Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/17559/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/17559/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері"

про 9509,76 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК" про стягнення суми сплаченого страхованого відшкодування в розмірі 9509,76 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.12.2019 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

19.12.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва від 23.12.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/17759/19, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 23.12.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом з офіційного вебсайту "Укрпошта" та списком згрупованих поштових відправлень, поданих до відділення поштового зв`язку.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа наданими їй процесуальними правами не скористалася, письмових пояснень у порядку ст. 168 ГПК України не надала.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констрашен Машинері" (страхувальник, третя особа) було укладено договір добровільного страхування вантажів № 40-2805-16-00001, предметом кого є надання страховиком страхового захисту майнових інтересів страхувальника на випадок пошкодження, загибелі та/або втраті вантажу, багажу та вантажобагажу, що перевозиться. Найменування (види) вантажів: техніка дорожня, кар`єрна, будівельна (екскаватори, навантажувачі, самоскиди, обладнання, компресори, зап. частин, інструменти, масла).

06.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констракшен Машинері" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК" (виконавець, відповідач) укладено заявку - договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно умов якого виконавець зобов`язався виконати перевезення вантажу: навантажувач 456ZX у кількості 1 шт, довжиною 8.0 м, шириною 2.8 м, висотою 3.4 м, загальною масою 20000 кг, за маршрутом м. Київ - м. Чорноморськ.

10.12.2016 відбулася страхова подія, а саме: при перевезенні фронтального навантажувача 456 ZX розбито скло, у зв`язку з чим власнику майна ТОВ "Констракшен Машинері" було завдано матеріальної шкоди в розмірі 29788,56 грн.

У зв`язку із настанням страхової події, 14.12.2016 страхувальник звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно із страховим актом № ДКЦВ-12926 від 29.12.2016, розрахунку суми страхового відшкодування №ДКЦВ-12926 від 29.12.2016 позивачем визначено, що до виплати страхувальнику підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 9509,76 грн.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9509,76 грн на рахунок ТОВ "Констракшен Машинері", що підтверджується платіжним дорученням №24331 від 29.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" виплачено страхове відшкодування, то до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, яка у відповідності до ст.924 ЦК України, є відповідальною за завдану шкоду - Товариства з обмеженою відповідальністю "НК" як перевізника.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як підтверджено матеріалами справи, враховуючи, що майнові інтереси страхувальника (ТОВ "Констракшн Машинері") на випадок пошкодження, загибелі та/або втраті вантажу, багажу та вантажобагажу, що перевозиться були застраховані у ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" за договором добровільного страхування вантажів № 40-2805-16-00001 від 01.03.2016, у зв`язку із настанням страхової події - пошкодження вантажу, страхувальник звернувся до позивача із заявою від 14.12.2016 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Вказана заява була розглянута страховиком, подія визнана страховим випадком, у зв`язку з чим, позивачем, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування №ДКЦВ-12926 від 29.12.2016, страхового акту №ДКЦВ-12926 від 29.12.2016, розпорядження про виплату страхового відшкодування від 29.12.2016, згідно платіжного доручення № 24331 від 29.12.2016 сплачено на користь ТОВ "Констракшн Машинері" суму страхового відшкодування в розмірі 9509,76 грн.

З системного аналізу Закону України "Про страхування", можна дійти висновку, що обов`язок страховика за договором добровільного страхування виплатити страхове відшкодування страхувальнику виникає у разі настання страхового випадку та за відсутності підстав визначених законом або договором для відмови у такої виплаті. Після виплати третій особі страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

Дана норма кореспондується зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно із ч. 1 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Як підтверджено матеріалами справи, згідно умов заявки-договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом вих.№69 від 06.12.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констракшен Машинері" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК" (виконавець), відповідач як виконавець за договором зобов`язався виконати перевезення вантажу: навантажувач 456ZX у кількості 1 шт, довжиною 8.0 м, шириною 2.8 м, висотою 3.4 м, загальною масою 20000 кг, за маршрутом м. Київ - м. Чорноморськ та забезпечити цілісність та збереження вантажу.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. ст.175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як підтверджено матеріалами справи, 10.12.2016 відбулася подія, а саме: при перевезенні фронтального навантажувача 456 ZX розбито скло, що визнана позивачем страховим випадком, у зв`язку з чим власнику майна ТОВ "Констракшен Машинері" було завдано матеріальну шкоду. Факт пошкодження вантажу, також підтверджується актом огляду пошкодженого майна від 15.12.2016, складеного ТОВ "Констракшен Машинері" та ТОВ "Незалежна експертна компанія".

Як зазначено судом вище, за змістом ч.1 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

З урахуванням наведеного, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов`язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 23 березня 2016 року, прийнятій у справі №6-2086цс15: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе , що це сталося не з його вини.

Отже, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ст.924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не надано доказів того, що пошкодження вантажу сталася не з вини відповідача або внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За змістом ч.1 ст.22, п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 314 ГК України, ст. ст. 617, 924 ЦК України, передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов`язання, однак відповідачем не доведено наявності жодної із зазначених у цих статтях підстав звільнення відповідача від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок часткової втрати вантажу.

З врахуванням вищевикладеного та того, що виконавець не виконав своїх зобов`язань згідно заявки-договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом вих.№69 від 06.12.2016, а саме, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом, суд приходить до висновку, що мало місце неналежне виконання зобов`язань відповідачем.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини щодо пошкодження вантажу, які сталися з вини відповідача під час виконання ним своїх зобов`язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом, суд вважає доведеними та таким, що підтверджуються поданими до суду документами.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних доказів дотримання ним умов щодо забезпечення схоронності та цілісності вантажу, що перевозився, та не надано належних та допустимих доказів, з якими законодавець пов`язує звільнення перевізника від відповідальності за пошкодження вантажу.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у порушенні своїх зобов`язань щодо збереження вантажу; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача; самої шкоди та вини, оскільки відповідачем не доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, за приписами статті 614 ЦК України.

З огляду на вище викладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 9509,76 грн є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з огляду на встановлені судом обставини, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК" суми страхового відшкодування у розмірі 9509,76 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК" (03061, м. Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 95-Є, нежиле приміщення №17, ідентифікаційний код 32662336) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРОВА ІВАНА, будинок 32 ЛІТ.А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 9509,76 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 25.02.2020.

Суддя О.В. Гулевець