Рішення

від 25.02.2020 по справі 160/907/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 160/907/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача: Фермерське господарство Перемога КВІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

22.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача: Фермерське господарство Перемога КВІ , в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2019 року № 270115-5353-0417, від 28.05.2019 року № 270115-5353-0417/1, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, на загальну суму 144 997,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням державної фіскальної служби у Дніпропетровської області є безпідставними та підлягають скасуванню, оскільки позивач як орендар передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі - Фермерському господарству Перемога КВІ , яке, реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю. Вказує, що протягом 2016, 2017, 2018 років орендна плата як і за останній податковий період (2019 рік) сплачена Фермерським господарством Перемога КВІ в повному обсязі, відповідно до умов договору на суму 171712,04 грн. Будь-якої шкоди своїми діями, при нарахуванні та перерахуванні податку ані позивач, ані фермерське господарство державі не нанесли. При цьому, позивач у разі визнання вимоги фіскальної служби зазнає значних фінансових втрат в зв`язку з подвійним оподаткуванням.

Також, позивач зазначає, що Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області приймало податкові декларації з плати за землю, що подавалися Фермерським господарством Перемога КВІ , без заперечень. З 2017 року, до виставлення ППР в 2019 році, вимоги щодо плати орендної плати до позивача та Фермерського господарства не надходили. Таким чином, на думку позивача, при обчисленні, декларуванні та сплаті орендної плати, позивачем та Фермерським господарством дотриманні вимоги Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування, а також встановлено строк третій особі для надання пояснень щодо позову та відзиву.

Заперечуючи проти позову, 17.02.2020 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач зазначає, що оскільки позивач є користувачем земельної ділянки як фізична особа, оформив право оренди земельної ділянки на ОСОБА_1 як на фізичну особу і обов`язок нарахування орендної плати покладено на контролюючий орган, то ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України. Також відповідач зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна саме за позивачем зареєстроване право оренди земельної ділянки. Відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, просить в задоволенні позову відмовити.

19.02.2020 року Фермерське господарство Перемога КВІ надало до суду пояснення, в яких зазначило, що позивач передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі - третій стороні за позовом, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, тому, надісланням позивачу вимоги за ППР, контролюючий орган порушує права фермерського господарства як землекористувача, визначаючи останнього суб`єктом платника податку, а отже накладає подвійне податкове навантаження на позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 липня 2014 року рішенням громадянина України ОСОБА_1 було створене та зареєстроване фермерське господарство Перемога КВІ .

19.08.2016 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області укладено договір оренди земельної ділянки № 04/19-08/16 до на 7 років, відповідно до якого, ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Балівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Площа земельної ділянки 29,7530 га, кадастровий номер 1221486800:01:048:0001.

Відповідно до п.3.5 Договору оренди, нормативно грошова оцінка земельної ділянки 530479,95 грн.

Згідно п.5.1 Договору, ставка податку становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно п. 6.1, п. 6.2 Договору, земельна ділянка передається в оренду із земель сільськогосподарського призначення. Цільове призначення земельної ділянки: за КВЦПЗ - код 01.02: - для ведення фермерського господарства.

Листом Головного управління Держгеокадастру України в Дніпропетровській області від 23.01.2019 року №27-4-0.21-56/104-19 на запит Фермерського господарства Перемога КВІ від 14.01.2019 року №27-25/0/125-19, підтверджено факт користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1221486800:01:048:0001) третьою особою - Фермерським господарством Перемога КВІ .

Окрім того, судом встановлено, що Фермерське господарство Перемога КВІ були подані податкові декларації з плати за землю за 2016-2019 роки, які прийняті контролюючим органом без заперечень, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. Відповідно до зазначених податкових декларацій з плати за землю Фермерським господарством Перемога КВІ сплачувалось відповідне податкове зобов`язання.

Оскільки позивач, як орендар, сплату за оренду земельної ділянки не проводив, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області самостійно визначило позивачу, як громадянину, податкові зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в загальному розмірі 144 997,87 грн. податковими повідомленнями-рішеннями від 28.05.2019 року №270115-5353-0417, від 28.05.2019 року №270115-5353-0417/1 (грошове зобов`язання за 2016 рік -17 682,67 грн., за 2017 рік -42 438,40 грн., за 2018 рік - 42 438,40 грн., за 2019 рік -42 438,40 грн.).

Позивач, вважаючи, що сплата орендної плати відбувалась фермерським господарством, а тому у позивача, як громадянина, відсутній обов`язок зі сплати орендної плати, як наслідок, вищевказані податкові повідомлення-рішення, є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За положеннями п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктами 23.3, 23.4 ст. 23 ПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Відповідно до п. 36.1, 36.4 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно п. 37.1, п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

За приписами п. 38.1, п. 38.2 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку, є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до абз. 1 п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року №973-IV (далі-Закон №973), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї, відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 973 членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Як встановлено судом, відповідно до статуту Фермерського господарства Перемога КВІ засновником і головою фермерського господарства є позивач. Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 статуту, членами Фермерського господарства Перемога КВІ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 - річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 973, надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно пункту а ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 973 фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд зазначає, що з викладених норм вбачається, що без отримання громадянином земельної ділянки у власність або в оренду для ведення фермерського господарства неможливо провести державну реєстрацію такого господарства.

Згідно п. б ч. 1 ст. 14 Закону №973, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до ст. 19 Закону № 973 до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частиною 5 ст. 20 Закону № 973 визначено, що порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом

На підставі вищезазначених норм законодавства суд зазначає, що законодавцем не визначено механізм передачі коштів, які поступають на рахунки фермерського господарства, від його господарської діяльності, його членам для сплати орендної плати за цю ділянку, що фактично унеможливлює сплату орендної плати самим членом господарства, який не отримує доходу від її використання та не веде господарської діяльності на ній.

В свою чергу, відповідно до ст. 12 Закону №973, землі фермерського господарства можуть складатися із:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Як вже встановлено судом, земельна ділянка, відповідно до договору оренди від 19.08.2016 року, передана позивачу саме для ведення фермерського господарства (п.2.1 Договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до п. 288.1- 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Суд виходить із того, що об`єктом плати за землю в даних правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.09.2018р. у справі №814/1005/16.

Суд зазначає, що саме фермерське господарство отримувало прибуток від користування земельною ділянкою, яка була передана позивачу у визначеному законодавством порядку для ведення такого господарства.

Судом встановлено, що протягом 2016, 2017, 2018, 2019 років орендну плату за вказану земельну ділянку сплачувало Фермерське господарство Перемога КВІ , заборгованість за минулі періоди, відсутня.

Відповідно до п. 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, оскільки закон прямо відносить до земель фермерського господарства землі, отримані його засновником у власність для створення цього господарства, немає підстав не відносити до таких земель і землі, отриманні з цією метою в оренду.

Дослідивши обставини справи, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 12 Закону №973, оскільки, до земель фермерського господарства відносяться в тому числі і землі отримані засновником такого господарства в оренду, з метою створення цього господарства, і які передані ним та використовуються фермерським господарством за відповідним цільовим призначенням.

При цьому, суд зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення призводять до подвійної сплати податку на землю, оскільки об`єктом оподаткування залишилась одна і та ж земельна ділянка.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, судом встановлено, що позивач вносив плату за оренду землі в наступних сумах: за 2016 рік розмір орендної плати склав 14 830, 70 грн., за 2017 рік -42438,35 грн., за 2018 рік -42 438,35 грн., за 2019 рік72 004,64 грн. Всього - 171712,04 грн.

Таким чином, з системного аналізу вимог чинного законодавства та встановлених обставин суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені по відношенню до позивача підлягають скасуванню, оскільки податкове зобов`язання з орендної плати за землю повинен сплачувати суб`єкт відповідних податкових правовідносин, у даному випадку - Фермерське господарство Перемога КВІ , що останнім було виконано.

Є безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що із інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано за позивачем, а тому, саме позивач є платником орендної плати за цим договором оренди земельної ділянки, з огляду на те, що контролюючий орган, на якого покладено контроль за справлянням податків та зборів, протиправно не врахував наявну у нього інформацію (декларації з плати за землю, подані до податкової інспекції) про реалізацію саме Фермерським господарством Перемога КВІ свого права користування спірною земельною ділянкою як землекористувачем з урахуванням норм податкового та спеціального законодавства щодо створення фермерського господарства, якими не передбачено сплату орендної плати за одну й ту саму земельну ділянку двома землекористувачами - позивачем та Фермерським господарством Перемога КВІ .

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1449,98 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1590449353.1 від 21.01.2020 року.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1449,98 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача: Фермерське господарство Перемога КВІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2019 року № 270115-5353-0417, від 28.05.2019 року № 270115-5353-0417/1, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, на загальну суму 144 997,87 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1449,98 грн. (одна тисяча чотириста сорок дев`ять гривень 98 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-а, код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25.02.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька