Рішення

від 17.02.2020 по справі 915/2424/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Справа № 915/2424/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 152-ї дивізії, буд. 3, офіс 517, код ЄДРПОУ 39669322)

до відповідача: Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи :

від позивача: не з`явився

від відповідача: Чуб Т.В., згідно довіреності

В С Т А Н О В И В:

16.12.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №12-12/2019 від 12.12.2019 (вх. № 19150/19) про стягнення з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" заборгованості за договором поставки №21/03-01 від 21.03.2018 в розмірі 70802,57 грн., з яких:

- 45799,88 грн. - основний борг,

- 13361,97 грн. - пеня,

- 8738,72 грн. - інфляційні втрати,

- 2902,00 грн. - 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2424/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 21.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2424/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.01.2020 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

21.01.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 31-32), в якому відповідач зазначає, що нарахування пені здійснено більше ніж за шість місяців. Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені з пропуском позовної давності. Також відповідач, посилаючись на скрутний фінансовий стан, просить зменшити розмір належної до стягнення пені на 95 відсотків.

Ухвалою суду від 21.01.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 17.02.2020 року.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 21.01.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

17.02.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Миколаївський бронетанковий завод" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №21/03-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити покупцю товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього Договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним Договором (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "INCOTERMS" у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в специфікації.

Відповідно до п. 3.2 Договору товар поставляється в наступні строки: до 30 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації, якщо інший строк не визначений сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 3.3 Договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат та/або паспорт якості на товар або інший документ, що підтверджує якість товару; податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору зміна ціни в сторону збільшення після підписання сторонами специфікації не допускається.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному Договору, якщо інше не визначено в специфікації , здійснюється покупцем у розмірі 100% від суми специфікації протягом 14 банківських днів від дати отримання товару на склад покупця.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Відповідно до п. 9.3 Договору даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.

Специфікацією №1 до Договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 78599,88 грн. з ПДВ (а.с. 13).

Пунктом 2 специфікації №1 До Договору передбачено, що розрахунок здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця.

11.04.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 55775,88 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №164 від 11.04.2018 року (а.с. 14).

Як зазначено вище, пунктом 2 специфікації №1 до Договору передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 14 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця.

Отже, відповідач мав здійснити оплату товару у строк до 25.04.2018 року включно.

23.04.2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 22824,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №212 від 23.04.2018 року (а.с. 15).

Як зазначено вище, пунктом 2 специфікації №1 до Договору передбачено, що покупець здійснює оплату протягом 14 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця.

Отже, відповідач мав здійснити оплату товару у строк до 07.05.2018 року включно.

17.10.2018 року відповідач здійснив оплату товару в сумі 10000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 року по 19.07.2019 року (а.с. 16).

Залишок заборгованості склав 68599,88 грн. (55775,88 + 22824,00 - 10000,00)

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію №01-07/2019 від 07.03.2019 року, в якій вимагав сплатити суму заборгованості за Договором в розмірі 68599,88 грн., а також нараховані пеню, інфляційні втрати та 3% річних (а.с. 17-19).

У відповідь на претензію, відповідач листом №858 від 03.04.2019 року повідомив, що у зв`язку із важким фінансовим становищем погашення заборгованості за Договором буде здійснено за наступним графіком: 22800,00 грн. - до 30.04.2019 року, 22800,00 грн. - до 31.05.2019 року, 22999,88 грн. - до 30.06.2019 року (а.с. 20).

05.04.2019 року відповідачем здійснено погашення заборгованості в сумі 22800,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 року по 19.07.2019 року (а.с. 16).

Заборгованість в сумі 45799,88 грн. (68599,88 - 22800,00 грн.) залишилась несплаченою.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки №21/03-01 від 21.03.2018 року в сумі 45799,88 грн. є обгрунтованою.

Щодо вимоги по стягнення пені в сумі 13361,97 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

У позовній заяві позивач зазначає, що розмір пені становить 13361,97 грн. Детального розрахунку пені позивачем не наведено.

Судом здійснено перерахунок пені по кожному окремому зобов`язанню, з урахуванням умов Договору, здійснених проплат та приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

За видатковою накладною №164 від 11.04.2018 року на суму 55775,88 грн.:

- на суму заборгованості 55775,88 грн., за період з 26.05.2018 року по 16.10.2018 року, розмір пені склав 3844,71 грн.;

- на суму заборгованості 45775,88 грн., за період з 17.10.2018 року по 26.11.2018 року, розмір пені склав 925,55 грн.

За видатковою накладною №212 від 23.04.2018 року на суму 22824,00 грн.:

- на суму заборгованості 22824,00 грн., за період з 07.06.2018 року по 07.12.2018 року, розмір пені склав 2031,02 грн.

Отже, загальний розмір пені, нарахованої у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, становить 6801,28 грн (3844,71 + 925,55 + 2031,02). У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 6560,69 грн. (13361,97 - 6801,28) слід відмовити, оскільки нарахування здійснено понад шість місяців.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, приймаючи до уваги те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 16.12.2019 року, у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 6801,28 грн. також слід відмовити, оскільки період нарахування пені, який відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, закінчився до 16.12.2018 року.

Таким чином, вимога про стягнення пені в сумі 13361,97 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2902,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 8738,72 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 16.05.2018 року по 12.12.2019 року. Детальний розрахунок 3% річних наявний у матеріалах справи (а.с. 22).

Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних у сумі 2902,00 грн. є обґрунтованою.

Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з червня 2018 року по листопад 2019 року включно. Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (а.с. 21).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, розмір яких склав 6190,71 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 2548,01 грн. (8738,72 - 6190,71) слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 78%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1498,38 грн (1921 х 78%).

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- копію цивільно-правового договору №2/12-2019 про надання юридичних послуг та правової допомоги від 02.12.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" (замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець за плату на умовах цього договору зобов`язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в взаємовідносинах з Господарським судом Миколаївської області та Державним підприємством "Миколаївський бронетанковий завод" (код ЄДРПОУ 07856371) з питань стягнення з останнього в судовому порядку заборгованості за договором поставки №21/03-01 від 21.03.2018 року, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги (а.с. 23-24);

- копію додаткової угоди №1 до цивільно-правового договору №2/12-2019 про надання юридичних послуг та правової допомоги від 02.12.2019 року (а.с. 25), якою замовник та виконавець домовились про погодинну ставку на юридичні послуги, які надаються виконавцем замовнику: у розмірі 500,00 грн. на годину. Сума винагороди за юридичні послуги, які надаються виконавцем замовнику не може бути більшою 2000,00 грн.;

- копію акту виконаних робіт №1 від 11.12.2019 року (а.с. 26), відповідно до якого загальна вартість винагороди за юридичні послуги, які були надані виконавцем замовнику, становить 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу .

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Доказів того, що фізична особа ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , здійснює адвокатську діяльність (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер тощо) суду не надано.

Враховуючи викладене, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 152-ї дивізії, буд. 3, офіс 517, код ЄДРПОУ 39669322):

- 45799,88 грн. - основний борг за договором поставки №21/03-01 від 21.03.2018 року,

- 2902,00 грн. - 3% річних,

- 6190,71 грн. - інфляційні втрати,

- 1498,38 грн. - судовий збір,

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛСІЗ" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 152-ї дивізії, буд. 3, офіс 517, код ЄДРПОУ 39669322)

відповідач: Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод" (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371)

Повний текст рішення складено і підписано 24.02.2020.

Суддя В.О. Ржепецький