Рішення

від 24.02.2020 по справі 910/17409/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2020Справа № 910/17409/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства Укртехгруп-2006

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оптторг-15

про стягнення 94.152,32 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

09.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства Укртехгруп-2006 до Товариства з обмеженою відповідальністю Оптторг-15 про стягнення 94.152,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 10-ФО від 01.12.2017, позивачем забезпечено охорону передбаченого договором об`єкту. Проте за період з 30.09.2018 по 05.03.2019 відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором з оплати наданих послуг виконано не в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 80.839,66 грн. Позивач звертався до відповідача з претензією від 18.06.2019 на яку відповідачем відповіді надано не було та заборгованість не сплачено. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 94.152,32 грн, з яких: 80.839,66 грн основного боргу, 11.818,09 грн пені, 477,98 грн інфляційних втрат та 1.016,59 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17409/19 від 10.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

19.12.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17409/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.12.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103052340598 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01032, м. Київ, вул. Заньковецької, 9/9, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.12.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 24.12.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103052340598, а отже мав подати відзив на позовну заяву у строк до 17.01.2020 включно.

Відповідач вимоги ухвали про відкриття провадження у справі від 24.12.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Оптторг-15 (далі - відповідач, замовник) та Приватним підприємством Укртехгруп-2006 (далі - позивач, охорона) укладено договір № 10-ФО (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а охорона приймає на себе організацію та забезпечення послуг з фізичної охорони магазинів ДЕЛВІ (ТОВ Оптторг-15 ) (далі - об`єкт або об`єкти) за адресами: м. Дніпро, вул. Благоєва, 10. Система охорони складається з 1 (одного) поста охорони у кількості 1 (однієї) особи.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату наданих позивачем послуг охорони об`єкту за період з 30.09.2018 по 05.03.2019 повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 80.839,66 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 11.818,09 грн., інфляційні втрати в сумі 477,98 грн та 3% річних в сумі 1.016,59 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.2 договору визначено наступні часи охорони: початок 08 год. 00 хв.; закінчення 21 год. 00 хв.

Додатковою угодою № 3 від 01.06.2018 внесено зміни до п. 1.2 договору та визначено наступні об`єкти та часи охорони:

м. Дніпро, вул. Благоєва, 10 - початок 08 год. 00 хв.; закінчення 22 год. 00 хв.

м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 12 - початок 08 год. 00 хв.; закінчення 22 год. 00 хв.

Відповідно до п. 3.1 договору щомісяця замовник сплачує вартість послуг фізичної охорони в розмірі 11.160,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 01.06.2018 внесено зміни до п. 3.1 договору та визначено щомісячну вартість послуг з фізичної охорони в розмірі по 12.775,00 грн за кожний об`єкт.

Додатковою угодою № 4 від 26.09.2018 внесено зміни до п. 2.1 та 3.1 договору, а саме визначено один об`єкт оренди за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 12; часи охорони - початок 08 год. 00 хв., закінчення 22 год. 00 хв.; визначено щомісячну вартість послуг з фізичної охорони в розмірі 12.775,00 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата за фактичне надання послуг охорони, відповідно до визначених тарифів, здійснюється щомісячно в грошовій одиниці України шляхом внесення грошових коштів за послуги фізичної охорони на розрахунковий рахунок охорони на підставі акту виконаних робіт від охорони до 5 (п`ятого) числа наступного місяця за попереднім.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 89.356,31 грн, які підписано та скріплено печатками обох сторін:

№ ОУ-0000191 від 30.09.2018 на суму 23.420,83 грн,

№ ОУ-0000211 від 31.10.2018 на суму 12.775,00 грн,

№ ОУ-0000231 від 30.11.2018 на суму 12.775,00 грн,

№ ОУ-0000250 від 31.12.2018 на суму 12.775,00 грн,

№ ОУ-0000011 від 31.01.2019 на суму 12.775,00 грн,

№ ОУ-0000033 від 28.02.2019 на суму 12.775,00 грн,

№ ОУ-0000048 від 05.03.2019 на суму 2.060,48 грн.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

23.07.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 18.06.2019 про сплату боргу в розмірі 80.839,66 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.07.2019. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 2.2.9 договору замовник зобов`язаний здійснювати оплату послуг охорони у порядку й строки визначені умовами цього договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором вартість наданих послуг за спірний період у визначений строк не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 80.839,66 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 80.839,66 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами договору не визначено відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору замовником в частині строків оплати наданих послуг.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 11.818,09 грн безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 477,98 грн інфляційних втрат (за період з квітня по липень 2019 року) та 1.016,59 грн - 3% річних (за період з 01.04.2019 по 31.08.2019).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 477,98 грн інфляційних втрат та 1.016,59 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного підприємства Укртехгруп-2006 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оптторг-15 (01032, м. Київ, вул. Заньковецької, 9/9, код ЄДРПОУ 39691520) на користь Приватного підприємства Укртехгруп-2006 (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, офіс 1, код ЄДРПОУ 39225157) 80.839 (вісімдесят тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 66 коп. основного боргу, 477 (чотириста сімдесят сім) грн 98 коп. інфляційних втрат, 1.016 (одна тисяча шістнадцять) грн 59 коп. - 3% річних, 1.679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) грн 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова