Постанова

від 30.07.2007 по справі 6/183-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/183-нА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "30" липня 2007 р.                                                            Справа №6/183-нА

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика", м. Кам'янець-Подільський   

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кам'янець-Подільський

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0002072341/0, №0002151742/0 від 22.08.06р., №0002072341/1, №0002151742/2 від 20.10.06р., №0002072341/2, №0002151742/2 від 24.01.07р., №0002072341/3, №0002151742/3 від 13.03.07р.

Суддя  Танасюк О.Є.                    Секретар судового засідання  Сарбей О.Ф.

Представники сторін:

        від позивача       Дроботя В.І. –представник за довіреністю  від 22.10.06р.

                              Габрук В.І. –ліквідатор підприємства

від відповідача     Бондарчук В.В. –представник за довіреністю №7112/10/10-019 від 03.04.07р.

Постанова  приймається 30.07.07р., оскільки в судових засіданнях 30.05.07р, 20.06.07, 06.07.07 та 20.07.07р. оголошувалися перерви.

У судовому  засіданні  згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено  вступну  і  резолютивну частини постанови.  

Суть спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення –рішення №0002072341/0, №0002151742/0 від 22.08.06р. №000207234/1, №0002151742/2 від 20.10.06р., №0002072341/2, №0002151742/2 від 24.01.07р., №00002072341/3, №0002151742/3 від 13.03.07р., якими позивачу донараховано податкові зобов'язання по ПДВ та податку з доходів фізичних осіб.

          Повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що:

1)               на підставі договору №21/2К-05 від 29.06.05р. позивачем передано  ТОВ „Акцепт” прості векселі, отримані від ПП ТКЦ „Аметист”, загальна номінальна вартість яких складає 348 000 грн. В подальшому дані векселі за договором міни передано  ТОВ „Акцепт”. В зв'язку з цим, позивач вказує, що його дії по відчуженню вказаних векселів відповідають вимогам  п.п.7.4.1. ст.7 Закону України „Про ПДВ”.

2)               позивач вказує, що ним було віднесено до свого податкового кредиту по ПДВ суму коштів, сплачених згідно податкових накладних від 01.12.05р. та  від 05.12.05р. СП „Експерт-Сервіс” за надання консультативних послуг.

3)                в лютому 2006р. позивачем до податкового кредиту включено суму ПДВ від вартості використаної для підтримання систем опалення в робочому стані рідини охолоджуючої „БОР К”, придбаної згідно договору №10/08/05-НГ від 10.08.05р., що підтверджується актом прийому-передачі  від 17.08.05р.  При цьому, відсутність  довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортної накладної пояснює тим, що відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відпуск матеріальних цінностей може здійснюватися без довіреності, в разі особистого отримання товару  керівником покупця із складанням акту прийому-передачі з оригінальною печаткою.

Таким чином, вважає правомірним віднесення позивачем до податкового кредиту  ПДВ в січні 2006р. суми 6000 грн. та в лютому 2006р. суми 3 666,67 грн.

          Крім того, позивач звертає увагу на те, що спірним податковим повідомленням –рішенням  №0002072341/0 від 22.08.06р. до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 569 507,00 грн. Застосування цих штрафних санкцій позивач вважає неправомірним та таким, що порушує вимоги ч.4 ст.12 Закону України „Про  відновлення платоспроможності  боржника  або визнання його  банкрутом”, оскільки відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 05.06.06р. порушено провадження у справі про банкрутство позивача.

За таких обставин просить позовні вимоги задоволити.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву та його повноважні представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, мотивуючи тим, що за результатами проведення позапланової документальної перевірки, відповідачем виявлено порушення позивачем чинного законодавства відображені в акті перевірки №5599 234 00383248 від 14.08.06р.

Зокрема, відповідач вважає, що позивачем при передачі простих векселів ТОВ „Акцепт” (м. Коростень), отриманих як товар від ПП ТКЦ „Аметист” порушено вимоги  п.п.7.4.1. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка встановлює, що якщо товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно із ст.3 цього Закону, або звільняються від оподаткування згідно ст.5 Закону, то з метою оподаткування такі товари (послуги)  вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання, але не нижче ціни їх придбання.

При цьому, вказує, що відповідно до п.п.4.1.1. ст.4 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих  виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів з фіксованою  дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації)), тому вказує, що простий вексель, переданий в погашення заборгованості за отримані матеріальні цінності, підпадає під ознаки товару в розумінні ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і повинен оподатковуватися відповідно до норм цього Закону.

Щодо віднесення до податкового кредиту ПДВ з коштів, сплачених СП „Експрес Сервіс” за надання інформаційно-консультативних послуг, то відповідач вказує, що в акті прийому-передачі виконаних робіт не конкретизовано які саме послуги надавалися, не зазначено змісту та обсягу таких послуг. При цьому, відповідачем отримано  відповідь від Овруцької МДПІ, з якої вбачається, що СП „Експрес Сервіс” в період з листопада 2005р. по даний час податкової звітності не подавало, а господарським судом Житомирської області його  визнано банкрутом.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не подано документів на підтвердження  одержання та транспортування рідини охолоджуючої „БОР К”, придбаної згідно договору  №10/08/05-НГ від 10.08.05р. По складському обліку вказану рідину оприбутковано 30.03.06р. відповідно до прибуткового ордера №7 від 30.03.06р. та у цей день  відпущено зі складу підзвітній особі –Грелю М.М. на підставі вимоги, тоді як акт про використання охолоджуючої рідини для промивання  котельної установки ТКУ-07 датований серпнем 2005р. Крім того, відповідач вказує, що на момент проведення перевірки відображення операції придбання охолоджуючої рідини в бухгалтерському облікові позивача, ТОВ „Нова Ґуральня” було відсутнє.

В зв'язку з цим, відповідач вважає правомірним прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, тому в позові просить відмовити.

Розглядом  матеріалів справи встановлено:

Відкрите акціонерне товариство „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика” –зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області №1141 від 29.05.07р.

29.06.05р. між Відкритим акціонерним товариством „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Акцепт” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №21/2К-05, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язувався продати покупцю цінні папери - прості векселі, на пред'явника, видані ТОВ „Діаграма” від 30.05.05р., в кількості 5шт., загальну номінальна та договірна вартість яких становить 348 000, 00 грн.

За умовами договору про надання послуг №10-П від 10.11.05р., укладеного між позивачем (замовник) та СП „Експрес-Сервіс”, (виконавець),(м. Овруч Житомирської області), СП „Експрес-Сервіс” зобов'язувався надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги щодо організації виробничої діяльності позивача. (п.1.1.) Згідно акту приймання-передачі №ЕС-0000002 від 01.12.05р. до даного договору, СП „Експрес- Сервіс” надано позивачу інформаційно-консультативні послуги на суму 36 000,00 грн., а акту приймання –передачі №0000003 від 01.12.05р.  –на суму 22 000,00 грн.

Крім того, СП „Експрес-Сервіс” видано позивачу податкові накладні , на підтвердження проведення розрахунків між сторонами за договором  №10-П від 10.11.05р. ,  №05121 від 05.12.05р. на суму 22000,00 грн. та  №01121 від 01.12.05р. на суму 36 000,00 грн.

10.08.05р. між позивачем та ТОВ „Нова Ґуральня”, (м. Коростень Житомирської області) укладено договір купівлі-продажу №10/08/05-НГ від 10.08.05р., за  умовами якого позивачем куплено у ТОВ „Нова Ґуральня” в кількості, визначеній в специфікації №1, що є додатком до договору  охолоджуючу рідину „БОР К” ТУ У24.6-30108917-001-2005 в кількості 1,098т. на загальну суму з ПДВ 6 359 067,00 грн. Згідно акту приймання-передачі до даного договору від 17.08.05р., позивачем отримано товар та проведено розрахунок  власними векселями на загальну суму 6 359 067,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 10.11.05р. та актом вексельного платежу від 10.11.05р., в якому зазначено, що векселі ВАТ „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика”  передаються нею як засіб  забезпечення  погашення заборгованості на суму 6 359 067,00 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.05.06р. за заявою ВАТ „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика” порушено провадження про визнання заявника банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою господарського суду Хмельницької області  від 05.06.06р. по справі № 4/136-Б ВАТ „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В період з 20.07.06р. по 09.08.06р. посадовими особами Кам'янець-Подільської ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання ВАТ „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05р. по 09.08.06р.

В ході перевірки, відповідачем було направлено запити до Коростенської ОДПІ та Овруцької МДПІ, у відповідь на які листом Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції  №6223/7/23-01 від 01.08.06р., повідомлено, що СП „Експрес-Сервіс” за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджується  актами обстежень, діяльності з момент взяття на податковий облік не здійснює, а постановою  від 15.12.05р. по справі №7/143-Б, його визнано банкрутом, Коростенською ОДПІ в Житомирській області листом №8743/7/23-01 від 28.07.06р. також повідомлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ „Нова Ґуральня” неможливо, в зв'язку з його ліквідацією. При цьому вказує, що ПДВ даним підприємством до бюджету не сплачувалося, відповідно до ЗУ „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.02.91р.

За результатами даної перевірки складено акт перевірки №559923400383248 від 14.08.06р., в якому перевіряючими встановлено, зокрема, порушення  позивачем вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено ПДВ  з червень 2005р. –в сумі 69 502,00 грн., січень 2006р. –6000,00 грн., лютий 2006р. –1 063 511,00 грн., на загальну суму 1 139 013, 00 грн., а також п.п.3.1.3 п.3.1. ст.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 273,91 грн.

На підставі вказаного акту перевірки,  відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0002072341/0 від 22.08.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 1 708 520,00 грн., з них: 1139013,00 грн. –основний платіж та 569507,00 грн. –штрафні санкції, а також №0002151742/0 від 22.08.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 821,73 грн., з них: 273,91 грн. –основний платіж та 547,82 грн. –штрафні санкції.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями –рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Кам'янець-Подільської ОДПІ. Однак, рішенням начальника Кам'янець-Подільської ОДПІ №18606/10/25-010 від 20.10.06р. скарга позивача залишена без задоволення, а за результатами оскарження прийнято нові повідомлення-рішення №0002072341/1 та №0002151742/1від 20.10.06р. на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Рішеннями  ДПА в Хмельницькій області  №17396/Г/25-036 від 22.12.06р. та ДП України №1991/6/25-0515 від 01.03.07р. скарги позивача також залишені без задоволення, а за результатами оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення, №0002151742/2 і №0002072341/2 від 24.01.07р. та  №0002072341/3  від 13.03.07р. про донарахування позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1709717,00 грн., з них –1139811,00 грн. - основний платіж  та 569906,00 грн. –штрафні санкції, а також №0002151742/3 від 13.03.07р. про визначення позивачу податкового зобов'язання  по податку з доходів фізичних на загальну суму 821,73 грн., з них: 273,91 грн. –основний платіж та 547,82 грн. –штрафні санкції.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом про їх скасування.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

         Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1. Щодо визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень №0002072341/0 від 22.08.06р., №0002072341/1 від 20.10.06р., №0002072341/2 від 24.01.07р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ сумі 1708520,00 грн., з них: 1139013,00 грн. –основний платіж та 569 507,00 грн. –штрафні санкції та №0002072341/3 від 13.03.07р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 1 709 717,00 грн., з них: 1 139 811,00 грн. –основний платіж та 569906,00 грн. –штрафні санкції, судом враховується наступне.

Згідно п.1.7 ст.1. Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно Закону.

         Відповідно до 7.4.1. п.7.4. ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

    - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

    - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

               Суд виходить з того, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

        Згідно  7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції до 25 березня 2005 року), не дозволяється включення до по даткового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

          В зв'язку з цим, судом враховується, що в акті перевірки від 14.08.06р. зафіксовано факт отримання позивачем за договором міни №2106-05/Ам від 21.06.05р. в обмін на металеві конструкції, передані ПП ТКЦ „Аметист”, в якості товару - простих векселів (емітент –ТОВ „Діарама”), загальна номінальна вартість яких становить 348 000,00 грн., що підтверджується податковою накладною №65 від 22.06.05р., тому з огляду на приписи 7.4.1. п.7.4. ст.7  Закону, включення даної суми позивачем до податкового кредиту є правомірним.

          При цьому, подальше проведення по бухгалтерському обліку з рахунку 28 „Товари” на рахунок 341 „Векселі отримані” та продаж їх в якості цінного паперу згідно договору купівлі-продажу №21/2К-05 від 29.06.05р. не тягне за собою зменшення суми податкового кредиту в період, продажу цінних паперів на суму проданих векселів.

За таких обставин, донарахування позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1065844,50 грн. (за січень 2006р. –6000,00 грн. та лютий 2006р. – 1063511,50 грн.) є неправомірним.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

З огляду на вищезазначене та враховуючи приписи п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд прийшов до висновку про непереконливість твердження відповідача щодо документальної непідтвердженості включення позивачем до податкового кредиту ПДВ від вартості інформаційно-консультаційних послуг  в розмірі 6000,00 грн. в січні 2006р. та 3 666,67 грн. –в лютому 2006р., наданих позивачу СП „Експрес-Сервіс” (м. Овруч), оскільки факт надання вказаних послуг належним чином підтверджений договором про надання послуг №10П від 10.11.05р., який ніким не оскаржувався та не визнаний в судовому порядку недійсним, актом здачі –прийняття робіт (надання послуг) №ЕС-0000002 від 01.12.05р., відповідно до якого позивачем прийнято послуги на суму 36000,00 грн., (в т.ч. ПДВ 6000,00 грн.) та актом здачі-приймання (надання послуг) №ЕС-0000003 від 05.12.05р. - на суму 22 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ- 3666,67 грн.), а також заповненими у відповідності до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом  ДПА України від  30.05.1997р. № 165, зареєстр. у Мінюсті України 23.07.1997р. за № 233/2037, податковими накладними, виданими СП „Експрес-Сервіс” №05121 від 05.12.05р. та №01121 від 01.12.05р. на вказані суми зобов'язань.

При цьому, судом також враховується, що в момент існування господарських правовідносин між позивачем та СП „Експрес-Сервіс”, останнє було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, а припинило свою діяльність лише після прийняття  господарським судом Житомирської області постанови від 15.12.05р. по справі №7/143-Б, про визнання його банкрутом, що підтверджується листом Овруцької МДПІ в Житомирській області №6223/7/23-01 від 01.08.06р.

Щодо твердження відповідача про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту в лютому 2006р. ПДВ в сумі 1 059 844,50 грн. від вартості придбаної ВАТ „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика” у ТОВ „Нова Ґуральня”(м. Коростень) охолоджуючої рідини „БОР К” ТУ У 24.6-30108917-001-2005 на суму 6 359 067,00 грн., судом враховується наступне.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7 цієї статті. Оскільки витрати на придбання охолоджуючої рідини є витратами на ведення виробництва, то позивачем правомірно віднесено витрати на її придбання до валових витрат.

Викладене в акті перевірки твердження відповідача про відсутність у позивача документів на підтвердження отримання та транспортування охолоджуючої рідини від продавця, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються п.2.2. договору купівлі-продажу №10/08/05-НГ від 10.08.07р., укладеним між позивачем та ТОВ „Нова Ґуральня”, яким визначено умови поставки та зазначено, що  доставка товару здійснюється за рахунок продавця на склад покупця.

Таким чином, оскільки транспортування товару позивачем не здійснювалося, то й документи на підтвердження його отримання та транспортування не видавалися.

Крім того, як вбачається з акту перевірки  (Т.1 а.с. 36), позивачем надано документи на підтвердження факту оприбуткування придбаної охолоджуючої рідини у складському обліку, що підтверджується прибутковим ордером №7 від 30.03.06р. та відображення її використання в бухгалтерському та податковому обліку в лютому 2006р.

Враховуючи, що відповідно до п.п.7.5.1. п. 7.5.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

   - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

   - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), судом приймається до уваги твердження позивача про отримання податкової накладної від ТОВ „Нова Ґуральня” в лютому 2006р. в зв'язку з чим вважає віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 1 059 844,50 грн. від вартості придбаної охолоджуючої рідини в лютому 2006р. правомірним.

Щодо нарахування штрафних санкцій за непогашення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 569 906,00 грн., суд зважає на те, що відповідно до ч. 4. ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій  на  задоволення  вимог   кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і  зборів  (обов'язкових  платежів),  які є конкурсними вимогами.  

Однак, відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки ( штрафу, пені) , процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Враховуючи, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.06.06р.  позивача визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, штрафні санкції  по ПДВ в сумі 569 906,00 грн. нараховані неправомірно.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення №0002072341/0 від 22.08.06р., №0002072341/1 від 20.10.06р., №0002072341/2 від 24.01.07р., та №0002072341/3 від 13.03.07р. є такими, що прийняті всупереч  вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

2. Щодо визнання неправомірними спірних податкових повідомлень-рішень №0002151742/0 від 22.08.06р., №0002151742/1 від 20.10.06р. та №0002151742/2 від 24.01.07р. та №0002151742/3 від 13.03.07р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 821,73 грн, з них: 273,91 грн. –основний платіж та 547,82 грн. –штрафні санкції, судом враховується наступне.

В акті перевірки №5599 234 00383248 від 14.08.06р. відповідачем зазначено, що  позивачем всупереч вимогам п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”  не визначено та не проведено  утримання, перерахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 112,06 грн. із сум, одержаних  громадянами, згідно актів закупки товарно-матеріальних цінностей. Однак , в процесі розгляду справи в судовому засіданні відповідачем документально сума одержаного доходу фізичними особами ( чи можливо підприємцями) не підтверджена , що позбавляє суд можливості спростувати чи підтвердити зазначену суму , оскільки позивач наполягає на її неправомірності.

Відповідно до п.п. 8.1.2.п.8.1. ст.8 вищезазначеного Закону, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

П. 8.1.4. даної статті передбачає, що якщо оподатковуваний  дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Судом враховується, що відповідачем ні в акті перевірки від 18.08.06р., ні в судових засіданнях документально не підтверджено, в якій саме формі відбувалася виплата позивачем оподатковуваного доходу фізичним особам, а також не подано жодних доказів на підтвердження факту неутримання та не перерахування даного податку в сумі 112,06 грн. позивачем до бюджету.

Крім того, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 161,85 грн. в зв'язку з оподаткуванням коштів, сплачених приватним нотаріусам, згідно довідок в розмірі 1 245,00 грн., оскільки відповідно до абз. З) п. 1.3. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, до оподатковуваного доходу відноситься, зокрема, дохід від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

При цьому, згідно п.1.9. ст.1 даного Закону, до незалежної професійної діяльності відноситься  і  діяльність ... приватних нотаріусів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Крім того, відповідно до п.1.19. ст.1 Закону, самозайнята особа - платник податку,  який є  суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що приватні нотаріуси при наданні ними послуг іншим платникам даного податку, є самостійними платниками податку з доходів фізичних осіб чи податковими  агентами, в розумінні п.1.15 ст.1 Закону щодо інших фізичних осіб найману працю яких вони використовують, тому при сплаті позивачем коштів за надані послуги приватних нотаріусів в сумі 1 245,00 грн. ним правомірно не утримувався та не перераховувався  до бюджету із даних  сум податок з доходів фізичних осіб.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 547,82 грн. по податку з доходів фізичних осіб, то суд,  знову ж таки, вважає їх застосування неправомірним з огляду на приписи  п.3 ч. 1. ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Враховуючи викладені обставини та норми ст.71 КАС України, в силу якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень –рішень №0002072341/0 від 22.08.06р., №0002072341/1 від 20.10.06р., №0002072341/2 від 24.01.07р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ сумі 1708520,00 грн., з них: 1139013,00 грн. –основний платіж та 569 507,00 грн. –штрафні санкції та №0002072341/3 від 13.03.07р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі  1709717,00 грн., з них: 1139811,00 грн. –основний платіж та 569906,00 грн. –штрафні санкції, а також  №0002151742/0 від 22.08.06р., №0002151742/1 від 20.10.06р. та №0002151742/2 від 24.01.07р. та №0002151742/3 від 13.03.07р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 821,73 грн, з них: 273,91 грн. –основний платіж та 547,82 грн. –штрафні санкції є законними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову згідно ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому. При цьому згідно ч.1 ст. 94 Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного  бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

          Позов Відкритого акціонерного товариства „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика”, м. Кам'янець-Подільський до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кам'янець-Подільський про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень –рішень №0002072341/0, №0002151742/0 від 22.08.06р., №000207234/1, №0002151742/1 від 20.10.06р., №0002072341/2, №0002151742/2 від 24.01.07р., №00002072341/3, №0002151742/3 від 13.03.07р. задоволити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

1)          №0002072341/0 від 22.08.06р., №0002072341/1 від 20.10.06р., №0002072341/2 від 24.01.07р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ сумі 1708520,00 грн., з них: 1139013,00 грн. –основний платіж та 569 507,00 грн. – штрафні санкції та №0002072341/3 від 13.03.07р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі  1709717,00 грн., з них: 1139811,00 грн. –основний платіж та 569906,00 грн. – штрафні санкції.

2)          №0002151742/0 від 22.08.06р., №0002151742/1 від 20.10.06р., №0002151742/2 від 24.01.07р. та №0002151742/3 від 13.03.07р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 821,73 грн, з них: 273,91 грн. –основний платіж та 547,82 грн. –штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства „Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика”, (м. Кам'янець-Подільський, вул. Крип'якевича, 3, код ЄДРПОУ 00383248, р/р 26000060017054 в Хмельницькій філії „Приватбанк”, МФО 315405) судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.)

Згідно    ст.ст. 185-186 КАСУ  сторони та   інші     особи, які   беруть участь у  справі  мають право    оскаржити  в    апеляційному  порядку Постанову повністю або частково. Заява про     апеляційне    оскарження   подається протягом  10 днів дня проголошення,  апеляційна    скарга  подається протягом  20 днів після подання   заяви по апеляційне оскарження. Подаються    до    Львівського  апеляційного   адміністративного    суду     через  суд  першої інстанції.

Згідно ст.  254 КАСУ  Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ  набирає законної сили  після   закінчення    строку  подання   заяви  про апеляційне   оскарження , якщо таку    заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.