Постанова

від 24.02.2020 по справі 620/1779/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1779/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Єгорової Н.М., Степанюка А.Г., секретаря Винокурової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракс до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм П , Р , В4 , Н , -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Рішення суду першої інстанції в частині скасувати, ухвалити в цій частині нове Рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання Позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.02.2012 по 31.12.2017, про що складено відповідний Акт від 10 жовтня 2018 року №674/14/38054230 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т1, а.с. 76-93).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту140.4 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 262085,00 грн. суми податку на прибуток за 2016 рік; завищення на 78787,00 грн. суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2017 рік; пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 185.1. статті 185, абзацу ж пункту 186.3 статті 186, абзацу а пункту 193.1 статті 193, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 97272,00 грн. суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету, в тому числі на 15331,00 грн. за серпень 2015 року, на 3506,00 грн. за вересень 2015 року, на 3699,00 грн. за жовтень 2015 року, на 145,00 грн. за листопад 2015 року, на 310,00 грн. за серпень 2016 року, на 21413,00 грн. за вересень 2016 року, на 19047,00 грн. за грудень 2016 року, на 6980,00 грн. за квітень 2017 року, на 3576,00 грн. за травень 2017 року, на 23265,00 грн. за серпень 2018 року; завищення на 47700,00 грн. суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року; підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168; підпунктів а , г пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що виразилось у несвоєчасному перерахуванні підприємством податку на доходи з фізичних осіб, який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників (за 2017 рік) у сумі 6394,00 грн. за період з 01.03.2017 по 30.06.2017.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форм П , Р , В4 , Н від 20 листопада 2018 року №№00003971400, 00003961400, 00003981400, 00003991400, 00004001400, якими Позивачу зменшено на 78787,00 грн. суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік; збільшено на 327606,00 грн. суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у тому числі на 262085,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 65521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; збільшено на 98044,00 грн. суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 78435,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 19609,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; на 47700,00 грн. зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 року та застосовано до нього штраф у розмірі 50 % у сумі 23850,00 грн. за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2. статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму податку на додану вартість відповідно.

Щодо податкових повідомлень-рішень форм П , Р від 20 листопада 2018 року №№00003971400, 00003961400, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з п.п. 2, 7 Розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 Спрощена фінансова звітність , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, мікропідприємства - юридичні особи, які можуть не створювати забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов`язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV), мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - до 350 тисяч євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро; середня кількість працівників - до 10 осіб, а тому Позивач відноситься до мікропідприємств, оскільки не відповідає лише одному критерію визначеному Законом №996-XIV, а саме щодо перевищення середньої кількості працівників.

Проте, ст. 2 Закону №996-XIV доповнено зазначеним пунктом 2 Законом України Про внесення змін до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо удосконалення деяких положень від 05 жовтня 2017 року № 2164-VIII, який набрав чинності 01 січня 2018 року , а встановлені Відповідачем порушення відбувались у період 2015-2017 років.

Згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського кодексу України, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, суб`єктами мікропідприємництва є, зокрема юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Як встановлено Відповідачем під час перевірки, у 2015 - 2017 роках дохід Позивача становив 4310,7 тис. грн., 25357,9 тис. грн., 30731,8 тис. грн. відповідно та не перевищував суму, еквівалентну 2 млн. євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України, проте середньооблікова чисельність штатних працівників за 2015 рік становила 12 осіб, за 2016 рік - 14 осіб та за 2017 рік - 14 осіб.

Отже, Позивач не є мікропідприємством у розумінні ст. 55 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим він мав створювати забезпечення витрат на виплату відпусток працівникам.

Щодо безнадійної заборгованості за взаємовідносинами з ТОВ ТІС-ХХІ , колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 14.1.11 а) п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ТІС-ХХІ , як Охороною, та Позивачем, як Замовником, укладено Договір про надання послуг з охорони від 22 квітня 2013 року №22/04/13 (надалі - Договір), згідно з п. 1 якого Замовник передає, а Охорона приймає на себе обов`язки по здійсненню заходів охорони з метою недопущення та припинення протиправних посягань на орендуєму ТОВ Євротраксом частину нежилої будівлі з підвалом та прилеглою територією, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Робоча, 6, надалі іменуємий Об`єкт за допомогою фізичної охорони, відео нагляду, контролю за несенням служби та виклику наряду групи реагування по телефону.

Як встановлено Відповідачем в Акті перевірки, у Позивача наявна кредиторська заборгованість за Договором, що не заперечується Позивачем в позовній заяві.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки, строк позовної давності за кредиторською заборгованістю за Договором, яка виникла у 2013 році сплив у 2016 році, Позивачем протиправно не включено до складу доходів за 2016 рік суми безнадійної кредиторської заборгованості.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача форм П , Р від 20 листопада 2018 року №№00003971400, 00003961400 є правомірними.

Щодо реалізації послуг за цінами, що є нижчими від їх собівартості, надання міжнародних експедиційних послуг з перевезення вантажу за ставкою 0 , порушення відповідного порядку складання та реєстрації податкових накладних, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, зокрема база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Позивач, зокрема в 2015 році займався своїм основним видом діяльності - вантажний автомобільний транспорт та надавав контрагентам транспортні та транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні, що підтверджується Договорами про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні та Договорами організації транспортно-експедиційного обслуговування, Заявками до зазначених Договорів, Актами надання послуг та міжнародними автомобільними накладними.

Відповідно до статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року № 2344-III, зокрема міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону; міжнародні човникові (маятникові) перевезення - перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення.

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції, Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до частини першої ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом ж пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 10 липня 2004 року № 1955-IV, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні; Такими документами можуть бути, зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Як вбачається з матеріалів справи, послуги перевезення здійснювались Позивачем поза межами митної території України за єдиними міжнародними перевізними документами (міжнародними автомобільними накладними (CMR) та мали оподатковуватися за нульовою ставкою, у зв`язку з чим у Позивача був відсутній обов`язок нараховувати податкові зобов`язання та виписувати податкові накладні на ці послуги.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача форм Р , В4 , Н від 20 листопада 2018 року №№ 00003981400, 00003991400, 00004001400 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині, тому Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року в частині скасовується та ухвалюється в цій частині нове Рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовляється.

Згідно з частиною першою ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

А відповідно до частини шостої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 20.11.2018 №№00003981400, 00003991400, 00004001400 на загальну суму майнових вимог 169594,00 грн., сума судового збору, яка підлягає стягненню судом апеляційної інстанції за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача складає 2543, 91 грн. (169594,00 грн. х 1,5 %).

У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку про скасування Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракс судового збору у сумі 8640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково, Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.11.2018 №№ 00003961400, 00003971400 скасувати, ухвалити в цій частині нове Рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В іншій частині Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області (код за ЄДРПОУ 39392183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євротракс (код за ЄДРПОУ 38054230) 2543 (дві тисячі п`ятсот сорок три) грн. 91 коп. судового збору, сплаченого Платіжним дорученням від 27 березня 2019 року №851.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 25.02.2020 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Єгорова Н.М.

Степанюк А.Г.