Ухвала

від 24.02.2020 по справі 200/2014/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

24 лютого 2020 р. Справа №200/2014/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Востокспецреклама про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Востокспецреклама до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та нечинним акта індивідуальної дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Востокспецреклама про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Востокспецреклама до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та нечинним акта індивідуальної дії - наказу начальника Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради № 27 від 29 січня 2020 року Про демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами.

Одночасно із вищевказаним позовом, ТОВ Востокспецреклама подана заява про забезпечення позову, шляхом заборони Маріупольській міській раді та будь якій іншій особі, яка буде діяти від імені та в інтересах Маріупольської міської ради, зокрема ФОП ОСОБА_1 , вчиняти будь-які дії з демонтажу рекламних конструкцій зовнішньої реклами визначених у наказі № 27 від 29 січня 2020 року Про демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами розташованих на пост мосту за схемами 818, 819, а також шляхом зупинення дії наказу № 27 від 29 січня 2020 року Про демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами , а саме зупинити дію рішення про демонтаж рекламних конструкцій зовнішньої реклами за схемами 818, 819.

В обґрунтування заяви зазначено, що у разі демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які згідно із договором купівлі продажу, належать ТОВ Востокспецреклама , поновлення права позивача, а саме монтаж рекламних конструкцій, буде потребувати значних зусиль, у виді залучення відповідної організації для виконання таких робіт, задіяння спеціальної техніки, узгодження робіт у встановленому законом порядку, що потребуватиме значних витрат з боку позивача. У зв`язку із цим, демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення ГУ містобудування і архітектури Маріупольської міської ради № 27, оскільки затверджений рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 16.06.2011 року № 95 Порядок демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя у новій редакції , на який посилається відповідач в оскаржуваному наказі, суперечить вимогам норм нормативно-правових актів вищої юридичної сили, у зв`язку із чим, він не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Також, оспорюваний наказ, як акт індивідуальної дії, за формою, змістом та суттю не відповідає вимогам вказаного порядку, а також загальним вимогам які пред`являються до актів індивідуальної дії.

Крім того зазначено про існування очевидної загрози демонтажу рекламних конструкцій зовнішньої реклами, власником яких є позивач, про що свідчить укладений між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та ФОП ОСОБА_1 договір № 33 від 05.02.2020 року на надання послуг з демонтажу рекламних конструкцій зовнішньої реклами.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

На підставі вищевказаних вимог КАС України, розгляд даної заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши подані матеріали та докази, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 4 ст. 154 КАС України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 5 ст. 154 КАС України).

Згідно із ч. 6 ст. 154 КАС України, в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі:

- існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправя сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглянувши заяву про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих правових підстав для задоволення вищевказаної заяви, виходячи з наступного.

В поданій позивачем заяві, в якості підстав для забезпечення позову зазначено, що у випадку демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами до ухвалення рішення у даній справі, захист та відновлення прав позивача як власника спеціальних конструкцій, буде потребувати значних зусиль, та такий демонтаж конструкцій, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому, або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ Востокспецреклама , вказує також на очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення ГУ містобудування і архітектури Маріупольської міської ради № 27, з тих підстав, що затверджений рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 16.06.2011 року № 95 Порядок демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя у новій редакції , на який посилається відповідач в оскаржуваному наказі №27, суперечить вимогам норм нормативно-правових актів вищої юридичної сили, у зв`язку із чим, він не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З приводу наведеного суд зазначає, що у разі забезпечення позову шляхом зупинення вчиняти будь-які дії, суд повинен в ухвалі вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності оскарженого рішення у відповідності до вищевказаної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року.

Однак, суд зазначає, що у межах розгляду даної заяви, з огляду на виниклі між сторонами спірні правовідносини, предмет спору, а також позовні вимоги якими є визнання протиправним та нечинним акта індивідуальної дії - наказу ГУ містобудування і архітектури Маріупольської міської ради № 27 від 29 січня 2020 року, у даному випадку судом наразі не може бути надана оцінка/висновок щодо протиправності спірного наказу, оскільки встановлення ознак його протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.

У контексті наведеного суд відмічає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення вчиняти будь-які дії щодо демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірного рішення відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що позивач, посилаючись на суперечність Порядку демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя у новій редакції , на який посилається відповідач в оскаржуваному наказі, вимогам норм нормативно-правових актів вищої юридичної сили, у зв`язку із чим посилається на неприпустимість його застосування до спірних правовідносин, водночас зазначає про невідповідність спірного Наказу № 27 від 29 січня 2020 року, вимогам цього ж Порядку.

Суд наголошує, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Таким чином, враховуючи, що заявником не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову, та судом не встановлено будь-яких обставин що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити його виконання, ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ТОВ Востокспецреклама слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Востокспецреклама про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Востокспецреклама до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та нечинним акта індивідуальної дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров