Рішення

від 19.02.2020 по справі 916/3926/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3926/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача - Лесковська І.О., довіреність

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (Французький бульвар, буд. 89, Одеса, Одеська область, 65009) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" (вул. Приморська, 27, офіс 416, Одеса, Одеська область, 65026) про стягнення 11151,87 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА", в якому просить господарський суд: про стягнення 11151,87 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ненадежне виконання відповідачем договору №21/16 від 09.12.2015р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.01.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3926/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.01.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 19.02.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів (далі - ГМЦ ЧАМ. Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігос УА» (далі - ТОВ 'Лігос УА» , Відповідач) було укладено Договір від 09.12.2015р. № 21/16, з надання гідрометеорологічної інформації (послуг), необхідної для здійснення Відповідачем його виробничої діяльності.

Гідрометеорологічна інформація, що надається Відповідачу, наведена в Додатку 1 (перелік, кількість та ціна послуг), що є невід`ємною частиною Договору.

Домовленість про вартість інформаційних гідрометеорологічних послуг оформляється Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток 2), що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно умов п.3 Договору оплата фактично наданої гідрометеорологічної інформації (послуг) проводиться щомісячно.

Підставою для оплати є рахунок, що виставляється Позивачем на підставі Актів виконаних робіт(послуг), складених на останнє число місяця звітного місяця. Наданий рахунок повинен бути оплачений не пізніше 10-ти банківських днів з моменту отримання Замовником.

Пункт 4.2.1 Договору встановлює, що Відповідач зобов`язується вчасно, у повному обсязі, проводити оплату за отриману гідрометеорологічну інформацію.

На підставі вказаного Договору, та, відповідно до розділу 3 Договору, Позивач підготував для Відповідача: Акт здачі-приймання метеорологічної інформації та рахунок від 31.08.2016р. № 550 на оплату гідрометеорологічних послуг на суму 10 167,88 грн. (десять тисяч сто шістдесят сім грн.. 88 коп. з ПДВ), який Відповідач повинен був оплатити в десяти денний строк; Акт здачі-приймання метеорологічної інформації та рахунок від 30.09.2016р. № 621 на оплату гідрометеорологічних послуг на суму 983.99 грн. (дев`ятсот вісімдесят три., 99 коп. з ПДВ), який Відповідач повинен був оплатити в десяти денний строк.

Проте, всупереч умовам Договору, Відповідач не оплатив вказані рахунки, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість за надані ГМЦ ЧАМ послуги.

Таким чином, загальна заборгованість за Договором складає 11 151,87грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів , позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути 11151,87 грн. за порушення відповідачем умов договору №21/16 від 09.12.2015р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено існування заборгованості відповідача, у зв`язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 11151,87 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС УА" (вул. Приморська, 27, офіс 416, Одеса, Одеська область, 65026, код 35403793) на користь Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (Французький бульвар, буд. 89, Одеса, Одеська область, 65009, код 20992067) суму боргу в розмірі 11 151,87грн. (одинадцять тисяч сто пятдесят одна грн. 87 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 24 лютого 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов