Рішення

від 18.02.2020 по справі 905/2347/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.2020 Справа №905/2347/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м.Київ, код ЄДРПОУ 14360570,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю НАЙС К.ЛТД , м.Маріуполь, Донецька область, код ЄДРПОУ 22038776,

про стягнення 42277,08 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №б/н від 11.11.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю НАЙС К.ЛТД , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення боргу на підставі договору №б/н від 17.12.2013 у загальній сумі 42277,08 грн., у тому числі: заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 15898,52 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 24758,56 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1620,00 грн.

До позовної заяви додано клопотання №б/н від 11.11.2019 про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2347/19 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 21.12.2019 прийнято позовну заяву №б/н від 11.11.2019 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2347/19; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 20.01.2020; встановлено строк позивачу для надання: відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив до 20.01.2020; встановлено строк відповідачу для надання: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 13.01.2020, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання.

В подальшому згідно приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалось перерва з 20.01.2020 по 18.02.2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором б/н від 07.12.2013, внаслідок чого останній на поточному рахунку станом на 16.10.2019 має заборгованість 57604,71грн., яка складається з 10000,00грн. заборгованість за кредитом, 19593,58грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2250,00грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом та 25761,13грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, з яких, згідно рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2015 у справі №908/898/15-г, стягнуто 10000,00грн. заборгованості за кредитом, 3695,06грн. заборгованості по процентам, 630,00грн. комісії за користування кредитом та 1002,57грн. пені.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав акт звірки, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 17.12.2013, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - Товариство з обмеженою відповідальністю НАЙС К.ЛТД , станом на 16.10.2019, а також у копіях: рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/898/15-г від 18.03.2015, заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг №б/н від 17.12.2013, витяг з Умов та правил надання банківських послуг , довідку про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/191111075420 від 11.11.2019, банківську виписку з 23.12.2013 по 04.05.2014, банківські виписки з 05.05.2014 по 11.11.2019.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 527, 530, 598-601, 604-611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України.

Відповідачем відзив суду не представлено.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості учасникам процесу для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв`язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, як і для оголошення перерви у справі, та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, а також ухвалою суду, не подав відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.9 ст.165 вказаного нормативно-правового акту.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно з ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.03.2015 по справі №908/898/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю НАЙС К.ЛТД задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Найс К.ЛТД (87513, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Карпинського, буд.56, кв.1, код ЄДРПОУ 22038776) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) 10000грн. заборгованості по кредиту, 3695,06грн. заборгованості по процентам, 630грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1002,57грн. пені, 1827грн. судового збору.

Так, вказаним судовим рішенням встановлено, що на виконання умов договору б/н від 17.12.2013 Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , м.Київ, надав Товариству з обмеженою відповідальністю НАЙС К.ЛТД , м.Маріуполь Донецької області, кредитний ліміт у сумі 10000грн., останнім у встановлені строки зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконано.

Ухвалене у справі №908/898/15-г рішення Господарського суду Запорізької області від 18.03.2015 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом у даній справі станом на 16.10.2019 вбачається, що загальний розмір заборгованості по процентам за користування кредитом вказано 19 593,58грн., за вирахуванням вже стягнутої заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 17.12.2013 по 26.02.2015 у справі №908/898/15-г в сумі 3695,06грн. заборгованість у даній справі зазначена позивачем в розмірі 15898,52грн.

Розмір заборгованості по комісії станом на 16.10.2019 вказано 2250,00грн., за вирахуванням вже стягнутої заборгованості по комісії за період з 17.12.2013 по 26.02.2015 у справі №908/898/15-г в сумі 630,00грн. заборгованість у даній справі зазначена позивачем в розмірі 1620,00грн.

Розмір заборгованості по пені станом на 16.10.2019 вказано 25761,13грн., за вирахуванням вже стягнутої пені за період з 17.12.2013 по 26.02.2015 у справі №908/898/15-г в сумі 1002,57грн. заборгованість пені у даній справі зазначена позивачем в розмірі 24758,56грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 цього Кодексу, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

17.12.2013 відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів банку , що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Відповідно до умов договору, клієнту встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).

Однак, наявність судового рішення у №908/898/15-г про задоволення вимог кредитора щодо стягнення основної заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії, а також пені, яке боржник не виконав, не може бути підставою для продовження нарахування процентів, комісії та пені на основну заборгованість за кредитним договором після ухвалення судом рішення у справі №908/898/15-г, оскільки позивач звернувшись з позовом до суду у 2015 році реалізував своє право вимоги щодо стягнення усієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, комісії за користування кредитом і пені за порушення умов договору.

Отже, такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку повернення кредитних коштів і порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку проценти від суми кредиту, передбачені частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, у відповідності до договору вже були нараховані позивачем до дня, встановленого кредитором у позовній заяві у справі №908/898/15-г як вимозі про дострокове повернення кредиту і яка була задоволена рішенням Господарського суду Запорізької області області від 18.03.2015 у справі №908/898/15-г.

Суд погоджується, що наявність судового рішення про задоволення його вимог, яким встановлені обставини укладення договору і умов кредитування та яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язання боржника повернути кредитні кошти і проценти за їх користування, що стягнуті за рішенням суду у справі №908/898/15-г, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Однак, суд наголошує, що при зверненні до суду у 2015 році позивачем були змінені предмет та строки виконання зобов`язання, встановлених кредитором, оскільки ним було реалізовано право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення основної заборгованості в повному обсязі, процентів, комісії і пені згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору.

З огляду на зазначене, у даній справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та заборгованості по комісії за користування кредитом.

В частині вимог щодо стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 24758,56 грн. слід зазначити про таке.

Відповідно до ст.ст.611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов`язань у відносинах суб`єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 Цивільного кодексу України, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Як зазначено вище, позивач звертаючись до господарського суду з позовом у 2015 році вже реалізував право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення пені згідно з договором, нарахованої на час звернення до суду.

Поряд з цим, як встановлено судом у справі №908/898/15-г, пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3 - подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Однак, Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053 - р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м.Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079 - р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. №1053 - р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Одночасно, відповідно до ст.1 Закону України Про боротьбу з терроризмом антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014. №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено місто Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Матеріали справи не містять доказів завершення проведення антитерористичної операції.

Окрім того, 30.04.2018 року Указом Президента України Про затвердження рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей , введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей розпочато з 14:00 30.04.2018 року операцію об`єднаних сил.

На час розгляду справи операція об`єднаних сил триває.

Закріплене в ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції право суб`єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст.58 Конституції України приписи ст.2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України Про боротьбу з тероризмом , прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення , Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України , суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування пені у розмірі 24758,56грн., як і підстав для задоволення даних вимог.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

У частинах 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору.

Проте, продовження нарахування позивачем процентів за користування кредитом, комісії і пені відповідно до умов кредитного договору після реалізації свого права звернення до суду про стягнення основної заборгованості і нарахованих на неї процентів, комісії та пені станом на дату звернення до суду і наявності судового рішення про задоволення вимог кредиторів не відповідає таким засадам законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю НАЙС К.ЛТД , м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення боргу на підставі договору б/н від 17.12.2013 у загальній сумі 42277,08 грн., у тому числі: заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 15898,52 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 24758,56 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1620,00 грн., відмовити.

2.В судовому засіданні 18.02.2020 ухвалено рішення (вступна та резолютивна частини рішення).

3.Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

4. Дата складання повного тексту рішення 24.02.2020.

Суддя О.В. Кротінова