійснюється шляхом попередньої оплати вартості у розмірі 100% згідно виставленого рахунку-фактури протягом 3-х днів з дати пред`явлення рахунку, а якщо такий не пред`явлено - у відповідності до узгодженого сторонами графіку поставок не пізніше дня, що передує даті поставки чергової партії товару.

Позивачем подано даний позов з посиланням на те, що відповідач, отримавши на протязі січня-жовтня 2017р. на підставі 23-х товарно-транспортних накладних товару на загальну суму 522964,56 грн., здійснив оплату вартості товару частково - на суму 293050,00 грн., у зв`язку з чим та враховуючи попередню кредиторську заборгованість відповідача на суму 33979,72 грн., виникла спірна заборгованість останнього перед позивачем, що становить предмет спору в частині основного боргу - 263894,28 грн..

У зв`язку з наведеним, 15.01.18 позивач надіслав відповідачеві претензію про оплату боргу на зазначену суму, відповідь на яку останній не надав та не сплатив суму заборгованості.

Наведені обставини передували та послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи спірна заборгованість доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів господарського та цивільного законодавства.

Так, приписами ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведених вище фактичних обставин справи, оскільки належними та допустимими доказами доведено факт надання товару відповідачу та невиконання останнім зобов`язань щодо оплати отриманого товару, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 263894,28 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи наведеної норми позовні вимоги у даній справі в частині 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню частково - за період з 25.01.18 по 8.10.19 - після пред`явлення претензії від 15.01.18, відповідно на суми 13469,00 грн. та 31321,25 грн. В іншій частині даних вимог відмовити за недоведеністю, оскільки позивачем не надано суду рахунків-фактур, які пред`являлися відповідачеві, та графіки поставок, за відсутності яких не доведено періоди та суми прострочених платежів за умовами договору

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі належить сума 308711,53 грн.

Судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до присудженої суми.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. Позов задоволити частково .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Транс ост-вест (90544, с. Вільзівці-Лази Тячівського району Закарпатської області, вул. Шевченка, 148, код ЄДРПОУ 38692497) на користь державного підприємства Брустурянське лісомисливське господарство (90522, с. Лопухів Тячівського району Закарпатської області, вул. Партизанська, 1, код ЄДРПОУ 32464172) суму заборгованості 308711,53 грн. (триста вісім тисяч сімсот одинадцять грн. 53 коп.), включаючи: основний борг, 3 % річних, інфляційні втрати та у відшкодування судового збору 4630,67 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять грн. 67 коп.).

2. В іншій частині позовних вимог - відмовити, поклавши судові витрати в цій частині на позивача

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 24.02.20

Суддя Ушак І.Г.