Рішення

від 13.02.2020 по справі 925/1417/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року

м. Черкаси справа № 925/1417/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем Дяченко Т.В., за участю представників: позивача - Охріменко Н.І. адвокат за ордером; відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні господарського суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОАЗІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайпродсервіс» про стягнення 273583,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов в якому позивач просить стягнути з відповідача 273583,62 грн заборгованості за договором поставки №170919-01 від 17.09.2019 з яких: 161390,00 грн боргу, 8946,04 грн пені, 841,38 грн 3% річних та 102406,20 грн процентів за користування чужими коштами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач не виконав взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати вартості придбаного та отриманого товару.

Ухвалою суду від 16.12.2019 розгляд справи призначено на 23.01.2020 в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.01.2020 судове засідання було перенесено на 13 лютого 2020 р.

12.02.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач не погодився із заявленими вимогами вважаючи їх надмірними, оскільки нарахування пені, яка перевищує у два рази суму боргу є необґрунтованим та несправедливим. Також відповідач просив суд надати йому час для мирного врегулювання спору із позивачем через те, що відповідач знаходиться в тяжкому матеріальному становищі і покладання на нього надмірних штрафних санкцій та неустойки взагалі може призвести до банкрутства підприємства що призведе до відтермінування вирішення питання сплати на користь позивача суми основного боргу на невизначений час.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечував. Також представник позивача заперечував проти врегулювання спору мирним шляхом і наполягав на розгляді справи за наявними матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ Укрпошта форми № 119.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2019 між сторонами був укладений договір поставки № 170919-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов`язався поставити та передати у власність відповідача (покупця) макуху, шрот соняшника (далі - Товар), а відповідач зобов`язався прийняти Товар та сплатити його вартість в порядку та строки передбачені Договором.

Відповідно розділу 2 вказаного Договору поставка Товару мала здійснюватись партіями, які оговорювалися у Специфікаціях, рахунках та видаткових накладних, що невід`ємними частинами цього Договору. Поставка Товару здійснювалась Продавцем на склад Покупця, який розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Вороньків.

Факт належного виконання позивачем зобов`язань щодо поставки Товару відповідачу підтверджується, дослідженими в судовому засіданні:

- видатковою накладною від 18.09.2019 № РН-0000082 на суму 181 390 грн.;

- товарно-транспортною накладною від 18.09.2019 № 82 із зазначеною кількістю - 32 тони 980 кг шроту соняшникового по ціні 4583,33грн за тону (без ПДВ);

- актом звірки взаєморозрахунків станом на 21.10.2019 за період з 01.08.2019 по 21.10.2019.

Сторони узгодили строк поставки товару, який відповідно до п.4 Специфікації №1 до Договору був встановлений до 20 вересня 2019 року.

За умовами п.3.3 Договору і п.5 Специфікації №1 до цього Договору визначено порядок оплати товару: оплата за товар, який здійснюється покупцем з відтермінуванням оплати протягом десяти банківських днів в розмірі 100% від загальної суми поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виготовленого рахунку-фактури за фактом постачання товару на склад.

13.11.2019 позивач направив відповідачу претензію №1311-19 про сплату боргу в розмірі 181390 грн.

На підставі платіжного доручення № 10272, відповідач 13.11.2019 перерахував позивачу 20 000 грн . за шрот соняшниковий згідно рахунку №110 від 18.09. 2019.

Сума боргу за поставлений Товар становила 161 390 грн.

П.7.2 Договору сторони узгодили, що у разі невчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми не сплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня сплачується покупцем за весь строк прострочення грошового зобов`язання.

Позивачем відповідачу нарахована за період з 01.10.2019 по 27.11.2019 пеня в сумі 8 946,04 грн.

За умовами п.7.4 Договору у разі прострочення оплати за товар, покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені ст.ст.536, 692 ЦК України у розмірі 1 % за кожен день прострочення оплати.

Позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.10.2019 по 27.11.2019 (58 дні), нараховано 102 406,20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також позивач в порядку ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних від простроченої суми боргу (161390 грн), в розмірі 841,38 грн. за період з 01.10.2019 по 27.11.2019.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Ч.1 ст.181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору поставки №170919-01 від 17.09.2019. Свої зобов`язання за цим договором позивач виконав належним чином та передав відповідачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною, товарно-транспортною накладною та актом звірки взаєморозрахунків.

Поставлений позивачем товар відповідачем був оплачений лише частково в сумі 20 000 грн.

Відтак, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати вартості отриманої продукції по цьому Договору, а саме 161 390 грн.

На час розгляду справи доказів оплати вказаної суми відповідач суду не подав.

Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов`язань по вищевказаному Договору підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.

За порушення відповідачем умов господарського зобов`язання згідно п.7.2. розмір нарахованої пені за період з 01.10.2019 по 27.11.2019 становить 8 946,04 грн.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань : платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України.

Суд вважає, що наведені відповідачем доводи щодо знаходження товариства в тяжкому матеріальному становищі і стягнення з нього надмірних штрафних санкцій та неустойки може призвести до банкрутства підприємства, не є винятковими обставинами для зменшення розміру господарських санкцій.

Ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Суд, приймаючи до уваги майнові інтереси обох контрагентів за спірним договором, не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. Відтак, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Згідно поданого позивачем розрахунку, позивачем відповідачу відповідно ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 841,38 грн. 3% річних та проценти за користування чужими грошовими коштами, що передбачені п.7.4 Договору у розмірі 1 % за кожен день прострочення в сумі 102 406,20 грн. за період з 01.10.2019 по 27.11.2019.

З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи законодавства суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами відповідає приписам ч.2 ст.625 ЦК України , умовам вказаного Договору, є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

Заявляючи позов, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. посилаючись на Договір про надання професійної правничої допомоги у господарській справі від 26.11.2019.

Сплата товариством адвокату вказаної суми підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2019 № 3662 на суму 2000 грн. із призначенням платежу: за правову допомогу, а також розрахунком із зазначенням окремих послуг, наданих адвокатом.

За приписами ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із досліджений в судовому засіданні документів вбачається, що факт надання правничих послуг підтверджується:

- Договором про надання професійної правничої допомоги у господарській справі від 26.11.2019;

- платіжним дорученням від 28.11.2019 № 3662 на суму 2000 грн.

Суд приходить до переконання, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, визначені у ст.126 ГПК України, що підтверджують підстави, умови, порядок надання правничої допомоги і її вартість.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення витрат в сумі 2000 грн. на правничу допомогу обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнобайпродсервіс» (код ЄДРПОУ 35675002; вул.Шевченка,274, корп.5 смт.Чорнобай, Черкаська область, 19900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОАЗІС» (код ЄДРПОУ 39326702; вул.Центральна,9, смт.Славгород, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52580) - 161 390 грн. (сто шістдесят одна тисяча триста дев`яносто грн.) боргу, 8 946,04 грн. (вісім тисяч дев`ятсот сорок шість грн. 04 коп.) пені, 102 406,20 грн. (сто дві тисячі чотириста шість грн. 20 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами, 841,38 грн. (вісімсот сорок одна грн. 38 коп.) 3% річних, 4 103,77 грн. (чотири тисячі сто три грн. 77 коп.) витрат на оплату судового збору та 2000 грн. (дві тисячі грн.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.02.2020.

Суддя К.І. Довгань