Рішення

від 24.02.2020 по справі 910/18429/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2020Справа № 910/18429/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Земля і Воля

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агросплітсервіс

про стягнення 14 932,82 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Земля і Воля звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агросплітсервіс про стягнення 14 932,82 грн., з яких 13 090,90 грн основний борг, 1841,92 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №2017/07/26-1 від 26.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18429/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 24.12.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 24.12.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 24.12.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Земля і Воля (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агросплітсервіс (продавець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу товарів (послуг) (надалі - договір) умовами якого передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар що вказується в рахунках-фактури та/або специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Товаром в даному договорі розуміється будь-які деталі, матеріали, запасні частини та інше до будівльно-складської, сільськогосподарської та іншої техніки, які є в розпорядженні покупця (п. 1.2. договору).

Покупець надсилає продавцю заявку з необхідним переліком товару (п. 2.1. договору).

Продавець після отримання заявки формує рахунок-фактуру та надсилає його покупцю (п. 2.2. договору).

Покупець після отримання рахунку-фактури повинен оплатити його у строк вказаний в рахунку-фактурі (п. 2.3. договору).

Після надходження 100% оплати за товар продавець передає товар покупцю (п. 2.4. договору).

В разі відсутності замовленого товару на складі у продавця - покупець сплачує передоплату продавцю в розмірі 100% від вартості замовленого товару, строк надходження товару на склад продавця не повинен перевищувати 3-х тижні з моменту надходження передоплати.

Згідно п. 4.1. договору, оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати на рахунок вказаний у виставленому рахунку-фактурі.

За затримання передачі (відвантаження) товару продавець зобов`язаний за вимогою покупця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення передачі (відвантаження) (п. 5.2. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 6.1. цього договору (з моменту підписання сторонами та скріплення печатками), та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 6.3. договору).

Додатком №1 до договору сторони підписали Специфікацію № 1, відповідно до якої постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар: на загальну суму 1 017 366,96 грн.

Відповідач виставив позивачу рахунки на оплату: №316 від 26.07.2017 та №325 від 01.08.2017.

На виконання умов договору, позивач сплатив на рахунок відповідача 1 017 366,96 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2221 від 07.08.2017 та випискою з банківського рахунку позивача.

В свою чергу відповідач поставив позивачу товар на суму 1 004 276,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №182 від 01.09.2017, №183 від 01.09.2017, №197 від 15.09.2017, №210 від 04.10.2017.

Залишок невикористаної суми попередньої оплати, на яку відповідачем не поставлено продукцію, становить 13 090,90 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №536 від 10.05.2018 про повернення коштів розмірі 13 090,90 грн, який був направлений відповідачу, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ Земля і Воля - номер вихідної кореспонденції 536. Крім того, позивач направив лист-повідомлення на електронну адресу відповідача, що вбачається з витягу з електронної почти позивача за 10.05.2018.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору поставку оплаченого позивачем товару на суму 13 090,90 грн. не здійснив, попередньої оплати на вимогу позивача не повернув, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 13 090,90 грн. невикористаної попередньої оплати за товар.

Позивач заявив до стягнення пеню в сумі 1841,92 грн., нараховану на суму попередньої оплати за товар за період з 29.08.2017 по 01.03.2018.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору на підставі рахунків № 316 та № 325, згідно із платіжним дорученням №2221 від 07.08.2017, позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату в загальному розмірі 1 017 366,96 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В свою чергу відповідач поставив позивачу товар на суму 1 004 276,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №182 від 01.09.2017, №183 від 01.09.2017, №197 від 15.09.2017, №210 від 04.10.2017.

Вартість недопоставленого товару складає суму в розмірі 13090,90 грн.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Позивач звертався до позивача з листом-повідомленням №536 від 10.05.2018 про повернення суми попередньої оплати.

Проте, відповідач відповіді на лист не надав, суму попередньої оплати позивачу не повернув.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази поставки відповідачем товару визначеного у рахунках №№ 316, 325, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для повернення суми попередньої оплати у розмірі 13 090,90 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

В пункті 5.2. договору сторони погодили, що за затримання передачі (відвантаження) товару продавець зобов`язаний за вимогою покупця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення передачі (відвантаження).

Оскільки відповідачем допущено порушення строків поставки товару, то позивачем правомірно нарахована пеня у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання за поставку товару.

Розрахунок пені у сумі 1841,92 грн., нарахованої за період з 29.08.2017 по 01.03.2018, є арифметично вірним, у зв`язку із чим суд задовольняє позов у цій частині.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ Земля і Воля про стягнення заборгованості у розмірі 13 090,90 грн. та пені у розмірі 1 841,92 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросплітсервіс" (04655, м. Київ, вул. Лебединська, 4, каб. 305, ідентифікаційний код 39010828) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Земля і Воля (17400, Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Чернігівська, 34, ідентифікаційний код 30866306) заборгованість у розмірі 13090,90 грн., пеню у розмірі 1841,92 грн. та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 24.02.2020.

Суддя О.В. Гулевець