Рішення

від 11.02.2020 по справі 910/14003/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2020Справа № 910/14003/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСОПТОРГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА 2003"

про стягнення 1 943 590,25 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Бондар І.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСОПТОРГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА 2003" про стягнення 1 019 668,83 грн., з яких 597 666,99 грн. основного боргу, 121 017,78 грн. пені, 78 541,99 грн. штрафу, 52 736,23 грн. 3% річних, 169 705,84 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 81386-1 від 09.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14003/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.11.2019.

05.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у відзиві позивач заперечує щодо задоволення позовної заяви та зазначає, що документарна підтверджена сума основної заборгованості за договором складає 470672,83 грн., сума пені становить - 84230,24 грн., сума штрафу - 47067,29 грн., сума 3% річних - 10565,48 грн., інфляційні нарахування - 17727,75 грн.

У судовому засіданні 12.11.2019 оголошена перерва до 21.11.2019.

20.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що факт поставки за видатковими накладними PH-81386-15/26339р від 10.09.18 на суму 134602,56 грн., PH-81386-15/29138р від 28.09.2018 на суму 42391.60 грн. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних та частковою оплатою останнього.

20.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування документів.

В судове засідання 21.11.2019 з`явився представник відповідача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 21.11.2019 не з`явився.

Протокольною ухвалою від 21.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів, задоволено клопотання позивача про відкладення судового засідання та відкладено підготовче судове засідання на 05.12.2019.

03.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідачам 1943590,25 грн., з яких: суму основного боргу - 597666,99 грн., інфляційні втрати - 157227,37 грн., 3% річних - 54419,29 грн., пеня - 682134,46 грн., штраф - 452142,14 грн.

В судове засідання 05.12.2019 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 05.12.2019 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, продовжено підготовче провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 24.12.2019.

В судове засідання 24.12.2019 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 24.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2020.

13.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надішли пояснення по справі.

21.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 21.01.2020 з`явився представник позивача надав пояснення по справі та оригінали документів для огляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Протокольною ухвалою від 21.01.2020 судове засідання по суті відкладено до 11.02.2020.

11.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 11.02.2020 з`явився представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 11.02.2020 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду.

Протокольною ухвалою від 11.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСОПТОРГ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА 2003" (покупець) укладений договір поставки № 81386-15 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати: паперову продукцію в асортименті, пойменовану у подальшому товар , за умовами, наведеними у договорові та узгодженими сторонами.

Згідно з п. 2.2 договору, погодження умов постачання певної партії товару здійснюється відповідно до статті 181 ГК України та статей 641, 642 ЦК України наступним чином: а) на підставі переговорів представників сторін та усної заявки покупця постачальник забезпечує поставку попередньо погодженої партії товару покупцю. Факт поставки товару покупцю вважається пропозицією (офертою) постачальника щодо погодження кількості, номенклатури, вартості та умов оплати товару відповідно до товаротранспортної накладної та/або рахунку; б) у разі фактичного прийняття покупцем відповідної партії товару на запропонованих постачальником умовах щодо кількості, номенклатури, вартості та умов оплати товару, вказані умови поставки вважаються узгодженими сторонами, а договір - укладеним в частині постачання відповідної партії товару на відповідних умовах; в) у разі відмови покупця від укладення договору в частині постачання відповідної партії товару на запропонованих постачальником умовах (асортимент, вартість, строк оплати) та в разі поставки до складу покупця (п. 4.1. договору), покупець зобов`язаний прийняти поставлений товар на безоплатне відповідальне зберігання або передати його перевізнику для повернення постачальнику. Про неприйняття товару покупець зобов`язаний повідомити постачальника не пізніше наступного робочого дня.

Оплата товару виконується шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору в термін згідно виставлених рахунків. Оплата товару може бути здійснена повністю або частково векселем та/або поручителем (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору, оплата товару, здійснена з порушенням п. 3.2 договору, не вважається належною.

Відповідно до п. 4.1 договору, товар постачається шляхом самовивезення товару транспортом покупця (умови FCA правил Інкотермс-2010 ). За домовленістю сторін можлива доставка товару в пункт призначення вказаний покупцем (умова CPT правил Інкотермс-2010 ). У разі передоплати граничний термін постачання складає сім днів з моменту оплати.

Моментом постачання вважається передача товару на користь покупця згідно з пунктом 4.1 договору, передача підтверджується підписом представника покупця (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.4 договору, приймання товару покупцем проводиться:

- за кількістю - згідно з товаросупроводжувальними документами;

- за якістю - згідно технічних характеристик виробника товару.

Договір щодо загальних умов взаємовідносин сторін набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2016 року. Якщо жодна із сторін за місяць не підтвердить про припинення договору у вищезазначений термін, дія договору пролонгується на наступний календарний рік на тих же умовах (п 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує штрафні санкції, що нараховуються за весь період прострочення та можуть застосовуватись постачальником як разом та й окремо, а саме: штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми; штрафну неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від суми, простроченої сплати більш, ніж на 30 днів.

Сторони домовились, що позовна давність по вимогам зі стягнення заборгованості по вимогам п. п. 3.2, 7.2 договору, становлять п`ять років, а нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане і відбувається до повного його виконання (п. 7.3 договору).

За твердженнями позивача, на виконання умов договору в період з березня 2015 по листопад 2018 позивачем було здійснено поставки товару на користь відповідача, за цінами узгодженими сторонами в накладних, на загальну суму 11 764 171,95 грн.

Як вказує позивач, станом на дату подання позову відповідачем, з порушенням строків, було частково здійснено оплату за поставлений товар на суму у розмірі 11 166 504,96 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не оплаченими залишились поставки на суму 597 666,99 грн., а саме за наступними видатковими накладними: РН81386-15/26339р від 10.09.18 на суму 134602,56 грн. (часткова оплата 50000,00 грн.), РН81386-15/25680р від 19.09.18 на суму 43605,10 грн., РН81386-15/27724з від 19.09.18 на суму 67193,29 грн., РН81386-15/28036з від 21.09.18 на суму 67495,68 грн., РН81386-15/29138р від 28.09.18 на суму 42391,60 грн., РН81386-15/29638р від 04.10.18 на суму 42310,69 грн., РН81386-15/31381р від 22.09.18 на суму 67127,98 грн., РН81386-15/32924р від 31.10.18 на суму 107516,09 грн., РН81386-15/33371з від 31.10.18 на суму 33679,60 грн., РН81386-15/34925р від 20.11.18 на суму 41744,40 грн.

Таким чином, у зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 157227,37 грн. - інфляційних втрат, 54419,29 грн. - 3% річних, 682134,46 грн. - пені, 452142,14 грн. - штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11 764 171,95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та копіями товарно-транспортних накладних.

У відзиві на позовну заяву та заперечені на відповідь на відзив відповідач заперечує поставку за видатковими накладними: РН81386-15/32924р від 31.10.18 на суму 107516,09 грн. та РН81386-15/34925р від 20.11.18 на суму 41744,40 грн. та зазначає, що матеріали справи не містять вказаних накладних, а товарно-транспортні накладні РН81386-15/32924р-ТН від 31.10.18 на суму 107516,09 грн. та РН81386-15/34925р-ТН від 20.11.18 на суму 41744,40 грн. підписані невідомою відповідачу особою, а тому у відповідача не було правових підстав для оплати нібито поставленого товару за зазначеними накладними на загальну суму 149260,49 грн.

Щодо заперечень відповідача факту поставки товару по двох накладних, а саме РН81386-15/32924р від 31.10.18 на суму 107516,09 грн. та РН81386-15/34925р від 20.11.18 на суму 41744,40 грн., суд зазначає наступне.

До матеріалів справи позивачем було долучено копії видаткових накладних РН81386-15/32924р від 31.10.18 на суму 107516,09 грн., РН81386-15/34925р від 20.11.18 на суму 41744,40 грн. та копії товарно-транспортних накладних РН81386-15/32924р-ТН від 31.10.18 на суму 107516,09 грн., РН81386-15/34925р-ТН від 20.11.18 на суму 41744,40 грн., оригінали зазначених накладних були судом оглянуті під час розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що спірні видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача Ревуцькою О.В., копії довіреностей на Ревуцьку О.В. містяться в матеріалах справи.

Твердження відповідача що товарно-транспортні накладні РН81386-15/32924р-ТН від 31.10.18 на суму 107516,09 грн., РН81386-15/34925р-ТН від 20.11.18 на суму 41744,40 грн. підписані не встановленою особою, а отже факт поставки неможливо встановити, судом не беруться до уваги, адже видаткові накладні на той самий товар РН81386-15/32924р від 31.10.18 на суму 107516,09 грн., РН81386-15/34925р від 20.11.18 на суму 41744,40 грн. підписані уповноваженою особою відповідача, а також містять відомості про дату отримання товару та термін оплати за поставлений товар.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання у розмірі 597 666,99 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у сумі 597 666,99 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог): суму інфляційних нарахувань за період з листопада 2016 по жовтень 2019 у розмірі 157227,37 грн., суму 3% річних за період з грудня 2016 по жовтень 2019 у розмірі 54419,29 грн., суму пені за період з 12.03.2015 по 05.12.2019 у розмірі 682134,46 грн., суму штрафу за період 12.03.2015 по 05.12.2019 у розмірі 452142,14 грн.

Контррозрахунку чи заперечень на заяву позивача про збільшення позивних вимог відповідачем надано не було.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата товару виконується шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору в термін згідно виставлених рахунків. Оплата товару може бути здійснена повністю або частково векселем та/або поручителем (п. 3.2 договору).

Судом встановлено, що в кожній товарній накладній та рахунку-фактурі сторони встановлювали окремо термін оплати за поставлений товар.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує штрафні санкції, що нараховуються за весь період прострочення та можуть застосовуватись постачальником як разом та й окремо, а саме: штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми; штрафну неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від суми, простроченої сплати більш, ніж на 30 днів.

Сторони домовились, що позовна давність по вимогам зі стягнення заборгованості по вимогам п. п. 3.2, 7.2 договору, становлять п`ять років, а нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане і відбувається до повного його виконання (п. 7.3 договору).

Таким чином, сторони встановили інший період нарахування штрафних санкцій, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як вбачається з долученого до матеріалів позовної заяви розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних по кожній накладній окремо, з урахуванням сум та дат часткових оплат.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 682134,46 грн., штрафу у розмірі 452142,14 грн. 3% річних у сумі 54419,29 грн., суд встановив, що вони є та арифметично вірними, а отже підлягають задоволенню.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат, у межах заявлених позивачем періодах та з урахуванням наведеного, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 98035,98 грн.

Крім того, позивач просить суд, відповідно до ч. 10. ст. 238 ГПК України, стягнути суму пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат з урахуванням перерахунку на день прийняття рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд звертає увагу на те, що положення даної статті є правом суду, а не обов`язком та застосовуються лише до відсотків або пені до моменту виконання рішення, а не на момент його прийняття, в зв`язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також суд роз`яснює, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення заборгованості та відповідних санкцій у періоди, які не були охопленні під час розгляду даної справи.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСОПТОРГ" частково.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРІАДА 2003" (03127, м.Київ, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 120, корпус 1, ідентифікаційний код 32302926) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕРВІСОПТОРГ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 30-А, ідентифікаційний код 31543614) 597666,99 грн. - основного боргу, 98035,98 грн. - інфляційних втрат, 54419,29 грн. - 3 % річних, 682134,46 грн. - пені, 452142,14 грн. - штрафу та 28265,98 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2020

Суддя С.О. Турчин