Рішення

від 19.02.2020 по справі 916/3875/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3875/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача - Піндюр Т.С, довіреність

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області; (вул. Канатна, 83, Одеса, Одеська область, 65107) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ХЛІБОРОБ" (вул. Ювілейна, буд.77, каб. 6, Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56100) про відшкодування шкоди 19160,96 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ХЛІБОРОБ", в якому просить господарський суд: про відшкодування шкоди 19160,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без правоастановлюючих документів використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,00 га. що розташована на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "22" січня 2020 р. о 15:30.

Протокольно від 22.01.2020р. суд оголосив перерву в судовому засіданні до 19.02.2020р. о 14:45.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно витягу, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

В судовому засіданні 19.02.2020року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 218-ДК від 14.03.2019 р. "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про охорону земель", Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308, наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, право на яку виставлено аба планується виставити на земельні торги окремим лотом, плащею 53.00 га, яка розташована на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, кадастровий номер не визначений.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 березня 2019 р. державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог з законодавства України про охорону земель у Березівському, Миколаївському, Лиманському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 30.05.2018 №212-ДК/200/АП/09/01/-19.

На території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області ( за межами населеного пункту) розташована земельна ділянка орієнтовною площею 14га державної форми власності сільськогосподарського призначення.

В ході перевірки з виїздом на місце встановлено, що вищевказана земельна ділянка загальною площею 14 га на момент перевірки використовується для вирощування сільськогосподарських культур, яка розташована на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту). На місці вдалося встановити особу, яка обродляє вищезазначену земельну ділянку - ОСОБА_1

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру Юридичних рсіб, фізичних осіб-підприжмців та громадських формувань, Оловацький Іван Миколайович займає посаду керівника ТОВ Березівський Хлібороб .

У письмовому поясненні керівник ТОВ Березівський Хлібороб , зазначив, що обробляє земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,00 га, на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пугкту), без правовстановлюючих документів.

Отже, як зазначає позивач, ТОВ Березівський Хлібороб фактично, використовувало земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,00 га, що розташована на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту) без правовстановлюючих документів, рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування не приймались, що є самовільним зайняттям земельної ділянки.

По вказаному факту державними інспекторами складено відносно керівника ТОВ Березівський Хлібороб протокол про адміністративне правопорушення 212-ДК/080П/07/01/-19 від 28.03.2019 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в розмірі 510грн. № 212-ДК/0080По/08/01/-19 від 09.04.2019 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 211 ЗКУ, ст. 53-1 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення № 212-ДК/0080По/08/01/-19 від 09.04.2019 отримана керівником ТОВ Березівський Хлібороб та не оскаржувалась.

Відповідно до виявленого порушення Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог з законодавства України про охорону земель у Березівському, Миколаївському, Лиманському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, сума шкоди становить - 19160,86,00 грн..

Вказаний розрахунок розміру відшкодування шкоди, обумовленої самовільним зайняттям земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів було здійснено у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають в галузі використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також її органи на місцях, а саме Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Одеської області.

Згідно з п. 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства України для користування земельною ділянкою необхідно набути право на це у встановленому законодавством порядку.

Проте, доказів того, що відповідачем по справі належним чином оформлено правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, використання ТОВ Березівський Хлібороб`земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 14 га, розташованої на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області без правовстановлюючих документів, а саме без рішення відповідного державного органу про надання цієї земельної ділянки йому у власність чи у користування (оренду), акта на право власності чи на право постійного користування цією земельною ділянкою, чи договору оренди землі, згідно з ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" свідчить про самовільне зайняття підприємством вказаної земельної ділянки.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 ст. 1 Закону України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов`язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК України здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами). У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі статтею 1187 ЦК.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Зазначені підстави є загальними та необхідними у всіх випадках, якщо інше не обумовлено законом, для стягнення шкоди поза договірними зобов`язаннями.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Крім того суд зазначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. 1 та 2 ст. 157 Земельного кодексу України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Наразі слід зазначити, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки, а відтак досліджуючи вказане питання господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення земельного законодавства мало місце в результаті використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Викладене, на думку суду, підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками та як наслідок наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Як зазначалось вище, факт порушення ТОВ Березівський Хлібороб`вимог земельного законодавства щодо використання земель державної форми власності було встановлено під час планової перевірки Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, а саме 28.03.2019 р. виявлено, що ТОВ Березівський Хлібороб фактично використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 14 га на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області самовільним зайняттям земельних ділянок, що зафіксовано та підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 212-ДК/200/АП/08/01/-19, протоколом про адміністративне правопорушення від 28.03.2019 року № 212-ДК/080П/07/01/-19 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 09.04.2019 року № 212-ДК/0080По/08/01/-19.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність поведінки відповідача, яка полягає у самовільному використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення земельного законодавства, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до п. 1 Методики ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до виявленого порушення Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог з законодавства України про охорону земель у Березівському, Миколаївському, Лиманському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, сума шкоди становить - 19160,86,00 грн..

Положення Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі, зокрема внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Відтак, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, ТОВ Березівський Хлібороб земельної ділянки площею 14 га на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області, та встановлено, що вказаний розрахунок є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ХЛІБОРОБ" (вул. Ювілейна, буд.77, каб. 6. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область,56100, код 35403793) суму шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 19160 /дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят /грн. 96 коп. на користь держави (р/р №314116611015140 в УК у Березівському районі/с. Гуляївка/2406200, код ЄДРПОУ отримувача 37983953, МФО 899998)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ХЛІБОРОБ" (вул. Ювілейна, буд.77, каб. 6. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область,56100, код 35403793) на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 39765871) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 24 лютого 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов