Рішення

від 24.02.2020 по справі 372/2374/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2374/19

Провадження № 2-197/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Тиханського О.Б.,

за участю секретаря: Авсюкевич Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представників відповідача Бузиля В.В., Філоненка С.С.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Каштанова 2007 про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з позовною заявою до відповідача з вимогами про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку та моральної шкоди на обґрунтування якої зазначила, що 09.01.2008 між нею та ОСББ Каштанова 2007 було укладено трудовий догорів на виконання обов`язків голови правління за сумісництвом. 0.207.2010 була прийнята на посаду голови правління. 18.03.2019 була звільнена з посади за власним бажанням. На час звільнення позивач мала 48 днів щорічних невикористаних відпусток. 01.04.2019 позивач звернулась з заявою до позивача про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку. Проте, відповідач не здійснив таку виплату. В зв`язку з цим, позивач, уточнивши позов просить стягнути з відповідача компенсацію на 48 днів невикористаної відпустки у розмірі 11818,56 грн., стягнути середній заробіток за час невиплати коштів та моральну шкоду у розмірі 5000 за понесені моральні страждання в зв`язку з порушенням її прав.

Відповідачем надано відзив та письмові пояснення на позовну заяву та зазначено, що трудові відносини між позивачем та відповідачем виникли з 2011 року, трудовий договір від 09.01.2008 не свідчить про трудові відносини оскільки укладений до реєстрації відповідача, крім того, позивач зазначала, що з 2008 року працювала за сумісництвом, проте вказує що робочий день в ОСББ становив 8 годин, що не можливо при сумісництві. Позивач як голова правління вчиняла підробку документів, не вносила всі відомості, зокрема щодо використаних відпусток, отримувала заяві кошти. Всі дні відпустки починаючи з часу трудових відносин з 2011 року позивачем використані, що підтверджується бухгалтерськими документами. Також позивач не сплатила судовий збір при подачі позову, оскільки компенсація за невикористану відпустку не відноситься до заробітної плати. Крім того, позивач пропустила строк звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку та моральної шкоди. В зв`язку з чим, просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, вказали, що трудовий договір від 09.01.2008 є чинним, а від так саме з цього часу виникли між сторонами трудові відносини, позивач не використала всі дні відпустки, а тому просять задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів заперечили проти позову в повному обсязі з підстав викладених в відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву. Додатково зазначили, що позивач використала усі дні відпустки за роботу. Трудові відносини між сторонами виникли з 04.01.2011 року, крім того, позивач незаконно отримала під час виконання трудових обов`язків кошти.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ОСББ Каштанове 2007 зареєстровано 28.01.2008.

09.01.2008 між ОСББ Каштанове 2007 та ОСОБА_1 було укладено безстроковий трудовий договір №1 на посаду голови правління. Тривалість робочого часу з 8.00 до 17.00 год., з п`ятиденним робочим тижнем, з щорічною відпусткою 24 календарних дні.

09.01.2008 ОСББ Каштанове 2007 було видано наказ №1 за яким, на виконання протоколу №2 від 08.01.2008 загальних зборів ОСББ ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків голови правління з 09.01.2008 згідно штатного розкладу.

09.01.2008 ОСББ Каштанове 2007 було видано наказ №1/к за яким, на виконання протоколу №2 від 08.01.2008 загальних зборів ОСББ ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків голови правління з 09.01.2008 згідно штатного розкладу. Вид роботи за сумісництвом.

Відповідно до договорів від 16.06.2008, 01.11.2008, 05.01.2009 ТОВ Трейдом-сервіс та ОСББ Каштанове 2007 в особі голови правління ОСОБА_1. було укладено договори про надання послуг з утримання будинку, комунальних послуг та вивезення побутових відходів.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 02.07.2010 прийнята на посаду голови правління ОСББ Каштанове 2007 , наказ № 9/к- 10 від 02.07.2010. Звільнена за ст.38 КЗпПУ (за власним бажанням) 18.03.20109.

Відповідно до особової картки працівника ОСОБА_1 від призначена на посаду голови правління ОСББ Каштанове 2007 з 09.01.2008 та головного бухгалтера з 01.04.2010.

01.04.2019 ОСОБА_1 звернулась письмово до ОСББ Каштанове 2007 з проханням провести розрахунок.

21.02.2019 ОСОБА_1 , подала до ОСББ Каштанове 2007 заяву про звільнення за власним бажанням з посади голови правління та головного бухгалтера з 18.03.2019.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву було надано копії фотографій щодо відпочинку позивача.

Наказом № 10/к-10 від 03.08.2010 позивачу надано щорічну чергову відпустку терміном 14 календарних дні за період роботи з 09.01.2008 по 08.08.2008 роки.

Наказом № 5/к-13 від 24.05.2013 позивачу надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні за період роботи з 09.08.2009 по 08.08.2010 роки.

Наказом № 16/к-14 від 24.10.2014 позивачу надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні за період роботи з 09.08.2009 по 08.08.2010 роки.

Наказом № 12/к-16 від 31.01.2016 позивачу надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні за період роботи з 09.08.2010 по 08.08.2011 роки.

Наказом № 4/к-18 від 03.12.2018 позивачу надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні за період роботи з 09.08.2011 по 08.08.2012 роки.

Наказом № 1/к-19 від 02.01.2019 позивачу надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні за період роботи з 02.01.2019 по 27.01.2019 роки.

Наказом № 2/к-19 від 27.01.2019 позивачу надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні за період роботи з 09.08.2013 по 08.08.2014 роки.

Наказом № 3/к-19 від 30.01.2019 позивачу зараховано 38 календарних днів, як дні за використані відпустки за період з 09.08.2014 по 08.08.2015 - 24 дні, та з 09.08.2015 по 08.032016 - 14 дні, підстава службова засипка ОСОБА_1 .

Наказом № 4/к-19 від 21.02.2019 позивачу надано щорічну чергову відпустку терміном 24 календарних дні за період роботи з 09.03.2016 по 08.03.2017 роки.

Відповідно до наказу №1-п/17 від 03.01.2017 затверджено штатний розпис ОСББ Каштанове 2007 , відповідно до якого посадовий оклад голови правління становить 3200 грн.

В наданому позивачем розрахунку зазначено, що за період з 09.01.2008 по 18.03.2019 їй нараховано 268 днів відпустки, з них використано 220 днів, кількість днів не використаної відпустки 48.

В наданих відповідачем розрахунків зазначено, що якщо ОСОБА_1 почала працювати з 04.01.2011 то їй було нараховано 197 днів відпустки, використано 206 днів; якщо з 02.07.2010, тобто з дати внесення відомостей до трудової книжки, то їй було нараховано 209 днів відпустки, використано 220 днів; якщо з 09.01.2008, тобто з дати укладення трудового договору, то їй було нараховано 267 днів відпустки, використано 220 днів, залишок не використаної відпустки 47 днів.

Таким чином, в судовому засіданні між сторонам виник спір щодо дати початку роботи позивача на займаній посаді та кількості використаних днів відпустки.

Згідно ст.21 КЗпПУ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно ст.24 КЗпПУ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин , трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Як встановлено в судовому засіданні позивач уклала з ОСББ трудовий договір 09.01.2008, про що був виданий відповідний наказ, фактично приступила до виконання трудових обов`язків, що підтверджується зокрема укладеними від її імені договорами 16.06.2008, 01.11.2008, 05.01.2009. Укладення даного трудового договору не оспорено, він є чинним, проте принців свою дію а від так суд приходить до висновку, що саме з 09.01.2008 позивач почала виконувати обов`язки по даному трудовому договору і на неї почали поширюватись гарантії працівника, запис в трудовій книжці 02.07.2010 та реєстрація підприємства 28.01.2008 не спростовують факту укладення трудового договору та виконання трудових обов`язків з вказаної дати враховуючи категорію юридичної особи. Крім того, суду не надано доказів та не обґрунтовано на яких підставах відповідач вважає, що трудові відносини між сторонами виникли з 04.01.2011 року.

Згідно ст.2 ЗУ Про відпустки Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно ст.6 ЗУ Про відпустки Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ст.10 ЗУ Про відпустки щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Таким чином, суд приймає надані сторонами наказів про відпустку та розрахунки відповідача, відповідно до яких позивачу починаючи з 09.01.2008 було нараховано 267 днів відпустки, використано 220 днів, залишок не використаної відпустки 47 днів.

Також суд не приймає до уваги надані фотографій та інші документи про перебування позивачем у відпустці, оскільки належними доказами перебування особи у відпустці можуть бути накази по підприємству або інші бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання відпустки, його період та строк за який надана відпустка.

Щодо заперечень відповідача, що компенсація відпустки не входить до заробітної плати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці .

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5

Згідно з п.п. 2.2.12 розд. 2 Інструкції № 5 суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток працівникам у розмірах, передбачених законодавством, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати та є об`єктом для нарахування і утримання єдиного внеску.

Таким чином, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду заробітної плати, а тому на такі кошти поширюється вимоги ст.ст.116,117 КЗпПУ.

Як встановлено в судовому засіданні позивач не використала 47 днів відпустки за період роботи в ОСББ Каштанове 2007 .

Згідно ст.24 ЗУ Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, в день звільнення позивач повинен був виплатити їй грошову компенсацію за всі дні не використаної нею щорічної відпустки.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п.7 вказаною Постанови нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Як вбачається з штатного розпису, що визнається сторонами, посадовий оклад позивача з 2017 року становив 3200 грн.

Для розрахунку компенсації за невикористану відпустку судом береться період 12 місяців, що передував звільненні, з 19.03.2018 по 18.03.2019, в якому було 250 робочих днів.

Таким чином, 3200 грн. х 12 міс. : 250 роб. днів х 47 днів відпустки = 7219,20 грн.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу 7219,20 грн., як суму за невикористані 47 днів відпустки.

Заперечення відповідача, що позивач отримала зайві нараховані кошти, внесення таких відомостей до ЄРДР, акти ревізій не спростовують обов`язку відповідача сплатити вказані кошти.

Щодо стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Згідно ст.117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст.237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст.233 КЗпПУ працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до Постанови ВС від 21.03.2018 №61-227св18 строк для звернення до суду обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення. Встановлені статтею 233 КЗпПУ строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012, у справі №1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237 -1 цього кодексу, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 -1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, до позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку та стягненню моральної шкоди застосовується трьохмісячний строк звернення до суду.

Позивач була звільнення з займаної посади 18.03.2019, про що їй було відомо та ніяких розрахунків не провів. Позивач звернулась до суду 01.07.2019, тобто після спливу тримісячного терміну. Позивач не просила поновити строк звернення до суду, не зазначила поважні причини пропуску строку, їй було відомо про порушене її право з 18.03.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, і відсутні підстави для його поновлення, а від так, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення в зв`язку з пропущеним строком звернення до суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,197,200,263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст.21,24, 40,116,117,233, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Каштанова 2007 про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Каштанова 2007 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 7219,20 грн.

В задоволенні іншої частини вимог про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку, моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Каштанова 2007 , код ЄДРПОУ 35471727, Київська обл., м. Обухів, мкр. Сосновий 1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського Апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.02.2020.

Суддя: О.Б. Тиханський