Рішення

від 19.12.2019 по справі 910/14606/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2019Справа № 910/14606/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виставковий центр-музей художника Івана Марчука"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про стягнення орендної плати в розмірі 1 531 711,68 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 19.12.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виставковий центр-музей художника Івана Марчука" про стягнення орендної плати в розмірі 1 531 711,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача обов`язку щодо внесення орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 18.02.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/14606/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, підготовче засідання призначено на 13.11.2019 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 підготовче засідання у справі було відкладено на 04.12.2019, запропоновано учасникам процесу подати до суду пояснення, відзив та докази.

14.11.2019 до канцелярії суду надійшли пояснення третьої особи.

У підготовче засідання 04.12.2019 прибули представники позивача та третьої особи та надали пояснення щодо обставин справи. Представник позивача подав клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 13.11.2019.

Відповідач представників у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, ухвали суду не виконав.

Щодо повідомлення відповідача про проведення підготовчого засідання у справі суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статті 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частин 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про проведення підготовчого засідання у справі, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 13.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 10-Б.

Однак, конверт, скерований на адресу відповідача був повернутий до суду відділеннями поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання''.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, з метою повідомлення відповідача про призначення підготовчого засідання у справі 22.11.2019 на офіційній сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено відповідне оголошення.

Отже, судом вчинені необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі.

За наслідками судового засідання 04.12.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні 19.12.2019.

У призначене судове засідання з`явився представник позивача та представник третьої особи, які просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1531/4364 Про передачу земельних ділянок ТОВ Виставковий центр-музей художника Івана Марчука для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального культурного центру Музей художника Івана Марчука на андріївському узвозі на площі Михайлівській, 1 у Шевченківському та Подільському районах м. Києва між Київською міською радою (далі - Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виставковий центр-музей художника Івана Марчука (далі - відповідач, Орендар, Товариство) укладений договір оренди земельної ділянки від 18.02.2010 № 81, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів від 25.02.2010 за № 85-6-00474 (далі - договір).

Предметом та об`єктом Договору відповідно пунктів 1.1., 2.1. є оренда Земельної ділянки, що розташована за адресою: площа Михайлівська, 1 у Подільському районі м. Києва, загальною площею 2 151 кв.м., кадастровий номер 8 000 000 000:85:383:0010 (далі - Земельна ділянка).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) процентів від її нормативно грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що згідно з витягом з технічної документації № Ю-28133/2010 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 28.01.2010 року № 26 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 2 076 289 (два мільйони сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 63 коп.

Відповідно до пункту 4.6. Договору зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводитися без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Порядком визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, який затверджений додатком 5 до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення встановлено формулу, згідно з якою розраховується нормативна грошова оцінка окремої земельної ділянки, зокрема:

Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі.

де:

Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:

Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони:

Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

З 01.07.2015 по 31.12.2016 нормативна грошова оцінка земель м. Києва розраховувалась відповідно до показників, затверджених рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), який затверджено спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку віднесення земель до категорії за функціональним використанням провадилося згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату від 05.11.1998 та зареєстрованої в Мін`юсті 14.12.1998 за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності.

З 01.01.2017 нормативна грошова оцінка земель м. Києва розраховується відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777.

Крім того, рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 №217/217 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва внесені зміни до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23, а саме встановлено мінімальні значення локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко- планувальної зони, які застосовуються при розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Щорічна індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок передбачена статтею 289 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене, Відповідач згідно з умовами Договору мав сплатити на користь орендодавця оренду плату у розмірі за 2016 рік - 106 200,69 грн, за 2017 рік - 407 044,92 грн, за 2018 рік - 500 721,01 грн, за 2019 рік - 220 807,93 грн, у загальному розмірі 1 234 774,55 грн.

Пунктом 4.7. Договору визначено, що орендна плата вноситься Відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 4.11. Договору передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати здійснює районний податковий орган за місце розташуванням Земельної ділянки.

За інформацією, наданою листом Головного управління ДФС у м. Києві від 08.05.2019 № 11947/9/26-15-12-04-16, Відповідачем за період з 2016 по 2019 рік сплачено орендну плату за ділянку у сумі 9 700,00 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини. Київська міська рада (далі - Рада) звернулась із даним позовом до суду в межах якого просить стягнути заборгованість з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 1 225 074,55 грн, а також три проценти річних у розмірі 64 835,13 грн та 241 802,02 інфляційних втрат за період з 31.08.2016 по 04.07.2019.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, крім того, у відповідності до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту в частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно із статтею 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі зазначених обставин, враховуючи істотні умови Договору, а також той факт, що Орендарем лише частково сплачено орендну плату, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 1 225 074,55 грн з відповідача на користь Ради. Доказів на спростування встановлених вище обставин відповідачем до суду на надано.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з Орендаря 64 835,13 грн трьох процентів річних та інфляційних втрат у розмірі 241 802,02 грн за неналежне виконання зобов`язання за договором, та дійшов висновку про те, що Рада вірно визначила періоди нарахування та базу нарахування вказаних компенсаційних втрат, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Ради підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виставковий центр-музей художника Івана Марчука" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві про стягнення орендної плати в розмірі 1 531 711,68 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виставковий центр-музей художника Івана Марчука" (04073, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 10-Б; ідентифікаційний код 33403875) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) 1 225 074,55 грн (один мільйон двісті двадцять п`ять тисяч сімдесят чотири гривні 55 копійок) основного боргу, три проценти річних у розмірі 64 835,13 грн (шістдесят чотири тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень 13 копійок), 241 802,02 грн (двісті сорок одну тисячу вісімсот дві гривні 02 копійки) інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 22 975,67 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 67 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.02.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ