Рішення

від 24.02.2020 по справі 120/4282/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 лютого 2020 р. Справа № 120/4282/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих за межами Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих за межами Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області з урахуванням ст. ст. 118, 122 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у липні 2019 року він звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

За результатом розгляду його заяви, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 12.08.2019 року відмовило йому у наданні такого дозволу. При цьому, підставою для відмови стало те, що бажаний позивачем масив передано у користування іншій особі згідно договору оренди землі та невідповідність клопотання вимогам ст. 116-118 Земельного кодексу України.

На думку позивача, наведенні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки суперечить нормам Земельного кодексу України, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

16.01.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав що позивачу слід було звернутись із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки змінюється цільове призначення землі. За правилами частини 6, 7 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

В даному випадку, вказує, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, була з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського призначення (01.01), що є відмінним від цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства (01.03), тому позивачу слід було звернутися з клопотанням про розробку проекту землеустрою.

Окрім того, земельна ділянка площею 107,1451 га, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району (за межами населеного пункту) на яку бажає позивач отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, відповідно до договору оренди землі № 18 від 26.08.2011 року, зі змінами внесеними додатковою угодою № 420 від 01.09.2016 року, перебуває в оренді ПП "Агротемп плюс".

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

В той же час, 16.01.2020 року на адресу суду надійшла заява Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 17.01.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Агротемп плюс".

Станом на день розгляду справи, на адресу суду не надходили письмові пояснення третьої особи.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

15.07.2019 року позивач разом з іншими громадянами звернувся з колективним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га на території Гольжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0525681600:05:003:0090.

До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та інформація з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За результатом розгляду його клопотання, 12.08.2019 року відповідач листом №КО-13049/0-2869/0/95-19 відмовив у наданні такого дозволу, зокрема вказав, що положення ст.116, 118 ЗК України, на які здійснюються посилання у клопотанні, не передбачають можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації; бажана для позивача земельна ділянка охоплюється масивом земель за кадастровим № 0525681600:05:003:0090, який згідно даних публічно - кадастрової карти України та інформації наданої Відділом у Ямпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, передано у користування іншій особі згідно договору оренди землі (ПП Агротемп плюс ). Не погодившись із відмовою відповідача, що викладена у формі листа від 12.08.2019 № КО - 13049/0-2869/0/95-19 та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

При оцінці правомірності оскаржуваної відмови судом враховується, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

За основним цільовим призначенням землі поділяються на категорії, до числа яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення (ч. 1 ст. 19 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

В силу положень п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Порядок набуття права власності визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Частина 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачає перелік документів, що має бути поданий до компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме:

клопотання у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;

графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);

документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, якщо особою яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу, підстави для відмови у його наданні (окрім встановлених ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III ), відсутні.

Однак суд звертає увагу на те, що документи які подаються з метою отримання дозволу повинні бути належним чином оформлені, відповідати встановленим до них вимогам, а їх зміст повинен давати можливість перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу встановлених нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено перелік підстав для відмови у наданні дозволу, за результатами розгляду належним чином оформленого клопотання та додатків до нього. До таких підстав належить:

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно - правових актів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недоліків які об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення документації із землеустрою є самостійною підставою для відмови.

Судом встановлено, що 15 липня 2019 року ОСОБА_1 разом з іншими громадянами звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на кожну особу окремо, на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0525681600:05:003:0090.

При цьому до клопотання додано копію паспорта громадянина України, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал на земельну ділянку, де зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, та витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку

Листом відповідача від 12.08.2019 № КО - 13049/0-2868/0/95-19 Щодо розгляду клопотання відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, а першою із підстав для відмови зазначено те, що положення ст.116, 118 ЗК України, на які здійснюються посилання у клопотанні, не передбачають можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації.

Надаючи правову оцінку зазначеній відповідачем підставі для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, суд керується такими мотивами.

Як зазначалося, згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 5 - 6 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Стаття 118 ЗК України не містить застережень, а тому встановлена нею процедура одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами поширюється як на земельні ділянки які на момент подання клопотання не є сформованими як об`єкти земельних правовідносин, так і на земельні ділянки, які в процесі набуття прав на них формуються шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Останні теж можуть бути надані громадянам у власність у встановленому ст. 118 ЗК України порядку.

Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр № 3613-VI від 07.07.2011 Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III доповнено ст. 79-1, частиною 6 якої врегульовано правовідносини щодо формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. При цьому у статтю 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III зміни щодо видів документації на підставі яких відбувається процедура безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян не внесено. Однак, таке правове регулювання не виключає право громадян на звернення із клопотанням для отримання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою з метою безоплатного набуття у власність земельних ділянок державної чи комунальної власності як тих, що сформовані (шляхом їх поділу чи об`єднання) так і не сформованих, оскільки жодною нормою Земельного кодексу України таких обмежень не встановлено.

Крім того оцінюючи обрану відповідачем підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою суд враховує, що згідно п. 7 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Щодо другої підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації, то такою відповідачем зазначено те, що до клопотання не долучена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, так як бажана для позивача земельна ділянка охоплюється масивом земель, який передано у користування згідно договору оренди землі ПП Агротемп Плюс .

Оцінюючи зазначену у листі підставу для відмови у наданні дозволу, суд керується наступними мотивами.

Як зазначалося вище, у відповідності до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, особа яка претендує на безоплатне набуття у власність земельної ділянки державної власності до клопотання повинна долучити графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а у випадку перебування земельної ділянки у користуванні - погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

В силу норм ч. 5 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Аналіз норм глави 15 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III Право користування землею дає підстави вважати, що окремими видами речового права користування землею є Право постійного користування земельною ділянкою (ст. 92 ЗК України) та Право оренди земельної ділянки (ст. 93 ЗК України).

У ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III не конкретизовано вид користування земельною ділянкою, за умови наявності у іншої особи якого, заявник повинен надати погодження землекористувача для її вилучення. Однак як у першому так і в другому випадку, обов`язковою передумовою припинення права особи на користування земельною ділянкою є її згода і лише у такому випадку, у відповідності до ч. 5 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, земельна ділянка може бути передана іншій особі.

При цьому, поняття вилучення земельної ділянки яке застосовано у нормі ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III не слід ототожнювати із передбаченою ст. 149 ЗК України процедурою вилучення земельних ділянок для суспільних та інших потреб яке здійснюється за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування чи рішенням суду. Так, ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III регулює правовідносини щодо безоплатного отримання у власність земельної ділянки державної власності, а набувачем такого права за передбаченою вказаною нормою процедурою є громадяни, тоді як ст. 149 ЗК України регулює інші за характером правовідносини.

Отже, у разі перебування бажаної для заявника земельної ділянки у користуванні іншої особи, до клопотання про надання дозволу на розроблення відповідного виду документації із землеустрою, необхідно долучити погодження землекористувача, яке у подальшому може бути підставою для припинення його речового права.

З метою ідентифікації земельної ділянки, встановлення того, що земельна ділянка є вільною (надання її у власність в такому випадку не потребує погодження землекористувача) та перевірки відповідності її місця розташування передбаченим частиною 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III критеріям заявником серед документів повинні бути подані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Неподання цього документу, чи подання неналежного графічного матеріалу свідчить про наявність недоліків клопотання, які об`єктивно перешкоджають його розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення документації із землеустрою.

У цій справі відповідач заперечуючи проти позову, зазначив, що земельна ділянка за кадастровим номером 0525681600:05:003:0090 на яку бажає отримати дозвіл ОСОБА_1 була утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525681600:05:003:0081.

При цьому земельна ділянка цільове призначення - землі запасу площею 89,6057 га із кадастровим № 0525681600:05:003:0090 згідно даних публічно - кадастрової карти України та інформації наданої Відділом у Ямпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, передана у користування іншій особі згідно договору оренди землі.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що додатковою угодою № 420 від 01.09.2016 до договору оренди землі від 26.08.2011 № 18 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області поновило договір оренди землі від 26.08.2011 № 18 укладений між Ямпільською районною державною адміністрацією та ПП Агротемп Плюс . В оренду передано земельну ділянку загальною площею 107,1451 га рілля, кадастровий номер 0525681600:05:003:0081.

27.09.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено реєстраційний запис № 1038227305256, яким зареєстровано право ПП Агротемп Плюс на оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 107,1451 га рілля, кадастровий номер 0525681600:05:003:0081.

Також, відповідач в підтвердження наявності прав на земельну ділянку в іншої особи надав додаткову угоду від 01.09.2016 № 420 до договіру оренди землі від 26.08.2011 укладеним між Ямпільською районною державною адміністрацією та ПП Агротемп Плюс та зареєстрованого 01.12.2011 № 052560004002628.

Наведені у відзиві аргументи знаходять своє узагальнене відображення в оскаржуваній відмові від 12.08.2019 № КО - 13049/0-2869/0/95-19 Щодо розгляду клопотання , де зазначено, що масив земель із кадастровим номером 0525681600:05:003:0090 передано у користування іншій особі (третій особі у цій справі) згідно договору оренди землі.

Під час оцінки аргументів відповідача суд враховує, що частиною 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено обов`язок особи яка звертається із клопотанням долучити до нього графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Обсяг даних графічного матеріалу повинен дозволяти чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно об`єктів інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою. Інформація, що відображена на графічному матеріалі повинна давати можливість як органу державної влади, що розглядає клопотання так і суду під час розгляду справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності прийнятих (вчинених) за результатом розгляду клопотання, оцінити правовий режим бажаної для позивача земельної ділянки та дійти висновку про те чи не виникло право користування бажаною для заявника землею у третіх осіб. При цьому, якщо таке право існує, необхідним є надання згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки, що в подальшому є підставою для припинення речового права.

Оцінюючи долучений до клопотання ОСОБА_1 графічний матеріал, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 35 цього Закону кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим). Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.

Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

Наведені висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду викладеною у постанові від 13.11.2019 у справі № 756/6448/16-а, від 17.12.2019 у справі № 464/3480/16-а.

Графічний матеріал поданий ОСОБА_1 разом із клопотанням є фрагментом публічної кадастрової карти. Заявниками сформовано назву поданого матеріалу та зазначено: графічні матеріали .

На копії графічного матеріалу вказано лише нумерацію частини земельних ділянок від 1 до 10, та інші ділянки які не пронумеровані. Інших даних, такі як координати місця розташування бажаної земельної ділянки з посиланням на об`єкт адміністративно-територіального поділу України, кадастрову зону та кадастровий квартал (фрагмент) немає.

Тому, як з`ясовано судом, за своїм змістом долучений позивачем до клопотання графічний матеріал виключає можливість чітко встановити місце розташування бажаної для позивача земельної ділянки, перевірити чи не перебуває така земельна ділянка у користуванні третіх осіб та встановити її відповідність критеріям передбаченим нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III .

Відтак, наданий до клопотання фрагмент кадастрової карти, не є належним графічним матеріалом у розумінні ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, оскільки не дає можливість встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати безоплатно у власність та перевірити відповідність місця розташування, не дозволяє чітко ідентифікувати місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів. При цьому, виявлений недолік графічного матеріалу є перешкодою для прийняття відповідачем бажаного для позивача рішення (висновок узгоджується із правовою позицію Верховного Суду викладеною у постанові від 13.11.2019 у справі № 756/6448/16-а, від 17.12.2019 у справі № 464/3480/16-а).

Оскільки у поданих позивачем графічних матеріалах обсяг даних які повинні вони відображати є недостатнім, то надання дозволу на розробку документації із землеустрою у межах масиву земель за кадастровим номером 0525681600:05:003:0090 загальною площею 89,6057 га може вплинути на права щодо такої земельної ділянки Приватного підприємства Агротемп Плюс , як орендаря земельної ділянки за кадастровим номером 0525681600:05:003:0081 загальною площею 107,1451 га. При цьому у випадку якщо у земельної ділянки на яку претендує позивач чи її частини є землекористувач, то відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III позивач повинен отримати погодження такого землекористувача та подати його разом із клопотанням відповідачу.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду при розгляді аналогічних категорій справ. Зокрема Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а зазначив, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалі або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2019 по справі № 804/4435/16.

Щодо аргументів відзиву відповідача про те, що позивачу слід було звернутися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а не технічної документації, оскільки в даному випадку потрібно змінювати вид цільового призначення земельної ділянки, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із нормами абз 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в силу яких суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тому суд під час перевірки правомірності оскаржуваної відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, повинен надати правову оцінку тим обставинам, що зазначені безпосередньо у листі, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ( виправдання ) свого акта. Отже, так як аргумент, що досліджується, у тексті листа від 12.08.2019 № КО - 13049/0-2869/0/95-19 Щодо розгляду клопотання не зазначений, такий у подальшому не може братися судом до уваги під час розгляду спору щодо оскарження відмови.

Щодо аргументів позивача про порушення відповідачем вимог закону при оформлені відмови в наданні дозволу листом від 12.08.2019 № КО - 13049/0-2869/0/95-19 "Щодо розгляду клопотання", замість прийняття рішення у формі наказу, то суд оцінюючи їх керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у місячний строк розглядає клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, при вирішенні питання про надання або відмову у наданні вказаного дозволу відповідач здійснює владно - управлінські функції на підставі закону та від імені держави вирішує питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування громадянам.

Тобто, відповідне рішення є актом організаційно - розпорядчого характеру, що видається органом державної влади в процесі здійснення ним виконавчо - розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію.

Відтак за своєю юридичною природою рішення про надання або відмову у наданні дозволу, що приймається відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, має відповідати формі розпорядчого документа.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 Типової інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів передбачено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру має видаватися відповідний наказ. Водночас листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Відтак рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим правовим актом індивідуальної дії у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 14.08.2019 у справі № 480/4298/18, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 06.06.2019 у справі № 812/922/16, від 10.10.2019 у справі № 814/1959/17.

Такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, про що свідчать висновки, наведені у постанові від 28.11.2018 під час розгляду справи № 820/4219/17.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, в силу якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою відповідач повинен прийняти відповідне управлінське рішення у формі наказу. Натомість, як встановлено у цій справі, результат розгляду клопотання позивача відповідач оформив листом від 12.08.2019 № КО - 13049/0-2869/0/95-19 Щодо розгляду клопотання , що є недопустимим адже вказує на те, що відповідач розглядаючи клопотання діяв не у спосіб визначений законом.

Допущене порушення, є підставою для задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльністю відповідача що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих за межами Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, то суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення із наступних мотивів.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Вінницькій області про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви позивача.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 року у справі №П/811/2516/17.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято відповідного рішення по суті клопотання позивача від 15.07.2019.

За таких обставин, суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень, розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 15.07.2019 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та зроблених судом висновків, у тому числі щодо графічних матеріалів, що повинні долучатися до клопотання та факту наявності (відсутності) погодження землекористувача у разі якщо земельна ділянка перебуває у користуванні третьої особи.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих за межами Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 липня 2019 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованих за межами Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, із урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) у відповідності до квитанції № 47 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (с. Тростянець, Ямпільський район, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547);

Третя особа: Приватне підприємство "Агротемп плюс" (вул.Соборна, 59, м. Ямпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33716759).

Рішення в повному обсязі складено: 24.02.2020 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна