Рішення

від 24.02.2020 по справі 910/18331/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020Справа № 910/18331/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (вул. М.Бойчука, 4-Б, м. Київ, 01103)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомфорт" (вул. Воздвиженська, буд. 14, м. Київ, 04071)

про стягнення 119 317,40 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлокомфорт" про стягнення 119 317,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 251495Е на постачання природного газу від 01.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, зокрема встановлено відповідачу, строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 14.

Однак, 02.01.2020 на адресу суду повернувся конверт (поштове повідомлення № 0103053472188) із ухвалою суду від 2612.2019 із зазначенням причин повернення: "не знаходиться".

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.12.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва установив таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

01.01.2017р. між Дочірнім підприємством КиївГазЕнерджи ( надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлокомфорт (надалі відповідач) було укладено договір №251495Е постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими), за умовами якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2017 році природний газ в об`ємах і порядку передбачених цим Договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу становить 58,5 тис. куб.м.

Середньодобові, місячні та квартальні планові об`єми постачання газу становлять:

МісяцьОбсяг, тис.куб.м . (середньодобовий)Обсяг, тис. куб.м. (місячний)Обсяг, тис. куб.м. (квартальний) Січень 12,0 Лютий 10,0 30,0 Березень 8,0 Квітень 2,0 Травень 1,0 4,0 Червень 1,0 Липень 1,0 Серпень 1,0 3,0 Вересень 1,0 Жовтень 1,5 Листопад 8,0 21,5 Грудень 12,0 Відповідно до п. 1.3 Договору передача газу за Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

Пунктом 1.4 Договору погоджено, що право власності на газ переходить від постачальника до споживача у пунктах призначення, що визначені у п. 1.3 цього Договору.

У відповідності до п. 1.5 Договору споживач отримує послуги розподілу газу газорозподільним системами міста Києва у Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на підставі Договору розподілу природного газу, яким регулюються правовідносини між споживачем та оператором ГРМ у частині розподілу/транспортування до пунктів призначення та обліку газу на них.

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.3 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до Договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРС (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Складання та підписання сторонами актів приймання-передачу газу відбувається в наступному порядку:

- позивач, до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику засвідчену копію акту послуг розподілу (транспортування) газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/Оператором ГТС. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим Договором газу застосовується дані оператора ГРМ/Оператор ГТС про об`єм розподіленого (протранспортного) споживачу газу. Постачальник має право самостійне звернутись до оператора ГРМ/оператор ГТС для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (протранспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця;

- на підставі відомостей, отриманих в порядку, передбаченому пп. 2.7.1 цього Договору, постачальник протягом трьох робочих днів готує, підписує у уповноваженого представника, скріплює печаткою та надає для підписання споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період;

- споживач, протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу, зобов`язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача, та скріплений печаткою (за її наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу;

- у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ/Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набранням таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

Згідно з п. 2.8 Договору акти приймання - передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Ціна газу, що постачається споживачеві за цим Договором, становить 7 881,1333 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 9 457,36 грн. ( у тому числі тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами (п.4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.6.1 та п. 4.6.2 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку:

- оплата вартості планового об`єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об`єму постачання газу, визначеного в п. 1.2 Договору;

- споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об`єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Згідно з пунктами 4.6.3 - 4.6.5 Договору у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу в наступному розрахунковому періоді. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

Оплата вартості газу за Договором здійснюється споживачем грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі XI цього Договору (п. 4.7 Договору).

Пунктом 5.3.4 Договору визначено, що споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.01.2017 по 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 до Договору сторонами погоджено викласти пункти 1.2 та 10.1 Договору в новій редакції.

Згідно з п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) плановий об`єм постачання газу на 2018 рік становить 47,5 тис.куб.м.

Середньодобові, місячні та квартальні планові об`єми постачання газу становлять

МісяцьОбсяг, тис.куб.м . (середньодобовий)Обсяг, тис. куб.м. (місячний)Обсяг, тис. куб.м. (квартальний) Січень 0,323 10,0 Лютий 0,357 10,0 28,0 Березень 0,258 8,0 Квітень 0,100 3,0 Травень 0,033 1,0 5,0 Червень 0,033 1,0 Липень 0,033 1,0 Серпень 1,0 3,0 Вересень 0,033 1,0 Жовтень 0,048 1,5 Листопад 0,167 5,0 11,5 Грудень 0,161 5,0 Договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.01.2018 до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1).

Як зазначає позивач, ним на виконанням умов укладеного між сторонами договору, за період з січня 2017 по грудень 2018 року (включно), поставлено відповідачу газ на загальну суму 1 225 424,51 грн. згідно наявних у справі актів приймання-передачі, однак відповідач не виконав свої договірні зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений за договором газ у повному обсязі, частково оплативши газ, в зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 81 000 грн. яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Поряд з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил постачання природного газу" N 1418 від 11 серпня 2016 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за N 1382/27827, було затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила).

Ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Так розділом II Правил визначено порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими

Згідно з п. 2 розділу II Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 11 розділу II Правил розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.

У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу.

У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

Згідно з п. 2.8 Договору акти приймання-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу газу на загальну суму 1 225 424,51 грн. згідно актів прийому-передачі природного газу за період з 01.01.207 по 31.12.2018, які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково оплачено товар на суму 1 144 424,51 грн., а відтак неоплаченим залишився газ на суму 81 000 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку:

- оплата вартості планового об`єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об`єму постачання газу, визначеного в п. 1.2 Договору;

- споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об`єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

За умовами п. 4.6.3 Договору у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем газу у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого обсягу газу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого газу підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 81 000 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25 917,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 085,77 грн. та 3% річних в розмірі 3 313,94 грн.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Згідно з п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживачу сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 25 917,94 грн. судом встановлено, що він відповідає фактичним обставинами справи та є арифметично вірним, а відтак судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 25 917,94 грн.

При цьому згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 3 313,94 грн. та 9 085,77 грн. інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлокомфорт (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 14; ідентифікаційний код 32853435) на користь Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (01103, м. Київ, Михайла Бойчука, будинок 4Б; ідентифікаційний код 39835779) заборгованість у розмірі 81 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 25 917 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 3 313 грн. 94 коп., інфляційні у розмірі 9 085 грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.02.2020.

СуддяТ. Ю. Трофименко