Рішення

від 18.02.2020 по справі 910/17920/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2020Справа № 910/17920/19 Господарський суд міста Києва Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексних рішень "Система" (61052, м.Харків, вул.Ізмайлівська,буд.11 а, код ЄДРПОУ 38771877)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення коштів 204 504,10 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Білак Я.Ю. адвокат

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексних рішень "Система" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення за несвоєчасне здійснення зобов`язання з оплати послуг з ремонту по договору № ПЗ/Ш-181954/Ню від 29.12.2018:

- по Акту № 1 від 25.03.2019 - 70 652,42 грн пені, 9828,81 грн інфляційних втрат, 15061,56 грн 3% річних,

по Акту № 2 від 25.03.2019 - 86946,29 грн пені, 9828,81 грн інфляційних втрат, 12186,17 грн 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.12.2019 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання у справі на 21.01.2020.

17.01.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про невірне нарахування позивачем заявлених вимог, зокрема недотримання положень ст.. 253 ЦК України, не включення дати оплати до розрахунку, надав власний контр розрахунок позовних вимог, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.01.2020 оголошено перерву до 18.02.2020.

17.02.2020 відповідач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням уповноваженого представника на лікарняному.

У судове засідання 18.02.2020 з`явились представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Враховуючи визначений процесуальний строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, ненадання доказів на підтвердження причин неявки та неможливості забезпечення явки іншого уповноваженого представника, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва встановив наступне:

29.12.2018 між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (замовник) був укладений договір № ПЗ/Ш-181954/НЮ, за умовами якого виконавець зобов`язався надати послуги з капітального ремонту 2 (двох) вагонних сповільнювачів типу КЗ-ЗПК, наданих замовником, згідно Специфікації (Додаток №1), на виконання капітального ремонту, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити надані послуги. Виконавець зобов`язується виконати капітальний ремонт за рахунок власних сил і засобів.

У Специфікації на послуги по капітальному ремонту вагонних сповільнювачів КЗ-3ПК (Додаток № 1 до договору) визначено найменування запчастин, кількість. Ціну за одиницю, сума, загальну вартість послуг 3 331 800,00 грн.

Відповідно до п.1.4 договору, строк виконання ремонту: згідно з Календарним планом виконання основних етапів робіт (Додаток №2). Додаток №2 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.5 договору, замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконаний Виконавцем ремонт відповідно до пункту 2.2. договору.

У п.2.2 договору визначено, що вартість послуг за цим договором визначена на підставі специфікації на надання послуг (Додаток №1 до даного договору) і складає з ПДВ 3 331 800,00 грн.

Сторони узгодили, що замовник проводить розрахунок з Виконавцем за надані послуги на протязі 30 банківських днів після підписання Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг на території Замовника та отримання відповідного рахунку Виконавця. Виконавець разом з рахунком надає калькуляцію з відображенням по статтям витрат на виконаний обсяг послуг. Розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі (п.2.3 договору).

Згідно положень пп.3.1-3.2 договору, надані послуги приймаються Замовником на території Замовника, протягом трьох робочих днів з обов`язковим складанням відповідного акту здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками Замовника та Виконавця з наданням останнім документів, а саме: рахунок-фактури наданих послуг; податкової накладної; калькуляції. При наявності зауважень або виявлених недоліків, складається двосторонній акт, в якому перераховуються недоліки і вказуються строки їх усунення. Усунення недоліків проводиться за рахунок Виконавця (п.3.2).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу по договору рахунки на оплату № 1 від 14.03.2019 на суму 1 665 900,00 грн, № 2 від 18.03.2019 на суму 1 665 900,00 грн, всього на суму 3 331 800,00 грн.

За Актом здачі-приймання наданих послуг № 1 від 25.03.2019, позивачем було надано відповідачу послуги з ремонту по договору, на суму 1 665 900,00 грн. Факт передачі-повернення з ремонту вагонних сповільнювачів по договору підтверджується Актом ВП Дарницької дистанції сигналізації та зв`язку РФ Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця від 14.03.2019, ТТН № 1403 від 14.03.2019.

За Актом здачі-приймання наданих послуг № 2 від 25.03.2019, позивачем було надано відповідачу послуги з ремонту по договору, на суму 1 665 900,00 грн. Факт передачі-повернення з ремонту вагонних сповільнювачів по договору підтверджується Актом ВП Дарницької дистанції сигналізації та зв`язку РФ Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця від 18.03.2019, ТТН № 1803 від 18.03.2019.

Акти здачі-приймання наданих послуг № 1, №2 від 25.03.2019 підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат позивач зазначає про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг по договору № ПЗ/Ш-181954/НЮ від 29.12.2018 за Актами №1-2 від 25.03.2019 по рахунках № 1 від 14.03.2019 на 89 днів прострочення та по рахунку № 2 від 18.03.2019 на 110 днів прострочення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін по договору № ПЗ/Ш-181954/НЮ від 29.12.2018 є обов`язок позивача надати відповідачу обумовлені договором послуги ремонту, який породжує обов`язок відповідача прийняти надані послуги та оплатити за них встановлену договором вартість у визначений строк.

Долучені до матеріалів справи акти здачі-приймання наданих послуг № 1 від 25.03.2019, № 2 від 25.03.2019, рахунки на оплату № 1 від 14.03.2019 на суму 1 665 900,00 грн, № 2 від 18.03.2019 на суму 1 665 900,00 грн, всього на суму 3 331 800,00 грн. приймаються судом в якості належних доказів надання відповідачу послуг, вартістю 3 331 800,00 грн., які в розумінні п.2.3 договору є підставою для здійснення розрахунків.

Згідно п.2.3 договору, строк оплати за надані послуги становить 30 банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання та отримання відповідного рахунку.

Враховуючи підписання сторонами актів № 1 та № 2 - 25.03.2019 та отримання рахунків на оплату (які зазначені як додатки до цих актів), строк оплати вартості наданих послуг настав 08.05.2019 та відповідно прострочення з 10.05.2019.

Як зазначає позивач та відповідач не оспорює, оплата акта № 1 від 25.03.2019 здійснена відповідачем 06.08.2019, оплата по акту № 2 надійшла 27.08.2019, тобто має місце прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 7.5 договору, яким визначено, що за несвоєчасну оплату послуг замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості товару.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню по Акту № 1 від 25.03.2019 у сумі 70 652,42 грн за період з 10.05.219 по 06.08.2019 прострочення (89 днів) та по Акту № 2 від 25.03.2019 у сумі 86946,29 грн пені за період з 10.05.2019 по 27.08.20149 прострочення (110 днів).

Судом враховано, що відповідно до п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Після здійснення перевірки розрахунку, суд визнає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 69 876,52 грн пені за прострочення оплати по Акту № 1, 86 170,39 грн пені за прострочення оплати по Акту № 2, всього 156046,91 грн. пені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат, у межах періодів прострочення та з урахуванням безпідставного нарахування позивачем індексу інфляції за період, коли строк оплати не настав, та за день фактичної оплати, з огляду на від`ємний індекс інфляції, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення по Акту № 1 від 25.03.2019 суми 9828,81 грн інфляційних втрат, та по Акту № 2 від 25.03.2019 суми 9828,81 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача щодо стягнення 15061,56 грн 3% річних за прострочення оплати по Акту №1 та 12186,17 грн 3% річних за прострочення оплати по Акту № 2 від 25.03.2019 після здійснення перевірки розрахунку та враховуючи невірно зазначені позивачем періоди прострочення, після перерахунку задовольняються судом в частині стягнення 12 049,25 грн 3% річних по Акту № 1, та 14 924,64 грн 3% річних по Акту № 2, всього 26973,89 грн 3% річних.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач належними доказами обставин прострочення оплати, звільнення від обов`язку покладення відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, не довів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексних рішень "Система" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 156046,91 грн. пені, 26973,89 грн 3% річних. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і очікує понести по даній справі, а саме: 3517,60 грн судового збору та 30 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

У судовому засіданні 18.02.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив покласти заявлені витрати на оплату послуг адвоката на відповідача.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заявник долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 23 від 15.08.2019, укладеного між позивачем та АО Адвокатське об`єднання Локарт , копію платіжного доручення № 13 від 19.08.2019 на суму 30 000,00 грн.

Разом з цим, умовами п.3.1 договору про надання правової допомоги № 23 від 15.08.2019 визначено, що вартість правової допомоги виконавця встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін у Додатковій угоді до договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування замовником коштів на банківський рахунок виконавця.

Згідно п.3.2 договору про надання правової допомоги, прийняття наданої правової допомоги оформлюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

При цьому, позивачем не надано додаткової угоди до договору, та відповідно домовленості щодо погодження розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, тобто вартості послуг.

Також позивачем не надано Акту прийому-передачі виконаних робіт із зазначенням переліку виконаних робіт, обсягу витраченого часу, вартості години надання послуг або виконаної роботи вцілому, що не дає можливості встановити за які саме послуги проведено оплату платіжним дорученням № 13 від 19.08.2019 та чи мають вони зв`язок із розглядом справи № 910/17920/19.

Таким чином, господарський суд, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо розподілу судових витрат на правовому допомогу адвоката, з дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача та покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 231, 236 - 240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексних рішень "Система" (61052, м.Харків, вул.Ізмайлівська,буд.11 а, код ЄДРПОУ 38771877) 156 046 (сто п`ятдесят шість тисяч сорок шість) грн. 91 коп пені, 26973 (двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 89 коп 3% річних,2745 (дві тисячі сімсот сорок п`ять) грн. 31 коп витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК Українт та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25.02.2020.

Суддя О.М.Ярмак