Рішення

від 24.02.2020 по справі 922/22/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/22/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпласт" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" (61001, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 57, кім. 21) про стягнення 22155,20 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" про стягнення 22155,20 грн. заборгованості за поставлений товар. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з оплати товару, отриманого за видатковими накладними. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 6921,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у п`ять днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

16.01.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшов супровідний лист (вх. №1066) з виправленими недоліками та додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

05.02.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 2973) з оригіналами документів, копії яких було подано разом із відзивом на позовну заяву (для огляду суду).

05.02.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 2972) з документами на підтвердження понесених витрат, пов`язаних із наданням позивачу правничої допомоги адвоката.

Подані позивачем документи досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2020, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з ЄДРПОУ стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" (61001, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 57, кім. 21) повернулася на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній".

При цьому, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала господарського суду Харківської області від 20.01.2020 по справі № 922/22/20 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" мало можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав для вчинення відповідних процесуальних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для багаторазового відкладення розгляду даної справи, яке в подальшому може призвести до порушення процесуальних строків розгляду позовної заяви, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторін щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/23064/17.

При цьому суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 07.06.2018 у справі №910/17797/17, від 11.07.2018 у справі №916/2525/13.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З урахуванням наведеного, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 59416,66 грн. за видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: № 259 від 14.05.2019, № 274 від 15.05.2019, № 268 від 17.05.2019, № 276 від 22.05.2019, № 283 від 23.05.2019, № 294 від 29.05.2019 (а.с. 5-10).

Із обставин справи вбачається, що відповідачу були виставлені відповідні рахунки на оплату (а.с. 11-16). Між сторонами була також оформлена зворотна накладна від покупця № 6 від 27.08.2019 на суму 2644,80 грн. ( у тому числі 440,80 грн. ПДВ) (а.с. 17).

Так, із наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідачем було перераховано за отриманий товар грошові кошти на загальну суму 37261,46 грн. (т.с. І а.с. 18-35). З урахуванням наведеного, за відповідачем обліковується заборгованість, яка враховуючи здійснення часткової оплати за отриманий товар, склала 22155,20 грн.

Між сторонами складено та підписано Акт звіряння взаєморозрахунків, згідно якого сторонами відображено наявну заборгованість відповідача перед позивачем (а.с. 36).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що відповідачем вартість отриманого товару сплачено лише частково, у зв`язку із чим, наявна заборгованість відповідача за отриманий товар склала 22155,20 грн.

01.07.2019 та 24.12.2019 позивачем, з метою досудового врегулювання спору відповідачу були надіслані Вимоги про сплату боргу (а.с. 37-11).

Однак відповідач відповіді на вимогу не надав та заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за вказаними вище видатковими накладними свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов`язання з оплати товару.

Відповідачем оплату товару здійснено частково в сумі 37261,46 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 22155,20 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту оплати відповідачем на користь позивача товару на суму 22155,20 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 22155,20 грн.

Розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 1921,00 грн.

Щодо заявлених судових витрат за професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд вважає, що стягнення таких витрат підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано для долучення до матеріалів справи: договір надання професійної правничої допомоги № 29 від 02.12.2019; акт приймання - передачі наданих послуг від 29.01.2020, квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 29.01.2020.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Пархоменко О.О. професійної правничої допомоги позивачу у даній справі, виходячи з наступного.

Так, між позивачем - ТОВ "Профіпласт" та адвокатом Пархоменко О.О. було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 29 від 02.12.2019. Даний Договір по суті є договором комплексного юридичного обслуговування. Водночас, у вказаному Договорі сторонами взагалі не узгоджені ставки розрахунку часу надання послуг, у тому числі і складання позову, вивчення документів, узгодження правової позиції.

В акті прийому-передачі наданих послуг від 29.01.2020 зазначено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (без зазначення часу витраченого адвокатом) надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд враховуючи висновки об`єднаної палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зазначає наступне.

Так, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, суд враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., виходячи з такого.

У даному разі, непереконливим є включення до переліку наданих послуг "підбір та подання оригіналів доказів до суду, виконання інших вимог ухвали про відкриття провадження у справі в т.ч. складення відповіді на відзив (у разі надходження відзиву відповідача)".

Перш за все, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання оплатити товар, отриманий за видатковими накладними.

При цьому, відповідач проти позовних вимог заперечень не висловив.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, спір відноситься категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання зі сплати товару за видатковими накладними. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами та поставки товару, судова практика є сталою. Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України, ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Так, до позовної заяви додані видаткові накладні, рахунки на оплату, зворотна накладна, банківські виписки, акт звіряння взаєморозрахунків, та листування сторін. До заяви про усунення недоліків позивачем додані платіжне доручення та поштові опис, накладна та чек. Також, супровідним листом були подані оригінали документів, копії яких подано разом із позовом (для огляду суду). Це всі документи, що були надані позивачем і стосуються суті спору.

Тобто, для адвоката дана справа є звичайним малозначним розрахунковим спором; адвокат мав дослідити видаткові накладні, порівняти їх із частковим здійсненням оплат, вирахувати загальну суму здійснених оплат і відрахувати від цієї суми вартість поставки товару.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, однак, суд має оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи є їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (постанова Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18).

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд доходить висновку, що в загальній кількості достатніми, об`єктивними і співмірними зі складністю справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

З огляду на відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток СПХ" (61001, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 57, кім. 21, код ЄДРПОУ 40679171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіпласт" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4, код ЄДРПОУ 39232948) - 22155,20 грн. заборгованості; витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" лютого 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв