Рішення

від 24.02.2020 по справі 922/4298/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4298/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Алчевських, 4) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" про стягнення боргу у загальному розмірі 4885,24 грн., у тому числі: пеня у сумі 4084,59 грн., 3% річних у сумі 800,65 грн. Судові витрати позивач також просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 1299/1718-ТЕ-32 постачання природного газу від 13.10.2017 в частині своєчасної оплати за переданий газ, внаслідок чого позивачем нараховано пеню та 3% річних, які останній просить стягнути з відповідача.

Також, позивач разом із позовної заявою надав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, оскільки сума заборгованості відповідача не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що свідчить про віднесення даної справи до категорії малозначних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2019 клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4298/19. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

23.01.2020 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №1709), в якому останній зазначає про необгрунтованість та безпідставність нарахування сум пені та 3% річних. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що діяльність товариства полягає у виробництві та постачанні теплової енергії, а тому, згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" відповідач звільняється від сплати пені, річних та інфляційних втрат позивачу. Окрім того, відповідач зазначає про порушення позивачем черговості зарахування коштів, порядок зарахування яких визначений п. 6.4 Договору № 1299/1718-ТЕ-32.

Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, передбаченим ст. 166 ГПК України, не скористався. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

13.10.2017 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (відповідачем, споживачем) укладено договір № 1299/1718-ТЕ-32 постачання природного газу.

Відповідно до умов п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно п. 2.1 Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 440 тис. куб. метрів (чотириста сорок тисяч куб. метрів), у тому числі по місяцях (тис.куб.метрів): жовтень 2017 - 30 тис. куб. м., листопад 2017- 70 тис. куб. м., грудень 2017 - 100 тис. куб. м., січень 2018 -100 тис. куб.м., лютий 2018 - 90 тис. куб.м., березень 2018 -50 тис. куб.м.

Згідно із п. 3.7. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5 930,40 грн.

При цьому, згідно п.5.4 Договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості поставок природного газу.

Відповідно до п. 8.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою № 1 від 12.01.2018 до Договору постачання природного газу від 13.10.2017 № 1299/1718-ТЕ-32 сторони погодили, зокрема, п. 8.2. Договору викласти в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення."

Додатковою угодою № 2 від 29.03.2018 до Договору постачання природного газу від 13.10.2017 № 1299/1718-ТЕ-32 викладено п. 2.1. Договору в наступній редакції: " Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно природний газ обсягом до 386,521 тис. куб. метрів (триста вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять один), у тому числі за місяцями (тис. куб. м.): жовтень 2017 - 8,941 тис. куб. м., листопад 2017- 57,528 тис. куб. м., грудень 2017 - 63,081 тис. куб. м., січень 2018 -91,245 тис. куб.м., лютий 2018 - 85,726 тис. куб.м., березень 2018 -80,000 тис. куб.м."

Додатковою угодою № 3 від 04.04.2018 до Договору постачання природного газу від 13.10.2017 № 1299/1718-ТЕ-32 додано пункт 2.1. Договору в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2018 р. по 31 травня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 50,0 тис. куб. метрів (п`ятсот тисяч)."

Також, Додатковою угодою № 3 від 04.04.2018 до Договору постачання природного газу від 13.10.2017 № 1299/1718-ТЕ-32 викладено розділ 12 "Строк дії договору" у наступній редакції: " 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. по 31 травня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення."

Як вбачається з актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2017 та від 30.04.2018, на виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 2366288,90 грн.:

- у жовтні 2017 року 8,941 тис. куб. м. на суму 53023,70 грн.;

- у листопаді 2017 року 57,528 тис. куб. м. на суму 341164,06 грн.;

- у грудні 2017 року 63,081 тис. куб. м. на суму 374095,56 грн.;

- у січні 2018 року 91,245 тис. куб. м. на суму 541119,35 грн.;

- у лютому 2018 року 85,726 тис. куб. м. на суму 508389,47 грн.;

- у березні 2018 року 76,579 тис. куб. м. на суму 454144,10 грн.;

- у квітні 2018 року 15,910 тис. куб. м. на суму 94352,66 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору постачання природного газу від 13.10.2017 № 1299/1718-ТЕ-32, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється споживачем до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки природного газу.

Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, наголошує на тому, що відповідач за переданий йому природній газ оплату здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору.

Отже, у зв`язку із порушенням відповідачем умов пункту 6.1 договору, а саме строку щодо здійснення розрахунку за поставлений газ, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 4084,59 грн. та 3 % річних у розмірі 800,65грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору постачання природного газу від 13.10.2017 № 1299/1718-ТЕ-32 позивач протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2366288,90 грн.

Станом на момент подання позову, відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача, а також розрахунком позовних вимог. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. Договору. Несвоєчасність оплати підтверджується виписками по рахунку позивача.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою № 1 від 12.01.2018 до Договору постачання природного газу від 13.10.2017 № 1299/1718-ТЕ-32 п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення."

За розрахунком позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, з урахуванням суми та строку прострочення сплати заборгованості, становить 4084,59 грн. за період з 26.12.2017 по 28.05.2018.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4084,59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 800,65 грн. за період з 26.12.2017 по 28.05.2018.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 800,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача на Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суд зазначає наступне.

Так, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

В даному випадку предметом розгляду справи є стягнення пені та 3% річних на заборгованість за договором, яка виникла у відповідача по зобов`язанням за листопад 2017 року - квітень 2018 року.

Відтак, на спірні правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем не поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016.

Посилання відповідача на порушення позивачем черговості зарахування коштів, суд також не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Умовами пункту 6.4 Договору сторони встановили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2)у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Вказаний порядок може бути застосований виключно у випадку, якщо у відповідача на момент здійснення платежу вже існує заборгованість, що пов`язана з витратами постачальника, пов`язаними з одержанням виконання, інфляційними нарахуваннями, відсотками річних, пенею та штрафами.

Тобто, вказана заборгованість виникає у випадку вирішення відповідного спору в судовому порядку та має бути встановлена судовим рішенням з визначенням конкретних розмірів.

До визначення судом правомірності обчислення та застосування таких нарахувань, відповідач має право заперечувати свій обов`язок щодо їх оплати.

Отже, при здійсненні поточних платежів за відсутності заборгованості за минулі періоди, визнаної рішенням суду, вони мають бути зараховані відповідно до призначення платежу.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем не обґрунтовано та не надано відповідного розрахунку того, яким чином застосування позивачем порядку зарахування коштів, передбаченого пунктом 6.4 Договору, вплинуло б на розмір позовних вимог.

Більш того, у випадку якщо б позивач здійснював зарахування поточних оплат за спожитий природний газ в рахунок погашення нарахованих ним в односторонньому порядку сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, це фактично призвело б до збільшення розміру основної заборгованості відповідача та вплинуло б на остаточне сальдо сторін та призвело б до здійснення додаткових нарахувань у зв`язку із порушенням строків основного грошового зобов`язання.

З огляду на вказане, суд вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов необгрунтованими та безпідставними.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Алчевських, 4, код ЄДРПОУ 36818263) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальному розмірі 4885,24 грн., у тому числі: пеня у сумі 4084,59 грн., 3% річних у сумі 800,65 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлові мережі" (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Алчевських, 4, код ЄДРПОУ 36818263).

Повне рішення складено "24" лютого 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/4298/19