Рішення

від 16.02.2020 по справі 914/2546/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020 справа № 914/2546/19

За позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

до відповідача: Державного підприємства Окрема будівельна дільниця Державної Прикордонної служби України, м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 30 530, 75 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Коцелко Ю.В. - представник;

від відповідача: Огородний В.Ю. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго до Державного підприємства Окрема будівельна дільниця Державної Прикордонної служби України про стягнення заборгованості у розмірі 30 530, 75 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2019 було відкрито провадження у справі № 914/2546/19 за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи призначено на 13.01.2020.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.01.2020 оголошено перерву до 27.01.2020.

В судове засідання 27.01.2020 представник відповідача з`явився. Представник позивача не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.02.2020, про що останнього повідомлено в порядку ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 17.02.2020 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2020 з`явився, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, представником відповідача було подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , який є фактичним користувачем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та споживає послуги надані позивачем за договором постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2010 № 4768/Ф.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Враховуючи, що вищевказане клопотання відповідача про залучення третьої особи подане після встановленого процесуальним законодавством строку, тому суд залишає його без розгляду.

Оскільки зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 17.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства Окрема будівельна дільниця Державної Прикордонної служби України про стягнення заборгованості у розмірі 30 530, 75 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на укладений між сторонами у справі договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2010 № 4768/Ф, за умовами якого теплопостачальна організація (позивач) взяв на себе зобов`язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2., 6.3. вказаного договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконував свого обов`язку щодо оплати наданої йому послуги з теплопостачання, у зв`язку із чим заборгував позивачу 26 330, 42 грн за період з 01.11.2017 по 31.05.2019.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 26 330, 42 грн заборгованості та нарахованих на суму боргу 1 337, 01 грн пені, 2 180, 93 грн інфляційних втрат та 682, 39 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача посилається на те, що відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.06.2017 № 316-АГ «Про ліквідацію Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» розпочато процедуру припинення діяльності даного підприємства. Внаслідок чого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 щодо якого здійснювалося постачання теплової енергії в гарячій воді було передано військовій частині НОМЕР_1 . Зазначене приміщення перебувало у власному користуванні колишнього директора Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» ОСОБА_1 . Представники ліквідаційної комісії з припинення діяльності Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України», неодноразово звертались до представників національної поліції у Львівській області з проханням надати допомогу у виселенні сторонніх осіб з даного приміщення. Однак, незважаючи на долучені докази неправомірності проживання в даному приміщенні ОСОБА_1 , представники поліції отримавши усні свідчення Поліщука О.С. про самовільне будівництво даного приміщення, залишили звернення військової частини без подальшого розгляду, при цьому ОСОБА_1 не оплачує квитанції за теплову енергію подану до даного приміщення.

Разом з тим, ліквідаційна комісія з припинення діяльності Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» неодноразово зверталася до позивача про припинення договору постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2010 № 4768/Ф, проте позивач відмовився розривати договір.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, що він не є фактичним користувачем приміщення, а відтак підстави для сплати за житлово-комунальні послуги відсутні.

Обставини справи встановлені судом.

Між ЛМКП Львівтеплоенерго (теплопостачальна організація) та Державним підприємством Окрема будівельна дільниця Державної Прикордонної служби України (споживач) 01.11.2010 було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 4768/Ф (надалі договір), відповідно до умов п. 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п. 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 3.2.2 договору, споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

За умовами пунктів 6.1., 6.2., 6.3. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Приписами п. 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 10.1. договору, такий набирає чинності з 01.11.2010 та діє до 01.10.2011. Відповідно до п. 10.4. договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На виконання договірних зобов`язань позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії.

В результаті неповної та несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, відповідач за період з 01.11.2017 по 31.05.2019 заборгував позивачу 26 330, 42 грн. У зв`язку із чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 26 330, 42 грн заборгованості та нарахованих на суму боргу 1 337, 01 грн пені, 2 180, 93 грн інфляційних втрат та 682, 39 грн 3 % річних.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).

У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо посилання представника відповідача, що ним не споживаються надані позивачем житлово-комунальні послуги, оскільки їх споживає гр. ОСОБА_1 - фактичний користувач приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , то суд зазначає наступне.

01.11.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 4768/Ф. Відповідно до умов вказаного договору саме відповідач зобов`язаний до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді. Таким чином, фактичне споживання послуг теплової енергії іншою особою, не звільняє відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань. Натомість, відповідач не позбавлений права звернутися до особи, яка фактично проживає у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 та споживає послуги з теплопостачання про відшкодування їх вартості, в тому числі і в судовому порядку.

Представник відповідача також стверджує, що ліквідаційна комісія не одноразово зверталася до позивача з проханнями про припинення договору про постачання теплової енергії в теплій воді № 4768/Ф, проте останній відмовився розривати вказаний договір. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів таких звернень. Крім того, п. 10.2 договору передбачені випадки в яких договір припиняє свою дію: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом та ліквідації сторін.

Водночас, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.06.2017 № 316-АГ «Про ліквідацію Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України», розпочато процедуру припинення діяльності даного підприємства. Однак, як вбачається з Витягу з ЄДРПОУ, станом на час розгляду справи, вказана юридична особа не припинена, справа про банкрутство не порушена, доказів передачі прав та обов`язків за договором № 4768/Ф від відповідача до іншої особи суду не надано.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача доказів, які б спростовували розмір чи період заборгованості суду не подав.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку проте, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію на суму 26 330, 42 грн є обґрунтованою, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

На підставі зазначених у п. 7.2.3. договору умов, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо оплати за теплову енергію, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 337, 01 грн за період з 16.12.2018 по 31.05.2019.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що вказане нарахування проведено правильно, а сума пені в розмірі 1 337, 01 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

З приводу позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд вказує на таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

На підставі ст. 625 ЦК України, за час прострочення оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 682, 39 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 180, 93 грн. Суд встановив, що вказані нарахування позивачем проведено вірно, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначених сум.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної Прикордонної служби України» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 10, код ЄДРПОУ 14321570) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1, код ЄДРПОУ 05506460) суму в розмірі 32 451, 75 грн, з яких:

- 26 330, 42 грн основного боргу;

- 1 337, 01 грн пені;

- 2 180, 93 грн інфляційних втрат;

- 682, 39 грн 3 % річних;

- 1 921, 00 грн - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 24.02.2020 року.

Суддя Манюк П.Т.