Рішення

від 18.02.2020 по справі 701/13/20

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/13/20

Номер провадження2/701/96/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, третьої особи на стороні відповідача: Маньківської державної нотаріальної контори Маньківського районного нотаріального округу про визнання незаконним та скасування наказу, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідачів та третьої особи про визнання незаконним та скасування наказу, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На підставу своїх вимог спирається на те, що Уманською місцевою прокуратурою за результатами моніторингу інформації розміщеної в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено факт вибуття земельної ділянки із державної власності з порушенням вимог земельного законодавства.

Встановлено, що розпорядженням Маньківської районної державної адміністрації від 27.01.2010 року №25 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність працівникам соціальної сфери, пенсіонерам з їх числа та іншим громадянам с. Березівка.

У пункті 3 вказаного розпорядження передбачено передати безоплатно у власність земельні ділянки працівникам соціальної сфери, пенсіонерам з їх числа та іншим громадянам села Березівка для ведення особистого селянського господарства площею 27,9200 га., із земель резервного фонду.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 видано державний акт від 23.02.2010 серія ЯИ №624684 на право власності на земельну ділянку площею 1,3 га., кадастровий номер 7123180700:02:001:0110 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в адміністративних межах с. Березівка Маньківського району Черкаської області.

Право власності на земельну ділянку 19.11.2016 зареєстровано за ОСОБА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У послідуючому ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 04.07.2017 видано наказ №23-5301/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 , земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га., (кадастровий номер - 7123188500:03:002:0907) у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Чорнокам?янської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Право власності на вказану земельну ділянку 16.08.2017 зареєстровано за ОСОБА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_2 , попередньо реалізувавши своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації земельної ділянки площею 1,3 га., кадастровий номер 7123180700:02:001:0110, розташованої в адміністративних межах Березівської сільської ради Маньківського району повторно, безоплатно, на підставі ст. ст. 116 , 118 , 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер - 7123188500:03:002:0907, розташовану в адміністративних межах Чорнокам?янської сільської ради Маньківського району.

Вивченням інформації, розміщеної в Державному реєстрі прав на нерухоме майно встановлено, що 10.11.2017 зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер - 7123188500:03:002:0907, розташовану в адміністративних межах Чорнокам?янської сільської ради Маньківського району до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 10.11.2017 року №1786.

Право власності на вказану земельну ділянку 10.11.2017 зареєстровано за ОСОБА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наказ ГУ Держгеокадастру в Черкаській області від 04.07.2017 року №23-5301/14-17-СГ прийнятий з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи спірний наказ, ГУ Держгеокадастру в Черкаській області факт реалізації ОСОБА_2 , права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірило, чим порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ Головного управління про передачу такої ділянки у власність є незаконним та підлягає скасуванню.

Відновлення становища, яке існувало до передачі у власність ОСОБА_2 , земельної ділянки, можливе шляхом скасування рішення державної реєстрації прав та їх обтяжень індексним номером 36724966 від 21.08.2017, внесеним державним реєстратором центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 22.04.2019 року №143 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На запит прокурора щодо надання копії актового запису про смерть ОСОБА_2 , Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану відмовлено у його наданні.

Таким чином, ОСОБА_2 , незаконно набув у власність земельну ділянку із земель державної власності та відчужив її згідно договору купівлі - продажу ОСОБА_1 . Отже остання користується майном без волі на те законного власника - держави, що є підставою для витребування цього майна від його фактичного володільця на користь власника.

Зважаючи на те, що між законним власником земельної ділянки - державою та її поточним володільцем ОСОБА_1 , правочини не укладалися вірним способом захисту права власності за таких обставин буде витребування майна від набувача, тобто правовідносини віндикації, які мають позадоговірний характер.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

В даному випадку у законного власника спірної земельної ділянки - держави була відсутня воля на її продаж ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладені норми законодавства, спірну земельну ділянку слід витребовувати саме у добросовісного набувача - ОСОБА_1 , що змушує представника позивача звернутися до суду з даним позовом.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнла та просить справу слухати у її відсутності.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Предствник третьої особи на стороні відповідача: Маньківської державної нотаріальної контори Маньківського районного нотаріального округу в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу слухати у його відсутності та при прийнняті рішеня покладається на думку суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обстаини та відповідні правовідносини.

Розпорядженням Маньківської районної державної адміністрації від 27.01.2010 року №25 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність працівникам соціальної сфери, пенсіонерам з їх числа та іншим громадянам с. Березівка. У пункті 3 вказаного розпорядження передбачено передати безоплатно у власність земельні ділянки працівникам соціальної сфери, пенсіонерам з їх числа та іншим громадянам села Березівка для ведення особистого селянського господарства площею 27,9200 га., із земель резервного фонду (а.с.19-21).

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 видано державний акт від 23.02.2010 серія ЯИ №624684 на право власності на земельну ділянку площею 1,3 га., кадастровий номер 7123180700:02:001:0110 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в адміністративних межах с. Березівка Маньківського району Черкаської області (а.с.22).

Право власності на земельну ділянку 19.11.2016 зареєстровано за ОСОБА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с.28-31).

Згідно наказу №23-5301/14-17-СГГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 04.07.2017 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 , земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га., (кадастровий номер - 7123188500:03:002:0907) у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Чорнокам?янської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Право власності на вказану земельну ділянку 16.08.2017 зареєстровано за ОСОБА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.25-27).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , попередньо реалізувавши своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації земельної ділянки площею 1,3 га., кадастровий номер 7123180700:02:001:0110, розташованої в адміністративних межах Березівської сільської ради Маньківського району повторно, безоплатно, на підставі ст. ст. 116 , 118 , 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер - 7123188500:03:002:0907, розташовану в адміністративних межах Чорнокам?янської сільської ради Маньківського району.

Згідно інформації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно вбачається, що 10.11.2017 зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер - 7123188500:03:002:0907, розташовану в адміністративних межах Чорнокам?янської сільської ради Маньківського району до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 10.11.2017 року №1786 (а.с.25-27).

Обгрунтовуючи позовні вимоги ініціатор позову заначає, що Уманською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру 15.05.2019 на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру скеровувався лист-запит №34/2/376377-707, 27.05.2019 скеровувався додатковий лист-запит № 34/3/129-316 щодо надання інформації про вжиття заходів до повернення земельної ділянки площею 2 га., кадастровий номер 7123188500:03:002:0907, надання письмових пояснень щодо правової позиції з даного питання і причин самостійного невжиття заходів по скасуванню наказу ГУ Держгеокадастру в Черкаській області від 04.07.2017 року №23-5301/14-17-СГ. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у своїй відповіді від 23.05.2019 констатувала факт порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_2 , при набутті у власність земельної ділянки у зв`язку із порушенням принципу разовості приватизації землі по кожному виду використання. Крім того, зазначено, що ГУ Держгеокадастру в Черкаській області доручено вжити відповідних заходів реагування з даного питання . В подальшому, у своїй відповіді від 18.07.2019 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру знову констатовано факт доручення ГУ Держгеокадастру в Черкаській області вжити відповідних заходів реагування з даного питання, натомість жодних дій, які б свідчили про вжиття заходів до реального поновлення державного інтересу не вжито . Також Уманською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру 15.05.2019 та 27.05.2019 на адресу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області скеровувалися листи-запити №34/2/376-302 та № 34/2-129-415 вих. 19 щодо інформування про наміри до вжиття заходів реагування до повернення земельної ділянки площею 2 га., кадастровий номер 7123188500:03:002:0907. У своїх відповідях ГУ Держгеокадастру в Черкаській області інформувало про звернення до ОСОБА_2 , із листом щодо надання адреси ОСОБА_1 , на користь якої була відчужена земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 7123188500:03:002:0907. На повторний запит Уманської місцевої прокуратури від 11.06.2019 року №34/2-129-500 вих. 19 щодо вжитих заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки у своїй відповіді ГУ Держгеокадастру від 25.06.2019 зазначило, що відповіді від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо добровільного повернення земельної ділянки не надходили та заходи реагування в судовому порядку не вживалися. Таким чином, внаслідок бездіяльності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо скасування наказу №23-5301/14-17-СГ від 04.07.2017 та повернення земельної ділянки площею 2 га., кадастровий номер 7123188500:03:002:0907 у власність держави порушено майнові та економічні інтереси держави, що негативно впливає на виконання бюджету, ставить під загрозу економічну безпеку держави та ускладнює належне виконання державою своїх соціально - економічних функцій в частині забезпечення матеріальних потреб суспільства. Вказана бездіяльність стала підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави (а.с.32-44).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть (а.с.45) вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 ЗК України, земля - основне національне багатство. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до п. в ч. 3, ч. 4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом один раз за кожним видом використання.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га., мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

У відповідності ст. 118 ЗК України, вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ст. 122 ЗК України, вбачається, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки, згідно яких вбачається, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження та зберігається протягом всього часу існування об`єкта. У випадках проведення нотаріусами державної реєстрації речових прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій реєстраційна справа формується в електронній формі. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. Реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Заява, подана в паперовій формі, документ про сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора в паперовій формі та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, за результатом проведення реєстраційних дій заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), Уст лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та свобод людини є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи поданих представником позивача достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, що дає суд змогу дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обгрунтоване рішення по суті спору, тому заявлені вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати, які складаються з судового збору сплаченого при подачі позову до суду в розмірі 5763 грн. (а.с.1) у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають до пропорційного стягнення з відповідачів на користь позивача у рівних частинах по 2881 грн. 50 коп. Крім того з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача також судовий збір в сумі 961 грн. (а.с.58) сплачений при подачі до суду заяви про забезпечення позову. Тобто до стягнення з відповідача Головного Управління Держгеокадастру в Черкаській області підлягає сплачений судовий збір у розмірі 2881 грн. 50 коп., а з відповідача ОСОБА_1 до стягнення підлягає сплачений судовий збір у розмірі 3842 грн. 50 коп.

Арешт накладений згідно ухвали Маньківського районного суду Черкаської області від 16.01.2020 р. на земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер 7123188500:03:002:0907, розташовану в адміністративних межах Чорнокам`янської сільської ради Маньківського району з забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, в тому числі забороною державному кадастровому реєстратору відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 12, 16, 21, 77, 78, 81, 149-153, 263, 265, 387, 388, 397, 399 ЦПК України, ст. ст. 387, 388 ЦК України, ст. ст. 1, 116, 118, 121, 122, 125, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 17, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.07.2017 року №23-6649/14-17-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (уродженцю с. Іваньки Маньківського району Черкаської області, зареєстрованого та жителю АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га., за кадастровим номером 7123188500:03:002:0907, для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Чорнокам?янської сільської ради Маньківського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Скасувати запис від 10.11.2017 за індексним номером 38074778 про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 ) на земельну ділянку площею 2 га., за кадастровим номером 7123188500:03:002:0907 внесеним державним реєстратором Маньківської державної нотаріальної контори Маньківського районного нотаріального округу.

Зобов`язати Буртову Олександру Григорівну , (жителька АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 ) повернути державі в особі Головного Управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 39765890) земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 7123188500:03:002:0907 площею 2 га., в адміністративних межах Чорнокам?янської сільської ради Маньківського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 39765890) на користь прокуратури Черкаської області (ЄДРПОУ 02911119, 18015, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 286, розрахунковий рахунок UA138201720343160001000003751 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір у розмірі 2881 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , (жителька АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Черкаської області (ЄДРПОУ 02911119, 18015, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 286, розрахунковий рахунок UA138201720343160001000003751 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір у розмірі 3842 грн. 50 коп.

Арешт накладений згідно ухвали Маньківського районного суду Черкаської області від 16.01.2020 р. на земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер 7123188500:03:002:0907, розташовану в адміністративних межах Чорнокам`янської сільської ради Маньківського району з забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, в тому числі забороною державному кадастровому реєстратору відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області вносити будь-які відомості до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки - скасувати .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішеня виготовлений 24.02.2020 року.

СуддяІ.Д. Калієвський