Постанова

від 17.02.2020 по справі 909/948/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. Справа №909/948/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Скрипчук О.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради № 1198/11.1-03/14в від 26.11.2019 року (вх. № ЗАГС 01-05/4247/19 від 27.11.2019),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2019 року (повний текст рішення складено 04.11.2019, м. Івано-Франківськ, суддя Кобецька С.М.)

у справі № 909/948/19

порушеній за позовом

позивача: Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Малженського Олега Богдановича, м. Івано-Франківськ

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 57362,06 грн та 1921,00 грн судового збору.

ВСТАНОВИВ :

04.09.2019 року Івано-Франківська міська рада (позивач - по справі) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Малженського Олега Богдановича (відповідач-по справі) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 57 362,06 грн (п. 1 прохальної частини позовної заяви).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником нерухомого майна - приміщення центру сервісного обслуговування Електронсервіс , яке розташоване, частково, на земельній ділянці відповідача та, частково, на земельній ділянці позивача, відповідно, останній вважає, що відповідач, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 у розмірі 57 362,06 грн, тобто не сплачував у встановленому порядку та розмірі орендну плату за користування частиною земельної ділянки, яка належить позивачу в особі територіальної громади міста Івано-Франківська, відтак позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача в судовому порядку на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України зазначені у позовній заяві кошти (а.с. 4-6). Позовні вимоги позивач обгрунтовує приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , статті 206 Земельного кодексу України, статей 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

За наслідками розгляду справи № 909/948/19 місцевий господарський суд 29.10.2019 року постановив рішення (а.с. 88, 89-94).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2019 року у справі № 909/948/19 в позові Івано-Франківської міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Малженського Олега Богдановича про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в сумі 57 362, 06 грн - відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на те, що відповідач є власником нерухомого майна - приміщення центру сервісного обслуговування Електронсервіс , а отже фактичним користувачем земельної ділянки, без зазначення її площі, меж, кадастрового номеру, її нормативно - грошової оцінки, не може бути підставою для висновку про те, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати саме у розмірі визначеному позивачем - 57 362,06 грн, а тому у позові слід відмовити.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням суду першої інстанції апелянт/позивач: Івано-Франківська міська рада звернулась до Західного апеляційного господарського суду 27.11.2019 з апеляційною скаргою від 26.11.2019 № 1198/11.1-03/14в (вхідний № 01-05/4247/19, 01-05/4253/19), просить: поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/948/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Малженського О.Б. про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано надану позивачем нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки та розраховану орендну плату із її використання на підставі інформації з листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.05.2019 року № 0-9-0.31-234/106-9, який є уповноваженим органом, що відповідно до своїх повноважень визначених Постановою Кабінету Міністрів України Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру .

Отже, апелянт вважає, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки: площею 0.0236 га, за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Тичини, 52 А та в порушення норм чинного законодавства, користується нею без договору оренди земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплати за користування такою земельною ділянкою за період з 01,07.2016р. по 31.12.2018р. в сумі 57362,06 грн, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі та зобов`язання відповідача повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

08.01.2020 року за вхідним № 01-04/70/20 Фізичною особою-підприємцем Малженським Олегом Богдановичем на апеляційну скаргу подано відзив від 02.01.2020 б/н, в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги, зазначивши, що земельна ділянка, за користування якою без правовстановлюючих документів позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в період з 01.07.2016 по 31.12.2018 - не була сформованою (не визначено її площу, межі; не присвоєно кадастровий номер; не зареєстровано в Державному земельному кадастрі), а отже не є об`єктом цивільних прав в розумінні статей 79, 79-1 Земельного кодексу України, а розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі 57362,06 грн не містить даних щодо технічної документації про нормативно - грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є основою для визначення орендної плати. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 вказану справу було розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Данко Л.С., суддів Скрипчук О.С. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року головуючим суддею Данко Л.С., апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради № 1198/11.1-03/14в від 26.11.2019 року (вх. № ЗАГС 01-05/4247/19 від 27.11.2019) залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 року у даній справі судовою колегією апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради та ухвалено здійснити розгляд даної справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (п.п. 1, 2, 3 та 4 резолютивної частини ухвали Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2019 р. по справі № 909/948/19).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, дослідивши викладене у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/948/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 57 362,06 грн, оскільки, як зазначив позивач у позовній заяві, підставою для звернення із відповідними позовними вимогами до суду слугувало те, що відповідач є власником нерухомого майна - приміщення центру сервісного обслуговування Електронсервіс , яке розташоване частково на земельній ділянці відповідача та частково на земельній ділянці позивача.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 162779685 від 09.04.2019 (а.с.17-19) Малженський Олег Богданович /реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 22.02.2000, видавник: Івано-Франківський МУВС МВС в Івано-Франківській області/ є власником складової частини об`єкта нерухомого майна - приміщення центру сервісного обслуговування Електронсервіс , що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вулиця Тичини, 52 а ; номер об`єкта в РПВН: 27873117; форма власності - приватна; розмір частки -1; реєстраційний номер нерухомого майна 27873117; дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 24.07.2009; номер запису про право власності: 10923925; дата, час державної реєстрації - 26.08.2015 09:23:04; державний реєстратор: Човганюк Віра Олегівна, Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності б/н від 24.07.2009, видане Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень )з відкриттям розділу), індексний номер: 23914048 від 26.08.2015 11:42:54.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради повідомленням №272/34.3-02/18в від 04.04.2019 повідомив відповідача, що в період з 16.04.2019 по 26.04.2019 буде проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довга, 47, на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с.11).

У повідомленні № 272/34.3-02/18в від 04.04.2019 (а.с. 11) також зазначено, що Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради діяв на підставі статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від №375-22 від 14.12.2018, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 року №1508-47 із змінами від 15.03.2017 р. № 64-11.

Як вбачається з матеріалів даної справи - АКТу № 231 обстеження земельної ділянки від 26.04.2019 (а.с. 13-15), 26 квітня 2019 року інспекторами самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, Срібняком Романом Зіновійовичем , в присутності свідків: 1) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та 2) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тичини, 52 А (поруч будинку на вул. Довга, 47 ).

За результатами проведеного обстеження, перевіряючими було складено АКТ №231 від 26.04.2019, з план схемою земельної ділянки, з тексту якого вбачається, що перевіряючі встановили, що

Земельна ділянка використовується: для розміщення приміщення центру сервісного обслуговування Електронсервіс ;

Назва юридичної особи (фіз. Особи: Малженський Олег Богданович ; Адреса ( юрид., поштова, фактична): АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код (номер ЄДРПОУ): НОМЕР_3 , контактний телефон № ... .

Як зазначено далі за текстом АКТу № 231 від 26 квітня 2019 року, розмір частки 1 належить Малженському Олегу Богдановичу , що Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - підприємець Малженський О.Б. не перебуває в процесі припинення .

Перевіряючи також встановлено та зазначено у АКТі перевірки, що Згідно технічного паспорту виготовленого 11.08.2015 ОБТІ площа забудови нерухомого майна складає 159,6 м. кв. Будівля знаходиться на огородженій території та розміщена частково на частині земельної ділянки, яка належить Малженському О.Б. , друга частина нерухомого майна розміщена на земельній ділянці комунальної форми власності .

Земля на якій розміщено нерухоме майно огороджене та знаходиться в центральній частині міста на вулиці Тичини, 52 а .

Як зазначено у АКТі № 231 Із західної сторони територія огороджена по межі земельних ділянок з кадастровим номером 2610100000:03:004:0069, яка належить Малженському О.Б. та земельних ділянок приватної форми власності кадастрові номера 2610100000:03:04:0131 та 2610100000:03:004:0257 та 2610100000:03:004:0236. Частина огорожі з дерев`яного паркану, частина з металевої сітки.

Зі сходу огорожа проходить частково по залізному паркану із металевої сітки і частиною по стіні будівлі СТО на вул . Тичини , 50 та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:03:004:0026 комунальної форми власності;

З південної сторони огорожа проходить по залізному паркану з воротами висотою близько 2-х метрів та межує з проїжджою частиною та тротуаром вулиці Тичини;

З північної сторони територія огороджена залізним парканом з воротами висотою близько 2-х метрів, який встановлений між стінами будинку на вул. Довга, 47 та стіною будинку на вул. Тичини, 50 .

У вищезазначеному АКТі № 231 вказано, що земельні ділянки комунальної форми власності знаходяться в межах огородженої території кадастрові номери 2610100000:03:004:0160 та 2610100000:03:004:0185 у зв`язку з неоформленням Малженським О.Б. права користування перенесені 06.07.2017 та 04.08.2017 до архівного шару кадастрової карти України.

Далі за текстом Акту, перевіряючі зазначили, що Так як огороджена територія охоплює, як землі комунальної власності так і частину земельної ділянки приватної форми власності, яка належить Малженському О.Б. , встановлення площі земельної ділянки комунальної форми власності можливо лише після залучення ліцензованої землевпорядної організації , та, що Відповідно до листа Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №1212/9/90-19-55-13-23 від 16.04.2019 кошти за користування земельними ділянками на вул. Довга, 47 та вул. Тичини, 52 А протягом 2016-2018 Малженський О.Б. не декларував та не сплачував (а.с.13-15, 16).

Зазначений АКТ № 231 від 26.04.2019 обстеження земельної ділянки підписали особи, які склали акт: Срібняк Р .З - підпис, Свідки: ОСОБА_3 . - підпис, ОСОБА_4. - підпис.

Як вбачається з зазначеного вище АКТу, підпис представника юридичної чи фізичної особи, які були присутні при обстеженні - в і д с у т н і. В акті обстеження земельної ділянки перевіряючими, які складали зазначений акт, жодним чином не обумовлено про те, що такі особи юридичної чи фізичної особи - ознайомлені з зазначеним актом, що відмовилися від підпису цього АКТа (а.с. 15).

Матеріали справи містять довідку № 01564 від 11.08.2015 (а.с. 25-26), видану Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації Малженському О.Б. про те, що станом на 24.07.2009, загальна площа приміщення центру сервісного обслуговування Електронсервіс складала 241,3 кв.м., а станом на 11.08.2015 - 241,8 кв.м.

Згідно інформації, викладеної у листі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №1212/9/90-19-55-13-23 від 16.04.2019 (а.с. 27) площа земельних ділянок на вул. Довга, 47, та вул. Тичини, 52 А - невідома.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-234/106-19 від 08.05.2019 (а.с. 28-29), у відповідності до якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0236 га по вул. Тичини, 52 а , становить: 2016 рік - 627690,69 грн (землі комерційного використання - 03.07); 2017 рік - 798254,24 грн (відсутній кадастровий номер); 2018 рік - 798 254,24 грн (відсутній кадастровий номер).

Як зазначено позивачем у розрахунку до позовної заяви (а.с. 33) сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Тичини, 52 а в м. Івано-Франківську за період 01.07.2016 по 31.12.2018 складає 57362,06 грн.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) № 546/01-18/19в від 04.07.2019 (а.с. 30-31) про сплату у добровільному порядку суми безпідставно збережених коштів з зазначенням рахунку у розмірі 57 362,06 грн, а так як претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 57362,06 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

У тексті претензії позивачем зазначено, що сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська становить 57362,06 грн, згідно розрахунку суми, який, як зазначив позивач, додається до претензії, та попереджено відповідача про те, що у випадку несплати ним суми у розмірі 57 362,06 грн добровільно, позивачем буде подано позов до суду про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (а.с. 31).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в розмірі 57 362,06 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Водночас частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Таким чином, однією з істотних умов договору, яким передбачено набуття права власності на будівлю (окремих її приміщень) є площа, межі та кадастровий номер земельної ділянки.

З огляду на вищенаведене, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Водночас, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Місцевим судом вірно встановлено з чим погоджується судова колегія, у акті обстеження земельної ділянки № 231 від 26.04.2019 зазначено, що встановлення площі земельної ділянки можливо лише після залучення ліцензованої землевпорядної організації. Документальних доказів визначення ліцензованою землевпорядною організацією площі земельної ділянки, однак, ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не подано.

Натомість у відповідності до інформації Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (а.с. 27) площа земельних ділянок на вул. Довга , 47 та вул. Тичини, 52 а - невідома.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, що в т.ч. вбачається із АКТу обстеження земельної ділянки № 231 від 26.04.2019, правову оцінку якому надано вище у цій постанові.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, обумовлений частиною 2 статті 20, частиною 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель , а інформація зазначена у листі Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-234/106-19 від 08.05.2019 судом до уваги не приймається, оскільки є неналежним документальним підтвердженням нормативної грошової оцінки саме цієї спірної земельної ділянки.

Як уже було зазначено вище, заявлені позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Таким чином, позивач мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18.

Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі №922/2927/18: Враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 536,8 кв. м на вул. Різдвяній, 14 у місті Харкові є недоведеним, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю .

Отже, як було вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали даної справи не містять доказів того, що земельна ділянка, загальною площею 0,0236 га за адресою вул. Тичини, 52 а (поруч будинку на вул. Довга № 47) у м. Івано-Франківську, на якій, як вказує позивач, знаходяться нежитлові приміщення відповідача та за користування яких останній, тобто позивач, просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована, як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року, що унеможливлює у даному спорі, згідно чинного законодавства та сформованої практики Верховного Суду стягнути кошти.

Щодо долученого до позовної заяви розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок,в якій зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0236 га становить за 2016 рік - 627690,69 грн., за 2017 рік - 798254,24 грн., за 2018 рік - 798254,24 грн, слід зазначає наступне.

Вказані нормативно грошові оцінки були розраховані на підставі листа Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08.05.2019 року за №0-9-0.31-234/106-19 (а.с. 28-29), де вказувались у формі відповіді на запит про надання інформації про нормативну грошову оцінку, зокрема щодо спірної земельної ділянки.

Проте, застосування такого документа при визначенні нормативної грошової оцінки, на підставі якої було визначено розмір суми, що підлягає до стягненню не відповідає чинному законодавству, оскільки в силу ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 922/3560/18, де зазначено: Враховуючи положення ст. 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , беручи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності будь-яких доказів виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, тобто доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а також, що наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки землі, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову .

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/955/18.

До того ж, як було вірно встановлено судом першої інстанції: у справі відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є необхідними при визначенні орендної плати.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/462 8/16-ц, зазначено, що: обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок , про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п. 71 постанови).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства, а позивачем не було надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку за твердженням позивача займає відповідач.

Наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати також не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення кошти, які останній кваліфікує як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим нарахування має здійснюватися позивачем саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, з розрахунку позивача неможливо встановити чи правильними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення позивачем.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи також відсутні будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, оскільки наданий позивачем акт обстеження не містить таких даних.

Інших доказів, що могли б ідентифікувати земельну ділянку, яку за твердженням позивача, займає відповідач, позивачем: Івано-Франківською міською радою не надано.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка по вул. Тичини , 52 "а" (поруч будинку на вул. Довга, 47) з 01.07.2016 по 31.12.2018 не була сформованою, а отже не була та і до цього часу не є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю. Саме лише посилання позивача на те, що відповідач є власником нерухомого майна - приміщення центру сервісного обслуговування Електронсервіс , а отже фактичним користувачем земельної ділянки, без зазначення її площі, меж, кадастрового номеру, її нормативно - грошової оцінки не може бути підставою для висновку про те, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати саме у розмірі визначеному позивачем - 57 362,06грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.09.2019 у справі № 922/2927/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи все вищевказане в сукупності, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ч. 13 ст.8, ст.ст. 12, 86, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2019 року у справі № 909/948/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя О.С.Скрипчук