Постанова

від 30.07.2007 по справі 11/43-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/43-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.07.2007р.м.Київ№ 11/43-А

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до1. Закритого акціонерного товариства „Електромонтаж”,2. Приватного підприємства „ЗМВ-Сервіс”

провизнання недійсним договору.

Головуючий суддя    Євсіков О.О.,

                                                                                судді   Сташків Р.Б.,

Морозов С.М.

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники

від позивачавід відповідача-1   - Мишковець О.В. (предст. за дов.);- не з'явились;

від відповідача-2  - не з'явилися.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.07.2007 о 17 год. 23 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.08.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено представнику позивача після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними з підстав, передбачених ст. 207 ГК України,  договору № 7/06 від 04 червня 2004 року  та договору про надання безповоротної фінансової допомоги в сумі 1.232.000,00 грн., укладених між відповідачами. Позивач також просить стягнути з ПП „ЗМВ-Сервіс" в доход Державного бюджету України  грошові кошти в сумі 1.232.000,00 грн., одержані останнім за спірним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір № 7/06 від 04 червня 2004 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладений з метою приховати іншу угоду (удавана угода), а саме угоду безповоротної фінансової допомоги, яка укладена з метою ухилення від оподаткування, тобто з метою яка суперечить інтересам держави та суспільства, а тому при визнанні їх недійсними необхідно застосовувати наслідки, передбачені ст.208 ГК України та ст.235 ЦК України.

Відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись на повну необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідачів та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення а також повістки-виклики  направлялися відповідачам за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в їх установчих та реєстраційних документах.

Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних і ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 04.06.2004 між підприємствами ЗАТ "Електромонтаж" (код ЄДРПОУ 01417466) - Замовник (Відповідач-1) та ПП "ЗМВ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30612105) - Генпідрядник (відповідач-2) було укладено Договір на ремонтно-відновлювані роботи № 7/06. Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами відповідно до умов цього договору ремонтно-відновлювані роботи об'єктів, перелік яких визначається в додатку № 1 до даного договору.

Вартість ремонтних робіт по цьому договору визначається договірною ціною і складає 1.320.000,00грн., в т.ч. ПДВ 220.000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 29.11.2004 до договору генпідряду на ремонтно-відновлювані роботи №7/06 від 04.06.2004 Генпідрядник, у зв'язку з неможливістю виконати ремонтно-відновлювальні роботи, зобов'язується продати та передати у власність Замовника будівельні матеріали (далі - товар), а Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору.

В специфікації матеріалів до договору генпідряду № 7/06 від 04.06.2004 зазначено товар на загальну вартість 1.232.000,00 грн., в. т.ч. ПДВ 205.333,33 грн.

На виконання умов даного договору відповідач-1 перерахував грошові кошти відповідачу-2 відповідно до банківської виписки № ЕЛМ-БВ-0000021 від 12.07.2004 за договором № 15/07 від 15.07.04 на суму 1.232.000,00 грн. з призначенням платежу –„Аванс за ремонтні роботи”.

Відповідачем-2 на адресу відповідача-1 виписано податкову накладну № ЗС-0008726 від 02.12.2004 на загальну суму 1.232.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 205.333,33 грн. Дана операція відображена Відповідачем-1 у книзі придбання товарів (робіт, послуг), суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.

Згідно з Актом приймання-передачі товарів від 02.12.2004 відповідачем-2 (Продавець) на виконання умов договору 7/06 від 04.06.2004 було передано відповідачу-1 (Покупець) товар на суму 1.232.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 205.333,33 грн.

Вказані обставини з посиланням на зазначені первинні документи встановлені актом від 24.03.2006 № 159/1-23-03-01417446, складеним ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за результатами перевірки відповідача-1. Разом з тим позивачем не надано до матеріалів справи вказаних первинних документів –накладних, податкових накладних, акту приймання-передачі товару тощо. У відповідача-1 зазначені документи вилучені в повному обсязі на підставі протоколу виїмки від 18.09.2006 (копія –у справі); відповідач-2 ухвали суду в частині надання відповідних доказів не виконав.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва стверджує, що спірний договір є удаваним договором, при цьому фактичні угоди, які сторони приховували, укладені з метою за відомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності наміру у однієї із сторін, а тому повинні бути визнанні недійсними у відповідності до ст. 235 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Позивачем проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання підприємством ЗАТ "Електромонтаж" (код ЄДРПОУ 01417466) вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 01.01.2006 відповідно до затвердженого плану перевірки (за результатами перевірки складено акт від 24.03.2006 № 159/1-23-03-01417446).

Перевіркою встановлено, що відповідачем-1 для ведення своєї діяльності було укладено Договір на ремонтно-відновлювані роботи № 7/06 від 04.06.2004 з ПП "ЗМВ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30612105) /Генпідрядник/. Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами відповідно до умов цього договору ремонтно-відновлювані роботи об'єктів, перелік яких визначається в додатку №1 до даного договору.

Вартість ремонтних робіт по цьому договору визначається договірною ціною і складає 1.320.000,00грн., в т.ч. ПДВ 220.000,00грн.

Додатковою угодою №1 до договору генпідряду на ремонтно-відновлювані роботи №7/06 від 04.06.2004 Генпідрядник зобов'язується продати та передати у власність Замовника будівельні матеріали (далі - товар), а Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору. У специфікації матеріалів до договору генпідряду №7/06 від 04.06.2004 зазначено товар на загальну вартість 1.232.000,00 грн., в. т.ч. ПДВ 205.333,33 грн.

На виконання умов даного договору відповідач-1 перерахував грошові кошти відповідачу-2 відповідно до банківської виписки № ЕЛМ-БВ-0000021 від 12.07.2004 за договором № 15/07 від 15.07.04 на суму 1.232.000,00 грн. з призначенням платежу –„Аванс за ремонтні роботи”.

Підприємством ПП "ЗМВ-Сервіс" виписано податкову накладну № ЗС-0008726 від 02.12.2004 підприємству ЗАТ "Електромонтаж" на загальну суму 1.232.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 205.333,33 грн. Дана операція відображена підприємством ЗАТ "Електромонтаж" у книзі придбання товарів (робіт, послуг), суми ПДВ включені до складу податкового кредиту.

Згідно з актом приймання-передачі товарів від 02.12.2004 підприємством ПП "ЗМВ-Сервіс" /Продавець/ на виконання умов договору 7/06 від 04.06.2004 було передано підприємству ЗАТ "Електромонтаж" "Покупець" товар на суму 1.232.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 205.333,33 грн.

Як далі зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами судової справи, для підтвердження взаєморозрахунків та надання документів по взаємовідносинам підприємства ЗАТ "Електромонтаж" з підприємством ПП "ЗМВ-Сервіс", ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було направлено запит до СДПІ у Приморському районі м. Одеси № 4111/7/23-307 від 28.02.2006 щодо проведення зустрічної перевірки.

ДПІ у Голосіївському р-н м. Києва було отримано відповідь СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 14.03.2006 № 10416 /7/23-5013/18, згідно якої за базою даних АРМ "Реєстр платників податків" СДПІ у Приморському районі (Одеса) стан платника ПП "ЗМВ-Сервіс" (код ЄДРПОУ 30612105) - Ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) господарського суду Одеської області від 22.04.2005 у справі №15/124-05-3828 (Припинення юридичної особи у зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2005 у справі №15/124-05-3828 за позовною заявою заступника прокурора Приморського району м. Одеса в інтересах держави в особі виконавчого комітету Одеської міської ради до Приватного підприємства "ЗМВ-Сервіс" про припинення юридичної особи, суд позов задовольнив.

Перевірками, проведеними СДПІ у Приморському районі м. Одеси (акти від 01.12.2004 та від 23.11.2004), встановлено, що відповідач за адресою відсутній.

Відповідно до Рішення суду від 22.04.05 у справі № 15/124-05-3828 СДПІ у Приморському районі м. Одеси актом № 122 від 26.07.2005 анульовала свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "ЗМВ-Сервіс", що видане 14.01.2004, датою прийняття рішення, а саме з 22.04.2005.

Даний акт є підставою для виключення платника ПДВ з Реєстру платників ПДВ.

Станом на день розгляду спору ПП "ЗМВ-Сервіс" перебуває у ЄДРПОУ.

За змістом ст. 207 Господарського кодексу України недійсним є господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такого зобов'язання залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання зобов'язання обома сторонами чи однією.

Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови № 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»роз'яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Судом встановлено, що Господарського суду Одеської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Заступника прокурора Приморського району м. Одеса в інтересах держави в особі виконавчого комітету Одеської міської ради до Приватного підприємства "ЗМВ-Сервіс" про припинення юридичної особи, рішенням від 22.04.2005 у справі №15/124-05-3828 позов задовольнив. Станом на день розгляду спору ліквідаційна процедура Приватного підприємства "ЗМВ-Сервіс"  триває.

Відповідно до положень чинного законодавства  юридичним наслідком припинення Приватного підприємства "ЗМВ-Сервіс" є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в т.ч. держави. Відповідачем не надано доказів того, що в межах ліквідаційної процедури було встановлено заборгованість Приватного підприємства "ЗМВ-Сервіс" перед бюджетом з ПДВ або за іншими податками за вищевказаною господарською операцією з продажу оргтехніки.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 року №1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" зазначено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховання від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною адресою та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше. Під час розгляду цієї категорії справ судам, відповідно до вимог статті 43 Господарсько процесуального кодексу України, необхідно оцінювати докази в сукупності.

Сам факт визнання підприємства банкрутом чи скасування його державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що ПП "ЗМВ-Сервіс" з моменту реєстрації та під час укладення та виконання спірної угоди подавало до контролюючого органу податкову звідність відповідно до вимог податкового законодавства, що підтверджується відповіддю СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 14.03.2006 № 10416 /7/23-5013/18.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий   орган   внаслідок   проведення   камеральної  перевірки виявляє арифметичні   або   методологічні   помилки   у   поданій   платником   податків   податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г)          згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у відповідача-2 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачу-2 податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідача-2, в т.ч. внаслідок виконання спірного договору.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст.ст. 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені відповідачів.

При цьому суд відзначає, що відповідачі протягом укладення та виконання спірного договору подавали податкову звітність у відповідності до вимог законодавства, що підтверджується відомостями, наданими контролюючими органами, на обліку яких перебували відповідачі.

Суд враховує, що на підставі акта перевірки від 24.03.2006 № 159/1-23-03-01417446 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.08.2006 та від10.04.2006, яким ЗАТ «Елетромонтаж»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в т.ч. за спірним договором.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що вказане податкове повідомлення-рішення свідчать про наявність у відповідача-1 умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами  договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної  угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою  для  визнання  угоди недійсною.

В абзаці другому пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1992 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року, зазначено, що задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Надання таких послуг (товару) не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно їх надання.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі ст. ст. 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з  1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.  ст.  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода були укладена відповідачами  у 2004 році.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 23.01.2007, тобто більш як через рік після вчинення  відповідачем-1, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обстави суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя

судді                                            О.О. Євсіков

                                           Р.Б. Сташків

                                           С.М. Морозов

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –06.08.2007.