Рішення

від 24.02.2020 по справі 920/2/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.2020 Справа № 920/2/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л. розглянувши без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/2/20

за позовом: Комунального підприємства Паркінг Сумської міської ради (вул. Горького, буд. 21, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 38523128),

до відповідача: фізичної особи-підприємця Чеховського Дмитра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 45635,66 грн .

УСТАНОВИВ:

02.01.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 45635,66 грн, у тому числі 9494,00 грн основного боргу за договором оренди торгівельного місця № 1707/18 від 23.07.2018 та 36141,66 грн пені на підставі пункту 4.2 договору; 4500,00 грн витрат на правову допомогу; 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди торгівельного місця № 1707/18 від 23.07.2018, укладеним між сторонами щодо своєчасного та в передбаченому договором розмірі сплати орендної плати, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню у відповідному розмірі.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.01.2020 у справі №920/2/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/2/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 28.01.2020; встановити позивач строк для подання до суду відповіді на відзив до 08.02.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 18.02.2020.

09.01.2020 відповідачу - фізичній особі-підприємцю Чеховському Дмитру Валерійовичу на адресу: АДРЕСА_1 судом направлено копію ухвали від 08.01.2020 про відкриття провадження у справі № 920/2/20.

17.01.2020 на адресу суду повернуто зазначену ухвалу (№ відправлення 4050107459385) з поштовою відміткою причин повернення: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

21.01.2020 судом за супровідним листом повторно направлено копію ухвали від 08.01.2020 у справі № 920/2/20 на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі оренди торгівельного місця №1707/18 від 23.07.2018, а саме: АДРЕСА_1 (№відправлення 4050107582195), а також за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, що зазначена у паспорті громадянина України серії МА №453354 (а.с. 17) (№ відправлення 4050107582209).

29.01.2020 та 30.01.2020 на адресу суду повернуто зазначені супровідні листи разом із копіями ухвали суду (№№ відправлень 4050107582195 та 4050107582209) з поштовою відміткою причин повернення: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення та інші причини, адресат відсутній .

Судом надіслано 05.02.2020 запит на адресу ВПЗ Суми 3 Сумської дирекції АТ Укрпошта щодо конкретизування, які саме інші причини послугували підставою невручення вищезазначеного судового документа адресату - відповідачу у справі.

17.02.2020 від ВПЗ Суми 3 Сумської дирекції АТ Укрпошта до суду надійшов лист № 03-21/1-67 від 13.02.2020, відповідно до якого суду повідомлено, що причиною повернення вищезазначених листів є відсутність адресата за вказаною судом адресою.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом, у відповідності до вимог статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , за запитом № 1006207982 від 17.01.2020, станом на 17.01.2020 відповідач - фізична особа-підприємець Чеховський Дмитро Валерійович (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, які розроблені відповідно до Закону України Про поштовий зв`язок та Актів Всесвітнього поштового союзу Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї), за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка . Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка , працівник поштовою зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За змістом пунктів 116, 117 цих же Правил у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Таким чином, у даному випадку судом вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 20.02.2020 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Згідно рішення Сумської міської ради Про надання в постійне користування земельної ділянки № 1685-МР від 25.01.2017 позивачу надано в постійне користування земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:02:006:0062 по вулиці 1-ша Набережна р. Стрілки, 1а у м. Суми.

23.07.2018 між сторонами укладено договір оренди торгівельного місця №1707/18 (надалі - договір), за умовами якого предметом договору є оренда торгівельного місця загальною площею 6,2 кв.м., що розташоване на території земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:02:006:0062 по вулиці 1-ша Набережна р. Стрілки, 1а у м. Суми, надається позивачем у тимчасове платне користування відповідачеві для провадження торгівельної діяльності. Відповідач набуває права користування об`єктом оренди з дня підписання договору та акту приймання-передачі торгівельної площі, який є невід`ємною частиною договору (пункт 1 договору).

23.07.2018 сторонами підписано акт № 1 приймання-передачі до договору оренди торгівельної площі, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування торгівельну площу (торгівельне місце) на території земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:02:006:0062 по вулиці 1-ша Набережна р. Стрілки, 1а у м. Суми загальною площею 6,2 кв.м.

За приписами пункту 2.3 договору, відповідач зобов`язаний, зокрема, використовувати об`єкт оренди за його цільовим призначенням відповідно до пункту 1 договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з пунктом 3 договору, розмір орендної плати складає 170,00 грн за 1 кв.м. і становить 1054,00 грн (в т.ч. ПДВ - 351,33 грн) за місяць. Орендна плата вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата.

Пунктом 7.1 договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018. В частині грошових зобов`язань діє до повного виконання.

Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві та на дату продовження договору (пункту 7.3 договору).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до умов договору та на підставі виставлених рахунків відповідач здійснював оплату за оренду торгівельного місця, а саме:

- згідно платіжного доручення № @2PL414379 від 07.09.2018 на суму 306,01 грн за липень 2018 року;

- згідно платіжного доручення № @2PL411502 від 07.09.2018 на суму 1054,00 грн за серпень 2018 року;

- згідно платіжного доручення № @2PL327431 від 12.10.2018 на суму 1054,00 грн за вересень 2018 року;

- згідно платіжного доручення № @2PL123378 від 09.11.2018 на суму 1054,00 грн за жовтень 2018 року;

- згідно платіжного доручення № @2PL1774029 від 19.11.2018 на суму 1054,00 грн за листопад 2018 року;

- 04.02.2019 на суму 1054,00 грн за січень 2019 року;

- згідно платіжного доручення № @2PL561620 від 10.01.2019 на суму 1054,00 грн за грудень 2018 року;

- згідно платіжного доручення № @2PL122004 від 08.04.2019 на суму 1054,00 грн за березень 2019 року;

- згідно платіжного доручення № 00063163 від 03.07.2019 на суму 2100,00 грн за договором; всього на загальну суму 9784,01 грн.

Проте, в порушення вимог пунктів 2.3, 3 договору та статей 526, 530, частини п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України, відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед позивачем на суму 9494,00 грн. орендної плати.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в кладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що відповідач не надав суду обґрунтованих заперечень щодо позову, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати в сумі 9494,00 грн повністю підтверджується матеріалами даної справи та не заперечується відповідачем (відповідач відзиву на позов не подав), а також те, що відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної заборгованості, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 9494,00 грн, визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 36141,66 грн за загальний період з травня 2019 року по 30.12.2019. На підтвердження розміру пені позивачем додано до позовної заяви розрахунок розміру пені.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2 договору у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів відповідач сплачує позивачеві основну суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 3 % за кожен день простроченого платежу, від суми місячного платежу.

Суд звертає увагу позивача, що у даному випадку, виходячи з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені за загальний період з травня 2019 року по 30.12.2019, сума нарахованої позивачем на підставі пункту 4.2 договору пені за вищевказаний період перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України. Крім наведеного, позивачем помилково визначено день оплати у зазначеному розрахунку, так позивачем зазначено, що останній день сплати орендної плати відповідачем за травень 2019 року є 24.04.2019, тоді як пунктом 3.4 договору визначено, що орендна плата вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата, тобто в даному випадку пені повинна обчислюватися з 26.04.2019.

Тому враховуючи викладені обставини та вимоги статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , судом здійснено розрахунок пені за загальний період з 26.04.2019 по 30.12.2019, виходячи із суми заборгованості в розмірі 9494,00 грн та подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН , можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №917/1622/16, і відповідно загальна сума пені за зазначений судом період складає 2140,18 грн.

Враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендних платежів, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2140,18 грн, в іншій частині суд відмовляє з огляду на безпідставність нарахування.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 489,66 грн покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

За приписами статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 ГПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В даному випадку представником позивача не подано суду доказів на підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та його представником, доказів оплати позивачем витрат на правничу допомогу, рахунків, актів приймання виконаних робіт, тощо), а лише зазначено у позовній заяві, що витрати на правову допомогу складають 4500,00 грн та додано до позову ордер серії ВМ № 1003077 від 30.12.2019.

Таким чином, витрати позивача на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, тому відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чеховського Дмитра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Паркінг Сумської міської ради (вул. Горького, буд. 21, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 38523128) заборгованість з орендної плати в сумі 9494,00 грн, пеню в сумі 2140,18 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 489,66 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24 лютого 2020 року.

Суддя В.Л. Котельницька