Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/18499/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/18499/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18499/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Гільдія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Олімп"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

23 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Гільдія" (позивач) надійшла позовна заява № 1 від 20.12.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Олімп" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 28 від 20.03.2019 року в розмірі 96 504,56 грн., з них: основного боргу - 74 265,87 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті шістдесят п`ять гривень 87 копійок), 25% річних - 9686,25 грн. (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 25 копійок) та пені - 12 552,44 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні 44 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 28 від 20.03.2019 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/18499/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Олімп" за адресою: 03194, м. Київ, бульвар Кольцова, 14-Д, офіс 610, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 23.01.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача - 22.01.2020 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 27.12.2019 року у справі № 910/18499/19 є 22.01.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 06.02.2020 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Гільдія" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Олімп" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 28 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передавати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором.

В п. 1.3. договору, право власності на товар переходить до покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця.

За умовами п. 2.4. договору, покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 7 (сім) календарних днів з моменту виконання постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії.

Датою поставки товару вважається дата зазначена в видатковій (товарно-транспортній) накладній (п. 3.7. договору).

На виконання умов договору поставки № 28 від 20.03.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 319 984,05 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 702901 від 29.03.2019 року на суму 26 737,54 грн., № 716801 від 29.03.2019 року на суму 40 032,00 грн., № 746101 від 02.04.2019 року на суму 28 591,87 грн., № 778801 від 08.04.2019 року на суму 28 591,87 грн., № 833601 від 10.04.2019 року на суму 25 246,46 грн., 8621 від 11.04.2019 року на суму 7 548,00 грн., № 864801 від 12.04.2019 року на суму 29 536,51 грн., № 967001 від 19.04.2019 року на суму 29 880,73 грн., № 984301 від 22.04.2019 року на суму 8 659,20 грн., № 1014401 від 25.04.2019 року на суму 29 683,20 грн., № 1076201 від 07.05.2019 року на суму 2 321,00 грн., № 1188401 від 16.05.2019 року на суму 19 697,20 грн., № 1245801 від 21.05.2019 року на суму 14 890,37 грн., № 1335401 від 28.05.2019 року на суму 3 196,80 грн., № 1361901 від 31.05.2019 року на суму 25 371,30 грн. Товар за вказаними вище видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 245 718,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 148 від 04.04.2019 року, № 149 від 04.04.2019 року, № 169 від 09.04.2019 року, № 193 від 18.04.2019 року, № 205 від 19.04.2019 року, № 206 від 19.04.2019 року, № 221 від 24.04.2019 року, № 255 від 11.05.2019 року, № 341 від 23.05.2019 року, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 74 265,87 грн.

Судом встановлено, що внаслідок неоплати відповідачем поставленого товару позивач звернувся до відповідача з претензією № 2006-02 від 15.11.2019 року про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 74 265,87 грн. Факт направлення вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком від 15.11.2019 року, накладною № 0410806226428 та описом вкладення від 15.11.2019 року. Втім, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати товару по видатковим накладним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 2.4. договору строк оплати поставленого товару за видатковими накладними № 984301 від 22.04.2019 року, № 1014401 від 25.04.2019 року, № 1076201 від 07.05.2019 року, № 1188401 від 16.05.2019 року, № 1245801 від 21.05.2019 року, № 1335401 від 28.05.2019 року, № 1361901 від 31.05.2019 року є таким, що настав 29.04.2019 року, 02.05.2019 року, 14.05.2019 року, 23.05.2019 року, 28.05.2019 року, 04.06.2019 року, 07.06.2019 року.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 74 265,87 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 28 від 20.03.2019 року в розмірі 74 265,87 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 25% річних в розмірі 9686,25 грн. та пеню в розмірі 12 552,44 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 5.3. договору сторони визначили, що у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, окремо по кожній видатковій накладній, в межах визначеного позивачем періоду, строку, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 12 445,29 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 107,15 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.4. договору, за порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника 25% річних від суми боргу.

Судом встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 5.4. договору погодили інший, ніж встановлено в статті 625 Цивільного кодексу України розмір відсотків річних, а саме 25 відсотків.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 25% річних окремо по кожній видатковій накладній, судом встановлено, що загальна сума 25% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 9714,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 25% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 25% річних за порушення грошового зобов`язання підлягають задоволенню в сумі 9686,25 грн., за розрахунком позивача.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 96 397,41 грн., з них: основного боргу - 74 265,87 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті шістдесят п`ять гривень 87 копійок), 25% річних - 9686,25 грн. (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 25 копійок) та пені - 12 445,29 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень 29 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1918,87 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Олімп" (ідентифікаційний код 42696089, адреса: 03194, м. Київ, бульвар Кольцова, 14-Д, офіс 610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Будівельна Гільдія" (ідентифікаційний код 39908553, адреса: 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, офіс 2) грошові кошти: основного боргу - 74 265,87 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті шістдесят п`ять гривень 87 копійок), 25% річних - 9686,25 грн. (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 25 копійок), пені - 12 445,29 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок п`ять гривень 29 копійок) та судовий збір - 1918,87 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять гривень 87 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.02.2020р.

Суддя О.В. Котков