Рішення

від 24.02.2020 по справі 910/16197/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2020Справа № 910/16197/19 За позовом Підприємства Київський експериментальний завод Динамо Фізкультурно-спортивного товариства Динамо України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Н.І.А.

про стягнення 32854,77 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство "Київський експериментальний завод "Динамо" Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Н.І.А." про стягнення 32584,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №17/12-33 від 17.12.2018, в частині повної і своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 25.11.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 25.11.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16197/19, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 39 - А, м. Київ, 04086.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 01030 5331161 3, яким направлено відповідачу ухвалу від 16.12.2019 про відкриття провадження у справі не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за даною адресою організації немає".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/16197/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив суду не надав.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

17.12.2018 між Підприємством Київський експериментальний завод Динамо Фізкультурно - спортивного товариства Динамо України та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Н.І.А. було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 17/12-33.

Відповідно до п. 1.1. - 1.3. договору, сторони погодили умови, на яких орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування ( оренду) нежитлові приміщення ( надалі об`єкт оренди), характеристика яких наведена в пунктах 1.2. та 1.3. цього договору. Об`єкт оренди складається із нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Степана Бандери, 16, у місті Києві. Вартість майна об`єкта оренди з урахуванням індексації визначається відповідно до положень, стандартів, бухгалтерського обліку і становить 15645,28 грн.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, передача об`єкта оренди в користування оформляється актом приймання - передачі, який підписується сторонами

Відповідно до п. 2.2.1. - 2.2.3. договору, орендар зобов`язаний в узгоджений сторонами день, прийняти об`єкт оренди від орендодавця, і в цей же день передати орендодавцю підписаний та скріплений власною печаткою примірник акту про його приймання - передачу. Вищевказаний акт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є доказом фактичної передачі об`єкта оренди в користування (оренду). Орендодавець зобов`язується надати орендарю всі наявні в нього копії документів, необхідних для нормальної експлуатації об`єкта оренди.

Відповідно до п. 3.1., 3.1.1. договору, строк оренди розпочинається з дати приймання орендарем об`єкта оренди по відповідному акту, передбаченим статтею 2 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання орендодавцем від орендаря гарантійного платежу, визначеного п. 5.5. договору, та складає з 01.01.2019 по 31.12.2019. Виконання орендарем умов цього договору припускає пролонгацію його дії, а відповідно і строку оренди, на наступний аналогічний проміжок часу. У підтвердження факту пролонгації дії цього договору сторони складають додаткову угоду, за наявності письмового дозволу ФСТ Динамо України.

Відповідно до п. 4.2.1. договору, відшкодування за обсяг спожитої електроенергії та втрат в мережах здійснюється орендарем в строк до 26 числа поточного місяця включно на підставі відповідних рахунків виставлених орендодавцем. Рахунки виставляються до 22 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1. - 5.3. договору, орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди, який починається з дати приймання орендарем об`єкта оренди та завершується датою повернення об`єкта оренди орендодавцю, як це передбачено статтею 6 цього договору. Сторони погодились, що за використання об`єкта оренди орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плати в розмірі 125,00 грн. за 1 кв.м. площі 28,0 кв.м. приміщень об`єкта оренди, що складає 4200,00 грн. за місяць. Орендна плата підлягає індексації відповідно до індексу інфляції. Розмір орендної плати підлягає перегляду один раз на рік. Орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується виключно в грошовій формі.

Відповідно до п. 6.1. договору, після завершення строку оренди або у випадку дострокового припинення дії цього договору орендар зобов`язується протягом 10 календарних днів повернути орендодавцю об`єкт оренди.

Відповідно до п. 6.3. договору, факт приймання - передачі об`єкта оренди та його фактичний стан підтверджується актом приймання - передачі, що підписується представниками сторін.

Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання орендарем будь - якого грошового зобов`язання, що передбачене цим договором, орендар сплачує контрагенту пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

До матеріалів справи додано розрахунок вартості відшкодування центрального опалення та комунальних послуг за один місяць до договору оренди № 17/12-33 від 17.12.2018.

Відповідно до акту приймання - передачі об`єктів оренди від 01.01.2019 позивач передав, відповідач прийняв виробниче приміщення загальною площею 28,0 кв.м., що знаходиться по проспекту Степана Бандери, 16, у місті Києві.

Позивачем до матеріалів справи додано акти здачі - прийняття робіт ( надання послуг) з оренди приміщення та рахунки-фактури до них, а саме : акт № ОУ - 0000281 від 30.04.2019 ( рахунок - фактура № СФ - 0000284 від 01.04.2019) відповідно до якого вартість оренди за квітень 2019 складає 4200,00 грн.; акт № ОУ - 0000333 від 30.04.2019 ( рахунок - фактура № СФ - 0000338 від 25.04.2019) відповідно до якого вартість відшкодування за електроенергію станом на квітень 2019 складає 67,51 грн.; акт № ОУ - 0000367 від 31.05.2019 ( рахунок - фактура № СФ - 0000372 від 02.05.2019) відповідно до якого вартість оренди за травень 2019 складає 4200,00 грн.; акт № ОУ - 0000452 від 30.06.2019 ( рахунок - фактура № СФ - 0000462 від 03.06.2019) відповідно до якого вартість оренди за червень 2019 складає 4200,00 грн.; акт № ОУ - 0000541 від 31.07.2019 ( рахунок - фактура № СФ - 0000553 від 01.07.2019) відповідно до якого вартість оренди за липень 2019 складає 4200,00 грн.; акт № ОУ - 0000625 від 31.08.2019 ( рахунок - фактура № СФ - 0000636 від 01.08.2019) відповідно до якого вартість оренди за серпень 2019 складає 4200,00 грн.; акт № ОУ - 0000710 від 30.09.2019 ( рахунок - фактура № СФ - 0000724 від 03.09.2019) відповідно до якого вартість оренди за вересень 2019 складає 4200,00 грн.; акт № ОУ - 0000795 від 31.10.2019 ( рахунок - фактура № СФ - 0000810 від 01.10.2019) відповідно до якого вартість оренди за жовтень 2019 складає 4200,00 грн. Всі акти здачі - прийняття робіт ( надання послуг) з оренди приміщення підписані обома контрагентами. Акти № ОУ - 0000795 від 31.10.2019 та № ОУ - 0000710 від 30.09.2019 не підписані з боку відповідача. Згідно долучених до матеріалів справи актів вбачається, надання послуг оренди на загальну суму 29400,00 грн та комунальних послуг на загальну суму 67,51 грн.

Відповідно до оборотно - сальдової відомості по рахунку: 361 замовлення, контрагентом за яким є ТОВ Компанія Н.І.А. за період з 01.01.19 по 31.10.19, заборгованість відповідача перед позивачем з орендних платежів складає 29467,51 грн.

20.08.2019 позивач звернувся до відповідача з листом - претензією № 60, в якому просив відповідача сплатити (погасити) заборгованість з орендної плати та штрафних санкцій у розмірі 23637,11 грн. Доказів направлення даної претензії відповідачу до матеріалів справи не додано.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №17/12-33 від 17.12.2018, в частині повної і своєчасної оплати орендних платежів.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 17/12-33 оренди нежитлових приміщень від 17.12.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 765 ЦК України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору № 17/12-33 від 17.12.2018 строк оренди складає з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Відповідно до акту приймання - передачі об`єктів оренди від 01.01.2019 позивач передав, відповідач прийняв виробниче приміщення загальною площею 28,0 кв.м., що знаходиться по проспекту Степана Бандери, 16, у місті Києві.

Пунктами 5.2.2. - 5.3. договору визначено, що орендна плата в розмірі 4200,00 грн. має бути сплачена орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця.

З наданих позивачем доказів встановлено, що за період з квітня 2019 року по вересень 2019 року орендні платежі відповідачем не сплачувались, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 29467,51 грн.

Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, доказів в спростування наведених позивачем в позовній заяві обставин до матеріалів справи ним додано не було. Докази сплати відповідачем на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 29467,51 грн. у матеріалах справи відсутні.

Отже вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати, такими що підлягають задоволенню у повному обсязі, в розмірі 29467,51 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Виходячи з приписів чинного законодавства та договору укладеного між сторонами, позивачем було розраховано пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми, але не більше подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочення у загальному розмірі - 3117,26 грн.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що при визначенні періодів нарахування пені за несвоєчасну оплату заборгованості з орендної плати та комунальних платежів за квітень 2019 року, позивачем не було враховано ч. 6 ст. 232 ГК України, розраховано пеню більше ніж за 6 місяців.

Суд здійснив перерахунок пені за період з 21.04.2019 по 14.11.2019 з урахуванням шестиміячних обмежень в нарахуванні пені. Згідно розрахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 3055,30 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем обставин не надав жодних доказів погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 29467,51 грн. та 3055,30 грн. пені.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Н.І.А. " (місцезнаходження: 04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 39 - А, код ЄДРПОУ 32984690) на користь Підприємства Київський експериментальний завод Динамо Фізкультурно - спортивного товариства Динамо України (місцезнаходження: 04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 16, код ЄДРПОУ 21477746) 29467 (двадцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 51 коп. заборгованості з орендної плати та комунальних платежів, 3055 (три тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 30 коп. пені та 1917 (одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) грн. 35 коп. судового збору.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Н.І.А. на користь Підприємства Київський експериментальний завод Динамо Фізкультурно - спортивного товариства Динамо України пені в розмірі 661,96 грн. - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.