Рішення

від 20.02.2020 по справі 902/971/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2020 р. Cправа № 902/971/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А. ,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача - Сковоронського І.В.,

присутньої - Книжник О.О.,

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Приватного підприємства "АДІС" (вул. Чехова, буд. 29, к. 308, м. Вінниця, 21034)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОІЛ ГРУПП" (вул. Пирогова, буд. 47-А, офіс 307, м. Вінниця, 21009)

про стягнення 240414,26 грн заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Приватним підприємством "АДІС" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОІЛ ГРУПП" про стягнення 240414,26 грн заборгованості.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОІЛ ГРУПП" договір купівлі-продажу №721-18/33 від 05.03.2019, відповідно до умов якого позивач ("Постачальник") передав відповідачу ("Покупець") товар (нафтопродукти), за який останній розрахувався частково.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов вказаного договору в частині повної оплати за переданий товар, позивачем заявлено до стягнення 240414,26 грн заборгованості, з яких: 192515,40 грн - основного боргу; 9625,77 грн штрафу; 33504,87 грн - пені; 1347,60 грн - інфляційних втрат та 3420,62 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 22.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/971/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.12.2019.

У судове засідання 12.12.2019 з`явився представник позивача, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією.

За результатами проведеного судового засідання 12.12.2019, з огляду на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження правової позиції відповідача у даному спорі, суд у протокольній формі ухвалив відкласти підготовче засідання до 16.01.2020.

Ухвалою суду від 14.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів з власної ініціативи суду у відповідності до вимог ч.3 ст.177 ГПК України.

За результатами проведеного судового засідання 16.01.2020 за участю представника позивача суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.02.2020, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Разом з тим ухвалою суду від 04.02.2020 учасників справи повідомлено про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 20.02.2020, у зв`язку з перебуванням судді Тварковського А.А. 13.02.2020 у відпустці.

20.02.2020 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про відшкодування судових витрат у справі із додатком детального опису робіт (наданих послуг) позивачу за договором про надання правової допомоги та доказів сплати позивачем таких послуг.

У судове засідання 20.02.2020 з`явився представник позивача та присутня Книжник О.О., відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив. При цьому адресована відповідачу як за юридичною адресою, так і за вказаною у позовній заяві поштовою адресою ухвала про відкриття провадження у справі повернута на адресу суду із відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання", ряд інших ухвал, адресованих відповідачу, також повернуто на адресу суду без вручення.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок вручення поштових відправлень врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (Правила).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Із вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку слідує, що невручення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України. При цьому неотримання відповідачем ухвали суду є наслідком його бездіяльності, оскільки відповідне направлення здійснювалося на офіційну адресу його місцезнаходження згідно з відомостями, що містяться в ЄДРЮОФОП.

Разом з цим про призначене на 20.02.2020 судове засідання для слухання справи по суті було повідомлено засновника відповідача за номером телефону, який міститься у загальному доступі при формуванні безкоштовного запиту інформації з ЄДРЮОФОП на сайті Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/, що підтверджується телефонограмою від 05.02.2010, яка наявна у матеріалах справи.

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/971/19 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Разом з тим відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло .

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві, окрім того, просив стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, в т.ч. й на професійну правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

05.03.2019 між Приватним підприємством "АДІС" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОІЛ ГРУПП" (Покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №721-18/33 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар) у відповідності з умовами, визначеними цим Договором або Додатками до нього, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.2.1. Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість партії Товару узгоджується Сторонами у кожному випадку окремо при поставці партії Товару та визначається у рахунках-фактурах (видаткових накладних) або Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору оплата Товару за цим Договором проводиться Покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, 100% попередня оплата та/або протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару. Момент поставки Товару (п. 3.3 даного Договору) є перехід права власності Товару Покупцю.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скраплення печатками сторін, та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п.8.1. Договору).

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи 06.03.19 Приватним підприємством "АДІС" виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000174 для проведення попередньої (100%) оплати Товару (15 400 л. дизельного пального ДТ-3-К5 сорту F) на суму 348 040,00 грн., в т. ч. ПДВ.

Вказаний рахунок оплачено відповідачем двома платежами: 12.03.2019 на суму 69 608,00 грн та 13.03.19 на суму 278 432,00 грн, що підтверджується банківськими звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача.

За період з 12.03.2019 по 29.03.2019 включно позивач передав відповідачу Товар (дизельне пальне ДТ-3-К5, сорт F, код УКТ ЗЕД 2710.19.43.00), загальною вартістю 540555,4 грн, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000346 від 12.03.2019, №РН-0000368 від 15.03.2012; №РН-0000371 від 15.03.2019; №РН-0000390 від 20.03.2019; №РН-0000446 від 27.03.2019; №РН-0000446 від 27.03.2019; №РН-0000447 від 27.03.2019; №РН-0000453 від 28.03.2019 та №РН-0000456 від 29.03.2019 та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 17-24, т.1).

Операції за вказаними накладними, зокрема, відображено позивачем у податковому обліку шляхом реєстрації відповідних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 25-30, т.1).

Як стверджує позивач, переданий Товар згідно з видатковими накладними: №РН-0000346 від 12.03.2019, №РН-0000368 від 15.03.2019, №РН-0000371 від 15.03.2019, №РН-0000390 від 20.03.2019 та №РН-0000446 від 27.03.2019 загальною договірною вартістю 348 040 грн було оплачено відповідачем на умовах 100% попередньої оплати.

Решту поставленого Товару згідно з видатковими накладними: №РН-0000446 від 27.03.2019, №РН-0000447 від 27.03.2019, №РН-0000453 від 28.03.2019 та №РН-0000456 від 29.03.2019 загальною договірною вартістю 192515,4 грн відповідачем не сплачено, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення основний борг у вказаній сумі.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару загальною вартістю 192515,4 грн, отже, заявлена позовна вимога в частині стягнення основного боргу у вказаній сумі підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення: 9625,77 грн - штрафу та 33504,87 грн - пені, 1347,6 грн - інфляційних втрат та 3420,62 грн - 3% річних.

Розглядаючи позов в решті позовних вимог, суд враховує таке.

Згідно із ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, згідно з п.6.2. Договору сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасної оплати за Товар у вказаний термін Покупець виплачує Постачальнику штрафні санкції в розмірі 5% від суми неоплаченого Товару. Крім штрафних санкцій Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просрочки оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача в частині заявленої до стягнення суми штрафу, суд дійшов висновку що таке нарахування є арифметично правильним. Окрім того, перевіркою правильності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" помилок також не виявлено, що свідчить про обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

Разом з тим факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, розглянувши заяву позивача б/н від 16.01.2020 про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат, суд дійшов висновку про її задоволення.

Так, витрати зі сплати судового збору в сумі 3606,21 грн покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи, що при зверненні із позовною заявою позивачем надмірно сплачено 0,01 грн судового збору.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн, суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 18.02.2019 між позивачем (за договором - "Клієнт") та адвокатським бюро "Максимчук та партнери" (за договором - "Адвокатське бюро") укладено Договір № 03-02/2019 про надання правової допомоги (далі - "Договір").

Згідно із п. 1.1. Договору Адвокатське бюро зобов`язалося надавати Клієнту правову допомогу (послуги адвоката) зі всіх видів адвокатської діяльності. При цьому Клієнт надає Адвокатському бюро повний обсяг процесуальних прав, наданих йому Законом без будь-яких обмежень (п.1.2 Договору).

Надання Адвокатським бюро позивачу юридичних послуг на суму 7000 грн детальним описом робіт (наданих послуг) від 16.01.2020, відповідно до якого на надання професійної правничої допомоги позивачу у справі №902/971/19 згідно з переліком Адвокатським бюро витрачено всього 14 год з розрахунку вартості послуг за 1год. в сумі 500 грн.

Факт проведення позивачем розрахунку за надані послуги підтверджується платіжним дорученням № 730 від 14.01.2020 на суму 7000 грн.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З огляду викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в сумі заявленій позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ОІЛ ГРУПП" (вул. Пирогова, буд. 47-А, офіс 307, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 42547621) на користь Приватного підприємства "АДІС" (вул. Чехова, буд. 29, к. 308, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 31576283) 192515,4 грн - основного боргу, 9625,77 грн - штрафу, 33504,87 грн - пені, 1347,6 грн - інфляційних втрат, 3420,62 грн - 3% річних, 7000 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 3606,21 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 лютого 2020 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Чехова, буд. 29, к. 308, м. Вінниця, 21034;

3, 4 - відповідачу - вул. Пирогова, буд. 47-А, офіс 307, м. Вінниця, 21009; вул. Келецька, буд. 57, м. Вінниця, 21009.