Рішення

від 24.02.2020 по справі 320/5255/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року № 320/5255/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позову від 05.11.2019) зобов`язати гр. ОСОБА_1 знеси самочинно збудований об`єкт, а саме: будівлю розмірами 19,29х9 м (173,61 кв. м) та прибудови 2,23х4,23 м (9,47 кв. м), 2,24х3,73 м (8,35 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за кадастровим номером 3222480803:03:001:0098 та 3222480803:03:0015220 за власний рахунок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час виїзду посадовими особами позивача встановлено, що за вищезазначеною адресою розташована будівля яка експлуатується (використовується) для здійснення підприємницької діяльності (магазин продовольчих товарів). За результатами проведеної перевірки виявлено, що ОСОБА_1 виконано будівельні роботи з будівництва вищезазначеної будівлі загальною площею забудови, яка складає 191,43 кв. м., без отримання вихідних даних (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови, завдання на проектування), без розробленої в установленому порядку проектної документації, частково на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та без документу що надає право на виконання будівельних робіт.

На думку позивача, ОСОБА_1 не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду під час виконання будівельних робіт на вищезазначеному об`єкті будівництва та здійснюється експлуатація закінченого будівництвом об`єкта, який не прийнято в експлуатацію.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та таким, що суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечувала, на обґрунтування своєї правової позиції надала відзив на позовну заяву. Зазначила, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222480803:03:001:0098, площею 0,0198 га заходиться в оренді у відповідача на підставі Договору оренди земельної ділянки від 02.10.2009, укладеного з Бузівською сільською радою Київо-Святошинського району Київської області та має цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та земельна ділянка за кадастровим номер 3222480803:03:0015220, площею 0,0757 га знаходиться у власності відповідача на підставі договору дарування від 14.09.2018 та має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

На думку відповідача, будівля, яка розміщена на вищезазначених земельних ділянках не належить до самочинного будівництва тому що, згідно довідки про технічні показники об`єкту нерухомості майна за вих. №131 від 29.09.2019, нежитлова будівля (магазин-кафе літ. А загальною площею 164,6 кв. м.) збудована до 1991 року згідно п.3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127. Тому, відповідач вважає, що беручи до уваги рік побудови будівлі та клас наслідків (відповідальності) CC1 (не значні наслідки), жодних дозвільних документів, в тому числі проектна документація на об`єкт будівництва не вимагається.

До суду 03.02.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Через канцелярію суду 04.02.2020 представником відповідача подана заява про подальший розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Протокольною ухвалою від 04.02.2020 на підставі ст. 194 та ст. 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що в період з 06.09.2018 по 19.09.2018 та у період з 23.10.2018 по 24.10.2018 посадовими особами позивача на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 09.07.2018 вх. №10/10-11-0907/41, направлень для проведення позапланової перевірки №658.18/01/П від 23.10.2018 та №658.18/01 від 30.08.2018 проведено позапланову перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки складений акт про проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт №Т-2410/2 від 24.10.2018 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельних ділянок за вищезазначеною адресою за кадастровими номерами:

- 3222480803:03:001:0098, площею 0,0197 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- 3222480803:03:001.5220, площею 0,0757 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

На земельних ділянках за вищезазначеними адресами розташована будівля розмірами 19,29x9 м (173,61 кв. м) та прибудови 2,23x4,23 м (9,47 кв. м.), 2,24x3, 7 3 (8,35 кв. м). Загальна площа забудови складає 191,43 кв. м.

Також, відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинського району видано дозвіл №8 на розміщення малої архітектурної форми від 16.10.2007, за характеристиками павільйон розмірами 7,5x4,0 м, функціональне призначення малої архітектурної форми - торговельний павільйон.

Актом технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми до експлуатації від 31.03.2008 технічною комісією яка призначена Бузівською сільською радою рішенням від 31.03.2008 №34, рішення технічної комісії: торгівельний павільйон прийняти до експлуатації.

Вищезазначена будівля експлуатується (використовується) для здійснення підприємницької діяльності (магазин продовольчих товарів). На даній будівлі на покрівлі встановлена вивіска ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з Акту перевірки, що перевіркою виявлено факт самочинного будівництва, відповідно до п. 8 cm. 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю, вищезазначена будівля (об`єкт будівництва) відносяться: до класу наслідків (відповідальності) CCI (незначні наслідки).

Крім того за критеріями таблиці 1, ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва (далі - ДСТУ) вищезазначена будівля (об`єкт будівництва) відноситься: до класу наслідків (відповідальності) СС1 (не значні наслідки).

Так за результатами перевірки та враховуючи надані та предявлені документи посадовими особами позивача встановлено, що гр. ОСОБА_1 виконано будівельні роботи з будівництва вищезазначеної будівлі загальною площею забудови, яка складає 191.43 кв. м., без отримання вихідних даних (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови, завдання на проектування), без розробленої в установленому порядку проектної документації, частково на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та без документу що падає право на виконання будівельних робіт. ОСОБА_1 не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду під час виконання будівельних робіт на вищезазначеному об`єкті будівництва та здійснюється експлуатація закінченого будівництвом об`єкта, який не прийнято в експлуатацію.

До того ж за результатами проведеної перевірки посадовою особою позивача винесено припис №С-2410/3 від 24.10.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (з вимогою усунути виявлені порушення у строк до 26.12.2018 та у цей же строк повідомити позивача про виконання вимог зазначеного припису) та припис від №С-2410/4 24.10.2018 з вимогою зупинити експлуатацію з 27.10.2018). За встановленні правопорушення гр. ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності, про що винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №А-0711/1.

В подальшому, на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 15.04.2019 №10/10-П-1504/49 та необхідності перевірки виконання вимог приписів від 24.10.2018 №С-2410/3, №С-2410/4, Департаментом ДАБІ відповідно до направлення №271.19/01 від 06.05.2019 проведено позапланову перевірку вищезазначеного об`єкту будівництва, за результатами якої встановлено, що:

- вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24.10.2018 № С-2410/3 не виконано (в даному приписі зокрема було зазначено: усунути допущені порушення до 26.12.2018);

- вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24.10.2018 №С-2410/4 не виконано (в даному приписі зокрема було зазначено: зупинити експлуатацію з 2 7 10.2018).

Результати зазначеної перевірки відображено у акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.05.2019 №Т-2705/1.

До того ж за результатами проведеної перевірки посадовою особою позивача винесено припис №С-2705/3 від 27.05.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (з вимогою усунути виявлені порушення та зупинити експлуатацію об`єкт) та припис від №С-2410/4 27.05.2019 з вимогою усунути допущені порушення шляхом приведення земельної ділянки до попереднього стану. За встановленні правопорушення гр. ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності, про що винесено відповідну постанову по справі про адміністративне правопорушення.

В подальшому, на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 01.08.2019 №10/10-П 0108/169 та необхідності перевірки виконання вимог приписів від 27.05.2019 №С-2705/3, №С-2705/4, позивачем, відповідно до направлення №483.19/01 від 01.08.2019 проведено позапланову перевірку вищезазначеного об`єкту будівництва, результати зазначеної перевірки відображено у акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.08.2019 року №Т-1408/2 та встановлено, що:

- вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27. 05.2019 №С-2705/4 не виконано (в даному приписі зокрема було зазначено: усунути допущені порушення шляхом приведення земельної ділянки до попереднього стану до 27.07.2019, в разі не виконання вимог даного припису, Департаментом ДАБІ буде подано позов до суду про знесення самочинного збудованого об`єкта у відповідності ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності );

- вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.05.2019 №С-2705/3 не виконано (усунути виявлені порушення шляхом виконання вимог припису від 24.10.2018 №С-2410/4: Зупинити експлуатацію з 27.05.2019).

Позивачем станом на момент звернення до суду з вказаним позовом встановлено невиконання вимог приписів від 24.10.2018 №С-2410/3, №С-2410/4 та від 27.05.2019, №С-2705/3, №С-2705/4 винесених за результатами проведених перевірок, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038-VI).

Як встановлено частиною 1 статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Статтею 4 Закону №3038-VI визначено, що об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Приписами п. 1 ст. 31 Закону №3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Ст. 29 Закону №3038-VI встановлено те, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом частин 2-5 цієї ж статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Наведеним положенням кореспондують приписи статті 38 Закону №3038-VI, відповідно до частини 1 якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону №3038-VI за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номер 3222480803:03:001:0098, площею 0,0198 га знаходиться в оренді у відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки від 02.10.2009, укладеного з Бузівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та має цільове призначення - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Дане підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору оренди земельної ділянки від 02.10.2009 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ -3212620632018 від 04.10.2018.

Земельна ділянка за кадастровим номер 3222480803:03:0015220, площею 0,0757 га знаходиться у власності відповідача на підставі договору дарування від 14.09.2018 та має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу №152376477 від 11.01.2019.

Отже, твердження позивача, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 1904278932224), яка знаходиться на земельних ділянках за кадастровими номерами 3222480803:03:001:0098 та 3222480803:03:0015220, використовується відповідачем не за цільовим призначенням є не обґрунтованим.

Судом встановлено, що право власності на нежитлову будівлю (магазин-кафе) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості - 1904278932224), яка знаходиться на земельних ділянках за кадастровим номером 3222480803:03:001:0098 та 3222480803:03:0015220 зареєстровано за ОСОБА_1 з 30.08.2019.

Факт реєстрації права власності за відповідачем підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.08.2019, індексний номер витягу 179297951 (далі - Витяг з державного реєстру речових прав). Реєстрація права власності здійснена на підставі довідки про технічні показники об`єкту нерухомого майна, серія та номер №131, виданої 29.08.2019 суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 ; довідки, серія та номер: 02-28/742, виданої 28.08.2019 Виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та технічного паспорту, серія та номер: 416/19, виданий 29.08.2019 суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 .

Згідно довідки про технічні показники об`єкту нерухомості майна за вих. №131 від 29.09.2019, нежитлова будівля магазин-кафе літ. А загальною площею 164,6 кв. м. збудована до 1991 року згідно п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127. Отже, вищезазначена будівля не належить до самочинного будівництва та не підлягає введенню в експлуатацію (кваліфікаційний сертифікат АЕ№02736).

Тому, беручи до уваги рік побудови будинку та клас наслідків (відповідальності) CC1 (не значні наслідки), жодних дозвільних документів, в тому числі проектна документація на об`єкт будівництва не вимагається.

Суд зазначає, що за загальним правилом перевірки та застосування примусових заходів щодо знесення об`єкта будівництва можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва, та щодо яких не зареєстровано право власності.

Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості, застосування заходів про знесення об`єкта нерухомості вважатиметься незаконним та свідчитиме про порушення речового права власника такої нерухомості. Також факт реєстрації права власності на об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.10.2018 по справі №465/1461/16-а, де зазначено: проаналізувавши положення статті 41 Закону № 3038-VІ та Порядку № 553 колегія суддів дійшла висновку про те, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Водночас, на думку колегії судді після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю .

Як роз`яснено в п. 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону № 3038- VІ право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Статтею 152 ЖК України передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування житлового будинку і житлового приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання дозвільних документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Прибудова це вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови жилого будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку. Інженерні системи загального користування це механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-І V Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.06.2012 у справі №6-54цс12.

Відповідно до пунктів 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 №7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах. Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва (втратила чинність).

Суд звертає увагу, що до 05.08.1992 не була передбачена процедура введення будинків в експлуатацію при оформленні права власності та не потребується введення в експлуатацію будинків, збудованих до 05.08.1992 , при набутті права власності на такі об`єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30.07.2012 №40-19-5376 Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів ).

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 10.10.2018 у справі №557/1209/16-ц, право власності на зведену нерухомість набувається в порядку, який існував на час її будівництва, а не виникає у зв`язку з державною реєстрацією.

Суд відзначив в своїй постанові: До 05.08.92 закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення від 05.08.92 №449 (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05.08.92, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35//18/1) .

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з чч.1 та 2 ст.5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Вищезазначені закони передбачають декілька альтернативних механізмів набуття права власності за спрощеною процедурою державної реєстрації таких прав на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05.08.1992, що і знайшло своє відображення в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Так, відповідно до положень пункту 41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки).

Отже, суд зазначає, що спірний об`єкт нерухомості, який збудований до 1991 року, повністю відповідає безпечній експлуатації, не порушує прав інших землекористувачів і побудований на власній приватизованій земельній ділянці, та земельній ділянці, яка знаходиться у відповідача у власності. Зазначені земельні ділянки мають відповідне цільове призначення - для ведення будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тому, він не створює небезпеку для оточуючих і вже узаконений, а тому не може бути знесений.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності , як дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Публічно-правовий характер діяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України спрямований на забезпечення принципу законності у сфері містобудування. Однак, досягатися він повинен не за рахунок порушення чи створення загрози порушення інших охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач всупереч законодавчо передбаченого принципу пропорційності намагається застосувати до відповідача такий захід впливу, що очевидно не відповідає балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких спрямована вимога про знесення самочинного будівництва.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних і достатніх доказів в підтвердження наявності підстав, з якими закон пов`язує право контролюючого органу звертатись з вимогами про знесення самочинного будівництва.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.