Постанова

від 09.08.2007 по справі 5/671-28/105 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/671-28/105 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

09.08.07                                                                                           Справа№ 5/671-28/105 А

10 год 05 хв     

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Брюховицький ДОК”, смт. Брюховичі Львівської області

до відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському  районі м. Львова, м. Львів

про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ  у Шевченківському  районі м. Львова  від 23.05.2006 року: №0000041930/0-12386; №0000031930/0-12385; №0000071930/0-12389; №0000061930/0-12388; №0000021930/0-12384; №0000091930/0-12391,  №0000081930/0-12390 та від 17.01.2007 року №0000011930/3/853.

Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

                                                                                                      м. Львів,  вул.Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Гордієнко О.Ю. - представник  

Від відповідача: Мельничук В.А. - головний державний податковий інспектор, Гав”як І.О. - начальник управління    

          Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством „Брюховицький ДОК” до Державної податкової інспекції у Шевченківському  районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ  у Шевченківському  районі м. Львова  від 23.05.2006 року: №0000051930/0-12387; №0000041930/0-12386; №0000071930/0-12389; №0000061930/0-12388; №0000011930/0-12383; №0000021930/0-12384; №0000081930/0-12390.

          Позивачем подано письмове уточнення позовних вимог, яким він просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ  у Шевченківському  районі м. Львова  від 23.05.2006 року: №0000041930/0-12386; №0000031930/0-12385; №0000071930/0-12389; №0000061930/0-12388; №0000021930/0-12384; №0000091930/0-12391,  №0000081930/0-12390 та від 17.01.2007 року №0000011930/3/853.

           Хід розгляду справи викладений у відповідних ухвалах суду.  

          В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві (з урахуванням уточнених позовних вимог), просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському  районі м. Львова  від 23.05.2006 року: №0000041930/0-12386; №0000031930/0-12385; №0000071930/0-12389; №0000061930/0-12388; №0000021930/0-12384; №0000091930/0-12391,  №0000081930/0-12390 та від 17.01.2007 року №0000011930/3/853. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за  період, за який  позивачем було допущено прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов”язань, податковим органом вже були застосовані штрафні (фінансові) санкції по ПДВ. Позивач зазначає, що останній раз ним допущено таке прострочення  ще  у 2002 році, однак податковим органом з цього часу  неодноразово виносились податкові повідомлення-рішення, а тому повторне застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за затримку  граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов”язань  по ПДВ  суперечить  п.п 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України  „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), а саме, на думку позивача податковим органом пропущено термін 1095 днів для визначення позивачу зобов'язань зі сплати штрафних санкцій. Також зазначає, що суми, які сплачувалися позивачем, безпідставно зараховувалися податковим органом в погашення податкового боргу позивача за попередні періоди. Окрім цього, зазначає, що на підставі п.18.1 ст.18 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ з податковим органом було укладено договір про розстрочення податкового боргу № 9 від 07.06.2001 року, і позивач вважає, що до правовідносин, які регулюються договором, не застосовується відповідальність, передбачена п.п.17.1.7 ст.17 зазначеного Закону. Податковим органом неправомірно нараховано штрафні санкції за порушення строків сплати розстрочених сум податкового боргу.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що суми, які сплачувалися позивачем, правомірно спрямовувалися податковим органом на погашення податкового боргу позивача за попередні періоди. Безпідставним вважає твердження позивача, що відповідачем пропущено  термін давності 1095 днів. Так, відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Відповідно п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Таким чином, штрафні (фінансові) санкції згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ  не є податковим зобов”язанням, тому до них не застосовується термін 1095 днів, визначений у п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 зазначеного Закону. Відповідно податковим органом правомірно застосовано до  підприємства штрафні (фінансові) санкції, оскільки позивачем неодноразово допускались прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов”язань по ПДВ.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, платіжні доручення, рішення,  податкові декларації з ПДВ,  договір, облікові картки платника податків та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          В судовому засіданні 09.08.2007 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і  резолютивну частину постанови, повний текст постанови складено 15.08.2007 року.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          Працівниками ДПІ у Шевченківському  районі м. Львова було проведено перевірку ВАТ „Брюховицький ДОК” на предмет своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

          За результатами перевірки складено Акт перевірки №1/19-0 від 26.05.2006 року, яким встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем ПДВ по граничних термінах сплати з 30.01.2002 року по 01.07.2002 року.

          За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було прийнято і направлено ВАТ „Брюховицький ДОК”  податкові повідомлення-рішення:

          -  №0000041930/0-12386 від 23.05.2006 року, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 188 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 706 грн 14 коп ВАТ „Брюховицький ДОК”  зобов'язане сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 353 грн 07 коп за платежем: податок на додану вартість;  

          - №0000031930/0-12385 від 23.05.2006 року, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 80 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 1984 грн 86 коп ВАТ „Брюховицький ДОК”  зобов'язане сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 396 грн 97 коп за платежем: податок на додану вартість;

           - №0000071930/0-12389 від 23.05.2006 року, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 98 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 1307 грн 00 коп ВАТ „Брюховицький ДОК”  зобов'язане сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 653 грн 50 коп за платежем: податок на додану вартість;

            - №0000061930/0-12388 від 23.05.2006 року, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 127 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 2389 грн 00 коп ВАТ „Брюховицький ДОК”  зобов'язане сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 1194 грн 50 коп за платежем: податок на додану вартість;

             - №0000021930/0-12384 від 23.05.2006 року, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 68 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 3211 грн 86 коп ВАТ „Брюховицький ДОК”  зобов'язане сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 642 грн 37 коп за платежем: податок на додану вартість;

           - №0000091930/0-12391 від 23.05.2006 року, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 94 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 1564 грн 14 коп ВАТ „Брюховицький ДОК”  зобов'язане сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 782 грн 07 коп за платежем: податок на додану вартість;

           - №0000081930/0-12390  від 23.05.2006 року, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 103 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 938 грн 14 коп ВАТ „Брюховицький ДОК”  зобов'язане сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 469 грн 07 коп за платежем: податок на додану вартість.

          В результаті адміністративного оскарження Рішенням про результати розгляду повторних скарг ДПІ у м. Львові  від 11.10.2006 року №17094/25-0 вищезазначені спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.  

          Рішенням про результати розгляду повторних скарг ДПА у Львівській області  від 19.12.2006 року №20995/10/25-005/1256 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0000081930/0-12390  від 23.05.2006 року скасовано в частині  96,5 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій  за порушення  граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов”язання із податку на додану вартість по граничному строку сплати  30.05.2002 року, решту  спірних податкових повідомлень-рішень залишено  без змін, а повторну скаргу  ВАТ „Брюховицький ДОК” – без задоволення.

          Окрім цього, вищезазначеним Рішенням про результати розгляду повторних скарг від 19.12.2006 року №20995/10/25-005/1256 ДПА у Львівській області застосовує штрафну санкцію в сумі 38,60 грн(20 %) за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, сплаченого із затримкою від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати по терміну сплати 30.05.2002 року, на підставі чого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення –рішення від 17.01.2007 року №0000011930/3/853, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 68 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 193 грн 00 коп ВАТ „Брюховицький ДОК”  зобов'язане сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 38 грн 60 коп за платежем: податок на додану вартість.

             При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

          Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ „Брюховицький ДОК” допускалось прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов”язань по ПДВ по граничних термінах сплати починаючи з 30.01.2002 року по 01.07.2002 року.

          Зазначені суми податкових зобов'язань були самостійно узгоджені позивачем в порядку п.5.1. ст.5 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2181-ІІІ) шляхом подання до податкового органу податкових декларації по ПДВ від 21.01.2002 року, від 19.03.2002 року, від 19.04.2002 року, від 20.05.2002 року та  від 20.06.2002 року.  

          Окрім цього, позивачем було допущено прострочку сплати чергових сум в розмірі 193 грн по договору про розстрочення податкового боргу № 9 від 07.06.2001 року(по граничному строку сплати 20.02.2002 року та 30.05.2002 року).

          На підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181-ІІІ податковим органом було застосовано до позивача штрафні санкції(в розмірі 10,20 чи 50 відсотків, в залежності від строку затримки та відповідно до загального строку затримки).

          Періоди прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, кількість протермінованих днів, розмір та суми штрафів відображено в розрахунку, наведеному в Акті перевірки №1/19-0 від 26.05.2006 року та додатку № 2 до акту перевірки.

          Суд не погоджується із твердженням позивача про те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції були застосовані до нього повторно. Дане твердження позивача не обґрунтовано жодним доказом, а з долученого до матеріалів справи самим-же позивачем розрахунку штрафних санкцій по ПДВ по податкових повідомленнях-рішеннях, які були предметом судового спору у справі № 5/93-19/28, вбачається, що штрафні санкції нараховувалися по граничних термінах сплати починаючи з 30.04.2001 року по 30.01.2002 року(тобто за більш ранній період).

          Безпідставним є твердження позивача про пропуск податковим органом строків давності 1095 днів. Відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону № 2181-ІІІ  податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Відповідно п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Таким чином, штрафні (фінансові) санкції згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181-ІІІ  не є податковим зобов”язанням, тому до них не застосовується термін 1095 днів, визначений у п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 зазначеного Закону. В даному випадку податковими зобов'язаннями є суми ПДВ, самостійно визначені позивачем в податкових деклараціях по ПДВ, а суми штрафів, які застосовані спірними податковими повідомленнями-рішеннями, є сумами штрафів за несвоєчасну сплату самостійно визначених платником сум податкових зобов'язань. Штрафна санкція не входить до складу податкового зобов”язання, так як є наслідком  його  несвоєчасної сплати, а тому безпідставно робити висновок про  застосування до штрафної (фінансової) санкції терміну позовної давності  1095 днів.

          Водночас суд погоджується із твердженням позивача про неправомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за порушення строків сплати розстрочених сум податкового боргу. Так, судом встановлено, що на підставі п.18.1 ст.18 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було прийнято Рішення № 9 від 07.06.2001 року про розстрочення податкового боргу, а також укладено з позивачем Договір про розстрочення податкового боргу № 9 від 07.06.2001 року, згідно якого, зокрема, передбачено розстрочення сплати суми податкового боргу по ПДВ та сплата її рівними частинами по 193 грн(зокрема, у 2002 році передбачено сплату по 193 грн по строках 20.02.2002 року, 20.05.2002 року, 20.08.2002 року,20.11.2002 року). Тобто конкретний термін сплати розстроченого податкового зобов'язання було передбачено не Законом  № 2181-ІІІ, а договором про розстрочення, тому при порушенні термінів сплати розстрочених сум податкового боргу на підставі ст.18 зазначеного Закону не передбачається нарахування штрафів, визначених у п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону. 01.08.2002 року відповідач виніс Рішення  №12566/24-0 про скасування  рішення про надання розстрочки та дострокове розірвання договору про розстрочення податкових зобов'язань. Відповідно до п.п.18.1.2 п.18.1 ст.18 Закону № 2181-ІІІ з дня дострокового розірвання договору платник зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, суму нарахованих на нього процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму. Із цим погоджується і ДПА України у своєму листі від 17.05.2005 року № 9552/7/23-1117.

          Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у м. Львові своїм Рішенням про результати розгляду повторних скарг від 11.10.2006 року №17094/25-0 скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 23.05.2006 року  №0000011930/0-12383 в сумі 38,60 грн та №0000051930/0-12387 в сумі 96,50 грн, якими було застосовано штрафні санкції по розстроченій сумі 193 грн по граничному строку сплати 20.02.2002 року та 30.05.2002 року(ці повідомлення-рішення були зазначені у позовній заяві при поданні позивачем даного позову, але після письмового уточнення позовних вимог позивач вже їх не оскаржує). Водночас ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було прийнято податкове повідомлення –рішення від 17.01.2007 року №0000011930/3/853, яким застосовано штрафну санкцію сумі 38 грн 60 коп по граничному строку сплати розстроченої суми 193 грн 30.05.2002 року.

          Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 17.01.2007 року №0000011930/3/853 про застосування штрафу 38 грн 60 коп.

          Суд також погоджується із твердженням позивача про те, що у 2002 році податковий орган не вправі був зараховувати платежі, якими позивач сплачував поточні податкові зобов'язання по ПДВ, в погашення податкового боргу позивача по ПДВ за попередні періоди. Правило пункту 7.7. ст.7 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ щодо погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку черговості його виникнення було введено законодавцем шляхом внесення змін в цей пункт Законом України від 20.02.3003 року № 550-IV, який набрав чинності з 26.03.2003 року. До цього пріоритетність погашення податкового боргу порівняно із сплатою податкових зобов'язань не було закріплено в законодавчому порядку. На зазначену обставину вказує і Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 27.03.2007 року № 5/93-19/28 по справі за спором між тими-ж сторонами, що є сторонами даного спору(копія ухвали в матеріалах справи).

          Як вбачається із матеріалів справи(облікової картки позивача по ПДВ за 2002 рік, платіжних доручень позивача на сплату сум податкових зобов'язань по ПДВ в 2002 році), податковий орган в окремих випадках безпідставно зараховував суми платежів, якими позивач сплачував поточні податкові зобов'язання по ПДВ, в погашення податкового боргу позивача по ПДВ за попередні періоди (тобто не у відповідності із рядком «призначення платежу»платіжних доручень). Це в окремих випадках призвело до безпідставного завищення термінів затримки граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, і, як наслідок, до завищення розміру застосованих штрафних санкцій.

          Так, згідно податкового повідомлення-рішення №0000061930/0-12388 від 23.05.2006 року було застосовано штраф у розмірі 50 % в сумі 1194 грн 50 коп за затримку на 127 календарних днів(з 01.04.02 року по 06.08.2002 року) граничного строку сплати суми 2389 грн 00 коп (по декларації № 1058999 від  19.03.2002 року за лютий 2002 року на суму 2389 грн). Однак, позивач суму 2389 грн сплатив згідно платіжного доручення № 44 від 04 квітня 2002 року із призначенням платежу «ПДВ за лютий 2002 року», тобто фактично затримка сплати мала місце з 01.04.02 року по 04.04.02 року(строк затримки до 30 днів), отже сума штрафу відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ повинна складати:   2389 грн 00 коп * 10% = 238 грн 90 коп, решта суми штрафу нарахована безпідставно в сумі 955 грн 60 коп(1194 грн 50 коп мінус 238 грн 90 коп).

          Тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова  №0000061930/0-12388 від 23.05.2006 року суд визнає недійсним в частині застосування штрафу в сумі 955 грн 60 коп, в решті суми штрафу 238 грн 90 коп в задоволенні позовної вимоги відмовляє.

          Також, згідно податкового повідомлення-рішення № 0000021930/0-12384 від 23.05.2006 року було застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 642 грн 37 коп за затримку на 68 календарних днів(з 30.05.02 року по 06.08.02 року) граничного строку сплати суми 3211 грн 86 коп (по декларації № 1131854 від 20.05.2002 року за квітень 2002 року на суму 4150 грн). Однак, позивач згідно платіжного доручення № 69 від 20 травня 2002 року із призначенням платежу «ПДВ за квітень 2002 року»сплатив суму 2100 грн(достроково, до настання граничного строку сплати ПДВ за квітень 02 року –30.05.02 року), тобто несвоєчасно сплачена суму(строк затримки від 31 до 90 календарних днів) складає не 3211 грн 86 коп, а 1 111 грн 86 коп(3211 грн 86 коп мінус 2100 грн). Отже, сума штрафу відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ повинна складати:  1 111 грн 86 коп * 20%  = 222 грн 37 коп, решта суми штрафу нарахована безпідставно в сумі 420 грн 00 коп (642 грн 37 коп мінус 222 грн 37 коп).

          Тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова  № 0000021930/0-12384 від 23.05.2006 року суд визнає недійсним в частині застосування штрафу в сумі 420 грн 00 коп, в решті суми штрафу 222 грн 37 коп в задоволенні позовної вимоги відмовляє.

          Щодо податкового повідомлення-рішення №0000081930/0-12390  від 23.05.2006 року, згідно якого було застосовано штраф 469 грн 07 коп за затримку сплати решти суми 938 грн 14 коп по декларації № 1131854 від 20.05.2002 року за квітень 2002 року, то в задоволенні позовної вимоги  про визнання недійсним цього податкового повідомлення-рішення суд відмовляє виходячи із наступного. Як вбачається із матеріалів справи, Рішенням про результати розгляду повторних скарг ДПА у Львівській області  від 19.12.2006 року №20995/10/25-005/1256 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0000081930/0-12390  від 23.05.2006 року було скасовано в частині  96,5 грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій  за порушення  граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов”язання із податку на додану вартість по граничному строку сплати  30.05.2002 року. Таким чином, в силу приписів пункту  6.5. ст.6 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, абзацу 5 пункту 9 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого Наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29(в редакції Наказу ДПА України від 02.03.2001 року № 82), зареєстровано в Мін'юсті України 18.12.1996 року за № 723/1748, із змінами та доповненнями, підпункту а) частини 2 пункту 5.3 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування  штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253 (зареєстровано в Мін'юсті України 06.07.2001 року за № 567/5758), із змінами і доповненнями,  податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0000081930/0-12390  від 23.05.2006 року вважається відкликаним з дня отримання платником податків нового податкового повідомлення. Таке нове податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 17.01.2007 року № 0000081930/3 -851 на нову суму штрафу 372 грн 57 коп  (469 грн 07 коп мінус 96,5 грн) було платником отримане (копія долучена позивачем з уточенням позовних вимог  і наявна в матеріалах справи, однак позовна вимога про визнання його недійсним позивачем не заявлялася).

          Отже, податкове повідомлення-рішення   ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0000081930/0-12390  від 23.05.2006 року є відкликаним до моменту звернення позивачем з позовом до суду, тому воно не порушує права позивача, так як не створює з моменту його відкликання жодних юридичних обов'язків для позивача, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання його недійсним суд відмовляє.

          Також, згідно податкового повідомлення-рішення №0000031930/0-12385 від 23.05.2006 року за затримку на 80 календарних днів граничного строку сплати суми 1984 грн 86 коп(що включає в себе 461,86 грн - затримка з 01.07.02 року по 10.09.02 року, та 1523 грн- затримка з 01.07.02 року по 19.09.02 року) було застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 396 грн 97 коп(що включає в себе 92,37 грн –20% від 461,86 грн, та  304,60 грн –20% від 1523 грн), та згідно податкового повідомлення-рішення №0000091930/0-12391 від 23.05.2006 року за затримку на 94 календарних днів( з 01.07.02 року по 03.10.02 року) граничного строку сплати суми 1564 грн 14 коп було застосовано штраф у розмірі 50 % в сумі 782 грн 07 коп. Ці два податкові повідомлення –рішення стосуються затримки платежу по декларації № 1144179 від 20.06.2002 року за травень 2002 року на суму 3549 грн(граничний строк сплати 01.07.2002 року). Однак, позивач згідно платіжного доручення № 110 від 10 липня 2002 року із призначенням платежу «ПДВ за травень  2002 року»сплатив суму 3300 грн, тобто несвоєчасно сплачена сума  повинна складати 249 грн(3549 грн мінус 3300 грн), і фактично затримка сплати мала місце з 01.07.02 року по 10.07.02 року(строк затримки до 30 днів). Отже, сума штрафу відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ повинна складати:  249 грн * 10% = 24 грн 90 коп. Решта суми штрафу нарахована безпідставно:   в сумі 372 грн 07 коп (396 грн 97 коп мінус  24 грн 90 коп) згідно податкового повідомлення-рішення №0000031930/0-12385 від 23.05.2006 року; та повністю безпідставно в сумі 782 грн 07 коп згідно податкового повідомлення-рішення №0000091930/0-12391 від 23.05.2006 року.

          Тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова  №0000031930/0-12385 від 23.05.2006 року суд визнає недійсним в частині застосування штрафу в сумі 372 грн 07 коп, в решті суми штрафу 24 грн 90 коп в задоволенні позовної вимоги відмовляє. Також суд визнає недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №0000091930/0-12391 від 23.05.2006 року про застосування штрафу 782 грн 07 коп.   

          Щодо податкового повідомлення-рішення №0000041930/0-12386 від 23.05.2006 року, яким застосовано штраф за затримку граничного строку сплати по декларації № 1002351 від 21.01.2002 року за грудень 2001 року(граничний строк сплати 30.01.02 року), та податкового повідомлення-рішення №0000071930/0-12389 від 23.05.2006 року, яким застосовано штраф за затримку граничного строку сплати по декларації № 1105517 від 19.04.2002 року за березень 2002 року(граничний строк сплати 30.04.2002 року), то серед представлених позивачем суду платіжних доручень відсутні платіжні доручення з призначенням платежу по сплаті ПДВ за грудень 2001 року чи березень 2002 року, які б підтверджували сплату податкових зобов'язань за ці податкові періоди раніше, аніж було здійснене погашення податкового боргу податковим органом. Копії платіжних доручень про сплату податкових зобов'язань витребовувалися судом в позивача пунктом 4.1 ухвали суду від 14.03.2007 року та пунктом 3.2 ухвали суду від 19.04.2007 року, однак позивач в попередніх судових засіданнях подав суду тільки ті платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи.

          Тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському району м.Львова №0000041930/0-12386 від 23.05.2006 року та №0000071930/0-12389 від 23.05.2006 року.

          Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

          З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме.

          Суд визнає недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова:

-          №0000031930/0-12385 від 23.05.2006 року - в частині застосування штрафу в сумі 372 грн 07 коп;

-          №0000061930/0-12388 від 23.05.2006 року - в частині застосування штрафу в сумі 955 грн 60 коп;

-          № 0000021930/0-12384 від 23.05.2006 року - в частині застосування штрафу в сумі 420 грн 00 коп;

-          №0000091930/0-12391 від 23.05.2006 року про застосування штрафу 782 грн 07 коп;

-          №0000011930/3/853 від 17.01.2007 року про застосування штрафу 38 грн 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

          Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору розподіляються згідно з ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених позовних вимог ( 1 грн 93 коп присуджується позивачу з державного бюджету України, 1 грн 47 коп покладаються на позивача), решта суми судового збору може бути повернута в порядку ч.2 ст.89 КАС України за клопотанням особи, яка його сплатила.

          На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98,158,160,162,163,167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

                                                                    ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити частково.

2.          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова:

-          №0000031930/0-12385 від 23.05.2006 року - в частині застосування штрафу в сумі 372 грн 07 коп;

-          №0000061930/0-12388 від 23.05.2006 року - в частині застосування штрафу в сумі 955 грн 60 коп;

-          № 0000021930/0-12384 від 23.05.2006 року - в частині застосування штрафу в сумі 420 грн 00 коп;

-          №0000091930/0-12391 від 23.05.2006 року про застосування штрафу 782 грн 07 коп;

-          №0000011930/3/853 від 17.01.2007 року про застосування штрафу 38 грн 60 коп.

3.     В задоволенні іншої частини  адміністративного позову відмовити.

4.  Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Брюховицький ДОК”   (79491, Львівська область, Львів, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13833977) 1 грн 93 коп - судового збору.

         Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.               

         Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                    Суддя