Постанова

від 08.05.2007 по справі 26/80а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/80а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

08.05.07 р.                                                                             Справа № 26/80а

Постановлена у нарадчій кімнаті 08 травня 2007 р. о 13 год. 45 хв.    

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової  К.Г.

При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №   26/80а                     

за  позовом                Товариства з обмеженою відповідальністю “Символ”   (м. Донецьк)

до відповідачів: Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька  (м. Донецьк,  Донецької обл.)

Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк,  Донецької обл.)

за участю    Прокуратури Донецької області в  інтересах держави в особі                         Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.11.2006 р.                          №  0004112340/0,  від 06.12.2006 р. № 0004112340/1, від 05.02.2007 р. №   0004112340/2 та стягнення бюджетного відшкодування у сумі 2089993 грн.

Товариство  з обмеженою відповідальністю “Символ”   (м. Донецьк)  звернулось   до господарського суду Донецької області  з адміністративним позовом  до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька  (м. Донецьк, Донецької обл.), далі за текстом “ДПІ”,  про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.11.2006 р. №  0004112340/0,  від 06.12.2006 р. № 0004112340/1, від 05.02.2007 р.                № 0004112340/2, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та за липень 2006 р. у сумі 1092366 грн. у загальній сумі 2089993 грн.

Заявою  від 19.03.2007 р.  позивач доповнив позовні вимоги та просить також стягнути з коштів Державного бюджету України з рахунку відкритому на ім'я Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк,  Донецької обл.) на користь позивача  бюджетне  відшкодування  по деклараціям за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та за липень 2006 р. у сумі 1092366 грн. у загальній  сумі 2089993 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2007 р. до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне Управління Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк,  Донецької обл.).

Повідомленням від 13.04.2007р. № 05/1-36нр Прокуратура Донецької області повідомила про вступ до справи  з метою захисту інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

ДПІ під час перевірки встановила порушення  позивачем п. 1.8 ст. 1 та                        п.п. 7.4.1 п. 7.4,  п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок  додану вартість”. Висновки ДПІ обґрунтовані тим, що товари отримані позивачем в травні-липні 2006 р. від постачальників ТОВ „ВІВАТ-ПРОМ” та ТОВ „Емітекс” (перша ланка постачання), та суми  ПДВ щодо придбання яких відображені у податковому кредиті позивача, були попередньо придбані  підприємствами - постачальними у ПП „Сеалон”, (друга ланка постачання). Відносно цього підприємства 19 червня 2006 року  Господарським судом Донецької області порушено справу про банкрутство № 5/98 б. Ліквідатор зазначеного підприємства не надав до перевірки первинні документи цього підприємства у зв'язку з відсутністю документів при прийнятті ним справ по підприємству.

Позивач вважає спірні рішення незаконними.  Всі умови чинного законодавства щодо віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування позивачем дотримані, про що свідчать первинні документи та результати позапланової перевірки В період здійснення операцій з поставки товару ПП „Сеалон”  ще не було визнано банкрутом. Жодним законодавчим та нормативним актом не передбачена відповідальність платника податків за дії чи бездіяльність іншого платника податків, тобто на достовірність та законність бюджетного відшкодування позивача не впливає факт надання та/або ненадання ПП «Сеалон», як постачальника продукції другої ланки по ланцюгу поставок, первинних документів про фінансово-господарську діяльність для перевірки.

У деклараціях з ПДВ позивач визначив  бюджетне відшкодування за червень 2006 року в сумі 997 627 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, за липень 2006 року в  сумі 1 092 366 грн. на рахунок в установі банку. Позивач не використав суму бюджетного відшкодування за червень 2006 р. у погашення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів у зв'язку з їх відсутністю. Відповідно до  п.8.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, що затверджений спільним наказом ДПА України та Державним казначейством України за № 209/72 від 02.07.97 р. та зареєстрований Міністерством юстиції України за № 489/5680 позивач звернувся до ДПІ  із заявою № 1/08/2006 від 07.08.2006 р. (отримана ДПІ 07.08.06 р.). про зміну напряму бюджетного відшкодування за червень 2006 р. у сумі 997 627 грн.  на рахунок позивача.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.

За результатами перевірки позивача було встановлено в порушення п. 1.8 ст. 1 та п.п. 7.4.1 п. 7.4,  п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок  додану вартість”, в результаті чого ТОВ „Символ” не має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 2089993 грн..  

Згідно інформації, отриманої на запити щодо проведення перевірок по ланцюгу до підприємств, постачальників товару ТОВ "Символ", встановлено, що у другій ланці підприємством-постачальником є Приватне підприємство "Сеалон".  ПП "Сеалон" постановою господарського суду Донецької області № 5/98 б від 19.06.2006 р. визнано банкрутом. Управлінням державної реєстрації Донецької міської ради внесено запис про припинення юридичної особи-банкрута ПП "Сеалон" згідно ухвали суду № 5/98 б від 16.10.2006 р.  ПП "Сеалон" за результатами фінансово-господарської діяльності у квітні 2006 року до бюджету податок на додану вартість не сплачувало.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягає лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно п.1.3. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Таким чином,  у порушення вищевказаних норм,  позивачем було заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість, які фактично не надходили до бюджету.

Прокурор підтримав заперечення ДПІ.

Головне Управління Державного казначейства України у Донецькій області  проти позову заперечує посилаючись на наступне.

Згідно Наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001 р. відшкодування  ПДВ із державного бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На підставі висновків органи Державного казначейства перераховують кошти з Державного бюджету на рахунок зазначений у висновку.. Висновки на відшкодування ПДВ, зазначеного  у позові  УДК не отримувало. У зв'язку з відсутністю даних висновків, провести відшкодування було неможливо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи  докази та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ була проведена виїзна позапланова   перевірка  з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування  з ПДВ за червень та липень 2006 р. за наслідками якої складено Довідку „Про результати виїзної позапланової  перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Символ" (код за ЄДРПОУ 31098785) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період червень 2006 року на розрахунковий рахунок в установі банку за період липень 2006 року” від 08.09.2006 р. № 1398/23-6/31098785. Перевірку було проведено на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Даною перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства щодо формування податкового зобов'язання, податкового кредиту, від'ємного значення  різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за травень, червень та липень 2006 р., а   також підтверджено заявлену ТОВ „Символ”  суму бюджетного відшкодування з ПДВ:

у зменшення податкових зобов'язань  з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та

на розрахунковий рахунок  в установі банку за липень 2006 р. в сумі 1092366 грн. (стор. 16 довідки).

У довідці також зазначено, що ДПІ направлені запити на проведення зустрічних перевірок підприємств-постачальників позивача, відповіді на які не отримані. При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку позивача, ДПІ будуть прийняті заходи для проведення позапланової перевірки.

З 23.10.2006 р. по 27.10.2006 р. ДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка  з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування  з ПДВ за червень та липень 2006 р. за наслідками якої складено Акт  „Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Символ" (код за ЄДРПОУ 31098785) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період червень 2006 року на розрахунковий рахунок в установі банку за період липень 2006 року” від 27.10.2006 р. № 1182/23-6/31098785.

На підставі даного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення                від 07.11.2006 р. №  0004112340/0,  якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та за липень 2006 р. у сумі 1092366 грн. у загальній сумі 2089993 грн.

За наслідками оскарження даного повідомлення-рішення в адміністративному порядку, зазначене повідомлення рішення залишено без змін, а ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення  від 06.12.2006 р. № 0004112340/1, від 05.02.2007 р. № 0004112340/2, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та за липень 2006 р. у сумі 1092366 грн. у загальній сумі 2089993 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем  п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” – позивач не мав права  на отримання бюджетного відшкодування у сумі 2 089 993 грн.:

-    у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2006 року в сумі 997 627 грн.;

-    на розрахунковий рахунок в установі банку за липень 2006 року в сумі 1 092 366 грн.

В акті відображено наступне.

Постачальниками позивача є  ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ"  та  ТОВ "Емітекс".

Згідно довідки невиїзної документальної перевірки ТОВ "ВІВАТ-ПРОМ" № 1151/23-4/33913327 від 13.09.2006 р., проведеної ДПІ у Київському районі м. Донецька, постачальником реалізованого товару є ПП "Сеалон" (і.п.н. 339049005635), що знаходиться на податковому обліку у ДПІ Калінінського району м. Донецька.

Згідно довідки невиїзної документальної перевірки ТОВ "Емітекс" № 1840/23-4/33417453 від 13.09.2006 р., проведеної ДПІ у Київському районі м. Донецька, постачальником реалізованого товару є ПП "Сеалон" (і.п.н. 339049005635), що знаходиться на податковому обліку у ДПІ Калінінського району м. Донецька.

Відповідно до відповіді ДПІ Калінінського району м. Донецька вих. № 24691/7/23-113-5/3 від 29.09.2006 р., провести перевірку ПП "Сеалон" не має можливості у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. ВПМ ДШ у Калінінському районі м. Донецька здійснюються заходи по розшуку посадових осіб підприємства та документів, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.

Ухвалою Господарського суду Донецької області за справою №5/98 б про банкрутство ПП "Сеалон" (лист Донецького обласного управління з питань банкрутства) 19.06.2006 р. відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців до 19.12.2006 р. Ліквідатор повідомив, що первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства для проведення перевірки надати не надається можливим, у зв'язку з тим, що керівництвом підприємства не передавались.

Матеріалами справи встановлюється наступне.

Позивач, згідно договорів купівлі-продажу від 25.04.2006 р. № 2504/06-1 з ТОВ „ВИВАТ-ПРОМ” та від 15.05.2006 р. № 1505/2006-1 з ТОВ „Емітекс”, протягом травня, червня  2006 р. придбав у зазначених підприємств продукцію згідно специфікацій до цих договорів.

Поставка товару підтверджується рахунками-фактурами та накладними.

ТОВ „Емітекс” видало позивачу податкові накладні:

від  17.05.2006 р. № 513 на суму 2994312 грн. з них ПДВ у сумі 499052 грн.,

від 16.05.2006 р.  № 460 на суму 3674202 грн., з них ПДВ у сумі 612367 грн.

від 26.06.2006 р.№ 942 на суму 257040 грн. з них ПДВ у сумі 42840 грн.,

від 01.06.2006 р. № 30 на суму 6297480 грн. з них ПДВ у сумі 1049580 грн.

ТОВ „ВИВАТ-ПРОМ”  видало позивачу податкові накладні:

від 12.05.2006 р.  № 271 на суму 2994054 грн., з них ПДВ у сумі 499009 грн.

від  03.05.2006 р.  №  60 на суму 2322371 грн. 34 коп., з них ПДВ у сумі 387061 грн. 89 коп.,

Зазначені накладні включені до реєстрів податкових накладних за травень, червень 2006 р.,  ПДВ по цим накладним включений позивачем до податкового кредиту у  зазначених податкових періодах.

Оплата позивачем продукції підтверджується платіжними документами.

Згідно довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька від  13.09.2006 р. № 1840/23-4/33417453, ПДВ по наведеним накладним включений ТОВ „Емітекс” до податкових зобов'язань.

Згідно довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька від  13.09.2006 р. № 11517/23-4/33913327, ПДВ по наведеним накладним включений ТОВ „ВИВАТ-ПРОМ”  до податкових зобов'язань.

Зазначені підприємства придбали продукцію у ПП „Сеалон”.

Згідно листів ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 23.10.2006 р., 20.10.2006 р., 09.11.2006 р., провести перевірку ПП "Сеалон" не має можливості у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою. ВПМ ДШ у Калінінському районі м. Донецька здійснюються заходи по розшуку посадових осіб підприємства та документів, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. Ухвалою Господарського суду Донецької області за справою № 5/98 б про банкрутство ПП "Сеалон" (лист Донецького обласного управління з питань банкрутства) 19.06.2006 р. відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців до 19.12.2006 р. Ліквідатор повідомив, що первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства для проведення перевірки надати не надається можливим, у зв'язку з тим, що керівництвом підприємства не передавались.

Статтею  19  Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

П.п.3.1.1 п.3.1 ст.3.  Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції Закону  України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, далі за текстом „Закон”,   встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), а також з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону, поставка  товарів  - будь-які операції, що здійснюються  згідно  з  договорами  купівлі-продажу,  міни,  поставки та іншими

цивільно-правовими  договорами,  які  передбачають  передачу  прав  власності  на  такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання,   а   також   операції  з безоплатної  поставки  товарів (результатів  робіт)  та  операції  з  передачі майна орендодавцем (лізингодавцем)  на  баланс  орендаря (лізингоотримувача) згідно з

договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати  та  передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

П.п. 7.4.1 ст. 7 Закону   передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно з п.п.7.5.1 ст.7 Закону, датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата  оплати, або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (редакція підпункту не змінювалась).

П.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 встановлено, що податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у

продавця товарів (робіт, послуг).  Податкова накладна   є   звітним   податковим   документом  і одночасно розрахунковим документом.

П.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, належним доказом правомірності формування податкового кредиту є податкова накладна, виписана згідно з вимогами пункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 цього Закону, що видається продавцем, зареєстрованим як платник ПДВ.

П. 1.3. ст.1. Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платником податку вважається  особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (редакція підпункту не змінювалась).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2  ст.. 2 Закону, платником податку є  будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

П.п. 2.3 встановлені випадки у яких особа зобов'язана зареєструватися у якості платника ПДВ.

Відповідно до п. а) п.п 10.1. ст.. 10  Закону, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є  платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

П. 10.2. встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином,  Законом України “Про податок на додану вартість”,  яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку – продавця  товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон України “Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність  на платника податку – покупця товарів (послуг) або його контрагентів за правильність визначення платником податку – продавцем товарів (послуг) (його котрагентів) об'єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку.

До податкового кредиту звітного періоду  відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав товари  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом  України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.  Законом передбачений  лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо постачальник товару, або його контрагент,  не виконав свого зобов'язання по сплаті податку  до бюджету,  то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Ліквідація, або визнання підприємств – контрагентів постачальника товару банкрутами, у зв'язку з чим неможливо підтвердити факт уплати ПДВ до бюджету, а також неподання цими підприємствами податкової звітності не може бути підставою для виключення сум з податкового кредиту, а також на  позбавлення платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку контрагентами постачальників  (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість  (зменшувати суми бюджетного відшкодування)  та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, або контрагентами продавця оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків контрагентами постачальників, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.8 ст.. 1 Закону,  бюджетним відшкодуванням вважається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Ст. 7 визначено порядок отримання такого відшкодування. П.п. 7.7.1  п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

П.п. 7.7.2. встановлено, що бюджетному    відшкодуванню    підлягає   частина   такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій

отримувачем  товарів  (послуг)  у попередньому податковому періоді

постачальникам таких товарів (послуг).

Закон не містить норми, яка надає платникам право на бюджетне відшкодування лише після підтвердження податковими органами сплати виробником товару ПДВ до бюджету.

ДПІ не доведені  факти не відображення у податкових зобов'язаннях контрагентами позивача ПДВ по наведеним господарським операціям, сам факт ліквідації (визнання банкрутом) підприємства – контрагента постачальника товару, не є підставою для позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування..

ДПІ також не доведено, що на момент здійснення господарських операцій,   контрагент постачальників товару - ПП „Сеалон” був виключений з  Єдиного державного реєстру та з реєстру платників ПДВ, а  свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість анульовано.

З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення  від 07.11.2006 р.              №  0004112340/0,  від 06.12.2006 р. № 0004112340/1, від 05.02.2007 р.                                 № 0004112340/2, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та за липень 2006 р. у сумі 1092366 грн. у загальній сумі 2089993 грн., не можуть вважатися законними та підлягають визнанню недійсними,  відповідно позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо  відшкодування ПДВ.

Згідно декларації з ПДВ за червень 2006 р., подана до ДПІ 03.07.2006 р., про що свідчить відмітка ДПІ, ПДВ має від'ємне значення та складає 1092366 грн.  Сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 1092366 грн., а залишок від'ємного значення попереднього  періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту поточного  звітного періоду складає 997627 грн.. Згідно рядка 25.2 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування  підлягає відшкодуванню 997627 грн. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.  

Згідно декларації з ПДВ за липень 2006 р., подана до ДПІ 07.08.2006 р., про що свідчить відмітка ДПІ, ПДВ має від'ємне значення та складає 106846 грн.  Сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 106846 грн., а залишок від'ємного значення попереднього  періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту поточного  звітного періоду складає 1092366 грн.. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування,  підлягає відшкодуванню 1092366 грн. на рахунок  платника у банку.

07.08.2006 р. позивач звернувся до ДПІ з листом № 1/08/2006 р. у якому просив  змінити напрямок бюджетного  відшкодування  з ПДВ у сумі 997627 грн. по декларації за червень 2006 р. шляхом перерахування на рахунок в установі банку.

Позивач повторно звернувся до ДПІ з цим питанням  заявою від 02.03.2007 р, № 10, у якій також зазначив, що підприємство протягом трьох наступних звітних періодів (липень-вересень 2006 р.)не використало зазначену суму бюджетного відшкодування в погашення податкових зобов'язань у зв'язку з їх відсутністю.

Листами від 15.08.2006 р. № 43324/10/31-013 та від 13.04.2007 р. № 16504/10/31-013 ДПІ повідомила позивача, що новий порядок відшкодування не передбачає можливості зміни напрямку відшкодування ПДВ по деклараціях поданих платником податку після 01.07.2005 р.

Даними облікової картки позивача, підтверджується, що станом на 07.05.2007 р. позивачу не відшкодовані зазначені суми бюджетного відшкодування.

Пунктом п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість”, у редакції Закону  України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, передбачено наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п7.7.1)

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п.7.7.2)  

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. (п.п. 7.7.4)

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.(п.п. 7.7.5.)

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.(п.п. 7.7.6.)

Таким чином, відповідно до п.п. 7.7.2, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Даним рішенням встановлена незаконність зменшення сум бюджетного відшкодування, рішення якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування визнані недійсними.

Під час розгляду справи сторонами визнано, а також підтверджено платіжними документами наданими до матеріалів справи та довідкою від 08.09.2006 р. № 1398/23-6/31098785, що позивачем сплачений  контрагентам у ціні товару  ПДВ у травні 2006 р.  у сумі 999572 грн. у червні 2006 р. у сумі 1092969 грн.

Позивачем подані до ДПІ податкові декларації та розрахунки бюджетного відшкодування, до декларації за липень 2006 р. також була подана заява про перерахування бюджетного відшкодування по даній декларації на рахунок позивачу в установі банку.

П. 8.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість,  затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України  08.06.2001 р. за N 489/5680 встановлено, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань" із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства. Зазначений режим формування висновку передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування відсотків за бюджетною заборгованістю. Доказів направлення органам державного казначейства висновку на відшкодування зазначеної суми суду не надано.

Як вбачається з наведеного положення, воно не суперечить порядку відшкодування бюджетного відшкодування з ПДВ передбаченому ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції у редакції  Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV.

Позивач відповідно до вимог зазначеного пункту подав до ДПІ заяви про зміну напрямку відшкодування бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 997627 грн. по декларації за червень 2006 р. шляхом перерахування на рахунок в установі банку.

Неподання разом з податковою декларацією заяви про відшкодування бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку не позбавляє платника податку на отримання бюджетного відшкодування у разі якщо сума заявлена до відшкодування не використана на погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Даними облікової картки позивача, підтверджено, що станом на 07.05.2007 р. бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 997627 грн. по декларації за червень 2006 р. не використано на погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів у ззвязку з тим, що протягом цього періоду таки зобов'язання не виникали.

П. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість,  затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України  08.06.2001 р. за N 489/5680, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

З огляду на зазначене,  позовні вимоги  у частині   стягнення з коштів Державного бюджету України на користь позивача  бюджетного   відшкодування  з ПДВ  по деклараціям за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та за липень 2006 р. у сумі 1092366 грн. у загальній  сумі 2089993 грн. є обґрунтованими та законними, відповідно позов у даній частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі ст. 87 цього кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі   1703 грн. 40 коп., що підтверджується квитанціями від 09.02.2007 р. та від 15.03.2007 р., підлягає відшкодуванню за рахунок  коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та,  керуючись ст. 67 Конституції України, Законом України “Про податок на додану вартість”,  Порядком відшкодування податку на додану вартість,  затвердженим наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21.05.2001 р. N 200/86), зареєстровано в Міністерстві юстиції України  08.06.2001 р. за N 489/5680,

ст. ст. 7 –12, 69-86, 94, 122-163, 254  Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов  задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 07.11.2006 р.      №  0004112340/0,  від 06.12.2006 р. № 0004112340/1, від 05.02.2007 р. № 0004112340/2, якими Товариству  з обмеженою відповідальністю “Символ”   (м. Донецьк) зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та за липень 2006 р. у сумі 1092366 грн. у загальній сумі 2089993 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України з рахунку відкритого на ім'я Головного управління Державного казначейства України   у Донецькій області                     (м. Донецьк) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю “Символ”   (м. Донецьк)   бюджетне  відшкодування  з ПДВ  по деклараціям за червень 2006 р. у сумі 997627 грн. та за липень 2006 р. у сумі 1092366 грн. у загальній  сумі 2089993 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України  на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю “Символ”   (м. Донецьк) витрати по сплаті державного мита у сумі 1703 грн. 40 коп.

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано  14 травня 2007 р.

Суддя                                                                                                         

Надруковано 1 примірник –у справу

3 копії –сторонам,

                       1 копія - прокурору